Виховна година "Даруймо радість людям"

Даруйте радість людям

Виховна година

 

Мета. Виховувати в учнів почуття доброти, чуйності, милосердя, поваги до людей;  формувати активну життєву позицію, яка проявляється в дієвій допомозі людям;формувати в учнів уміння формулювати судження, виховувати високі моральні якості.

 

Епіграф. Добро спішіть творити, люди.

    Воно, як сонце, серце зігріва,

    В добрі нам всім зручніше буде

    Без нього затишку нема.

    Живіть, добро звершайте!

    Та нагород за це не вимагайте.

    Хай оживає істина стара:

    Людина починається з добра.

 

Учитель. Прочитайте тему нашої виховної години і скажіть, які асоціації у вас виникають, коли ви промовляєте слово “радість. ”(Радість – дружба, здоров’я, здійснення бажань, допомога іншим, подарунки, хороші результати навчання і т. д.)

Пролунала думка про те, що спілкування з друзями, допомога людям дарують вам радість. Отже, сьогодні ми поговоримо про добро і я хочу, щоб ви вдумалися в епіграф до нашого уроку. (Учень читає виразно епіграф)

Отже, людина починається з добра. Послухаємо, що про це говорить книга мудрості -Біблія. Я передаю слово учителю християнської етики.

 

В Біблії йдеться про добрі справи або діла милосердя для душі:

• грішника навернути;
• невігласа навчити;
• дати добру раду тому, хто сумнівається;
• сумного потішити;
• кривду терпеливо зносити;
• образу з серця прощати;
• молитися за живих і мертвих.

 

Для тіла:

• голодного нагодувати,
• спраглого напоїти;
• неодягненого одягнути;
• подорожнього в дім прийняти;
• ув’язненого відвідати;
• хворого відвідати;
• померлого поховати.

Але основний принцип християнства в словах Ісуса Христа: “Люби ближнього свого, як себе самого”. А кого, на вашу думку, можна назвати ближнім?(Діти називають рідних, друзів)

Учитель: Ближній – будь-яка людина, не тільки родичі та друзі. Послухайте притчу.

“ Спитав чоловік Ісуса: “А хто то мій ближній?” А Ісус промовив: “ Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону і попався розбійникам, що обдерли його і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого. Проходив випадково тією дорогою священик один, побачив його і проминув. Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув і теж проминув. Проходив же там один самарянин, натрапив на нього і, побачивши, змилосердився. Він підійшов і перев’язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну і привіз його до гостинного двору та й клопотався про нього. А другого дня, від’їжджаючи, вийняв він 2 динари та й дав господареві, проказуючи:”Попіклуйся про нього, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як повернусь”. Котрий же із цих трьох був ближній тому, хто попався розбійникам? Звичайно, той, хто вчинив милість йому”.

То ж який висновок можемо зробити з цієї притчі?

- Любити ближнього – значить допомагати йому, робити добрі вчинки всім людям.

 

Чи живуть люди за законами Божими?(Учні висловлюють свої думки) Наше суспільство заражене вірусом егоїзму, зла, жорстокості. Зачерствілі людські серця, байдужі до чужого горя, чужої біди. З давніх-давен закономірно вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитися з ним їжею, дати притулок бездомному, захистити старість і немічність, порятувати хворого чи каліку, заступитися за беззахисного і скривдженого, розрадити самотнього.

Отже, з давніх-давен чинити добро вважалося закономірністю. Послухаємо, що з цього приводу говорить нам народна мудрість.

 

- Добру людину бджола не жалить.

- Життя дане на добрі справи.

- Злий не вірить, що є добрі люди.

 

А зараз перевіримо, як ви знаєте народні прислів’я. Сядьте в 3 групи. Перед вами на аркушах паперу є прислів’я, розрізані навпіл. Завдання: скласти 2 половинки так, щоб вийшло прислів’я.

 

Робиш добро-не кайся, робиш зло       зла й сподівайся.

Добрий чоловік - надійніше          кам’яного мосту.

З добрим поживеш - добре й переймеш, з

лихим зійдешся                й свого позбудешся.

Добро далеко розходиться,          а лихо ще далі.

Добро довго пам’ятається,           а лихо ще довше.

Хто людям добра бажає,            той і собі має.

 

Учитель. Прослухайте вірші українських поетів і скажіть, до чого вони закликають.

Учні читають вірші.

 

Не говори про доброту, коли ти нею сам не сяєш,

Коли ти в радості витаєш, забувши про чужу біду.

Бо доброта не тільки те, що обіймає тепле слово,

В цім почутті така основа, яка з глибин душі росте.

Коли її не маєш ти, то раниш людяне в людині.

Немає вищої святині, ніж чисте сяйво доброти. (О. Довгий)

 

Кажімо більше ніжних слів знайомим, друзям, одиноким

Нехай комусь тепліше стане від зливи наших почуттів.

