Виховна година "Із глибини далекої минувшини"

Засідання круглого столу старшокласників

                      « Із глибин далекої минувшини…»

                              (Музика,слайди Ямполя)

Вед.1

Полісся.  Ямпільський  край. Багато віків існуєш ти , але не старієш, а тільки молодіє  обличчя твоє , душа твоя…

Скільки ж легенд приховуєш ти в пам’ яті  своїй, скільки казок, бувальщин…

Сучасна людина навіть не підозрює, що існує безліч «сказів», «оповідок» про наш край, про знайомі багатьом місця. Ці легенди справді існують у пам”яті наших старожилів.

Вед.2

Щоб мати майбутнє, треба пам ятати своє минуле, цікавитися історією своєї маленької батьківщини. Тому ми вирішили записати деякі «оповідки», що їх нам розказали старі люди. Хай це легенди, але саме завдяки їм ми можемо уявити собі далекі часи, розгадати  загадки імен та прізвищ сучасних ямпільчан, замилуватися природою , захопитися  чудовими казками про місцеві джерела , річечки, потічки, криниці.

Тому першу сторінку нашого усного журналу  ми назвали «Легенди рідного краю».

(Музика, назва сторінки на слайді)

Вед.1
Одну з легенд нам було повідано жителькою с.Прудище Лобановою Надією Володимирівною, дівоче прізвище якої – Мазур. Ось про історію появи на Ямпільщині  польського прізвища Мазур і йшла мова . Послухайте легенду.

          ( Музика « Балади британські», слайд «Розбійники»)

Доповідач 1

Легенда про  Кудоярів скарб.

 Давно це було. Жив на білому світі розбійник Кудояр. Зібрав ватагу розбишак і гуляв по землях руських не рік і не два. Розросталася ватага шибайголів, ставала все більшою і більшою. Могутнішим і багатшим ставав і сам Кудояр. Задумався, захвилювався  розбійник про багатство своє…І ось тоді чи то   за власною волею, чи по іншим причинам занесло ватагу розбишак  на Ямпільщину. Сподобався лісовий край розбійникові, побачив він , що є тут багато місць, де можна сховати роками награбоване. Почали поплічники Кудоярові роз’їжджати по околицям та шукати місцини, де б  сховати скарби свої.  Вздовж  річки Івотка, на берегах її, насипали розбійники «ховми», буцім – то там, під насипами, закопують вони добро своє. Ще й зараз можна бачити пагорби, насипи, «ховми»  по – під Івоткою. Та не було тут скарбів і не могло бути. Хитрим виявився Кудояр. Сховав добро своє у лісах біля Прудища. Сховав … та жадібність його була неймовірною. Злякався він, що товариші  заберуть усю здобич, розділять між собою, злякався і умертвив  загін свій, залишив тільки декількох , особливо близьких йому…

Доп.2

 Пройшло небагато часу …  загинув Кудояр чи згинув? Хто знає? Та залишився щоденник його, зберіг документ найближчий приятель Кудоярів, бо він один і вижив тоді. Подався чолов’яга шукати щастя – долі до Польщі, влаштувався працювати на фабрику та й познайомився там з молодим парубійком на прізвище Мазур. Старим став колишній розбійник, прив’язався він до хлопчини, вважав Мазура за сина та й відкрив тайну свою. Віддав щоденник Кудоярів,  заповів знайти скарби.

І молодик, не довго думаючи, вирушив у дорогу. Так доля і занесла поляка Мазура до поліського краю. Чи знайшов він той скарб, чи ні – ніхто не знає. Та знайшов він тут долю свою: зустрів україночку, одружився, став господарем, збудував будинок і поклав початок сучасного села Прудище, що за давніх часів іменувалося Мазурківщиною. Багато талановитих людей має великий тепер рід Мазурів, є і лікарі, і вчителі, і економісти. Хтось загубився у вирах історії, когось забули та все ж рід існує і передає  від покоління  до покоління свої легенди…

Вед.2

Ще одну легенду було записано зі слів жителів с. Ростов. Це розповідь про чудодійну силу цілющої води ростовської криниці.

