Виховна година "Шляхами війни, шляхами пам'яті"

Про матеріал
Ознайомити учнів з передумовами афганської війни, розширити знання дітей про історичні події цього страшного періоду, закріпити в дитячій пам’яті той факт, що війна – це невиправдана жорстокість, страждання невинних людей, розповісти про земляків, що служили в Афганістані, вшанувати пам'ять полеглим воїнам-афганцям; виховувати повагу до воїнів-інтернаціоналістів та матерів, сини яких загинули в Афганістані, до трагічної сторінки нашої історії, почуття патріотизму, вміння співпереживати.
Перегляд файлу

Міністерство освіти і науки України

Новгород-Сіверська державна гімназія імені К.Д.Ушинського

 

 

 

 

 

Виховна година

 

«Шляхами війни, шляхами  мудрості»

 

(зустріч з учасниками бойових дій

на території інших держав)

 

 

 

 

 

 

 

 

З досвіду роботи

                                                                                         вихователя

                                                                                                Северинко Т.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета. Ознайомити учнів з передумовами афганської війни, розширити знання дітей про історичні події цього страшного періоду, закріпити в  дитячій пам’яті той  факт, що війна – це невиправдана жорстокість, страждання невинних  людей, розповісти про земляків, що служили в Афганістані, вшанувати пам'ять полеглим воїнам-афганцям; виховувати повагу до воїнів-інтернаціоналістів та матерів, сини яких загинули в Афганістані,  до трагічної сторінки нашої історії, почуття патріотизму, вміння співпереживати.

Хід заходу

І. Вступне слово.

 Сьогодні ми зібралися на свято пам'яті, присвя­чене воїнам-інтернаціоналістам, якізагинули в аф­ганській війні.


ІІ. Основна частина.


Минають дні, ідуть роки.

Життя листки перегортає.

А біль Афгану - навіки,

В душі чомусь не замовкає.


Шановні школярі! 15 лютого відзначають скорботний День пам’яті воїнів-афганців. Сьогодні ми з вами зібралися тут, щоб вшанувати пам’ять тих, хто поліг на афганській землі, дізнаємось про героїв цієї страшної війни.

     Юнаки йшли  туди не за орденами і медалями. Вони вірили, що виконують інтернаціональний  обов’язок. На нашій виховній годині присутній  воїн-інтернаціоналіст,  учасник бойових дій в Афганістані ………...

15 лютого  минає  30років  із дня закінчення війни в Афганістані. Але ця війна наза­вжди залишиться болем у серці нашого народу.

Перегляд презентації про Афганістан.

  1. Географічне  розташування  Афганістану. 

Афганістан – це держава, що знаходиться в Південно-Східній Азії, з чисельністю 17 мільйонів чоловік, з них 8 мільйонів  афганці, а решта - таджики, туркмени, узбеки. Афганістан - це 70 % гірської  місцевості з бідною рослинністю, гірський хребет  Гіндукуш з висотою гір до 7-8 тисяч метрів. 86 тисяч населення проживають в аулах у злиднях.  До середини 70-х років це була одна з найвідсталіших країн світу.

     Тогочасний Афганістан характерний страшною бідністю, відсутністю медичної допомоги, масовою неписьменністю населення, особливо серед жінок та дітей, високою смертністю. Потрапивши на палаючу афганську землю, мужні воїни-інтернаціоналісти  всім сер­цем прийняли її біль, як свій, і до останнього по­диху захищали інтереси її народу.

2. Передумови та початок війни в Афганістані.

      Для виконання інтернаціонального обов'язку 25 грудня 1979 року Радянські війсь­ка були введені в Афганістан. Для тисяч радянських солдат, їхніх батьків, матерів, братів, сестер розпочалася жорстока, кривава війна.

         У 1978 році афганський народ піднявся на боротьбу за краще життя, скинув монарха, проголосив Афганістан республікою. Нова влада почала розбудову  соціалізму. Було видано закони про ліквідацію лихварської (надання грошей у кредит) заборгованості, скасування калиму при одруженні, про наділення селян землею, яка раніше була власністю поміщиків. Почали вводити початкову освіту, надали право жінкам зняти паранджу. Мусульманські країнах такі закони не приймали, бо вони суперечили  нормам  ісламу.  Новий режим почав репресії проти духовенства, закривалися і руйнувалися мечеті. Новий уряд не визнавався закоренілими правителями. Почали формуватися загони “моджахедів” (“борців за віру”).

