Відкритий виховний захід на тему: «Україно! Це твої символи»

Міністерство освіти і науки України

Управління освіти і науки Житомирської облдержадміністрації

Головинське вище професійне училище нерудних технологій

Відкритий виховний захід

на тему:
«Україно! Це твої символи»

Підготували

викладач
Нестерчук С.В.

мастер в/н

Мячкова Я.М.

2018

ВИХОВНА ГОДИНА "УКРАЇНО! ЦЕ ТВОЇ СИМВОЛИ".

Мета. Ознайомити учнів з історією України, її символами, виховувати в них національну свідомість, розуміння своєї причетності до долі України  

Обладнання. Карта України, Акт проголошення незалежності; на пла­катах зображення герба України, прапора; на столі - хліб на вишитому рушнику, на партах - рослини-символи України і вислови: «Верба і кали­на - символи України», «Барвінок - символ кохання і вірності», «Васи­льок - символ святості і чистоти».

 Епіграф. Свою Україну любіть, 

                 За неї Господа моліть... (Т. Шевченко).

План

1. Держави давня назва - Україна! 
2. Державні символи України. 
3. Народні символи. 
 

                             У всіх людей одна святиня,

                             Куди не глянь, де не спитай,

                             Рідніша нам своя пустиня,

                              Аніж зелений в чужині рай.

                              Їм красить все їх рідний край.

                              Нема без кореня рослини,

                              А нас, людей, без Батьківщини.  

Вступне слово класного керівника.

Україна! Наша рідна земля, наша Батьківщина. Вона для всіх, хто її поважає і любить, вона - колиска найкращих у світі пісень, вона - вічна надія на волю і кращу долю.

Мені над усе більш нічого не треба:

Домівка матусі, волошки в житах,

Вишневий світанок, полив'яне небо,

І сиза роса на траві при шляхах.

Таке все тут миле, доступне і гідне -

Високі тополі і тихе село...

Таке сокровенне, насущне і рідне,

Воно в мою душу навіки вросло.

Коралі калини і мамині очі,

І доля - з лелечого наче крила...

Я більшого щастя на світі не хочу,

Щоб лиш Україна міцніла й цвіла.

В. Вихрущ

Справді, не треба більшого щастя, щоб лиш Україна розвивалася, зміцнювалася, а ми, її громадяни, робили все для того, щоб вона якнайшвид­ше стала в ряд з передовими країнами світу.

А сьогодні ми з вами заглянемо в її історію, дізнаємося, звідки пішла її назва, ознайомимося з її символами. Адже у нашого народу на землі глибо­ке тисячолітнє коріння.

Українці, як і інші народи, пройшли довгий шлях розвитку, що зафіксувався в усіх сферах життя — культурі, мові, побуті. Україна може пишатися своєю древньою величною історією. А коли ж виникла її назва?

Учень 1. 

Назва «Україна» зустрічається ще в києво-руський час. Першу згадку про Україну зафіксовано в Іпатіївському літописі 1187 року. Вона пов'язана з Переяславським князівством.

Оповідаючи про смерть князя Володимира Глібовича - захисника краю від кочовиків-половців, літописець зазначив: «И плакавшися по нем вси переяславци... О нем же Украйна много постона...»

Учень 2. 

Інше джерело в 1189 році називає Україною частину Галицького князівства, розташовану між Південним Бугом і Дністром. Цю назву згадували, описуючи події 1213 року, коли князь Данило Галицький відвоював у поляків ряд населених пунктів.            У літописах назва «Ук­раїна» вживалася паралельно з термінами «Русь», «Київська Русь», а народ називався «руським», «русинами».

Учениця 1.

На старих західноєвропейських картах, які досліджували вчені Аделунг, Бокачов, Лербер, територія нашої Вітчизни завжди охоплю­валася назвою «Україна».

Дуже цікаві факти французького інженера Боплана, який протя­гом 17 років перебував на Україні і в 1650 році видав книгу «Опис України». Назву «Україна» знаходимо і на великих глобусах.

Учениця 2.

Назва «Україна» існувала аж до часів Петра І. А пізніше таєм­ним розпорядженням царського уряду в 1863 році було за­боронено вживати назву «Україна», наказувалося називати Малоро­сією, а народ — малоросами. В цей час також вийшов Валуєвський указ про заборону української мови. 

Майстер в\н.

Але Україна пройшла всі випробування, лихоліття, сваволю і вис­тояла. Бо, як писав відомий французький вчений Й.Г. Коль у 1841 році, «Немає найменшого сумніву, що колись велетенське тіло російсь­кої імперії розпадеться і Україна стане вільною державою.

Час цей наближається поволі, але неухильно. Українці є нація з власною мо­вою, культурою, історичною традицією. Україна роздерта поміж сусі­дами. Але матеріал для Української держави готовий: коли не нині, то завтра з'явиться будівничий, що збудує з тих матеріалів велику незалежну Українську державу».