( Відео «джерела рідної Україи»)

Доп.3

     Маленький хуторець Ростов існує й досі на карті Сумщини. Існує і не лише на карті. Ще живуть тут люди, саджають городину, косять траву. Загалом це літні , поважні люди, та є і молодь. Мальовнича природа, ставки біля кожної хати, чисті джерела  з  кришталевою водою – все це Ростов. Багато легенд народила ця свята земля. Ось одна з них.

Доп.4

        Серед лугу зеленого, під пригорком виглядає з-під барвистих трав криниця. Завжди прохолодна вода її вгамовувала спрагу не одному мандрівникові. Біля криниці висяться дерева, наче заглядають у дзеркало її гладі, вдивляються , любуються собою…І так багато років, а, може і століть.

       Жив давно у Ростові поважний чоловік, землю обробляв, дітей ростив. Занедужалося  йому, почав  втрачати зір та й осліп. Нудьгувати став він без роботи, шукав чим зайнятися. Придумав собі справу: кожен день ходив до криниці по воду. Прийде, вип’є  водички, посидить, умиється. І так із дня у день. Раптом почав помічати чолов’яга, що помаленьку вертається до нього зір. Не став припиняти свої візити до чудової криниченьки, продовжував пити воду , вмиватися і прозрів він. Так говорить легенда.

Доп.3

 А криниця та й досі існує, впорядкували її небайдужі люди, слідкують за чистотою навколо , та й кому захочеться  смітити тут, у цьому благодатному куточку.

       Не одне покоління ростовчан та і ямпільчан  беруть тут воду, добру, солодку, «укусну».

Вед 1.

Друга сторінка нашого усного журналу присвячена народним  ремеслам та обрядам, які  існують і  досі на території Ямпільщини.

Вишиванки, вишивки, рушники… Хто не чув в Україні таких слів? У сучасному світі все більше в моду входять вироби ручної роботи. Дівочі вишиванки, чоловічі сорочки дуже цінуються  українцями. Наш клас тісно співпрацює з районною бібліотекою. І саме  бібліотечні працівники  організували нам зустріч з місцевими майстринями вишивання. Ми узнали багато нового і про історію вишиванки, і про значення кольорів на вишитому полотні, і про недопустимість вузликів при вишиванні , і ще багато цікавого.

Вед.2

«Тайни посагової скрині» - це ще один захід, де ми були не тільки глядачами, а і учасниками.

Що таке «посагова скриня»?

Так , це скриня майбутньої нареченої. За звичаєм, придане збирає для дівчини її мати. Рушники, «занавіски», божники, сорочки, спідниці, верхній одяг, взуття – все це і входить до «скарбів» посагової  скрині.

Мати та й сама дівчина багато працювали, щоб «начинити» цю скриню. Вишивали, в’язали , пряли, шили.

 До вашої уваги фото – вернісаж , де можна побачити і вишивки місцевих майстринь, і костюм нареченої , збережений жителями с.Шатрище.

Вед.1

 Остання сторінка нашого усного журналу присвячена театральному мистецтву. На привеликий жаль , ми живемо у селищі, де не існує театру. Але саме цей вид мистецтва завжди полюбляли наші предки. Костюмовані Різдвяні свята, колядки, щедрівки – все це елементи театрального дійства.

З давніх давен наш народ полюбляв і пісні, і танці, і перевдягання.

Вед.2

 Наприклад, обряд «Весілля» супроводжувався виступами, так званих сватів, перевдяганнями у циганів та таке інше.

Обряди до зустрічі Різдва, Старого Нового року супроводжувалися інсценізаціями:

• Водили Козу;
• Носили Зірку;
• Водили «ряжених».

Вед.1

Українці – талановиті люди. Продовжуючи народні традиції, українські драматурги різних часів , створювали драматичні твори.

 Сьогодні нам би хотілося звернути вашу увагу на український театр.

На уроці української літератури ми готували інсценування фрагментів п’єс видатних   драматургів. Тому  зараз  хочемо запропонувати вам ці уривки, щоб зацікавити, підкреслити самобутність українського театру , актуальність тем для сучасного глядача.

