Виховний захід «Історичний екскурс до творчого життя Павла Вірського»

Сценарій виховного заходу НХК АНТ «Райдуга»

(керівник Свиридова В.К.)

 «Історичний екскурс до творчого життя Павла Вірського»

Мета: Познайомити вихованців з творчим шляхом П.Вірського. Розвинути почуття до прекрасного, естетику сприйняття танцювального мистецтва, естетичні уявлення про народні танці. Виховувати повагу до видатних митців минулого та сьогодення, творчо співпрацювати один з одним.

Обладнання: магнітофон, ноутбук, мультимедійна установка.

Сценарний хід

-Доброго дня, шановні діти, батьки! Сьогодні наш виховний захід присвячено видатному, талановитому митцю Павлу Вірському. Сьогодні ми познайомимось з його творчим шляхом, з видатними подіями в його житті, а на при кінці заняття розучимо невелику частину танцю «Гопак». Запрошую до творчої праці!

1. Знайомство с Павлом Вірським.

Павло Павлович Вірський — видатний український хореограф, реформатор українського сценіч­ного танцю, багаторічний керівник Державного Академічного ансамблю народного танцю України (із 1977 — імені П.Вірського), народний артист СРСР (1960), лауреат Державної премії СРСР (1950, 1970) і Державної премії України ім. Тараса Шевченка (1965).

Народився він 25 лютого 1905 року в Одесі. Ще юним Вірський вступає до Одеського музично-драматичного училища. У 1923 році юнак уже був зарахований артистом балету і танцював як у спектаклях Р.Баланотті, так і в новаторській постановці "Йосипа Прекрасного", поставленого в Одесі знаменитим російським хореогра­фом Касьяном Голейзовським. Спілку­вання з К.Голейзовським пробудило в молодому танцівникові інтерес до вивчення хореографічного фольклору та хореографії в цілому. 

Закінчивши в 1927 році навчання в Одесі, він потім рік стажувався в Московському театральному технікумі,а  працювати Вірський поїхав додому — в Одеський оперний театр. Перші роки його самостійного творчого життя були типовими для кожного танцівника — щоденна багатогодинна робота біля балетного станка, нові, переважно характерні, партії в класичних балетах. Проте Вірський майже відразу починає займатися і постановочною роботою. У співдружності з випускником Одеського музично-драматичного училища Миколою Болотовим в 1928 році показує оригінальну, самобутню за сценічним рішен­ням постановку балету Р.Глієра "Червоний мак", а в 1929 році ставлять "Есмеральду".

У 1931-1933 роках П.Вірський і М.Болотов були балетмейстери Одесько­го театру. У 1933-1934 році вони очолюють трупу Харківського театру ім. М.Ли­сенка, де ставлять "Раймонду" й "Есмеральду". У 1934-1935  роках вони ж керують балетною трупою в Дніпропетровську, де вперше ставлять блискучий комедійний балет за сюжетом "Декамерона" — "Міщанин із Тоскани".

У 1936 році П.Вірський і М.Болотов створюють Державний ансамбль народного танцю Украіни. У першій же програмі вони пропонують яскраву театралізацію фольклорних танців, сміливо зба­гачують традиційну лексику українського танцю елементами класичної хореографії. Звертаючись до історії народу і його сучасності, створюють колоритні сюжетні картини — своєрідні українські балети-мініатюри, та­кі як "Українська сюїта", "Запорожці" та інші.

Незабаром М.Болотов їде з Києва, і Павло Вірський стає єдиним керівником ансамблю.  Переломним у долі Павла Вірського й українського народного танцю стає 1955 рік. Знову на сцену проривається український на­родний танець, щоб відтепер тріумфально простувати сценами всього світу. Саме в стихії українського танцю повною мірою проявився унікальний талант Вірського-хореографа. У колоритних і виразних номерах Українського ансамблю танцю під керівництвом П. Вірського можна побачити яскраву індивідуальність балетмейстера. Майже всі танці, що поставив балетмейстер, захоплювали не тільки багатством і різноманітністю хореографічної лексики, умілим використанням фольклорних рухів, сюжетною стрункістю, виразною театральністю, але й колористично-образним вирішенням костюмів.

Павло Павлович помер 5 липня 1975 року, щойно відзначивши своє 70-ліття, сповнений творчих сил і планів. Мине ще два роки, перш ніж ансамбль одержить право офіційно носити ім’я свого творця.

2. Пам'ять про Павла Вірського:

З 1977 року Національний заслужений академічний ансамбль танцю України носить його ім’я. В 1983 році в Києві, на будинку по вулиці Малій Житомирській 10, де він жив в 1969-1975 роках, встановлено меморіальну дошку.

У 2005 році Поштою України була випущена поштова марка номіналом 45 копійок, присвячена 100-річному ювілею Павла Вірського

6 квітня 2015 року з нагоди 110-ліття Павла Вірського в Одесі відбулося відкриття меморіальної дошки на фасаді будинку на вулиці Новосельского 78, де жив митець.

3. Робота Павла Вірського в Державному ансамблі народного танцю України

За роки роботи в ансамблі, Вірський поставив близька ста окремих номерів. Причому ставив він всі свої хореографічні постановки тільки на основі українського фольклору. Майже піввіку не сходять зі сцени його легендарні постановки, такі як «Повзунець», «Ляльки», «Чумацькі радощі», «Морякі», «Запорожці», «Шевчики» та інші. А фінальний «Гопак» , став візитною карткою ансамблю, що викликає бурхливі овації в найбільших концертних залах по всьому світу.

Також щоб розширити «регіональну географію та хореографію» ансамблю, Вірський запрошує на постановку окремих номерів талановитих балетмейстерів з інших українських колективів. Так у репертуарі ансамблю з’являється чудова «Березнянка» в постановці балетмейстера Закарпатського ансамблю Клари Балог. Завдяки створеній в колективі атмосфері, художній керівник домігся від артистів високої виконавської майстерності, яскравої образності, творчого і вимогливого ставлення до своєї праці. У 1959 році ансамбль був нагороджений Почесною грамотою Всесвітньої Ради Миру. У цьому ж році за заслуги у розвитку українського хореографічного мистецтва колективу було присвоєно почесне звання «заслужений», а у 1971 році за високу виконавську майстерність — «академічний». У 1987 році колектив нагороджений орденом Дружби народів.

Колектив побував більше ніж у 60 країнах світу, зокрема: у В'єтнамі, Кореї, Китаї, Кубі, Австрії, Англії, Канаді, США, Бельгії, Франції, Іспанії, Італії, Греції, Бразилії, Аргентині, Венесуелі, Португалії, Швейцарії, Данії, Андоррі, Японії та інших, де завжди з честю демонстрував досягнення національної культури, вносив посильний внесок у розвиток світової культури.

4. Постановки Павла Павловича Вірського (перегляд відеоматеріалів танців «Гопак», «Моряки», «Повзунець»)

5. Розучування танцю «Гопак»

Після перегляду відеоматеріалів разом з вихованцями колективу розучуємо невелику частину танцю «Гопак».