Виховна година "Великий терор"

Година – реквієм  «У жорнах репресій»

Мета заходу:

• вшанування пам'яті жертв голодомору та політичних репресій;
• привернення уваги студентів до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології;
• відродження національної пам'яті;
• утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людства.

Читець.

Зроніть сльозу, бо ми не мали сліз.

Заплачте разом, а не наодинці.

Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,

Що мали зватись гордо — українці.

Заплачте! Затужіть! Заголосіть!

Померлі люди стогнуть з тої днини,

Й благають: українці, донесіть

Стражденний біль голодної країни.

Згадайте нас — бо ми ж колись жили.

Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!

Ми в цій землі житами проросли,

Щоб голоду не знали люди вічно.

Слово Вчителя:

«Великий терор» Масштабна кампанія масових репресій громадян, що була розгорнута СРСР у 1937-1938 роках з ініціативи керівництва й особисто Йосифа Сталіна, для ліквідації реальних і політичних опонентів, залякування населення, зміни національної і соціальної структури суспільства. Наслідками комуністичного терору в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.

Відео

 

 

Ведучий 1.

За період великого терору  на території УРСР, за оцінками істориків було засуджено 198 918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в’язниць та таборів. Звільнено було тільки 0,3 %

Ведучий 2.

Фізичне знищення співгромадян, світоогляд яких відрізнявся від комуністичного, розпочалося відразу після жовтневого перевороту 1917 р. Воно зачепило середовище видатних діячів і певні категорії населення та періодично сягало своїх піків. Нечуваних масштабів масові репресії набули після штучного голодомору 1932-1933рр.

 

Танок

Вед 1

Масові репресивні операції за задумом Сталіна, мали завершити двадцятилітню боротьбу з «соціально-ворожими» елементами, упокорити населення шляхом масового терору, утвердити авторитарний стиль керівництва та здійснити «кадрову революцію.

Вед 2

Особливу увагу було звернено на «чистку» партійних лав та органів безпеки, що мало забезпечити надалі беззастережне виконання репресивних директив центру. Розпочалися масові арешти

Відео Слайд 4

 

 

 

Вед 1

10 липня 1937 року політбюро ЦККП(б)У розіслало по областях УРСР вказівку про формування позасудового репресивного органу – обласних «трійок», створених для спрощення процедури засудження.

Вед 2

Засуджений був фактично позбавлений права на захист чи оскарження вироку. Слідчі психологічними знущаннями і нелюдськими тортурами «вибивали» з арештованих потрібні зізнання. В 1937 році дозвіл на застосування методів «фізичного впливу на підозрюваниз» (тобто тортур0 було дано на найвищому рівні ЦКВКП. Випадки неправомірного засудження вважалися цілком припустимими і виправдовували прислів’я «ліс рублять – тріски летять»

Вед 1

Часи «Великого терору» у масовій свідомості населення СРСР позначені тотальним страхом та недовірою. Нічні арешти сусідів, підозри колег на роботі, друзів, родичів, пошук шпигунів та шкідників, острах доносів та обов’язок публічно таврувати ворогів народу було повсякденними. Особа могла написати донос на колег,  остерігаючись, що ті на неї донесуть першими. Це стало типовим засобом вирішення особистих конфліктів із керівництвом, викладачами, родичами, тощо…

Вед 2 Головним наслідком масових репресій було фізичне винищення активної та інтелектуальної частини нації та моральне розтління тих, кого терор не торкнувся.

Вед 1

Урочище Сандармох стало одним із сумних символів Великого терору. У документах радянських спецслужб ця місцевість зазначена як «обічное место для расстрелов». *0 років тому там розстріляли близько 7 тисяч людей 60 національностей і 9 релігійних конвесій

Вед 2

Найбільшу групу в’язнів 1111 осіб розстріляли з 27 жовтня  по 4 листопада 1937 року. Ці масрві розстріли приурочили до 20-річчя так званої «Жовтневої революції».

