Виховний захід на тему "Україна - понад усе!"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сценарій виховного заходу:

 

«Україна–понад усе!»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                 Підготувала

                заступник директора з виховної роботи, вчитель початкових класів

                Зіць О.П.

Мета: розширювати та уточнювати знання учнів про Україну як незалежну суверенну і єдину державу, державні і народні символи, обереги України; формувати почуття патріотизму та національної гідності і самосвідомості; виховувати почуття любові та поваги до своєї Батьківщини, гордості за свій народ і країну.

 

Обладнання: мультимедійна презентація до уроку, вишиті рушники, кольорові кульки та стрічки, квіти, коровай, калина.

Звучить музика…, виходять діти.

 

Вчитель: Дорогі діти! Всі ми народилися і живемо на Україні. Тут живуть наші батьки, тут коріння нашого роду, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчувається поклик рідної землі, бентежимось аж до сліз, зачувши рідне слово.

       Сьогодні ми з вами поговоримо про наш рідний край, про нашу Україну.

 

На землі великій

Є одна країна:

Гарна, неповторна,

Красна, як калина.

І живуть тут люди,

Добрі, працьовиті,

І скажу, до речі,

Ще й талановиті.

 

Землю засівають

І пісні співають,

На бандурі грають

І вірші складають.

Про ліси і гори,

І про синє море,

Про людей і квіти...

То скажіть же, діти,

Що це за країна.

(Всі: наша Україна)

 

Пісня «Україно, ми твоя надія»

 

Одна на світі Україна

Один Господь її Творець.

Поглянь, яка вона чудова –

Квітучий сад, немов вінець.

 

 

Одна матуся є у тебе,

Яка дала тобі життя.

Шануй її і буде добре, –

Тобі, дитино, все життя

Один Господь – Творець єдиний,

Правдивий Бог у світі є.

Йому, дитино, поклоняйся,

В його руках життя твоє.

 

Легенда „Наша земля”

Вчитель: Як же саме Бог створив нашу землю, ви дізнаєтесь, прослухавши легенду.

       Колись давно Бог створив народи і кожному наділив землю. Наші ж предки кинулися на розподіл пізніше, але землі їм вже не дісталося.От вони й пішли до Бога. А він у цей час молився, і люди не сміли йому щось сказати. Стали чекати.

Через деякий час Бог обернувся, сказавши, що вони чемні діти, хороші. Дізнавшись, чого прийшли до нього, запропонував їм чорну землю. „Ні, відповіли наші предки, - там уже живуть німці, французи, іспанці, італійці”.

„Тоді я дам вам землю ту, що залишив для раю, там усе є: річки, озера, ліси, степи. Але пам’ятайте, якщо будете її берегти, то вона буде ваша, а ні – ворога.”.

Пішли наші предки на ту землю, оселилися і живуть до сьогоднішнього дня. А країну свою назвали Україною. 

 

На білому світі є різні країни,

А в них – і ліси, і лани…

Та тільки одна на землі Україна,

А ми – її доньки й сини.

 

Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,

І квіти усюди ростуть…

Та тільки одну Батьківщину я маю,

Її Україною звуть.

 

Моя Україно, тебе я кохаю –

Тут дім мій, тут друзі живуть.

Тут мовою рідною пісня лунає

І мальви по селах цвітуть.

 

 Любіть Україну у сні й наяву,

 Вишневу свою Україну.

 Красу її вічно живу і нову,

 І мову її солов’їну.

 

Вчитель: Поняття Батьківщини росте разом з вами, збагачується новим, усе глибшим змістом. Не так давно воно обмежувалось для вас рідною хатою, де вперше пізнали любов і опіку мами, тата, бабусі, дідуся, тепло родини. Проминуло ваше дитинство і дорога повела вас до школи. І саме тут ви дізналися, що ви не просто діти своїх батьків, а ще й українці і край в якому ви живете – зветься Україною. З кожним роком навчання в школі ви, учні, взнаєте щось нове про нашу державу, про її минуле і сучасне. Кожна країна має свою історію, державні символи, мову, культуру. Українці, як і всі народи, пройшли довгий шлях розвитку, адже першу згадку про Україну було зафіксовано ще в 1187 році. Багато випробувань випало на долю нашого народу, що віками боровся за свою волю, щастя, свідками чого є високі в степу могили, обеліски та прекрасна на весь світ народна пісня.

 

 Учень:

Україно! Мій духмяний диво цвіт,

Голубінь над чистим золотом колосся.

Через терни йшли до волі стільки літ,

І настав той світлий день, коли збулося!

 

 Вчитель: 24 серпня 1991 року Верховна рада України урочисто прийняла Акт    проголошення України незалежною, самостійною, демократичною державою. Сьогодні Україна, як і інші країни, має свої символи – герб, прапор, гімн.

 

 „ Все що мріялось віками,

 Сповнилось, настало!

„ Ще не вмерла України“

 – Гордо прозвучало!“

 

Вчитель: Про утвердження нашої державності і самостійності свідчить те, що ми маємо малий герб України – тризуб  та прапор. Синьо – жовте сполучення на українському прапорі – одне з найдавніших. Наш стяг пшеничний у степах під голубим склепінням неба… Він втілює віковічні прагнення нашого народу до миру, праці, краси. 

         Крім державних символів, Україна має ще й народні символи. Скажеш одне тільки слово „Україна» – і в уяві обов’язково постають тополя в полі, хрущі над вишнями, калина в лузі, верба край долини…“ Хліб і рушник – одвічні людські символи. Святість і пошана до хліба передавалася з покоління в покоління дітям і внукам.

         Розмову про Україну, її символи можна вести без кінця – краю, бо така багата, щедра наша земля, така славна її історія.

Учні:

Мій край чудовий – Україна!

Тут народились ти і я.

Тут над ставом верба й калина

Чарівна пісня солов’я.

 

Все найдорожче в цілім світі,

Бо тут почався наш політ

Цвітуть волошки сині в житі,

Звідсіль ведуть дороги в світ.

 

І найдорожча рідна мова

Джерельцем радісно дзвенить.

І мила пісня колискова

Чумацький шлях кудись зорить.

Усе найкраще і єдине,

І радощі усі, й жалі…

Мій рідний краю, Україно!

Найкраще місце на землі.

 

Вчитель: Діти! Від розуміння і любові кожного з нас залежатиме, яким буде майбутнє України. Нові часи, нові завдання, нові вимоги. Україна з надією дивиться в завтрашній день, чекає на вас, завтрашніх господарів життя. Ви потрібні їй мудрі, умілі, дбайливі, людяні. Тож пам’ятайте про головне – вибудовуйте храм своєї душі, формуйте себе, як Людину. Хай Бог допомагає нам творити своє майбутнє своїм розумом, своїми руками і серцем.

 

Учні:

Не розчаровуйсь в Україні

Немає єдності у нас,

То наша головна провина

За весь неволі довгий час.

 

Не розчаровуйсь в Україні

А розумій її печаль.

Що робиш ти для неї нині

– У себе спершу запитай.

 

Не розчаровуйсь в Україні,

Вона свята, а грішні – ми.

В її недолі часто винні

Її ж бо дочки і сини.

 

Не розчаровуйсь в Україні,

Ідеї волі певним будь,

Бо тільки той є справжнім сином,

Хто вміє неньки біль збагнуть.

 

Не розчаровуйсь в Україні,

Вір, що мине важка пора.

Розквітне пишний цвіт калини

В садах достатку і добра.

 

Вчитель: Пам’ятайте, діти, що книга «УКРАЇНА» ще недописана. Якими будуть її наступні сторінки, залежить і від вас. Ви – майбутнє України. Своїми знаннями, працею і здобутками підносьте її культуру і велич. По-справжньому любіть свою країну і відстоюйте інтереси своєї держави. Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю, бережіть волю, незалежність і єдність нашої Батьківщини. Будьте справжніми громадянами і патріотами своєї єдиної країни - України.

 .

Пісня „Синові“ на сл. В . Симоненка.