      Для  розуміння трагедії  цієї страшної війни, потрібно хоч трохи знати про її. Розставити усе на свої місця можна лише зараз, коли доступнішою стає засекречена інформація. Рушійною силою військового втручання стала Квітнева революція 1978 року, в результаті якої  у грудні 1978 року між СРСР і Афганістаном був підписаний договір,  який зобов’язував  Радянський Союз  переозброїти афганську армію. Керівництво СРСР на чолі з Л.І.Брежнєвим продемонструвало готовність надати реальну воєнну підтримку. 27 грудня 1979 року були введені десантні війська в Баграм, Кабул та інші великі міста, а згодом вони втяглися в бойові дії по всій території. Присутність чужоземних військ викликала стихійний опір афганського народу.  Пік бойових дій припав на 1984-1985 роки. Про те, що готують введення обмеженого контингенту в Афганістан, радянські солдати не знали. Нашим солдатам говорили, що  вони захищають братній народ. Вони вірили, що продовжують подвиги й славу батьків і дідів, які виконували такі обов’язки в Іспанії, Чехії, Угорщині…

     Афганська  війна  тривала 10 років.  Пройшло її майже 700 тисяч чоловік. І серед них 160 тисяч – українці. Звання Героя Радянського Союзу було  присвоєно 72 військовослужбовцям, з них – 12 українцям. 15 тисяч солдат загинуло у цій  війні, 35 тисяч  було поранено, багато  потрапило у полон або пропали безвісти. Кривава війна в Аф­ганістані забирала невинні життя молодих юнаків.

     Несли чорні птахи смерті похоронки в Україну. Летіли на нашу Батьківщину „чорні тюльпани” з цинковими  гробами. Гинули солдати. Кожна смерть страшна. А як не хочеться помирати у 18-19 років, коли життя тільки  починається.

     «Чорний тюльпан» - неофіційна  назва  військово-транспортного літака, що використовувався для перевезення тіл загиблих на війні солдат. Вперше таку назву було використано для літака АН-12під час війни  Радянського Союзу в Афганістані (1979 - 1989 роки). Термін використовується неофіційно донині для позначення літаків, що виконують подібну функцію під час військових конфліктів.

  


Вірш.


Вже не дійти до рідних берегів.

Ридали  друзі, впавши на коліна,

Він помирав серед чужих пісків,

І разом з ним вмирала Україна.

А вдалині сірів чужий кишлак,

І БТР димів  опісля бою.

Погасло сонце  у його очах,

Аж гори похитнулися від болю.

В оселю рідну – цинкова труна

Страшенна кара, за яку провину?

І божеволіла матуся молода,

А разом з нею – Україна.

Старенька мати йде до свого сина,

 Гранітні  плити  плачуть під ногами,

Стукоче  серце в грудях, ниє спина:

Синочку, рідний, йди в обійми мами

Тече сльоза і падає  на  плечі.

Із стелі очі дивляться  хлоп'ячі.

Їм тільки жити, жити і творити,

Вони ж навіки  залишаються дитячі.

Стоїть  старенька й плаче.

 Ні, ридає...

Перед очима в неї похоронка,

І бій, що котрий день вже не згасає,

І у землі пекуча та воронка.

Синочку, рідний, чуєш, як курличуть

У синім небі  сумно журавлі?

Вони ж тебе до себе, сину, кличуть,

А ти лежиш в холодній  цій  землі.

Я чую, мамо, чую, як співають

Мені над Україною  пісні.

Ти не журись, я крила розпростаю

І прилечу до тебе уві  сні.

Вкраїнським рушником  зітру сльозину

І поцілую в сивеє чоло:

О, синку рідний, мій єдиний сину,

Як  хороше б мені тоді  було!

Стоїть  старенька  мати на могилі,

 І навіть квіти  плачуть  мовчазні.

Від сина погляд   відвести не в силі,

А син довічно житиме у сні.


 


Вихователь. Для тих, хто побував в Афганістані й зараз пе­ред очима постають жахливі картини боїв, облич­чя товаришів, які загинули, а ночами сняться кош­марні сни.

Повідайте, повідайте синам,

повідайте всім дітям, ветерани,

які шляхи пройти судилось вам

крізь полум’я  Гардеса й Кандагара.

(Слово надається учаснику бойових дій на території сусідніх держав -  ……………...)

Давайте ж пам’ятати ветеранів, виявляти розуміння до тих, хто пройшов через війну, героїчну і трагічну. Давайте ж пам’ятати тих, хто повернувся білим журавлем, тих, хто повертається у снах, а найголовніше – шанувати й допомагати живим!

3. Сумна статистика. Ми повинні розуміти  трагізм участі в афганській війні тоді ще радянських людей, бо через Афганістан пройшло їх з України більше 160 тис. У цій війні загинуло понад 15 тисяч наших солдат, 35 тисяч було поранено, тисячі потрапили в полон.

Чернігівщина:

Відправлено – 3170 чоловік,

Загинуло – 115 чоловік,

Пропало безвісти – 2 чоловіки,

Повернулось інвалідами – 120  чоловік.

На Новгород - Сіверщині загинуло – 4 чоловіки.

