Відкритий урок на тему: "Природа як джерело натхнення, а її зображення – засіб вираження почуттів японців. Мацуо Басьо»

Тема. Природа як джерело натхнення, а її зображення – засіб вираження почуттів японців. Мацуо Басьо

Навчальні цілі: познайомити учнів з Японією, географічним розташуванням та культурою,зацікавити учнів традиціями та культурою Японії, ознайомити учнів із життям і творчістю поета Мацуо Басьо,з поняттям «хоку» та його жанровими ознаками; розвивати навички виразного читання, усного малювання та асоціативного мислення; формувати вміння цілісного аналізу тексту; навчати учнів розкривати головну ідею твору; виховувати повагу й інтерес до інших народів та культур, почуття дружби й краси, спостережливість, вдумливість.

Очікувані результати: учні познайомляться з новою країною, будуть вміти розповідати факти біографії поета; читати й аналізувати хоку; висловлювати свої враження про них, зможуть скласти власні хоку.

Основні поняття:  хоку, ікебана, орігамі, .

Тип уроку: урок засвоєння нових знань і розвитку на їхній основі умінь та навичок.

Обладнання: проектор, ноутбук, килим, журнальний столик з посудом, портрет Мацуо Басьо, підручники, малюнки учнів, глобус, ілюстрації із зображенням краєвидів Японії, зразки орігамі, ікебани, фрагменти музичного твору.

Література. Зарубіжна література. Практичний довідник: - Харків: Весна, 2009. – 496 с.; Зарубіжна література. 5 клас. Посібник-хрестоматія. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2000. – 304 с.; Зарубіжна література: Книга для вчителя: календарне планування та розробки уроків. 5 клас 12-річної школи. – К.: Грамота, 2005. – 344 с.; Басьо Мацуо. Поезії. Переклад Г. Туркова. – К., 1991; Наумова Н. С., Наумова Ю.С. «О, вітер зі схилу Фудзі!» Конспект уроку з вивчення поезії Мацуо Басьо. 5 клас //Зарубіжна література. – 1999. - №10; Конспект уроку .Сад японської поезії. Н.В. Хижняк// - 2011 .-№ 1.Зарубіжна література. 5клас. Матеріали до уроків/Укладач Р.Б.Шутько.-Харків:Торсінг, 2000.-176 с. Нетрадиційні уроки. Зарубіжна література. 5-12 класи / Укладач  Л. І. Нечволод. – Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2007. -192 с.

Хід уроку

Якщо люди люблять квіти,

то кожна людина квітка.

Японська мудрість.

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності: оголошення теми, мети, епіграфа уроку.

Учитель. «коннітіва дзідо» - добрий день діти. ні, я не помилилася. Просто сьогодні у нас з вами незвичний урок. Відомий німецький поет Й.В.Гете сказав : «Хто хоче зрозуміти поета, той мусить піти у поетову країну». Ось ми сьогодні вирушимо в далеку східну країну, назва якої – Японія. Ми на 45 хвилин перенесемось далеко в Токіо і познайомимось з представником японської поезії – Мацуо Басьо. Дізнаємось багато нового і цікавого про Японію, про  японські традиції і культуру. Вивчимо, що таке хоку і спробуємо скласти власні.

Тож вперед, у подорож!

 

Учитель. З давніх-давен японці привчали себе до простого домашнього побуту. У кімнатах мало речей - лише найнеобхідніше. А кожна річ - квітка у вазі, картина на стіні - у майже порожньому приміщенні привертали особливу увагу. Величезну роль у житті японців відіграє природа, особливо квіти.

 

Пізня осінь. Квіти всі давно зів’яли,
На подвір’ї непривітно й сумно стало.
Та залишились ще кущики зелені,
То милують око пізні хризантеми.
Хризантема – це осіння квітка сонця.
Що священною вважається в японців
Кольори у неї білі і червоні,
Голубі, темно-коричневі, лимонні.
Верхній одяг хризантемами розшитий,
Мали право тільки обрані носити.
Одягали його в дні буденні й свято
Імператорська сім’я і імператор.
Ще ми знаємо про хризантему,
Що в країні сонця – це емблема.

