Виховна година з елементами вечорниць"Ой,та на Андрія..."

Про матеріал

Виховна година з елементами вечорниць для учнів середньої лаки з метою розширеня знань учнів про календарно-обрядові свята України. Ознайомлення з давнім народним звичаєм проводити вечорниці. Прищеплення інтересу до історії, культури, традицій і звичаїв українського народу.

Перегляд файлу

Виховний захід з елементами вечорниць

Тема: « Ой та на Андрія…»

Мета: Розширити знання учнів про календарно-обрядові свята України. Познайомити учнів з давнім народним звичаєм проводити вечорниці. Прищеплювати інтерес до історії, культури, традицій і звичаїв українського народу. Розвивати творчі та акторські здібності учнів. Вдосконалювати мовну культуру учнів. Виховувати почуття патріотизму, шанобливе ставлення до історичного минулого, повагу та любов до традицій рідного народу, до української народної пісні; інтерес до вивчення минулого рідного краю, прагнення зберегти народні звичаї та обряди

Обладнання: вишиті рушники, рогачі; глиняний посуд та макітра; учні – в українських народних костюмах, на столах- українські страви, ікони, свічки, тощо.

( Слайд 1 Україна )

1-й Україно! Чарівна моя ненько, найкращий куточку землі, солов’їна пісне! Ти найкраща, але найбільше твоє багатство — народ. Народ чесний, трудолюбивий, нескорений, міцний, як граніт, співучий, дзвінкоголосий.

2-й Україна, рідний край! Золота пшениця і безкрає небо... Чарівна сторона, Земля, рястом заквітчана, зелом закосичена... Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою любов до рідного краю, до землі, де народились

3-й Що таке Україна? За віконцем калина.

Тиха казка бабусі, Ніжна пісня матусі,

Дужі руки у тата, Під тополями хата,

Під вербою криниця, В чистім полі пшениця,

Серед лугу лелека І діброва далека.

Український народ має багату культуру, величезний скарб якої складається із духовних цінностей, які віками накопичували, плекали та передали нам у спадок численні покоління предків.

Кожна нація, кожен народ має свої звичаї та обряди, що зміцнюються протягом багатьох століть. Звичаї – це ті особливі прикмети, за якими розпізнається народ від свого історичного минулого до сьогодення.

Майже усі народи вірять – той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Така людина блукає світом, як біблійний блудний син, і ніде не може знайти собі притулку, адже вона загублена для свого народу.

Тому ми сьогодні зібралися з вами саме для того, щоб розширити свої знання про календарно-обрядові свята України, а саме про одне з чарівних свят, що, можна вважати, відкриває зимовий цикл – свято Андрія. Познайомимося з давнім народним звичаєм проводити вечорниці, обрядом ворожіння. Спробуємо глибше вивчити минуле рідного краю, щоб зберегти народні звичаї та обряди.

( Слайд 2 «Зима» )

Лише уявіть - м’який білий сніг літає за вікном, у хаті тепло й затишно, хліборобська праця завершена, сама земля дрімає під білою ковдрою – тепер можна відпочити і господареві! Коли швидко минає день і починається ніч - приходить суворий, але такий очікуванний грудень, адже скоро починаються зимові свята. Усі люди готуються до них, прикрашають ялинки – у повітрі бринить святковий дух, серце повниться передчуттям прекрасного! У такому щорічному очікуванні казки народжуються, розквітають та зберігаються у народній пам’яті найцікавіші звичаї та народні свята!

( Слайд 3 « Андрій Первозванний» )

13 грудня - День святого Андрія Первозванного.

Святий Андрій - один із дванадцяти апостолів, якого, за православною традицією, Христос найпершим покликав до числа своїх послідовників. Саме тому Андрія називають Первозванним.

За легендою, він проповідував християнство скіфам. Піднявшись одного разу вгору за течією Дніпра, апостол Андрій благословив київські схили і напророчив бути тут великому осередку християнства.

Хоч Андрій Первозванний - християнський святий, але в народній традиції звичаї і обряди в цей день мають дохристиянський характер: угадування майбутньої долі, заклинання, ритуальне кусання "калити". Свято Андрія припадає на найтемніший час у році: здається, вже після обіду починає сутеніти. Тож, аби допомогти сонцю розгорітися, українці в цей вечір виконували магічні ритуали.

( Слайд 4 «Коцюба та рогачі» )

Атрибути домашнього вогнища — рогачі, кочергу (коцюба), сажу — використовували саме тому, що вогонь пов'язаний з культом сонця.

( Слайд 5 «Калита» )

Та й сам обрядовий хліб, обов'язково змащений золотим медом — калита — схожий на сонечко, чи не так ?

За народними прикметами вважалося що …

( Слайд 6 «Народні прикмети» )

Прикмети :

«Якщо вдень ішов сніг, то бути хурделицям цілий тиждень»;

«Якщо в Андріїв день піде сніг та вляжеться, то ще 110 днів пролежить».

Вода вночі в річках і озерах тиха – до доброї зими; шумлива - до холоднечі та метелиць.

Іній в цей день на деревах - буде добрий врожай на гречку.

Сніг до Андрія не випаде - зима буде тепла і малосніжна; сніг випаде - холодна і довга.

Ясний і морозний день віщує добрий урожай

Вугілля крутиться на каганці - будуть морози

Холодно і ясно 13 грудня - буде хороший урожай наступного року

Кішка вилизує хвіст, лапи і тіло - чекай ясного морозного дня

Для цього свята характерні різні обряди. Один з них «Слухання води».

( Слайд 7 « Зимовий пейзаж» )

Обряди на Андрія:

4-й Цього дня слухають воду в колодязі і на річках під льодом. Уранці йшли люди похилого віку на річку, рубали ополонку і, перш ніж зачерпнути воду, опускалися на коліна на краю ополонки, притискалися вухом до льоду і слухали. Вірили, що коли вода галаслива, то треба чекати завірюхи, холоднечу

В народі ще це свято називають Калита. Воно вважається парубочим святом, оскільки у Андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати і робити різні збитки. Парубки знімали з воріт хвіртки і заносили на край села, підпирали кілком двері хати, вилазили на стріху і затикали димар, пускали в нього горобців тощо. А дівчата цієї ночі можуть дізнатись свою долю.

За традиціями наших предків, дівчата та хлопці сходилися до однієї хати ввечері 12-го грудня. Жартували, оповідали цікаві історії та грали в різні ігри, ворожили...

( Слайд 8 «Українська світлиця» ).

Колись вечорниці були дуже поширені. На них молодь ближче знайомилася і пару собі вибирала. Було так заведено, що кожне село і навіть вулиця мала „свою" хату для вечорниць. Як тільки звечоріло, дівчата приходили до господині, де мали відбутися вечорниці. Після заходу сонця надходили парубки, розсідалися по світлиці і тоді розпочиналося дійство.

Отож, перенесімося з вами в минуле і уявимо таку картину: Тихе українське село. Вечоріє…

Господиня: Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Як подумати, що коли це ми дівували, зачуєш де-небудь вечорниці, то аж тини тріщать… Зовсім не те, що тепер. От скоро вже треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ой – ой - йой! Куди все поділося?

( Слайд 9 « Пейзаж з музикою « для дівчат ).

Дівчата(всі): (сміх) Слава Богу, в вашій хаті!

1 д: Добрий вечір, тітонько! Чи можна в вашу хату?

Господиня: Слава навіки! Заходьте дівчата, давно вже вас чекаємо.

1 д: Добрий вечір вашій хаті,

Уклін господині,

Чи веселі вечорниці в нашій Україні.

Добрий вечір, господине, славна молодице.

Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.

3 д. Аби щастя було в хаті,

Щоб усі були багаті,

Аби було любо, мило,

Аби всі були щасливі

Господиня.Звісно, любі, я чекала,

Вам вечерю зготувала,

і варенички, й узвар.

І чарівних трав відвар.

Господиня: Просимо, просимо вас, дівчатка,бо сьогодні свято Андрія. В цей вечір треба співати, розважатися, ворожити.

Дівчина: Та хіба можна свою долю вгадати?. Не вірю я в ці ворожіння.

Дівчина: А давайте попросимо Андрія допомогти нам у ворожінні.

( Слайд 10 музика « Ворожіння» )

Дівчата передають запалену свічку і промовляють…

Андрію, Андрію!

На тебе маємо надію,

Долю хочемо знати,

Просимо допомагати.

Прийди до нас у цей вечірній час,

У цю годину –

Та обдаруй кожну дівчину.

Господиня: Ой, пам’ятаю, як ми ворожили на Андрія, а хлопці нам заважали. От, бісові чорти. Дівчата воду в роті носили, а хлопці смішили, бешкетували. Ото часи веселі були.

Господиня: Ой, щось стало в хаті холодати,

Може по дрова когось послати.

Дівчина: Я піду, давайте тітко,

Наберу дровець верітку.

(Дівчина виходить і приносить верітку дров)

Господиня: Ось і зараз погадаємо,

І Лізину долю взнаємо.

Дівчина: Ой, я знаю як гадати, мені колись бабуся моя розповідала.

Треба дрова рахувати.

Парна кількість – бути в парі,

А як ні – хай зачекає.

Господиня: А ти, Юля, візьми 2 полінця та переклади їх від столу до порога і дізнаємося за кого ти вийдеш заміж.

( Юля перекладає дрова від стола до дверей, а Одарка говорить: «Удівець – молодець»)

Господиня: От бачиш, доля до тебе милостива. Дано тобі йти за молодого парубка.

Господиня: Сьогодні ворожать цілісінький вечір. Вдома лягайте на нове місце, під ліжком ставте тарілку з водою, будуйте з трісочок місточок і загадуйте сон. Хто переведе тебе через місточок - той і буде суджений.

I ДІВЧИНА: Йдучи додому поворожимо на 9-го кілка.

III ДІВЧИНА: А як це робиться?

Господиня: Підходиш до тину і починай рахувати кілки. До 9-го кілка добре придивися. Який кілок - такий і суджений: кривий - старий, рівний - молодий, з корою - багатий, без кори - бідний.

II ДІВЧИНА: Ми тут ворожимо, а хлопці в цей час бешкетують. I їм люди вибачають, бо самі колись молодими були.

Господиня:А де ж наші хлопц?. Щось вони забарилися.

(Слайд 11 « Вечорниці шики-дим « )

Хлопець: Добрий вечір вам, дівчата,

Чи запросите до хати,

Разом поспіваємо,

В калити пограємо

Дівчата: Що ж, заходьте, любі хлопці,

Просим до світлиці,

Може з вами веселіші

Будуть вечорниці

Хлопці: Авжеж будуть веселіші,

Бо ми на язик гостріші.

А ви мов ті миші,

Сидите в тиші.

Господиня: Здавна хлопці на вечорницях розказували смішні історії. А чи вмієте розсмішити та розвеселити дівчат.

Хлопець:
Мамо, а ви знаєте, яка в нас оказія була? У діжку з квасом миша впала.

Ой, Боже, мій! Чи ж ти її витяг?

- Еге, буду я її витягувать! Щоб вона мене вкусила? Я впіймав кота, і кинув у діжку, щоб він мишу з’їв.

** *

- Швидше збирайся, а то запізнишся до школи.

- Нічого, школа відчинена цілий день.

* * *

- Федю, чого губи надув?

- Піджак пропалив.

- Можна зашити!

- Голки немає.

- А чи велика дірка?

- Один комір залишився.

* * *

- Мамо, сьогодні дощ буде.
- А чого ти так думаєш?
- Барометр упав.
- А звідки ти знаєш?
- Та я ж його сам і впустив.

* * *

Вчителька запитує першокласника:
- Поясни мені, чому з яйця з'являються курчата?
- Вони бояться, щоб з них не зробили яєчню.

* * *

Прийшовши зі школи, син говорить матері:
- У мене сьогодні удача. Учитель хотів поставити мене в кут, але всі чотири кути були вже зайняті.

* * *

Сергійко запитує маму:
- Мамо! Де ти сестричку Оленку взяла?
- В капусті знайшла.
- А яка ж це капуста в січні росте?

* * *

Учитель: - Петре, скажи одне коротке речення.
Учень: - Собака голосно гавкає на вулиці.
Учитель: - А коротше.
Учень: - Гав!

* * *
Хлопець: Що ж, пожартували й досить. Мій живіт вже їсти просить.

Господиня: Милі гості, просим сісти.

1 дівчина: Пиріжечки їсти.

Господиня: Дівчата, почастуйте хлопців

(Слайд 12 «Лунає музика» дівчата пригощають хлопців і гостей пиріжками)

З’їж, Андрійку, пиріжок,

Він дуже смачненький,

А у нього всередині

Сирочок дрібненький.

Господиня: ну трохи поїли, тепер можна і розважитися, в ігри пограти.

Гра: балабушки.

( Слайд 13 « Музика для гри» )

Гра: хто перший до порога дійде;

( Слайд 14 «Музика для гри» )

Господиня: Ой і добре ви граєте, душу звеселяєте. Але ж ми мало не забули, що сьогодні ж свято Калити. Ой погляньте, любі, яку я вам калиту виробила.

Поки ви тут розважалися, ось і калита спеклася. Зустрічаймо калиту!

(Господиня бере в руки калиту, підносить її над головою і всі тричі повторюють: Сонце заходить, а калита сходить!)

Господиня: А зараз починаємо основне дійство свята – кусання калити. Але ж ми так і не обрали пана Калитинського.

Увага! Хто має бажання бути паном Калитинським?

Хлопець: Я маю бажання бути паном Калитинським.

Господиня: Витримаєш іспит - пан, а ні - пропав! Знаєш, як дівчата тісто для пампушок замішують?

Хлопець: Знаю, розчиняють тісто водою, що приносять ротом з семи криниць. І,не дай Боже, пролити цю воду і посміхнутися!

Господиня: Отак зараз і ти, набереш води в рот, виїдеш на коцюбі перед наші ясна очі. і якщо витримаєш хоча б кілька секунд, щоб не засміятись – бути тобі паном Калитинським. А ні – то пропав ти!

( Хлопець віїжджає на коцюбі, гарцює. Всі регочуть)

Увага! Розступіться! І-гі-гі! Кінь з водою повертається! Дорогу коневі!

Пан Калитинський: Дякую, друзі, за довіру, але вибачайте, якщо прийдеться когось мазнути віхтем . Виграє той вершник, який не засміявшись і не присівши зуміє відкусити калиту.

Промовляють: Їду на коні, в червоному жупані, калиту кусати.

(Хлопці по черзі на коцюбі намагаються кусати калиту, ні в кого не виходить, бо всі сміються. Пан Калитинский всіх маже сажею. Вітають того вершника, який зміг відкусити калиту)

Господиня: Ну що ж, і співали, і танцювали, і калиту кусали. І не помітили, як і ніч настала.

1-й: Все, що в серці мали - вам подарували.

Світлу мрію, казку, ніжну пісню, ласку,

Славу України й щебет солов’їний.

( Слайд 15 Зі Святом Андрія)

Господиня:Наше слово щире, щире без прикрас,

Спасибі, Андрію, за свято для нас.

Обряди і звичаї хай оживають,

І душу народу завжди звеселяють

Хай Ганни, Оксани, й Варвари,

Знаходять, шукаючи пари.

Хай завжди і всюди в народу-творця,