Фрагменти п’єс :

• Старицький «За двома зайцями»
• Карпенко-Карий « Мартин  Боруля»

Вед.1

Наш час вичерпано. Хочемо подякувати вам за увагу. Наступний випуск усного журналу  ми плануємо провести після зимових канікул. До зустрічей.

              Гуманізм у педагогіці є виявом ставлення до дитини та її духовного життя як до самодостатньої особистості. Гуманізація навчально-виховного процесу передбачає ґрунтовну «переоцінку вартостей» з перенесенням акценту на становлення особистості та розвиток її духовності [1].

   Гуманізація особистості – це передусім її саморозвиток, процес і результат власної діяльності. «Доброта твориться людиною в людині, та людиною в самій собі», писав В.О. Сухомлинський [2]. Дитина перебуває у центрі нашої уваги і це змушує вчителя подивитися на учня по-іншому, сприймати внутрішній світ кожної дитини як унікальний, уважно ставитись до запитів дитини, орієнтацій, умов життя тощо. Гуманізація повинна стати основою взаємостосунків між учителями і учнями. Важливим засобом гуманістичного виховання є реальні стосунки між людьми в школі та поза нею, зокрема стосунки вчителів і учнів. Важливе значення має загальний стиль життя, який склався в школі чи в окремому класі та вплив на нього адміністрації школи і самих учителів. Сприятливим щодо гуманізації навчально-виховного процесу є стиль взаємин, який, по-перше, характеризується певним рівнем інтелігентності, культури, духовності, по-друге, в основі стосунків на уроці, і в школі в цілому, має бути любов учителя до дітей як вияв його власного гуманізму. Потрібно поважати дитину, постійно оберігати її право на вибір, власну гідність, право бути такою, якою вона хоче бути, а не такою, якою хоче її бачити вчитель. Такі стосунки формуються там, де діти та дорослі об’єднані спільністю поглядів і прагнень. Важливе значення мають морально-психологічні умови в школі відсутність конфліктів; панування духу любові до дітей, до школи. Творча атмосфера в педагогічному колективі створюється тільки за сприятливого мікроклімату, а це дає можливість керівнику побачити в кожному вчителеві його творчі якості, підтримувати і розвивати ініціативу вчителів та учнів. Надзвичайно важливо, щоб між учителями та учнями був глибокий внутрішній зв’язок, що ґрунтується на взаємній повазі та розумінні. Гуманізація навчально-виховного процесу залежить від духовної культури учителів, зокрема педагогічної, і здійснюється за таких умов: поваги до людської гідності партнерів, їхньої зацікавленості у кінцевих результатах на основі співпраці. За таких умов навчання стає доброзичливим, творчим спілкуванням учителя й учня, спільним пошуком істини. Гуманізація навчання передбачає товариські і навіть дружні, а не тільки ділові, навчальні стосунки з учнем. На уроці мають використовуватися підходи, в основі яких особистісний фактор. Потрібно дати школяру право на свій шлях та темп розвитку. Створити таку структуру уроку, де не просто навчаються, а й спілкуються. При цьому використовувати ініціативу учня у виборі проблем, тематики уроків, диспутів. Ураховувати інтереси учня на кожному стані уроку, вирішуючи навчальні завдання. Уся діяльність учнів ґрунтується на довірі вчителя, оскільки, почуття відповідальності і вимогливості до себе формуються у школярів за умови довіри з боку вчителя. Проте основна умова гуманізму – це доступність, відповідність кількості і якості навчального матеріалу можливостям учня. Отже, гуманізація навчального процесу сприяє розвитку загальнолюдських духовних цінностей як в учнівському, так і в педагогічному колективах.

Об'єктивне прискорення науково-технічного і соціального прогресу, кризові економічні, екологічні, демографічні, політичні та інші явища, що виникли у сучасному світі, неминуче позначаються на системі освіти, загострюють протиріччя і труднощі формування молодого покоління. Традиційні педагогічні засоби виховання, змісту й організації навчально-виховного процесу все частіше не спрацьовують. Через невідповідність темпів і характеру соціальних та педагогічних процесів виникають кризові явища в педагогіці.

