Виховна година "Мужність і біль Чорнобиля"

Виховна година

«Мужність і біль Чорнобиля»

Мета. Донести до свідомості учнів масштаби чорнобильської трагедії.
Розвивати почуття гордості за свій народ. Прищеплювати любов до рідного краю. Виховувати почуття співчутливості, критичне ставлення до історичних подій.
Обладнання. Стіл, накритий вишитим рушником, свічка, живі квіти,
фотографії пожежних, фонограми, виставка книжок.
На дошці написано поетичні рядки:
Не винен я, що все це сталось,
Що розкололась неба твердь,
Що в золотом покриту галузь
Ми атомну впустили смерть!
(Д.Павличко)
Чи знаєш ти, світе,
Як сиво ридає полин,
Як тяжко, як тужно
Моєму народу болить!
(Б. Олійник)
Хід виховної години
Вступне слово вихователя. 26 квітня 2020 року виповнилося 34 роки з дня найстрашнішої за наслідками, катастрофи минулого тисячоліття. Чотири букви – ЧАЕС – стали символом трагедії, яка доторкнулася до мільйонів людей, накрила їх крилом безжалісної радіації, перетворюючи свої жертви в безпомічних людей.

Учень:
Чорних дат у людства є немало,
Кожна з них - це міна під прогрес.
Найстрашніше, що усіх спіткало,
Вибух на Чорнобильській АЕС.
Двадцять шосте квітня – День скорботи.
Зранку скромних квітів я знайду.
І на знак журливої турботи
До могил засмучених піду.
Вихователь запалює свічку.
Вихователь. Чорнобиль... Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнищем скорботи.
Райцентр Чорнобиль. Ця назва походить від назви різновиду гіркого полину - чорнобилки. Це назва невеличкого містечка в 130 км від Києва. Спочатку так іменувалося давнє поселення, засноване ще на Древній Русі, потім місто, а згодом – і атомна електростанція, будівництво якої розпочалося у1971 році. У 1983 вже працювали 4 енергоблоки із запланованих шести.
Учень. Ту мирну весняну ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була такою тихою, такою теплою і такою лагідною. Саме в цю ніч, з 25 на 26 квітня 1986 року, відлік часу став далеко не мирним, а бойовим і аварійним.О першій годині 24 хвилині, коли Прип’ять, містечко атомників, спало безтурботним сном, раптово пролунав вибух і над 4-м реактором атомної електростанції гігантське полум’я розірвало нічну темряву.Ось як описує це Володимир Яворівський: „За покликом рідної землі на захист свого народу першими до палаючого реактора по тривозі прибули пожежні з охорони ЧАЕС на чолі з начальником варти Володимиром Правиком.Потім прибуло підкріплення з міста Прип’ять на чолі з лейтенантом Віктором Кибенком.

Учень:
Если б только огонь- все пустяк,
Но повсюду невидимый враг.
Он не дышит жарой на тебя-
Проникает, смертельно разя,
Пост не бросить, назад не уйти!
Долг такой: нашу землю спасти!
Понимал и уйти он не мог,
Молодой лейтенант Кибенок.
Вони ринули у вируюче полум’я- у смертельну радіацію не за наказом командира, а за законом совісті, рятувати станцію і людей, не думаючи про себе, хоча добре усвідомлювали небезпеку, вони виконали присягу на вірність народу України.
В ніч на 26 квітня Валерій Ходемчук був на зміні. Він загинув у перші хвилини аварії під уламками четвертого енергоблока ЧАЕС. „Саркофаг” став для нього вічним пристанищем. Так і не дочекалася Валерія його мати, дружина Наталка, син Олег та донька Лариса. Не дочекалася і вся Прип’ять.
Лист Ганни Ходемчук синові Валерію „Прощання”.
Страшно, коли матері хоронять своїх дітей, а ще страшніше, коли вони не мають навіть їх могили. Усім матерям, що втратили своїх дітейприсвячується ця пісня. ( Учні співають пісню „Чорнобривці”).
Вогонь усе лютував, не вщухав. Начальник караулу лейтенант Правик по рації передав виклик №3, за яким усі пожежні машини Київської області негайно вирушили до Прип’яті. На допомогу примчав і начальник пожежної частини майор Л. Телятников. „Ніколи в житті,- скаже він потім,- не було в мене дороги важчої, ніж ця - завдовжки у хвилини. З неймовірним тріском палала величезна плотина покриття над машинним залом і допоміжним корпусом, навкруги разом з вогнем задушливий дим. Киплячий бітум пропалював чоботи, бризками осідав на одязі, в’їдався у шкіру. Люди слабшали від їдкого диму, нестерпної спеки і болю. Відвага... Для пожежного це невід’ємна професійна риса, без якої ніяк не можна. Ось так тієї трагічної ночі лейтенанти і сержанти пожежної охорони виконували свою звичайну роботу. О, ні! Це був смертельний бій, з якого хлопці вийшли переможцями. 28 чоловік двох караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу. Шість чоловік загинули майже відразу. Так вони жили, працювали й увійшли в безсмертя.