І цей час настав. Сьогодні Україна - незалежна, і як інші країни, вона має свої символи - герб, прапор, гімн.

Зараз ми поговоримо саме про них.

Учень3.

Про утвердження нашої державності й самостійності свідчить те, що ми маємо малий герб України - тризуб. Як державний герб Украї­ни тризуб на синьому тлі введений законом, прийнятим українською центральною Радою в Києві у 1918 році. У проекті Конституції, пред­ставленому конституційною комісією в жовтні 1918 року, в ст. 9 запи­сано: «Державним гербом Української держави є тризуб золотої бар­ви на синьому тлі. Право вживання тризуба мають виключно державні установи» .

Учениця 3.

Герб - це символ влади. Отже, нашому гербу – понад тисячу років. Багато істориків висловлюють свій погляд на історію походження  тризуба Одні вважають його зображенням церковного світильника або якоря;  інші -  голуба. Є думка , що князівський знак-тризуб символізує  місто Київ,яке виникло на трьох пагорбах: Старокиївському, Щекавиці,  Хоревиці.

Учениця1.

З найдавніших часів тризуб шанується як магічний знак, оберіг. Його зображення археологи зустрічали у багатьох пам'ятках культури, датованих першими століттями нашої ери. Перша згадка у літописах про такі знаки належить до Х століття. За часів Київської Русі тризуб стає великокнязівським знаком. Посли київського князя Ігоря (912—945 рр.) при укладанні договору з візантійцями мали свої печатки з тризубами. Київський князь Володимир Святославович (980—1015 рр.) карбував тризуб на монетах, де з одного боку зображувався портрет володаря, а з іншого — тризуб.

Є  й інші погляди. Число «Три» завжди вважалося казковим, чарівним, У народних казках йдеться про трьох богатирів, три бажання, які виконують чарівники, три дороги, що лягають перед казковими героями. Отже в тризубі  відображено триєдність життя. Це батько – Мати - Дитя.  Вони символізують собою  Силу – Мудрість - Любов.

Я країна Україна з козацького роду

Мати вільних українців - древнього народу.

Тут мої міста і села - від Дону до Сяну,

Над Дніпром моя столиця діамантом сяє.

Мої гори, моє море, моє  небо чисте,

Тут мій прапор синьо-жовтий,

Тризуб золотистий.

Олесь Лупій.

Класний керівник. 

У наш час Верховна Рада України затвердила тризуб як малий Державний герб. У статті 20 Конституції України записано: «Дер­жавними символами України є Державний Прапор України, Держав­ний Герб і Державний Гімн України».

Державними барвами Української держави є барви синя і жовта. Чисте небо - символ миру (синій) та пшеничне поле - символ достат­ку (жовтий). Синьо-жовте сполучення на українському прапорі - одне з найдавніших. Походить воно від герба Галицько-Волинського кня­зівства - золотого лева на синьому полі.

Наш стяг пшеничний у степах під голубим склепінням неба... Він втілює віковічні прагнення нашого народу до миру, праці, краси.

Учениця3.

Державний прапор України виник ще за античних часів і поширився в Європі у добу Середньовіччя. Найдавніші прапорні полотнища були  трикутно-клинові, потім з’явилися чотирикутні .

Крім синього і жовтого (колір сонця і неба), найбільш поширеними були колір білий та червоний.

Великого розквіту набуло українське  прапорництво  у героїчну козацьку добу. Тоді з’явився новий прапор – малинового кольору,який став основним у козаків.

Сині і жовті барви використовувалися під час війни під проводом Б.Хмельницького. Потім їх почали використовувати Українські Січові стрільці та Повстанська Армія  

Учень 4.

Вибір кольорів був умотивований такими міркуваннями.    Жовтий колір-це колір пшеничної ниви, колір зерна,що дарує життя всьому сущому на землі, це колір жовтогарячого сонця, без лагідних променів якого не дозрів би, не заколосився б хліб. Це символ достатку українського народу.

Блакитний, синій колір – це колір ясного, чистого, мирного неба. Це колір води, без якої не дозрів би хліб. І ще це колір миру.

Наш прапор-

Синій,як море,як день ,золотий -

З неба і сонця наш прапор ясний.

Рідний наш прапор високо  несім!

Хай він, уславлений квітне усім!

Гляньте на ньому волошки цвітуть,

Гляньте жита в ньому золото ллють

З жита й волошок наш прапор ясний

З неба і сонця,як день весняний.

О.Гончар.

Майстер в\н .

Пісні Михайла Вербицького на слова Чубинського «Ще не вмерла Україна» судилося стати національним гімном України. Хоч з'являлися й інші патріотичні пісні, які виконували роль гімну.

Це «Заповіт» Шев­ченка, «Вічний революціонер» Франка та багато інших. Проте саме «Ще не вмерла Україна» змогла об'єднати навколо себе патріотів, одер­жимих великою метою - побудовою соборної незалежної України.  

Сьогодні завдання кожного з нас, громадянина України, - знати, поважати символи своєї Вітчизни і не дати нікому поглумитися над ними. Гордитися тим, що маємо свою державу, свою землю, свою мову, свої традиції і свої символи - герб, прапор, гімн. І тільки той буде називатися справжнім патріотом, хто своїми вчинками, поведінкою, працею, знаннями і вміннями зміцнюватиме її могутність.

Мільйони українців устали з колін, відчули себе богатирями, викликали у світі захоплення й здивування водночас. Ми заявили про себе як про велику націю, гідну зайняти достойне місце у світовій спільноті, бо зуміли відродитися, воскреснути з попелу.

Народе мій, пишаюся тобою:

Моя душа - частика твого «Я».

Красою правди у святім двобою

Понад Майданом сонця лик сія…

Є нація! Хай знають всі у світі:

Ми є! Народ піднявся із колін!

І переможно сонце правди світить,

Співає гордо наш Державний Гімн.

Та крім офіційних державних символів Україна має ще й народні символи.

Учениця 2.

Звичайно, скажеш одне тільки слово «Україна» - і в уяві обо­в'язково постають тополя в полі, хрущі над вишнями, калина в лузі, верба край долини... І хата, українська хата. Яка, збудована дідовими руками завжди уособлювала певний світ разом із садком, вишнями,  хрущами, ставком, землею і небом. Хата завжди є і залишається найпершим і найсильнішим оберегом для людини.

Калина в Україні - символ рідної землі і вічної пам'яті про тих, хто у мужній борні віддав своє життя за щастя і волю народу, тому й садять її на могилах загиблих.

В одній з народних пісень говориться: «...Звелів собі насипати високу могилу, звелів собі посадити червону калину. Будуть пташки прилітати калиноньку їсти, будуть мені при­носити з України вісти.»

Учень 1

Калина - це і той символ, що пам'ять людську береже, символ безсмерття, невіддільний від життя, це наш духовний світ. Якщо троянди й виноград, за словами М. Рильського, символізують красиве і корисне, то калина сим­волізує духовний потяг до своєї землі, свого берега, своїх традицій. «...Па­м'ятай же, сину, що казала мати, посади калину біля свої хати.»

(Пісня)

Учениця3.

Верба — також символ, який опоетизований в народній творчості і художній літературі. Близько 500 видів верби росте на нашій пла­неті, а тридцять - на Україні.

Класний керівник.

Дуже любив Україну славний її син Тарас Григорович Шевченко, який у своїх творах оспівав її красу. 365 разів Кобзар використав слово «калина», а будучи на засланні в Орській фортеці, він посадив гілку верби і викохав її. Для нього вона була уособленням України. А відомий український поет Василь Симоненко писав:

А якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.

Учень 5.

У нашій народній символіці особливе місце посідає барвінок. Його образ присутній в багатьох ліричних піснях, іграх-веснянках, обря­дах. За смисловим навантаженням з хрещатим барвінком може по­рівнятися лише червона калина.

З давніх-давен він уособлює молодість, нев'януче кохання, вірність.

Учениця 1.

Васильки - символ святості і чистоти. А в народній поезії - то квітка вірності:

Посію я василечки, буду поливати,

Ходи, ходи, Василечку, буду цілувати.

Учень 4.

Хліб і рушник - одвічні людські символи. Хліб-сіль на вишитому рушникові були високою ознакою гостинності українського народу.

Хліб був мірилом життя, культури, жоден обряд не обходився без нього. Святість і пошана до хліба передавалися з покоління в покоління дітям і внукам.

Учениця2.

Хліб на столі. Зайшовши до хати, возрадуймося йому, віддаймо шану тим, хто зростив його. Хай завжди він буде в хаті, прикрашений вишитим рушником. А найпершою молитвою нашою хай буде хвала хлібові, прохання, щоб він не зачерствів, бо, як мовить народ, коли черствіє хліб, то і черствіють душі.

Майстер в\н. 

Розмову про Україну та про її символи можна вести без кінця-краю, бо така багата і щедра наша земля, така славна її історія.

Хочу, щоб кожен з вас запам'ятав те, про що ми говорили сьогодні. Любімо свою землю, випрошуймо у Всевишнього ласки і допомоги, вив­чаймо, знаймо і поважаймо її символи, не даймо нікому скривдити її.

Молись, дитино, за Україну,

Що нам безсмертне життя дає.

А по молитві ставай до чину,

Ставай до праці, дитя моє.

Молитва небо здіймає вгору,

Заводить сонце в душі алмаз,

А праця творить землі опору

Та від скорботи рятує нас.

Молись, дитино, щоб не вернуло

Московське рабство, як темна лжа,

А по молитві пильнуй, щоб дуло

Твоєї зброї не жерла ржа.

Молитва щира - то з Богом згода,

То криця духу, а не руки,

А чиста зброя - твоя свобода,

Твоя будучність на всі віки.

Д. Павличко.