Найважливіші з них виявляються у нездатності освітньо-виховних закладів, по-перше, впливати на дитину для формування цілісної, а не "часткової" особистості, по-друге, у невмінні враховувати індивідуальні, вікові та соціо-біопсихологічні особливості вихованця, неповторність особистості кожного. Тому у сучасному вимогливому та швидкозмінному соціально-економічному середовищі рівень освіти, її вплив на особистісній розвиток дитини, значною мірою залежатиме від результативності запровадження технологій навчання, що ґрунтуються на нових методологічних засадах, сучасних дидактичних принципах та психолого-педагогічних теоріях, які розвивають діяльнісний підхід до навчання.

Оскільки термін «гуманізація» тісно пов’язаний з поняттями «інновація» та «педагогічна технологія»  , тож зупинимося на тлумаченні даних понять.

Слово інновація має латинське походження і в перекладі означає оновлення, зміну, введення нового. У педагогічній інтерпретації інновація означає нововведення, що поліпшує хід і результати навчально-виховного процесу. Інновацію можна розглядати як процес (масштабну або часткову зміну системи і відповідну діяльність) і продукт (результат) цієї діяльності. Таким чином, інноваційні педагогічні технології як процес - це «цілеспрямоване, систематичне й послідовне впровадження в практику оригінальних, новаторських способів, прийомів педагогічних дій і засобів, що охоплюють цілісний навчальний процес від визначення його мети до очікуваних результатів» (І. Дичківська). У значенні продукту діяльності визначимо інновацію як оригінальні, новаторські способи та прийоми педагогічних дій і засоби.

Дослідники проблем педагогічної інноватики (О. Арламов, М. Бургін, В. Журавльов, Н. Юсуфбекова, А. Ніколс та ін.) намагаються співвіднести поняття нового у педагогіці з такими характеристиками, як корисне, прогресивне, позитивне, сучасне, передове. Зокрема, В. Загвязинський вважає, що нове у педагогіці - це не лише ідеї, підходи, методи, технології, які у таких поєднаннях ще не висувались або ще не використовувались, а й той комплекс елементів чи окремі елементи педагогічного процесу, які несуть у собі прогресивне начало, що дає змогу в ході зміни умов і ситуацій ефективно розв'язувати завдання виховання та освіти.

Цілий ряд авторів,  вважають, що будь-яка педагогічна технологія повинна відповідати деяким основним методологічним вимогам (критеріям технологічності):

• Концептуальність. Кожній педагогічній технології повинна бути притаманна опора на певну наукову концепцію, що містить філософське, психологічне, дидактичне та соціально-педагогічне обґрунтування досягнення освітньої мети.
• Системність. Педагогічній технології мають бути притаманні всі ознаки системи: логіка процесу, взаємозв'язок всіх його частин, цілісність.
• Можливість управління. Передбачає можливість діагностичного цілепокладання, планування, проектування процесу навчання, поетапну діагностику, варіювання засобами та методами з метою корекції результатів.
• Ефективність. Сучасні педагогічні технології існують в конкурентних умовах і повинні бути ефективними за результатами й оптимальними за витратами, гарантувати досягнення певного стандарту освіти.
• Відтворюваність. Можливість використання (повторення, відтворення) педагогічної технології в інших ідентичних освітніх закладах, іншими суб'єктами.
• Візуалізація (характерна для окремих технологій). Передбачає використання аудіовізуальної та електронно-обчислювавальної техніки, а також конструювання та застосування різноманітних дидактичних матеріалів і оригінальних наочних посібників.

Якщо звертатися до джерел поняття "технологія", то ми повинні зафіксувати, що воно походить із двох грецьких слів - мистецтво, майстерність і слово, навчання. Таким чином, технологію можна визначити як усвідомлене практичне мистецтво, усвідомлена майстерність.

Порівнюючи традиційну та інноваційну освіту, які сьогодні паралельно існують в Україні, І. Зязюн зробив висновки, традиційна система навчання є безособистісною, "бездітною... без людською". У ній "людина... постає... об'єктом, яким можна керувати за допомогою зовнішніх впливів, загальних стандартів і нормативів".

Не всі згідні з цією оцінкою. Але всі серед головних недоліків традиційної системи навчання називають: авторитарний стиль керівництва; домінування пояснювально-ілюстративного типу навчання і репродуктивної діяльності учнів; перевагу фронтальної роботи, обмеженість діалогічного спілкування; породжені цими факторами невміння і небажання дітей учитися; відсутність у них поцінування освіти, самоосвіти (саморозвитку).

Найщиріші прагнення щось змінити розбиваються об сутність системи: в її основі психологічні процеси, які покликані формувати людину із заданими властивостями. Чого очікує учень від школи? Задоволення пізнавальних інтересів, можливості самоствердження, самореалізації. Принаймні до того часу, як дитина пішла до школи, вона була суб'єктом власної діяльності: сама обирала гру, учасників, місце, час тощо. Але в школі... На що зорієнтований учитель? На обов'язкове виконання програми. Яка визначає не тільки однаковий зміст, обсяг, а й навіть темп засвоєння інформації та способи її обробки. Таким чином, маємо невідповідність психологічних установок, які неминуче породжують конфлікт. Він існував завжди. Але в останні десятиліття набув ознак системності.

Крім того, ще всередині минулого століття на Заході забили тривогу: учень не готовий до життя в новому суспільстві. Він, винесли присуд менеджери великих компаній, не здатний сам учитися, не вміє працювати з інформацією (шукати її, обробляти, переводити з однієї знакової системи в іншу). "Технології завтрашнього дня, - пише О. Тоффлер, - потребують не мільйонів... людей, готових працювати в унісон на безконечно монотонних роботах, не людей, котрі виконують накази, не зморгнувши оком... а людей, котрі можуть приймати критичні рішення, котрі можуть знаходити свій шлях у новому оточенні, котрі достатньо швидко встановлюють нові стосунки в реальності, що швидко змінюється. Світ заговорив про компетентності як спроможність особистості застосовувати засвоєні знання й набуті уміння у нестандартних ситуаціях, "готовність і уміння діяти", здатність до саморозвитку".

«Однак компетентності - зазначає О. Савченко, - складно формувати, а складніше вимірювати, але без цього якісна шкільна освіта у XXI столітті неможлива». Значить, потрібно крок за кроком переборюючи власну інертність і неготовність освітнього середовища до сприйняття інновацій, долати шлях від орієнтації на предметні знання до оволодіння надпредметними уміннями, формуючи, так чином, в учня внутрішню готовність прийняття рішень, застосування набутих знань у будь-яких ситуаціях. І головною дійовою особою у цьому процесі стає учень. "Освіта XXI століття, - це освіта для людини. ЇЇ стрижень - розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості яка здатна до самоосвіти і саморозвитку вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розв'язання проблем, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни".

Забезпечити реалізацію цих вимог повинна особистісно-орієнтована освіта. Спектр методик і технологій, що складають її зміст досить широкий: вальдорфська педагогіка, технологія саморозвивального навчання Г. Селевка, дальтон-технологія, колективний спосіб навчання (О. Рівін, В. Дяченко), ігрові технології, методика Марії Монтессорі, технологія модульного та модульно-розвивального навчання, проектні технології, розвивальне навчання, технологія рівневої диференціації М. Гузика, адаптивна система навчання А. Границької, технології проблемного навчання, сугестивні технології, продуктивна освіта, особистісно-орієнтоване розвивальне навчання І. Якиманської, школа «діалогу культур», інтерактивні технології та деякі інші.

Особистісно-орієнтована освіта базується на таких засадах:

• дитина в школі - повноцінна особистість;
• метою освіти є становлення особистості;
• педагогічні відносини базуються на принципах гуманізації і демократизації;
• учень є суб'єктом навчальної діяльності;
• талановитою є кожна дитина;
• в основі навчання лежить позитивна Я-концепція особистості;
• навчання на основі успіху, відмова від примушування.

Таким чином, можемо виділити спільні ознаки методик і технологій, які забезпечують реалізацію принципів особистісно-орієнтовіаної освіти:

1) своєю метою вони проголошують розвиток та саморозвиток учня з урахуванням його здібностей, нахилів, інтересів, ціннісних орієнтацій і суб'єктного досвіду;

2) створюються умови для реалізації та самореалізації особистості;

3) забезпечується суб'єктність учня за рахунок можливості впливу на хід діяльності (вибір змісту, засобів, методів, форм навчання);

4) навчання будується на принципах варіативності;

5) кінцевим продуктом є не лише здобуття знань, вироблення умінь і навичок, а й формування компетентностей;

Ключовими ознаками особистісно-орієнтованого навчання є: опора вчителя на суб'єктний досвід учня (на відміну від "суб'єктивний", який передбачає, що десь існує ще й об'єктивний, тобто правильний досвід), не несе в собі негативної оцінки. Поняття вживається на означення обумовленого процесом соціалізації емоційно-ціннісного ставлення особистості до певного факту, явища); суб'єкт-суб'єктні відносини учасників навчального пронесу (учень стає суб'єктом діяльності тільки тоді, коли реально може впливати на неї на всіх етапах: цілевизначення, планування, організації, рефлексії, оцінювання); діяльнісна основа (учні вчаться самостійно здобувати і застосовувати знання).

Крім технологій особистісно-орієнтованого навчання виділяють наступні групи педагогічних технологій: традиційні, педагогічні технології на основі активізації та інтенсифікації діяльності учнів; педагогічні технології на основі підвищення ефективності управління та організації навчального процесу; педагогічні технології на основі дидактичного удосконалення та реконструюванні матеріалу; окремі предметні педагогічні технології; альтернативні, та вроджені педагогічні технології; педагогічні технології розвиваючого навчання та педагогічні технології авторських шкіл.

Нижче дамо характеристику окремим технологіям з вище перерахованих груп.

Групові (колективні) технології застосовувалися ще в середні віки. Ідеї взаємного навчання закладено ще бел-ланкастерській системі. Сучасна технологія розроблена і апробована О. Рівином (КСН), В. Дяченко (ГСН).

Групова (колективна) технологія навчання передбачає організацію навчального процесу, за якої навчання здійснюється у процесі спілкування між учнями (взаємонавчання) у групах. Група може складатися з двох і більше учнів, може бути однорідною або різнорідною за певними ознаками, може бути постійною і мобільною.

Групові форми навчання дають змогу диференціювати та індивідуалізувати процес навчання. Формують внутрішню мотивацію до активного сприйняття, засвоєння та передачі інформації. Сприяють формуванню комунікативних якостей учнів, активізують розумову діяльність. Робота в групах (колективна) дає найбільший ефект у засвоєнні знань.

Відкриті школи. Центри дослідної роботи в початковій і частково середній ланці освіти. Ці школи набули значного поширення на Заході. Їхньою особливістю є те, що значну частину часу діти проводять за межами навчального закладу. Вчитель завжди серед дітей: радить, підбадьорює, контролює. Діти перебувають у постійному контакті з "командою" педагогів, до кожного з яких учень може звернутися за допомогою. Учні в класі поділені за рівнями: "сильні", "середні", "слабкі", "відстаючі". Угрупування за рівнями здійснюється лише щодо навчання з основних предметів. Учні, які досягли успіху з будь-якого предмета, можуть вивчати курс старшого класу.

Технології індивідуалізації процесу навчання. (А. Границька, В. Шадріков) - організація навчально-виховного процесу, при якій вибір педагогічних засобів та темпу навчання враховує індивідуальні особливості учнів, рівень розвитку їх здібностей та сформованого досвіду. Його основне призначення полягає в тому, щоб забезпечити максимальну продуктивну роботу всіх учнів в існуючій системі організації навчання. Індивідуальне навчання - форма, модель організації навчального процесу при якому: 1) вчитель взаємодіє лише з одним учнем; 2) один учень взаємодіє лише із засобами навчання (книги, комп'ютер тощо). Головною перевагою індивідуального навчання є те, що воно дозволяє повністю адаптувати зміст, методи та темпи навчальної діяльності дитини до його особливостей, слідкувати за кожною дією та операцією при вирішенні конкретних завдань, за його рухом від незнання до знання, вносити вчасно необхідні корективи в діяльність як учня, так і вчителя. В сучасній вітчизняній педагогічній практиці та теорії найбільш суттєвими прикладами технологій індивідуалізації навчання є:

• проектний метод;
• технологія продуктивного навчання;
• технологія індивідуального навчання І. Унт;
• адаптивна система навчання А. Границької;
• навчання на основі індивідуально-орієнтованого навчального плану В. Шадрікова.

Ігрові технології навчання (Й. Гензерг). Технології ігрового навчання - це така організація навчального процесу, під час якої навчання здійснюється у процесі включення учня в навчальну гру (ігрове моделювання явищ, "проживання" ситуації).

Сьогодні віддають перевагу терміну "імітація" замість "гра" (акцент переноситься на внутрішню сутність дії). Навчальні ігри мають за мету, окрім засвоєння навчального матеріалу, вмінь і навичок, ще й надання учневі можливості самовизначитися, розвивати творчі здібності, сприяють емоційному сприйманню змісту навчання.

Види ігор:

• навчальні, тренувальні, узагальнюючі;
• пізнавальні, виховні, розвиваючі;
• репродуктивні, продуктивні, творчі.

Інтерактивне навчання. В Україні розроблена та пропагується технологія інтерактивного навчання О. Пометун. Інтерактив (від анг.- взаємний та діяти). Інтерактивне навчання-це спеціальна форма організації пізнавальної активності, що має за мету створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність.

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів; учитель і учень є рівноправними суб'єктами навчання. Інтерактивне навчання сприяє формуванню навичок а вмінь як предметних, так і загальнонавчальних; виробленню життєвих цінностей; створенню атмосфери співробітництва, взаємодії; розвитку комунікативних якостей. Технологія передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем.

Інтерактивне навчання - це навчання діалогу, під час якого відбувається взаємодія учасників педагогічного процесу з метою взаєморозуміння, спільного розв'язання навчальних завдань, розвитку особистісних якостей учнів.

Інтегровані технології (П. Ерднієв) - припускає, що вчитель за можливості чітко визначає реакції, поняття, ідеї та навички, які мають бути засвоєні учнем, а потім за допомогою багатостороннього підходу допомагає учневі спрямувати власну діяльність на досягнення цих цілей. При цьому учень може діяти у власному темпі, заповнюючи прогалини у своїх знаннях або пропускаючи те, що вже засвоєно.

Мультимедійні технології пов'язані із створенням мультимедіа-продуктів: електронних книг, енциклопедій, комп'ютерних фільмів, баз даних. У цих продуктах об'єднаються текстова, графічна, аудіо- та відеоінформація, анімація. Мультимедіа-технології перетворили комп'ютер на повноцінного співрозмовника, дозволили учням (будь-якого віку), не виходячи з навчальної аудиторії, будинку, офісу, бути присутніми на лекціях видатних вчених, брати участь у конференціях, діалогах, вести кореспонденцію. Як принципово новий навчальний засіб електронна книга відкрила можливості «читати», аналізувати «живі» озвучені сторінки, Тобто можливості бачити, чути, читати.

Мережеві технології призначені для телекомунікаційного спілкування учнів з викладачами, колегами, працівниками бібліотек, лабораторій, установ освіти тощо. Телекомунікаційний доступ до баз даних здійснюється через всесвітню мережу Інтернет. Формами мережевої комунікації є:

• електронна пошта - призначається для обміну інформацією між суб'єктами зв'язку, здійснення консультування, організації дистанційного навчання;
• телеконференція - дозволяє викладачеві та учням, що знаходяться на значній відстані одне від одного, організувати спільне навчання, обговорювати навчальні проблеми, брати участь у ділових іграх, практикумах тощо в умовах так званого віртуального класу.

Інноваційна діяльність є специфічною і досить складною, потребує особливих знань, навичок, здібностей. Впровадження інновацій неможливе без педагога-дослідника, який володіє системним мисленням, розвиненою здатністю до творчості, сформованою й усвідомленою готовністю до інновацій. Педагогів-новаторів такого типу називають педагогами інноваційного спрямування, їм властиві чітка мотивація інноваційної діяльності та викристалізувана інноваційна позиція, здатність не лише включатися в інноваційні процеси, але й бути їх ініціатором.