Лікуймо наші зболені серця, лікуймо наші душі зачерствілі,

Несімо правди непогасний стяг і кривда в нашу долю не поцілить.

 

Воскресайте камінні душі,

Розчиняйте серце і чоло,

Щоб не сказали про нас грядущі:

“Їх на землі й не було”.

 

Життя – це скарб, дарований нам Богом.

Це радість, віра й доброта

Не розгубімо їх життєвими дорогами.

Нехай панує людяність свята.

 

Живи з собою в злагоді і в мирі.

Не заздри людям і не проклинай.

Хай буде радість, щастя у квартирі.

Люби батьків своїх, не ображай.

Не зневажай, зла не бажай нікому.

Ділись останнім і добро твори.

Будь справедливим, чесним будь у всьому.

І щире слово людям говори.

Бо в добрім слові є тепло і ласка,

У світлім серці є любов свята.

А в мудрості, запам’ятай,будь ласка,

І криється та істина свята,

Яка людьми нас робить в цьому світі.

З душею чистою, мов сонця промінець.

То й будеш ти, як сонечко в зеніті.

І всі печалі зійдуть нанівець.

 

  Любов до матері.

 

Скільки б не судилося страждати

Все одно благословлю завжди

День, коли мене родила мати

Для життя, для щастя, для біди.

Не ображаймо матерів,

Які живуть, живуть лиш нами –

Своїми доньками й синами,

А внуками і поготів.

Не спекулюймо на любові,

На їх довірі і журбі.

Кров матері – в мені, в тобі

У кожнім вчинку, в кожнім слові.

Тож не забруднюймо цю кров

У дні буденні і святкові

На вишитому рушникові

Цвіте до матері любов.   (І. Гущак)

 

Ніколи зла нікому не творіть,

Бо зло вертатися погану звичку має.

Добро творіть, усім добро робіть

І втоми серденько нехай не знає.

З любов’ю в серці, з радістю живіть,

Учіться людям сонечком світити.

І доброту в своїй душі носіть,

У мирі й злагоді учіться жити.

 

Учні роблять висновки на основі прослуханих віршів.

 

Учитель. Як підсумок теоретичної частини нашої виховної години, хотілося б поставити вам такі запитання:

• Чи можна змусити людину бути доброю?
• Чи можна бути добрим на певний час?
• Чому потрібно бути добрим у ставленні до людей?
• Чи є у вас бажання робити добрі справи?

 

Про добрі справи учнів школи розповідає член учкому, учениця класу.

(Захист проекту “Добре діло - роби сміло”. В проекті на світлинах відображена участь учнів школи в трудових та благочинних акціях. На основі світлин ведеться розповідь).

 

Учитель. Ви сказали, що у вас є бажання робити добрі справи. В житті виникає багато ситуацій, коли люди потребують допомоги. Перед вами три з них. Подумайте і скажіть, що ви зробили б для цих людей. (Учні працюють в групах)

Ситуація 1.

Уявіть, що ваш сусід –дитина-інвалід. Що ви можете зробити для неї?

Ситуація 2.

Як ви можете допомогти одинокій літній людині?

Ситуація 3.

Охорона довкілля – важлива проблема сьогодення. Який ваш внесок у вирішення цієї проблеми?

 

Учитель. Коли людина робить добрі справи, про неї говорять хороші слова.    Спробуємо пригадати хороші справи своїх однокласників і сказати про це.

(Гра “ Чарівний стілець”. Про кожного, хто сідає на стілець, говорять тільки добре.)

 

Учитель. Ми говорили про те, що творити добро – це дарувати радість людям. Мистецтво дарує радість і тому, хто його творить, і тому, хто насолоджується ним. Сьогодні клас прикрашений вашими малюнками, вишитими серветками, роботами з бісеру, картинами з дротиків та насіння. (Про своє захоплення інтарсією розповідає учениця класу).

Тему мистецтва продовжує танець у виконанні учнів класу, учасників хореографічного колективу «Зоряні квіти”.

Звучить пісня “Музика” у виконанні ансамблю дівчат.

Соло на скрипці “Мелодія”, соло на сопілці” Полька”.

 

Учитель. Думаю, всі погодяться зі мною, що дарувати радість, робити добро не так вже й важко. Головне – захотіти робити це. Я хочу, щоб ми знову повернулися до теми нашої виховної години: “ Даруйте радість людям – і стане світ багатшим”. Яким чином, даруючи радість людям, творячи добро, ми робимо багатшим світ? Ми збагачуємо людей? (Творячи добро, ми збагачуємо людські душі.)

 

Як висновок нашої виховної години прозвучать наступні слова.

 

Витри піт солоний із чола

І трудись, забувши про утому,

Бо людина ціниться по тому,

Чи вона зробила, що могла.

Скільки сил у неї вистачало,

Щоб на світі більше щастя стало.

 

То ж давайте творити добро, робити світ прекрасним і багатим.