     В Україну з Афганістану не повернулося 72 військовополонених та зниклих безвісти. Слава Богу, “чорний тюльпан” не привіз їхніх домовин. Тож надія не помирає.  Звання Героя Радянського Союзу було присвоєно 72 військовослужбовцям, з них – 12 українців.

      З кінця 1986 року нове керівництво СРСР на чолі з Михайлом Горбачовим визнало помилковим рішення попередників і пішло  поетапне виведення військ з Афганістану.

     Дорогою ціною розплачувались наші юнаки - ціною життя.  Тож давайте вшануємо хвилиною мовчання пам'ять про загиблих  в Афганістані.

(хвилина мовчання, запалюється свічка)

Закінчилась  війна. Багато  воїнів були  нагороджені орденами  і  медалями,  але найвищою нагородою тих,   хто  уцілів -  є   життя,   а  для   загиблих – вічна  пам'ять.

Ми обіцяємо ніколи не забути, як ціною завойоване мирне життя. Новгород - Сіверщина втратила 4 юнаків, але отримала 4 героїв афганської війни. Згадаємо їх.

4. Воїни-інтернаціоналісти Новгород – Сіверського району.


Могила Мехеда О.А. на кладбище бывшего села Домотканово, город Новгород-Северский, Новгород-Северский район, Черниговская область, Украина

 

Мехед Олег Анатолійович. Народився 13 серпня 1945 року в Новгород – Сіверському. Закінчивши в 1963 році міську середню школу № 2.  У вересні 1964 року був призваний на військову службу. Там і залишився на понадстрокову службу. Служив у різних місцях, останні 9 місяців – в Афганістані. Загинув 5 серпня 1980 року. Похований в рідному місті.


 

 

Немцев Віктор Анатолійович. Народився 30 жовтня 1965 року в с. Шептаки. Навчався добре. В 1980 році вступив в ряди ВЛКСМ (Всесоюзний Ленінський комуністичний союз молоді (ВЛКСМ), або Комсомол). Захоплювався біологією. У 1983 році закінчив 10 класів та був призваний на службу, перебував у складі військ в Афганістані. Загинув 18 травня 1984 року. Похований у Шептаках.


 

Живодер Василь Сергійович. Народився 28 вересня 1963 року в селі Камінь. Закінчив місцеву восьмирічну школу, 9-11 класи Кам’янсько –Слобідської школи. Був комсомольцем. До лав Радянської армії був призваний 13 червня 1981 року. Військову службу проходив у складі військ в Афганістані. Загинув 1 червня 1983 року. Посмертно нагороджений орденом «Червоної Зірки», медаллю «Воїну – інтернаціоналісту від вдячногоафганського народу». Похований у с.Камінь.


 


SAM_5986

 

Білозор Леонід Павлович Народився 19 лютого 1962 року в с. Лісконоги. Працював в колгоспі «Завєт Ілліча». До Збройних сил СРСР призваний 23.04.1981 року Новгород-Сіверським РВК. До Республіки Афганістан направлений у жовтні 1981 року. 117-й окремий загін спеціального призначення було сформовано в січні 1981 року в місті Капчагай. 29 жовтня 1981 року його направлено до ДРА. Л.Білозор дослужився  до сержанта, командира загону. Зі своїм підрозділом 2.07.1982 р. проводив бій з противниками. Під урвищем Панджшер загін виконував військово-політичну задачу. В ході бою був поранений в груди, від чого поранення й помер на полі бою. Похований в рідному селі Лісконоги. На його могилі установлено гранітний пам’ятник. За мужність та відвагу нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).


 

5.Перегляд відеофільму «Хроніка афганської війни»

Генерал Борис  Всеволодович  Громов  15 лютого  1989 року  вивів  Радянські  війська  з Демократичної Республіки Афганістан (ДРА). Це й означало закінчення десятирічної афганської війни.

http://wot-nnbt.ru/_pu/0/17315161.jpg               https://ds02.infourok.ru/uploads/ex/134b/0007c7f2-742dd26f/3/img11.jpg

ІІІ. Заключна частина.

  1. Перегляд відео «День в історії. СРСР завершив вивід військ з  Афганістану»

    Дуже важко дається мир в країні нашим людям. Дякуємо солдатам, які  в будь-яку хвилину могли б втратити своє життя та втратили  батьків, родичів, друзів та назавжди втратили здоров’я та спокійний сон.

Ми це будемо пам'ятати завжди. На підтвердження цього стоять сотні пам'ятників та пам'ятних знаків по всій Україні. Тільки пам’ятаючи минуле можна зробити висновки та вберегтися від помилок в майбутньому, внаслідок яких можуть загинути невинні мирні люди.

Миру всім!!!

 

doc
Додано
6 лютого 2019
Переглядів
1279
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку