Виховна година "Україна - наш спільний дім"

 

КОМУНАЛЬНИЙ ПОЗАШКІЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЦЕНТР ДИТЯЧОЇ ТА ЮНАЦЬКОЇ ТВОРЧОСТІ «ДИВОСВІТ»

КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виховна година

«Україна – наш спільний дім»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала:

керівник гуртка «Бісеринка»

Зубчук Оксана Ілларіонівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Кривий Ріг

 

 

 

Мета. Ознайомити учнів з історією України, шляхом становлення незалежності Української держави; розширити і поглибити поняття громадянськості, розвивати в дітей прагнення бути свідомим громадянином, патріотом України; виховувати любов до рідної землі, прагнення своєю працею примножувати здобутки українського народу.

Обладнання. Карта України, символи, Конституція, Декларація, Акт проголошення незалежності, розгортка «Хроніка України»; на столі - вишитий рушник, гілка калини, колоски, барвінок, чорнобривці.

Форма проведення. Розповідь з елементами довідок, повідомлень, бесіди.

Вислови.

Всім серцем любіть Україну свою,
І вічні ми будемо з нею (В. Сосюра).

Свою Україну любіть,
За неї Господа моліть (Т. Шевченко).

План заняття

1. «...Є на світі Україна!
Не грудка, а земля з народом є!» (С. Пушик).

2. Хроніка Української держави.

3. Ти - громадянин України.

4. Будьмо гідними називати себе українцями.

Хід уроку

Вступне слово вчителя.

Щасливі ми, що народилися на такій чудовій, багатій, мальовничій землі - на нашій славній Україні! Тут жили наші діди і прадіди, тут живуть типі батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. Материнський образ України встає з полинових степів і глибинної чорноземної скиби, як барва зоріє із зажури поліських озер, що чистими очима довірливо дивляться на світ, виростає недосяжно на повен зріст із карпатських верховин.

Нема життя без України, бо Україна - це мати, яку не вибирають, бо Україна - це доля, яка випадає раз на віку, бо Україна - це пісня, яка нічна на цій землі. Багатовікова історія українського народу, народу-великомученика, на долі якого було досить лиха... Майже кожне століття, як свідчать джерела, розпочате голодними роками, наслідками епідемій, спустошливими війнами, чужоземними навалами. З XV століття, з часів козаччини, почалася національно-визвольна боротьба за побудову незалежної самостійної держави. Але шлях до незалежності був тяжкий і тернистий. Важко назвати країну, яка б пережила те, що пережила Україна за більш ніж пів тисячолітнє поневолення (1240 - 1991 р.)

Дівчина-українка.

 Я - Україна, я - страдниця-мати,

 Яка споконвіку була у ярмі

 Турецькім, російськім...

 Та всіх не назвати,

 Бо зайди є різні, а муки одні.

 Не тільки чужинці мене шматували,

 Були і свої в нас жорстокі тирани.

 Вони видавали укази й закони,

 Тому і загинуло всіх нас мільйони.

 Немов маля, що в муках народилось,

 У долі, радості і різних неладах, -

 Так я з неволі відродилась

 І намагаюся стояти на ногах.

 Ще зовсім молода та непокірна,

 А на чолі - блакитно-жовтий стяг,

 Прошу мені служити вірно,

 Нехай Господь благословить мій шлях.

 Учень 1. Дороги іншої не треба,

 Поки зорить Чумацький шлях,

 Я йду до тебе, йду до тебе

 По золотих твоїх стежках.

 Мені не можна не любити,

 Тобі не можна не цвісти,

 Лині доти варто в світі жити,

 Поки живеш і квітнеш ти.

 Учень 2. Люблю тебе,

 Вітчизно, мила Україно,

 Бо щастя жити ти мені дала.

 Для мене ти одна і рідна, і єдина,

 Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

 Я - твій громадянин, я прагну підростати,

 Тягнусь пагінчиком до сонця і тепла,

 Моя свята і рідна, Україно-мати,

 Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

 Вчитель: Ми, українці, повинні пишатися тим, що наша Україна ніколи не поневолювала інші народи, не вела загарбницькі війни, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких і далеких сусідів.