 

- Спробуємо подивитися, наприклад, на цю квітку очима японця.

    ( хризантема - символ японців)

- Що ви бачите?

- Уявіть собі картини, пов'язані з цією квіткою:

 а) на неї сідає метелик;

 б) на ній виблискує крапля роси;

 в) вона в'яне, всихає.

 За допомогою зосередженого споглядання, спостереження, уяви виникає багато картин. У японців є спеціальне поняття для вираження такого уважного спостереження - сабі.

 Сабі - це зосереджене споглядання, відмова від метушні навколишнього світу, проникнення в сутність предмета (явища). І тоді виникає розуміння всесвіту, а разом з ним - смуток, печаль, яку відчуває поет.

 Японці годинами можуть дивитися на будь-який предмет, відкриваючи найтонші деталі цього предмета, його суть.

Спробуйте пояснити  зміст  вислову, взятого за епіграф до уроку. (У Японії є традиція милуватися квітами, адже маленька квітка є частиною природи, всесвіту. На думку японців, якщо люди люблять квіти, то вони також частина природи і всесвіту; красу великого можна побачити в маленькі квітці).

ІІІ. Сприйняття нових знань.

 «Подорож до Японії».

Учень.1

 

Японія розташована на Сході, на 4 тисячах островів у Тихому океані, серед яких найбільшими є чотири: Хонсю, Хоккайдо, Кюсю і Сікоко. Води Тихого океану,Охотського, Японського та Східно-Китайського морів, омивають країну.

 

Три чверті території Японії займають гори, але найвищою є гора Фудзіяма. Вона знаходиться на острові Хонсю. Десять місяців на рік вона майже вкрита повністю снігом, але форма її нагадує правильний конус.

 

Японія -це країна вулканів – їх там 150 , і 40 із них –діючі. У цій державі постійно відбуваються землетруси. 10-15 разів на рік у цій країні бувають цунамі – величезні хвилі, що насуваються на берег і знищують усе на своєму шляху.

 

Столиця Японії – Токіо, у якому проживає 30 мільйонів людей.

 

Править країною імператор, основна релігія – буддизм.

Зверніть увагу на Прапор Японії , він має дуже незвичний вигляд – це червона кулька. Адже сонце, коли сходить має червоний колір. Саме тому Японію ще називають країною вранішнього сонця.

 

Схема на дошці

«Культурні звичаї та традиції японців»

Учитель:

У кожного народу є свої символи, за якими мандрівники складають  своє уявлення про ту чи іншу країну чи народ. Що стосується українського народу, то це верба, калина, запорізьке козацтво, Т.Шевченко…

 

Я б хотіла познайомити вас з культурними традиціями та звичаями японців.

Уміння спостерігати, бачити найнезначніші деталі – властивість, притамання кожному японцеві.

 Вони кажуть : вдивляйтесь у звичайне – і побачите несподіване, вдивляйтесь у просте – і побачите складне, вдивляйтесь у частинки – і побачите ціле.

Тому тільки в Японії є такі незвичайні свята :

-вято милування квітучою сакурою – «ханамі»( у квітні),

- милування квітучою хризантемою -  ( у жовтні),

-повним місяцем – «цукімі».

 

 

Учень: Бонсай - карликове деревце. Це мініатюрне деревце повністю пропорційне до великого. Вирощуючи маленькі дерева, японці формують їх подобою побаченого раніше на природі або сфотографованого дерева. Вирощування карликових дерев-справа дуже кропітка. Потрібно щонайменше 3 роки, щоб крихітне деревце почало набувати вигляду справжнього дерева, і близько 9 років, поки воно наблизиться до бажаного результату. Так як в природі існують різні дерева, так і бонсай буває 6 типів: 1) одиночне дерево, яке росте похиленим або вертикально; 2) два дерева, які ростуть з одного кореня; 3) група з кількох дерев, яка імітує лісову галявину; 4) дерева з високо піднятими коренями; 5) дерева, різко зігнуті униз, які нібито звисають зі скелі; 6) дерева з коренями, які оплітають камінь. Бонсай - символ національної особливості японців - природженої любові до природи. Японці люблять спілкуватися з друзями поруч з маленьким дивом.