               Вчителі Сумщини плідно працюють над проблемою гуманізації навчально-виховного процесу . Багато вчителів беруть в основу своєї педагогічної діяльності інноваційні технологіі. Використовують інтерактивні форми навчання.

•      Жовтнева спеціалізована школа. Колективна науково-педагогічна тема методичного об’єднання вчителів зарубіжної літератури : «Особистісно - орієнтована методика викладання зарубіжної  літератури в системі компетентісно - спрямованих інноваційних технологій навчання».Вчителі зарубіжної літератури Щербина В.Я. , Ханіна Л.Б.,Коник Л.М. плідно працюють над впровадженням сучасних технологій на уроках російської мови та зарубіжної літератури. Наприклад Коник Л.М. активно використовує передові інформаційні технології. Розширює можливості ілюстративного супроводу уроку, ефективно використовує мультимедіа у проведенні нестандартних уроків ( урок – подорож, віртуальні екскурсії стежинами письменників зарубіжжя тощо).
• Лебединська ЗОШ №1.Вчитель Капуста Людмила Василівна.

Проблемна тема: Розвиток інформаційної компетентності учнів шляхом

впровадження інформаційно-комунікаційних технологій на уроках та в           позаурочний час.

Обговорюючи переваги використання новітніх інформаційних технологій у навчанні зарубіжній літературі,вчитель пропонує  порівняти традиційне навчання, основними компонентами якого, є вчитель і клас, і навчання з використанням комп'ютерних технологій (або комп'ютерне навчання).

 Результати порівняння, наведеного у таблиці, свідчать про значні переваги використання інформаційних технологій у навчанні зарубіжної літератури.

Над подібними проблемами працюють вчителі Сумської ЗОШ №5. Вчитель зарубіжної літератури Сорока І.І., працюючи над темою «Особистісно – зорієнтовані технології навчання», використовує  елементи інтерактивних методів : гронування, робота в групах, мікрофон тощо.

Школи Ямпільщини  часто перегукуються і у використанні методів викладання предметів,  новітніх форм проведення уроків.

Проблема Дружбівського НВК « Навчання та виховання дітей у дусі утвердження ідей гуманізму, толерантності та взаєморозуміння. Впровадження в практику діяльності НВК інформаційно – комунікаційних технологій».

Вчителі школи вважають, що використання  ІКТ на уроках стає однією з актуальних проблем методики викладання предмета. За допомогою комп’ютерних технологій у процесі навчання мають бути реалізовані головні дидактичні функції :

• Пізнавальна
• Розвивальна
• Дослідницька
• Комунікативна

Ямпільська ЗОШ №2.  Вчитель зарубіжної літератури Бондар В.І. теж пропонує використовувати  мультимедійні технології на уроках у сучасній школі. Мультимедійні технології здатні реалізувати багато проблем процесу навчання, а саме:

• Змінювати форми навчання та види діяльності в межах одного уроку.
• Реалізувати ігрові методи на уроці.
• Працювати в малих групах або індивідуально
• Проводити інтегровані уроки.

Завдяки старанням педагогів-новаторів нових орбіт сягало мистецтво навчання і виховання, їм належать різноманітні відкриття. На новаторську педагогічну практику зорієнтовано і немало представників науки, які свої авторські програми реалізують у закладах освіти не як експериментатори, а як учителі й вихователі. У новаторській педагогіці багатогранно втілена творча сутність навчально-виховного процесу. Якщо наукова педагогіка розвиває загальні закономірності і теоретичні проблеми виховання, то новаторська творить ефективні педагогічні технології.

Перед кожним із нас два шляхи: жити минулими заслугами, закриваючи очі на кардинальні зміни у світі, прирікаючи своїх учнів (і власних дітей) на життєвий неуспіх, або пробувати щось змінити у своєму ставленні до новітніх освітніх технологій. Гарно про це сказав І. Підласий: "Можна бездумно тужити за втраченими ідеалами, скаржитись на падіння духовності та вихованості, втрату людяності й моральності, загалом на життя і зовсім незвичну школу, але хід подій вже не повернути. Погрожувати поїздові, що стрімко віддаляється від перону, дозволено лише дітям".