 Відомий французький вчений Й. Г. Коль у 1841 році писав: «Немає найменшого сумніву, що колись велетенське тіло російської імперії розпадеться, і Україна стане вільною державою. Час цей наближається поволі, але неухильно. Українці є нація з власною мовою, культурою та історичною традицією. Україна роздерта поміж сусідами. Але матеріал для Української держави готовий: коли не нині, то завтра з’явиться будівничий, що збудує з тих матеріалів велику незалежну українську державу».

 І довгожданий час настав. 16 липня 1990 року Верховна Рада Української республіки приймає важливий документ - Декларацію про державний суверенітет України. Декларація стала першим кроком до незалежності нашої держави, відчутним рушієм у боротьбі за волю.

 Бесіда з учнями.

 - А що вам відомо з уроків історії про декларацію, суверенітет?

 Учень. Декларація - це офіційне проголошення державою, партією основних принципів, а також документ, у якому їх викладено.

 Учениця. Суверенітет — це незалежність держави, що полягає в її праві за власним розсудом розв'язувати свої внутрішні і зовнішні справи, без втручання в них будь-якої іншої держави.

 Вчитель: Так, Україна здобула волю і незалежність. Перед усім світом постала держава з давньою славною історією, оригінальною духовною культурою, зі своїми символами, мовою, чесними, працьовитими, миролюбними людьми - українським народом. І сьогодні хочеться сказати словами відомого прикарпатського поета Степана Пушика: «...Є на світі Україна! Не грудка, а земля з народом є!»

 А чи могло бути інакше? Ні, інакше бути не могло. Не могла бути марно пролита кров тих, хто боровся за волю і незалежність, тих, хто вірив у перемогу, і тих, хто вірив у воскресіння. Хіба міг не почути Всевишній тих молитв, з якими звертався до нього славний син Тарас Шевченко: Молю, ридаючи, пошли, Подай душі убогій силу, Щоб огненно заговорила, Щоб слово пламенем взялось, Щоб людям серце розтопило, І на Украйні понеслось, І на Украйні освятилось...

 16 липня 1990 року назавжди залишиться в історії українського народу великим і пам'ятним днем. Здається, після того кожний день нашого життя був наповнений демократичними змінами і перетвореннями, про які ми зараз поговоримо, розглядаючи хроніку України.

 Учень. 24 серпня 1991 року назавжди залишиться пам'ятним днем. У цей день проголошено Акт про незалежність України. Акт проголошення незалежності завершив тисячолітні прагнення українського народу до волі, до створення своєї суверенної держави.

 А 1 грудня цього ж року відбувся Всеукраїнський референдум, на якому Акт проголошення незалежності дістав переконливе підтвердження і схвалення.

 Учениця. 1992 рік, жовтень. Україна відзначає 50-річчя Української Повстанської Армії. Доля УПА - одна з найбільш трагічних сторінок в історії народу України. Повстанська армія вела справедливу боротьбу за незалежність. Сини України, українські повстанці!.. Вони вмирали, як герої, а останніми їхніми словами були: «За тебе, свята Україно!»

 Учень. 1993 рік. На всенародне обговорення винесені два варіанти проекту  Конституції. України .

 Учениця. 1994 рік. Україна відзначає 180-у річницю з дня народження славного сина Тараса Шевченка. В цьому ж році відбулися вибори до Верховної, обласних, районних, селищних і сільських рад. А у вересні місяці затверджена конституційна комісія.

 Учень. 1995 рік. Україна відзначає 400-річчя з дня народження славного гетьмана Богдана Хмельницького. Протягом цього року йде широке обговорення проекту Конституції України.

 Учениця. 1996 рік. 28 червня Верховна Рада України прийняла Основний  Закон - Конституцію України. Цей день став національним святом.  У цьому році також затверджено українську грошову одиницю гривню.

 Учень. 1997 рік. Україна відзначає першу річницю Конституції України і готується до 55-річчя УПА.

 Учениця. 1998 рік. Вибори до Верховної Ради України.

 Учень. 1999 рік. Вибори Президента України. Вибрано Леоніда Кучму.  Прем'єр-міністром призначено Віктора Ющенка.

 Учениця. 2000 рік. 16 квітня відбувся Всеукраїнський референдум, який  засвідчив, що українці вміють зробити правильний вибір. 16 липня  Україна відзначає 10-у річницю з дня прийняття Декларації про державний суверенітет України.