Учень:

Кожна японська сім‘я має «чайну кімнату», а часто й «чайний будиночок», де відбувається церемонія чаювання.

Під час церемонії треба вправно, граціозно, бездоганно вимити й подати посуд, приготувати зелений чай, подрібнивши його в порошок, заварити його, багаторазово засипаючи маленькими порціями і тут же заливаючи потроху окропом і збиваючи бамбуковою збивачкою, і запропонувати готовий чай гостеві. Кожний предмет слід вносити в кімнату окремо, а вся церемонія складається з 37 дій. В ритуалі чаювання існують певні правила: подавати гостеві чашку треба обов‘язково правою рукою, супроводжуючи це поклоном. Церемонія чаювання – це своєрідна вистава, іноді для її виконання спеціально запрошувались молоді дівчата. Основу чайного ритуалу складають 4 принципи: гармонія, чистота, спокій і чемність.

Учень: Сакура. Яскравий приклад ставлення японців до природи та культивування    “природних” свят, одним з яких є “ханамі” – милування квітучою сакурою (японською вишнею). Це свято всеохоплююче, нарівні з національними. Кожна родина запрошує друзів, родичів. Всі вони йдуть милуватися квітучим деревом. Японці з такою повагою ставляться до цього свята, що слідкують за повідомленнями газет, радіо, телебачення, які сповіщають про цвітіння сакури в тій чи іншій префектурі

Учень: Слово «ікебана” не має точного перекладу. Прийнятий на Заході переклад “аранжування  квітів” не розкриває його суті. Більш точний переклад – “життя квітів”, або “допомога квітам виявити себе”. Це мистецтво сягає в глибоку давнину. У ХV ст. “ікебана” була частиної чайною церемонії. У ХVII виник звичай обов’язково навчати дівчат мистецтву складання композицій. Згідно із законами   ікебани, в букет входять три компоненти: природний матеріал (квіти, трава, хвоя, листя), ваза і пристосування для підтримки композиції. Композицію визначають три гілки: висока – небо, середня – людина, низька – земля. Для композиції характерна асиметричність і яскраві  кольорові плями. Ікебана втілює символічні побажання благ: сосна і троянда - довголіття,  півонія і бамбук – процвітання, хризантема й орхідея – радість.

 

Учень: Боротьба сумо. Борці відрізняються міцною, навіть могутньою статурою: їх вага перевищує 150-170 кг. Вони мають дивний вигляд: носять довгі коси, зібрані на маківці. З одягу пов’язка на стегнах. Не дивлячись на вагу, бійці дуже пластичні, легко сідають на “шпагат”.

 

Учень: Орігамі – мистецтво виготовлення з прямокутних листків паперу різноманітних фігурок.

Учень: Нецке – особливий вид японського мистецтва. Це мініатюрні скульптури із слонової кістки, дерева, кераміки.

Учитель: Ще  однією невід'ємною складовою японців є поезія.

Любов до поезії виникла у японців тоді, коли літератури як такої ще не було. Одна із давніх японських традицій – довіряти свої почуття віршам.

Перед входом у помешкання підвішувалися невеликі гомінкі дзвіночки, до яких кріпилися папірці з віршованими рядками, де було горе і радість, надія і відчай. Усередині будинків теж усе сповнено поезії. Вірші можна побачити скрізь – і на картинах (какемоно), і на дерев’яних ляльках (кокесі), і на предметах побуту (рушниках, серветках) тощо. Поезією пройняте все існування японців. Вірші читаються удома і в кафе, наодинці і з друзями. Вони допомагають кожному висловити свої настрої і краще осмислити себе і світ.

Поезія японців дуже незвична. Вона сповнена натяків, іносказань. Почуття передаються не прямо, а опосередковано – через образи природи, окремі деталі зовнішнього світу. Що осягнути такі вірші, потрібно тонко сприймати природу, насолоджуватися виглядом розквітлої троянди чи туману, що прозорим серпанком огортає гори.

Особливості японської поезії. Життєвий та творчий шлях Мацуо Басьо.

Японці шукають в природі красу, а в житті істину - смисл життя.

• Пвідомлення учителя про життя Мацуо Басьо

Людиною, яка, спостерігаючи красу снігу, місяця і квітів, багато розмірковувала про друзів, про себе, про природу, про життя, був японський поет Мацуо Басьо. Його можна образно назвати дбайливим садівником чудового саду японської поезії .

Уявіть собі річку, на її березі – хижку, поряд неї – бананову пальму, а в затінку пальми – похилого віку чоловіка у ветхому вбранні й у ветхому брилі, котрий натхненно малює пензликом на білому папері ієрогліфи, загадкові, схожі чимось на екзотичні рослини знаки. Це і є поет Мацуо Басьо. Басьо – його псевдонім (мистецьке вигадане ім’я), яким підписує він свої вірші. Японське слово «басьо» в перекладі українською – «бананова пальма». Не випадково взяв такий псевдонім Мацуо Менефуса. А трапилось це так: у поета було чимало учнів. Один з них подарував йому бананову пальму, котра скрашувала життя бідного митця: все його багатство складалося із ось цієї бананової пальми і хижки, яку, до речі, теж подарував йому хтось із учнів, а ще були в нього вірші – найцінніше його багатство…

На жаль, вони не змогли замінити жменьку рису, яку потрібно було мати щодня, щоб не померти з голоду…

Тільки вірші!

Така-от весна в Тосея

З Бананової хижки.

Спитаєте, чому «в Тосея з Бананової хижки», а не «в Басьо», скажу: раніше Мацуо Менефуса мав псевдонім Тосей, японською це слово означає «персик зелений».

А перед тим було дитинство та юнацькі роки у місті Уено, де він, син учителя каліграфії, робив перші кроки на тернистому шляху життя.

6.     Розповідь учня про дитячі та юнацькі роки поета.

 1 учень.

1644р. у місті Уедо провінції Іга у родині небагатого самурая Мацуо Єдзаемона народився третій син – Дзінсітіро, майбутній поет Басьо. Коли хлопчик підріс, його назвали Менефусом. Згодом літературний псевдонім Басьо (з японської – «бананова пальма» чи «бананове дерево») витіснить із пам’яті нащадків його справжнє ім’я Дзінсітіро та всі інші імена і прізвиська.

Рідні митця були людьми освіченими, про що свідчило насамперед знання китайських класиків. Батько і старший брат забезпечували сім’ю, викладаючи каліграфію, оскільки самураї давно опанували мирні професії. Басьо з дитинства приятелював із вином дайме (князя), багатого самурая. Хлопчаків об’єднували не тільки дитячі розваги, а й поезія: син дайме дуже любив вірші, які складав юний поет. Після ранньої смерті свого друга дитинства Басьо пішов до міста Едо й прийняв постриг, звільнившись таким чином від служби феодалу. Однак стати справжнім ченцем йому не судилося. Полишаючи домівку всупереч умовлянням і пересторогам рідних, Басьо вирушив до Едо вже з книжечкою своїх віршів. Було йому тоді тільки 28 років. Творчість Басьо одразу привернула увагу публіки. Його вірші друкувалися у столичних збірках, а юного митця запрошували до участі у поетичних турнірах. Проте матеріальне становище письменника було надто скрутним. Деякий час йому довелося працювати навіть у службі місцевого водопостачання. 1677 р. він усе ж таки став учителем поезії, але його учні були вихідцями з бідноти, тому матеріального статку це заняття поетові не дало.

 2 учень.

Один із учнів Мацуо Басьо, Сампу, син багатого торговця, умовив свого батька подарувати вчителеві невелику хатинку біля озера у передмісті Едо. Посадивши біля своєї хижки бананові дерева, назвавши її Басьо-ан («Бананова хатинка») й узявши собі відповідний псевдонім «Той, хто живе у банановій хатині», а потім ще простіше – Басьо («Бананове дерево»), письменник, попри матеріальні нестатки й постійну самотність, не відчував себе нещасливим, бо мав змогу творити. «Дев’ять років я жив злиденним життям у місті, - писав Мацуо Басьо, - і нарешті переїхав у передмістя Фукагави. Одна мудра людина сказала ( йдеться про китайського поета Бо Цзюйї.): «Столиця Чаньань – здавна осереддя слави й багатства, але важко у ній жити тому, в кого немає грошей. Я теж так вважаю, бо я жебрак». Втім, Мацуо Басьо володів незліченними багатствами, глибоко прихованими у душі, - любов’ю до людини, до природи, до своєї країни,  до мистецтва.

Власну Бананову хатинку Басьо неодноразово оспівував у своїх віршах.

У пустельній і бідній хатинці поет не почуває себе самотнім і забутим, бо відчуває свій зв’язок з усім світом, з природою.

Як шумить-гуде банан,

Як у кадуб капа дощ, -

Чую цілу ніч.

Мацуо Басьо був бідним, але бідність стала своєрідним символом його духовної незалежності, тому він не приховує її і не соромиться.

Оттакий я єсть:

Глянь на росяні дзвонки –

То й сніданок весь.

3 учень.

Як усі діти, любив Мацуо свята, особливо радів, коли наближалося свято Нового року. Разом із батьками, за японською традицією, прикрашав браму сосновим гіллям…

Соснове гілля на брамах! –

І здається, за однісіньку ніч

Проминуло років тридцять!

Ласував новорічними коржами, ними японці пригощають родичів, друзів, знайомих…

Чий це зять там іде,

На початку року Бика

Навантаживши коржами?

На відміну від нас, японці живуть за календарем, роки в якому мають назви, котрі відповідають назвам тварин… Про це цікаво розповідає японська легенда.

«Колись, а це було ще тоді, коли звірі вміли розмовляти, небесний володар наказав їм з’явитися до нього. Цей наказ чули всі, окрім кішки, яка тоді полювала на рибу. Бик, котрий знав, що він неповороткий і забарний, вирішив вирушити в далеку дорогу на кілька днів раніше за всіх. А хитра Миша, дізнавшись про це, сіла Бику на хвіст (а Бик це дозволив, бо був приязний і необачний) і так доїхала до небесної брами. А тоді швиденько пробігла по спині Бика й стрибнула в ту браму першою. Так, Миша стала переможницею у поході звірів і посіла перше місце у пантеоні, що має назву Зодіак. Звісно, Бик став другим, але сильно засмутився. Кішка, яка тоді приятелювала з Мишею, питала у подруги: «Що наказував небесний володар»? На що Миша відповіла: «Звірям шануватися, а ще – не чіпати риб!» Кішка занепокоїлась, а з часом заспокоїлась і забула: «Буду полювати на рибу тихенько, щоб ніхто про це не знав». А хитра Миша подумала: «Так і сказала я тобі правду! Кішки такі спритні, що їх не випередиш!». Обманута Кішка так і не з’явилась до небесного володаря, через це й не потрапила до Зодіаку. З тих часів вона і вдень, і вночі переслідує Мишу (навіть про рибу забула), хоче будь-що помститися. Звідси – японська приказка: «Радіє, як кішка, котра спіймала мишу».

7.     Доповнення вчителя.