Відео Сандармох

 

 

1. Аркадій Барбар  - директор департаменту народного здоров’я  Української народної республіки.
2. Олексій Вангейм – вчений метереоролог. Організатор і перший керівник Єдиної гідрометереологічної служби СРСР. Брав участь у забезпеченні першого польоту стратостата, професор Київського університету.
3. Антон Крушельницький – ураїнський письменник, літературний критик і літературознавець, педагог – міністр освіти УНР, засновник видавничої спілки «Нові шляхи»
4. Володимир Чехівський – український і релігійний діяч – голова Ради народних міністрів і міністр закордонних справ УНР. За його керівництва22 січня 19 року був проголошений акт злуки УНР та ЗНР. Професор медичного і політехнічного інститутів у Києві.
5. Матвій Яворський – історик, академік ВУАН – займався науковою працею, писав підручники з історій України.
6. Михайло Полоз – політичний діяч, нарком фінансів УССР, керівник уряду УССР від боротьбистів
7. Степан Рудницький – український географ і історик, засновник української картографії, академік, обгрунтував територіально-географічний аспект
8. Михайло Лозинський – прфесор Всеукраїнського комуністичного інституту советського права і будівництва.
9. Мирослав Ірчан – хорунжий січових стрільців, очолював літературну організацію «Західна Україна».
10. Микола Куліш – драматург, творчість якого відкрила нові напрямки у розвитку світового драматичного мистецтва . Створив близько 15 п’єс.
11. Лесь курбас – режисер.
12. Євген Плужник – письменник, перекладач.
13. Григорій Косинка – письменник, драматург.
14. Михайло Драй-Хмара – поет
15. Майк Йогансен – письменник.
16. Микола Хвильовий – письменник

Це були люди, які могли б створити неоціненні духовні скарби, але постріли малограмотних розстрільників, виконавців чужої волі, змінили хід нашої історії.

Даниленко Іван – 18 років – хотів стати великим художником, залишив після себе 30 пейзажів української природи

Жарков Андрій- Мав стати великим поетом Залишив вдома 5 зошитів ліричних віршів

Кабонен Іван – мріяв танцювати У великому театрі імені Петра Чайковського

На цьому дні відзнака чорна, 

Щоб нагадати нам щемливо

Про літ страшних жорстокі жорна

І людських доль нелюдське мливо.

 

Вусатий повелитель часу

В живій ще крові по коліна.

Знаходив списки жертв щоразу, 

Щоб жорна рухались невпинно, 

 

Всі ті, з клеймом «антирадянські», 

Вже права вижити не мали.

Лише могили Биковнянські

Тіла знівечені приймали.

 

Невинних жертв репресій гори

Ледь-ледь встигали закидати.

Тож приспустіть в цей день прапОри, 

Щоб про катівню нагадати.

 

Бо час хоч пам’ять захистити

Про них, розстріляних по списку!

Жаль, епітафій не вмістити

Всіх на одному обеліску…

 

Пісня «Свіча»

Вед 1

Незаконність «Великого терору» визнали ще за часів СРСР після смерті Йосифа Сталіна, коли в роки «відлиги» провели часткову реабілітацію репресованих. Реабілітаційні процеси другої половини 50-початку 60-х років мали обмежений характер. Більшість громадян, засуджених за політичними звинуваченнями, не отримали повної реабілітації, а їхні права не були повністю відновлені.

Вед 2

В 1991 році в останні місяці існування СРСР, було ухвалено закон «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» .В ньому вперше в Україні законодавчо засудили і відмежувалися від політичних репресій як методу керування суспільством. Але оскільки цей закон ухвалювався ще в УРСР, то певна частини цих репресій, навіть вчинених позасудовими органами, все ще визначалася обгрутованими. Відповідно до вимог Закону органами прокуратури та судами впродовж 1991 – 2001 років було реабілітовано 117 тисяч243 особи.

 

Вед 1

Ця трагедія ніколи не повинна повторитися. Це наша історія. Ми не маємо права забувати, ми повинні пам’ятати яку страшну трагедію довелось пережити багатостраждальному українському народові на шляху до незалежності.

Танок

Це по суті була брутальна лоботомія нашої нації, а ми, на жаль, і досі цього не усвідомлюємо повною мірою і не уявляємо масштабів утрати.

Ми зрозуміємо, що чи не всі наші нинішні біди й проблеми прямо по’вязані зі страшними втратами минулого. Що ми не зможемо дати відповідь на всі виклики сьогодення, якщо не відновимо наш мовний, культурний і ментальний простір, не відродимо нашу національну ідентичність на всій території України.

І головне, що маємо пам’ятати: минуле, на жаль, не залишилося в минулому. Нехай пам'ять про наших загиблих і про їхню духовну велич додасть нам сили у боротьбі!

Слава Україні!