 Вчитель. Звичайно, що ми згадали тільки деякі важливі події з життя  молодої Української держави. Але сьогодні з гордістю можемо сказати: так, є незалежна Українська держава з своєю землею, своїм народом, своїми символами, своєю рідною мовою, традиціями і культурою,  і, нарешті, з своїм Основним Законом - Конституцією.

 Бесіда з учнями про символи України.

 - Що ви знаєте про державні символи України?

 - У статті 20 Конституції України записано, що Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.

  Але, крім державних символів, Україна має ще й народні символи. Скажіть, які народні символи знаменують Україну? (Учні називають рослини-символи України)

 Україна в мирному оточенні сусідів змогла вступити в третє тисячоліття як цивілізована й багата країна. Великі і складні завдання покладаються сьогодні на кожного її громадянина. А громадяни України - це ти і я, це люди, які постійно живуть в Україні, є патріотами своєї Вітчизни, готовими захищати її територію, працювати в ім'я її розвитку. Якісно нову державу як захисника інтересів громадян можуть створити якісно нові громадяни. Бо людина не може змінювати світ у позитивному плані, якщо не змінить себе, свою свідомість, якщо не стане людянішою, відповідальнішою.

 - А що треба робити вам, діти, щоб відчути, що ви патріоти, громадяни, що також берете участь у будівництві своєї держави?

 Учні відповідають. (Добре вчитися, щоб у майбутньому оволодіти якоюсь спеціальністю і приносити користь своїй країні; любити природу, берегти і примножувати її багатства; берегти історичні і духовні пам’ятки свого народу, не руйнувати, а вивчати історію рідного краю; наполегливо навчати рідну мову, бо це мова народу нашого, державна мова України; знати традиції свого народу тощо)

 Підсумок.

 Вчитель. Діти, від розуміння і любові кожного з нас залежатиме, яким буде майбутнє України. А любити її - це значить працювати в ім'я її рідної землі.

 Нові часи, нові завдання, нові вимоги... Незалежність України дає можливість кожному з нас стати справжнім господарем своєї землі, а для того, щоб ним стати, потрібно, найперше, любити землю, віддати їй розум, серце, душу. Сьогодні ми є свідками великих перетворень, що відбуваються в нашій країні: Україна твердо стала на шлях реформування економіки. Приватизація, розвиток підприємництва, конкуренція - це нові ритми економіки, які народилися в процесі розвитку державності.

 Найголовнішим нашим багатством є земля. Вона потребує дбайливого господаря. Земля передається тим, хто на ній живе, хто її обробляє, хто береже її і дбає про неї. Буде у землі господар - буде хліб і до хліба. Справжній господар не отруїть землі, не переоре незібраний урожай, не допустить, щоб його засипало снігом. А такі випадки були в минулому. Кожен з нас уже сьогодні повинен подумати, яку професію обере в майбутньому, які знання потрібні для того, щоб здобути її, і що робитиму «я», щоб принести користь людям, країні, собі. А відроджувати потрібно і саму землю, природу. Погляньте навкруги: забруднені озера, отруєні моря, вирубані ліси, зруйновані пташині гнізда, поріділі від хімікатів ліси. Природа жива. Вона також потребує дбайливого господарського ставлення до себе. Подбаймо про неї! Яким буде завтрашній день нашої держави? Відповідь на це запитання дає день сьогоднішній.

 Що більше буде зроблено для розбудови сьогодні, то краще житимемо завтра, і будемо гідними називати себе українцями. Бо, як сказано в Біблії, «...хто шукає, той завжди знаходить, а хто вірить, тому по вірі його і воздається». Хай Бог допомагає нам творити своє майбутнє своїм розумом, своїми руками і серцями.

 Не розчаровуйсь в Україні.

 Не розчаровуйсь в Україні.

 Немає єдності у нас,

 Вона - свята, а грішні - ми.

 То наша головна провина

 В її недолі часто винні

 За весь неволі довгий час.

 її ж бо дочки і сини.

 Не розчаровуйсь в Україні,

 Не розчаровуйсь в Україні,

 А розумій її печаль.

 Ідеї волі певним будь,

 Що робиш ти для неї нині -

 Бо тільки той є справжнім сином,

 У себе спершу запитай.

 Хто вміє неньки біль збагнуть.

 Не розчаровуйсь в Україні,

 Вір, що мине важка пора,

 Розквітне пишний цвіт калини

 В садах достатку і добра.