Японське літочислення має 12-річні цикли. Японці називають кожний цикл «дванадцять земних гілок». Починається цикл з року Миші, а далі йдуть: роки  - Бика, Тигра, Зайця, Дракона, Змії, Коня, Барана, Мавпи, Півня, Собаки, Вепра (Свині). Назви років відповідають назвам сузір’їв японського (китайського) Зодіаку.

ІІІ. Робота над хайку.

1.     Вчитель.

Мацуо Басьо писав вірші в нашому розумінні незвичні: маленькі за обсягом, трирядними, ще й без рими. Ті вірші (хоку, або хайку) за невеличкий обсяг європейськ і дослідники називають «гномічною поезією».

Протягом життя у поета було три імені:

Øпри народженні – Кіндзаку;

Øдосягши повноліття – Мунефуса;

Ø   третє ім’я – Дзінсітіро.
Ось таким було життя великого японського поета – Мацуо Басьо, протягом творчого шляху написав такі збірки:

 "Зимові дні";

 "Весняні дні";

 "Затихле поле ";

"Мішок вугілля",

 "Стежками Півночі"

 

Робота з літературознавчим поняттям.

•                               Ха́йку (яп. 俳句, ほっく, хокку) — жанр японської ліричної поезії, трирядковий неримований вірш на основі першої півстрофи танка, що складається з 17 складів (5-7-5) і відрізняється простотою поетичної мови, свободою викладу.
•                               Хоку  (від японського «початкова фраза») .
•                               Головна тема хоку – життя природи й людини в їх нерозривній єдності. Для хоку характерні «сезонні слова»:

8. Складання  гроно «Характерні ознаки хоку»:

 

•       Три рядки.
•       Немає рими, має ритм.
•       Постійна кількість складів (5+7+5=17).
•       Увага до деталі.
•       Має визначену тематику: зображується життя природи і людини у нерозривній єдності.

 

Запишіть ознаки хоку у зошити.

 

Послухайте, як звучить японською мовою один із віршів М. Басьо:

 

Фуру іке я.      Старий ставок.

Кавадзу тобікому.     Жабка скаче у воду.

Мідзу-но ото.      Чути сплеск.

• Чи можна довести, що цей вірш – хоку?

 Методика «Сакура».

За допомогою методики «Сакура» ми з вами познайомимося з поезіями Мацуо. На гілочках висять листочки з віршами, ви по черзі зриваєте листочок, читаєте поезію і робите її коротенький аналіз: що ви бачите, які почуття викликають у вас ці рядки.

 Наприклад:

 Суріпиці квітка

Одна розцвіла

 Під сосною.

 Добре відомо, що вкритий голками ґрунт під сосною не дає можливості проростати (тим більше – цвісти) будь-якій ніжній рослині. Але щось шкідливе завжди знайде вихід, пристосується. В хоку вкладено елемент іронії: мовляв, виросло щось шкідливе, попри всі перешкоди.

1. На високу гілку

 Сів ночувати крук.

 Глибока осінь.

Кількома деталями змальований скупий осінній пейзаж, який навіває сум і тугу. В уяві читача ця картина викликає думку про самотність, скорботу.

2. Милуюся місяцем,

 Навколо ставка поблукав

 Цілісіньку ніч.

 Краса місячної ночі надихає на романтичні настрої, з’являються дивовижні мрії, прагнення до чогось незвичайного.

3. Ніяк не заспокоїшся,

 Серце мандрівниче!

 – Переносна жаровня.

 Серце поета-мандрівника здатне сприймати і розуміти навколишній світ, воно ніколи не заспокоїться, бо здатне дарувати людям свої враження і роздуми. Порівняння з жаровнею не є випадковим. Адже серце митця палає вічним вогнем пізнання світу й самого себе.

4. Росинки: крап-крап.

Може, спробувати ними

Змити бруд зі світу?!

 Чисті росинки вмивають природу, що прокидається зі сну. Як людина тонкої душі поет розуміє, що у світі є зло і бруд. Його хвилює питання: як знищити зло? Як змусити людей усвідомити, що тільки краса породжує гармонію і спокій?

5. Білий лотос-цвіт:

Не цурається багна,

 Із якого зріс.

 Прекрасна чудо-квітка лотос. Але росте й живиться вона серед болота, прикрашаючи його. Так і людина: якого б високого становища у суспільстві вона не досягла, не має забувати, хто вона і звідки, забувати батьків, родину, односельців.

1. Виразне читання хоку.( робота з підручником)

На всохлу гілку

сів ночувати крук.

Глибока осінь.

•       Ваш настрій, почуття.
•       Про що він? Чи можна уявити,  якою є осінь у Японії?

 

Щоб зрозуміти хоку, потрібно включити уяву, тому аналізувати їх не можна так, як звичні нам поезії. Насамперед їх треба відчути і намалювати в уяві  картину. Тож заплющуйте очі  і фантазуйте.

   А щоб глибше ще зрозуміти поета і його творіння, пропоную вам створити… відеокліп.

1.               Плівка. – Яку плівку оберемо – кольорову чи чорно-білу? Чому? ( чорно-біла відповідає настрою, а також свідчить про те, що вірш написано давно)
2. Музика. – якою буде музика до кліпу? ( повільною, сумною)
3. Гілка. – Яким буде наш перший кадр? (крупним планом гілку)
4. Дерево. – Чи покажемо дерево? Не покажемо? Чому? ( дерева немає у тексті)

•       Чому немає дерева? Уявімо, що поет сказав: «На гілку дерева…» Що змінилося б? ( відсутність дерева посилює атмосферу самотності).

5. Крук. – Чому серед усіх птахів поет обрав саме крука? (символ старості, близької смерті, мудрості)

•       Чи міг би крук сісти на іншу гілку – не всохлу? (була б надія життя) (глибока осінь)
•       Чи є щось подібне у крука і гілки? (вони самотні: крук прилетів один, гілка відірвана від дерева).

6. Вечір. – Коли відбувається подія,  відображена в хоку? (ввечері – ночувати)

•       Як можна зобразити вечір ? (небо)

7. Небо. – Куди буде рухатись камера? (показувати небо)

•       Яким буде небо? Чи будуть на ньому зірки, місяць? (не буде: відчуття самотності, смутку)
•       Загальний настрій кліпу ? (сумний)

8. Оповідач. – Чиїми очима ми бачимо крука і гілку? (оповідача)

•       Як оповідач опинився біля цього дерева? ( можливо він мандрівник)
•       Який був настрій у оповідача?
•       Він старий чи молодий?
•       Чим зацікавив крук оповідача? (самотній)
•       Якою людиною є оповідач?
•       Хіба у хоку зображена людина?
•       То як же ми могли схарактеризувати оповідача?

Тепер я покажу вам два кола, велике і маленьке.

•       Яке коло буде символізувати світ, а яке людину?

 

 

 

 

 

Ці кола потрібно з'єднати стрілкою? Яким буде її напрям?

На думку Басьо, спостерігаючи світ, можна глибше зрозуміти людину.

   Поет зобразив осінній пейзаж і через нього свій душевний стан. Не тільки про самотність крука каже він, а й про свою власну. Поет бачить самотнього крука на всохлій гілці, таким же самотнім почуває себе і поет, в нього народжується таке саме почуття,що він сам завмер в самотності під вечірнім осіннім небом.

Висновок. Так за допомогою кількох деталей Басьо створює картину осені, яка співзвучна внутрішньому світу оповідача. У хоку велике приховане у малому; зображуючи природу, поет передає почуття людини. Глибокий підтекст дає побачити таємниці великого світу.

2. Виразне читання та аналіз хоку М. Басьо.

Старий ставок!

Жабка стрибне –

Сплеск пролунає.

•       Який настрій ? ( сумний і веселий)

7.Робота над образом ставка.