Учень:
Ті,що згоріли в огні
В перші хвилини двобою,
Землю прикрили собою,
Як наші діди на війні
Не залишили пости,
Мужньо стояли на герці,
Пам’ятник їм вознести
Треба у кожному серці..
Ось імена перших жертв чорнобильського полум’я. Усі вони молоді вродливі, мужні. Вічна пам’ять їм, низький уклін від усього людства. Навічно заснули герої - пожежні на новому підмосковному Митинському цвинтарі:
Учні, піднімаючись із місць,по черзі називають прізвища Віктор Кибенок, Микола Ващук, Василь Ігнатенко, Микола Титенок, Володимир Правик, Володимир Тищура, Валерій Ходемчук.І ще багато - багато життів забрало потім чорнобильське лихо. Прошу всіх піднятися і вшанувати пам’ять загиблих хвилиною мовчання. Прошу всіх сідати. (Звучить тихо „Реквієм” Моцарта).
Учень читає вірш „Лейтенанти”.
Красивою та багатою була Чорнобильська земля з її врожайними полями, садами та озерами, але тільки до квітневої ночі 1986 року. Наша пам’ять і пам’ять наступних поколінь-знову і знову буде повертатися до цих трагічних днів. Поля і луки, ліси і озера, річки і ставки Чорнобильщини тяжко уражені невидимою чорною хворобою. Над куточком планети враз нависла чорна хмара лиха, яка почала поширюватися з блискавичною швидкістю й поливати цим лихом, як дощем, нашу рідну землю. Це страшне лихо - радіація. Аварія призвела до небаченого забруднення біосфери, до появи на території України мертвої тридцятикілометрової зони, до радіоактивного опромінення тисяч людей.
Звучить запис пісні „Чорнобильська зона”.
В зеленім лісі я була царівна,
В зеленім лісі я була жива.
Рудим став ліс, рудими стали тіні,
Рудою стала крона і трава.
Іржавий ліс,пустеля, мертва зона,
Апокаліпсис, Марсіанський краєвид?
Табличка:” Дихати і ходити заборонено!”
І незбагненне:” Торкатися трави”.
Горе впало не тільки на Україну. Воно зачепило Білорусь і Росію. На забруднених територіях проживає близько 2 мільйонів осіб.
Атомний вибух негативно вплинув на все живе. Страшні наслідки аварії: ненароджені діти,вражені радіацією, волосся геть раптово випадає, руйнуються живі клітини, змінюється склад крові.Людей вивозили із забрудненої зони. Важко було їм покидати свої рідні місця. Але залишитись - означало померти. Села стали спустошеними.
....а села нема.
Втекло кудись село,
Було колись село,
Життя колись було.
Дехто намагався повернутися та зустрічав на своєму шляху колючий дріт.
Особливо важко жити в незнайомій місцевості було старшому поколінню, адже ці люди за все життя ніколи не виїжджали за межі свого району. Кожна стежка, кожне деревце, кожна річечка у рідному селі були їм знайомі.
Матір я взяв із села,
А вона мені з Києва
Третій раз уже боса втекла.
Учень читає вірш „Ну куди нам тікати від рідної хати”.
Сплюндровано тисячі гектарів родючих земель, втрачені величезні площі лісів. У селах не залишилося жодної криниці, з якої можна було б пити воду.
Всі криниці в целофанових капшуках. Де знайти кілометри целофану на рукотворне Київське море Чи бодай на Десну зачаровану, з якої Київ п’є воду? Сильними радіоактивними забрудненнями вражено 5 мільйонів га території України, більша частина яких - сільськогосподарські угіддя, забруднено 1,5 га лісів. Велику небезпеку довкіллю завдають близько тисячі тимчасових могильників навколо АЕС і саркофаг над 4 блоком, який вибухнув. Могильники вже сьогодні протікають, саркофаг з роками стає все більш радіоактивним, конструкції його просідають, деформуються. Вплив чорнобильської аварії на здоров’я людей дуже значний і буде проблемою не тільки для нас, а й для кількох прийдешніх поколінь. Небезпека нависла над усією планетою.

Учень:
Людство прагне Всесвіт осягнути.
І себе у ньому зрозуміть.
А тривожне „ бути чи не бути?”
Страшно над планетою висить.
На землі, у домі вселюдському,
Протиріч і негараздів тьма.
Будьмо,люди, обережні в ньому.
Іншого житла у нас нема.
Велике лихо спіткало нашу землю. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною. Тож не треба повторювати помилок, давайте берегти оточуючий світ. Нашій планеті вистачить одного Чорнобиля. Настав час усій громадськості бити на сполох, рятувати своє майбутнє, майбутнє нації.

Учень:
За днями дні, мина повільно рік,
За днями дні - і другого немає.
Нехай же лихо наше проминає
І в світі не повториться повік.
Хай стане мир міцнішим у стократ
Хай над землею чисте небо буде.
Чорнобиль - попередження, набат,
Його уроків людство не забуде.
Жадання людства - зупинити
Безодні атомної смерч.
Ми ж сівачі, ми - сонця діти -
Спроможні зупинити смерть.
Спинити вибухи ракети -
Роззброїти віки і дні,
Щоб сонце мирної планети
У кожнім сходило вікні.
Щоб трави, колоски і віття
Вогнем не перетліли в прах,
Щоб грізне ядерне плахіття
Не спалахнуло по світах.
Щоб наша дума і дорога
Єднали глибину і вись,
Вола чорнобильська пересторога:
- Людство, зупинись!!
Вихователь: На цьому наша виховна година закінчується. Я сподіваюся, що ви не забудете історію рідного краю, пам’ятатимете імена пожежників, які пішли в небуття.
Дякую всім, хто брав участь у підготовці та проведенні години