Відкритий виховний захід: "Їхній подвиг навік збережуть серця!".

Мета: ознайомити учнів з трагічними сторінками Другої світової війни; показати, наскільки важливо сьогодні пам’ятати уроки історії та подвиги наших дідів і прадідів; виховувати в учнів почуття патріотизму, гордості за людей своєї землі, які відстояли її незалежність і волю; спонукати учнів сприймати уроки минулого серцем, щоб пам’ятати вічно, якою ціною здобуто перемогу в цій війні.

Обладнання: карта та прапор України, вазон з маками, столик із свічкою та калиною на рушнику, горщик із колосками пшениці, мікрофони,  комп’ютер,проектор, літературно-книжкова виставка,патріотична символіка.

Вступ. Відео1.

                                                      Хід заходу

Учень                             У кожнім місті, кожнім парку

                              Сліди історії стоять.

                              З граніту зроблені солдати,

                              Нам про минуле хочуть розказати.

І кожен з них розповідає

Про ті події, ті роки,

Коли фашисти роздирали

Країну нашу на шматки.

Ведуча1

Шановні учні! Шановні молоді громадяни України! У ці останні дні жовтня 1944 року міста і села України були остаточно звільнено від нациських загарбників. Пам’ять про тих, хто не шкодував себе, рятував рідну землю і приніс перемогу над окупантами, живе і нині. Саме 28 жовтня 1944 року завершилося визволення Українських земель від фашистського поневолення.

Чудова осінь фарбувала доли

Й веселкою переливалися ліси,

Коли у жовтні, в ту далеку пору

Нам визволителі свободу принесли.

Ведуча2

75 роки. Швидко, мов струмки води, збігають роки, квітнуть дерева, половіють жита, приходять у світ нові покоління. Але не старіє пам’ять тих літ. Вона живе у спогадах бійця і в суворому монументі, як свідок грізних років і переможних боїв, пильно дивиться на нас у залах музеїв, із сторінок книг, її мужню та величну, надійно оберігає народ, передаючи, як святиню, у спадщину поколінням.

Учень 1.Усе  було, були німі кургани,

                Війна  ішла не на життя – на смерть,

                Гриміли залпи і ятрились рани,

                І світ ішов, здавалось, шкереберть.

Учень 2. І вся Вкраїна ніби очманіла.

                Людина в землю заривалася, як кріт,

                А над землею бомби стугоніли,

                І падали тіла на рваний дріт.

Учень 3.  Це все було…

                 О, не забудьте, люди!

                 Своїх дідів і прадідів своїх,

                 Що руйнувався світ захланно і облудно.

                 І нищив все фашист на цій землі.

Учень 4. О, не забудьте тих,

                Хто рвався крізь багнети.

                В степах поклали голови свої.

               Щоб більше нашу рідну Україну

               Не шарпали розбійницькі бої.

Ведуча 1З перших днів війни Україна була центральною ділянкою воєнних дій. Війна двічі прокотилася по території України, знищуючи на своєму шляху людей, матеріальні та культурні цінності. Установлений нацистський окупаційний режим мав на меті знелюднення її території. За роки війни Україна втратила 8 млн. населення, із них у боях загинуло 2,5 млн., знищено військовополонених і цивільних осіб, померлих від голоду та відсутності медичної допомоги – 5,5 млн. Отже, загинуло майже 20 % населення, тобто кожний п’ятий мешканець України. Якщо ж ураховувати всі демографічні втрати (убитих, померлих від хвороб і голоду, депортованих, тих, хто не повернувся з евакуації, емігрантів, ненароджених), то Україна втратила за роки Другої світової війни 14,3 млн. осіб. Якщо в 1941 році в Україні проживало 41,7 млн. населення, то в 1945 році – лише 27,4 млн. На території України цілком чи частково було зруйновано понад семиста міст і 28 тисяч сіл, близько 10 мільйонів людей залишились без даху над головою, знищено понад 16 тисяч промислових підприємств.

Ведуча 2.Величезних збитків зазнала українська культура. Окупантами були пограбовані історичні та краєзнавчі музеї, бібліотеки, картинні галереї. Лише

зі Львову вивезено понад п’ять тисяч рукописів, понад три тисячі стародруків, 300 першодруків, майже 40 тис. томів різної літератури. Усього з України вороги вивезли понад триста тридцять тис. музейних експонатів.

Битва за визволення України тривала 22 місяці. Перші населені пункти України на східному Донбасі були звільнені в грудні 1942 року. Остаточне визволення українських земель почалося в ході Курської битви (липень – серпень 1943 року). Протягом вересня-жовтня 1943 року тривала героїчна битва за Дніпро, уздовж якого німці намагалися створити неприступну лінію стратегічної оборони. Кульмінацією битви за Дніпро стало визволення Києва від гітлерівців.

У ході визволення України силами чотирьох Українських фронтів, які нараховували понад 2,3 млн. осіб, протягом січня 1943 року – жовтня 1944 року було проведено серію, а точніше 35 блискучих наступальних операцій, під час яких було оточено 10 німецьких дивізій. Найважливішими воєнними операціями були: Воронезько-Харківська (13 січня – 3 березня 1943 року), Донбаська (13 серпня – 22 вересня 1943 року), Чернігівсько-Полтавська (26 серпня – 30 вересня 1943 року), Корсунь-Шевченківська (24 грудня 1943 р. – 17 лютого 1944 року ) та Львівсько-Сандомирська (13 липня – 29 серпня 1944 року).

Завершила визволення України Карпатська операція, що розпочалася 9 вересня 1944 року. 27 жовтня 1944 року було звільнено місто Ужгород, а 28 жовтня війська вийшли на сучасний кордон нашої Держави.

Відео2.

Ведуча1. Ми не були в бою, та бій той відчуваєм.

                             Чому і як живе у нас незнаний бій?

                             Чому до ворога ми, як вогонь, палаєм?

                             І день той в пам’яті тримаємо своїй.

Пам’ять... Вона кличе, хвилює, стукає у наші серця. Вона доносить до нас, нащадків, імена тих, хто не шкодував своєї крові, хто приніс у жертву найдорожче – життя. Сотні солдатів, офіцерів, партизанів і підпільників, сотні людських життів, розтерзаних війною, прийняла в себе українська земля. Вони були представниками різних національностей, але навічно стали синами України. Ми в неоплатному боргу перед тими, хто не дожив до світлого переможного дня, чиї імена, навічно викарбувані на пам’ятниках і обелісках, увійшли в пісні, спогади і легенди. Вклонімося їм низько і пам’ятаймо!

Звідусіль тихо люди ідуть

З оберемками зір до граніту.

Треба вміти мовчати нам тут,

Щоб майбутнє могло говорити.

Перервався пташиний політ,

Колискову притримала мати ...

Зупинилося серце на мить –

Зараз треба мовчати, мовчати!

Оголошується хвилина мовчання (звук метроному у записі).

Ведуча2 Скільки б не прошло десятиріч, ми завжди будемо звертатися до тих історичних подій, що знаменують перемогу життя над смертю, розуму над безумством, гуманності над варварством.

І живуть у пам’яті народу

Його вірні дочки і сини,

Ті, що не вернулися з походів

Грізної, великої війни.

Їх життя, їх помисли високі,

Котрим не судилось розцвісти,

Закликають мир ясний і спокій,

Як зіницю ока, берегти.

Ведуча 1

Цього осіннього дня по всій Україні вкриваються квітами і величні пам’ятники, і скромні обеліски. І це означає, що пам'ять народна жива, що подвиг загиблих в бою не забуто.               (Відео3)

 Учень  1                         Десь там, в історії, гули фронти,

                                        Клекотала пеклом знавісніла битва...

                                        Солдаток плач, й скорбота сироти,

                                        І матерів свята молитва.

Учень.2                        За тих синів, що не вернулись з бою,

                                       Сміливо йшли в останню штикову.

                                       Десь там під Золотим чи Лозовою

                                       Й навіки падали в траву...

                                       Десь там, в історії...

Учень3                           Та кров холоне й нині,

                                       В зажурі вічній наші матері...

                                       Я хочу щастя милій Україні,

                                       Я хочу миру на моїй землі!

Дорогу ціну заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні. Не щезне з пам’яті людської, не піде у забуття великий подвиг нашого народу – перемога над нацизмом. «Та що є смерть, якщо це за народ?!! І що життя, якщо без України?!!»

Учень1. Катами мучена, розп’ята,

               Ти не скорилась ворогам.

               Ти знала: прийде час розплати,

               Впаде на голови катам.

Ти знала: мучитись недовго,

Що заясніє небозвід,

Що зійде сонце, зійде сонце,

І все дивилася на схід,

                У далину, де дні і ночі

                Від вибухів здіймався дим,

                Дивились виплакані очі

                На Україну – рідний дім.

Учень 2. Боже наш, спаси і збережи

               Державу нашу – Україну,

               Від всіх напастей відверни,

               Не доведи нас до загину.

Учень 3. Прийми благання наші і прийми подяку

                За милосердя, за твоє терпіння,

                За всі гріхи і за провину всяку,

                Почуй, Спасителю, наші моління.

Учень 4. Дай працю чесну для життя земного.

                Пошли нам дощ у спеку, в холод дай тепла,

                Щоб все цвіло у кожного двора,

                Щоб на столі був хліб, було й до хліба,

                Дай миру нам, дай злагоди й добра.

Відео4.

Ведуча Пам’ятайте, діти, ви – майбутнє України. Своїми знаннями, працею, здобутками примножуйте її культуру, своїми досягненнями славьте її. Будьте гідними своїх пращурів, любіть рідну землю, бережіть волю та незалежність України, поважайте свій народ і свою мелодійну мову. Шануйте себе і свою гідність, і шановані будете іншими. Ми – єдина країна! Попри всі негаразди, ми прагнемо одного – спокою, миру та чистого блакитного неба над головою.