•       Яким  ви уявили ставок?
•       Які кольори переважають? Чому?
•       Що, окрім води , можна зобразити?
•       Яким ми намалюємо берег?
•       Які рослини можуть бути на нашій картині? (очерет)
•       Чи намалюємо квіти? ( ні, не відповідають настрою хоку.

Ставок старий і сумний, а квіти – символ радості)

•       Чи чуються звуки біля ставка на початку хоку? (ні)

3. Робота над образом жабки.

•       Якою ви уявили жабку (маленька, молода, весела)
•       Що змінилося в світі з її появою. ( сплеск – звук)
•       Яким став світ? ( живішим, веселішим)
•       Як довго ми бачимо ставок і жабку? (ставок – був і є, а жабку – деякий час).
•       Як називається час, який не закінчується. (вічність)

Висновок:  навіть невеличка жабка може змінити великий світ хоча б на мить.

ІУ. Підсумок уроку.

Виділимо ознаки хоку.

Стислість

Сезонні слова

Глибокий підтекст

Життя людини і природи – в нерозривній єдності.

Вірші Басьо короткі, але в кожному з них поет шукав свій шлях від серця до серця.

Учитель. Я б хотіла розповісти вам одну історію, яка трапилася з Мацуо Басьо.

 Басьо зі своїм учнем ішли рисовим полем. Учень, побачивши червону бабку, склав хоку:

     Відірви пару крил

     У бабки –

     І вийде стручок перцю.

 Басьо сказав: «Це не хоку. Ти вбив комаху. Якщо ти хочеш скласти хоку і вдихнути в нього життя, ти повинен сказати:

     Додай пару крил

     До стручка перцю –

     І ти зробиш бабку».

А чому вірш, складеним учнем, не є хоку?

Хоку вчать любити природу, один одного і свою рідну землю; приходити на допомогу тим, хто цього потребує і щиро радіти успіхам товаришів; але хоку не вчать знищувати красу і вбивати.

VIІ. Домашнє завдання.

1.Прочитати статтю про Мацуо Басьо та хоку, яка вміщена у підручнику на с. 164.

2.Вивчити на вибір хоку Мацуо Басьо напам’ять  та підготувати виразне читання його поезії.

 

3.Створити ілюстрацію до хоку та спробувати створити власне хоку.

Додатки до уроку:

Цілував би – жаль:

од моїх пекучих сліз

іней піде в тань…

Жаль на серце впав:

при дорозі рожі цвіт

кінь мій общипав…

Мандрівник – і все:

це тепер моє ім’я.

Йде осінній дощ.

Із далеких літ

скільки всього нагадав

цей вишневий цвіт!

Тяжка година!

До нічлігу ледь добрів –

цвіте гордина!

Зозулі розпів

в передсвітанні тоне.

Далекий острів.

Журавель знеміг,

на холодне поле впав…

Мандрівця нічліг.

Сакура стара –

невже справді зацвіла?

Спогад ніби дим.

На голі гілці

самотній ворон тихо старіє.

Осінній вечір.

Холод, ніч, нудьга…

Чути плюскоти весла

десь од берега.

На старім ставку

жаба в воду плюснула –

чули ви таку?

Видиться мені:

плаче з місяцем стара

в гірській глушині.

Трава-мурава…

Узялася сном-марою

слава бойова.

Осінь із дощем…

Навіть мавпа лісова

вкрилась би плащем.

Крук – немилий птах,

але як милою зір

в ранішніх снігах!

Чистий водоспад…

З ярих сосен глиця в воду

падає улад.

Хризантеми пах…

У кумирнях з прадавен

темні лики Буддю

Довгий, довгий шлях –

І ніхто не йде навстріч,

лиш осіння ніч…

Осінь-праосінь…

Як там живе сусіда?

Не знаю зовсім .

В мандрах я знеміг.

Полем паленим шуга

сон мій – чи юга?