Виховний захід "То була дивовижна зоря"

Про матеріал
Мета: познайомити учнів з долею і талантом генія українського слова Великого Кобзаря; поглиблювати вивчені факти біографії, ознайомити з критичними матеріалами; прищеплювати любов до поезії Шевченкового слова, його мистецької спадщини; виховувати патріотизм, духовність, моральність; формувати загальнолюдські цінності у дітей та молоді.
Перегляд файлу

Опорний навчальний заклад

«Шевченківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів»

Шевченківської сільської ради

 

 

 

 

 

 

Виховний захід

«То була дивовижна зоря»

 

Виконала: Маслюк Людмила Віталіївна

вчитель української мови та літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Шевченкове, 2022

 Мета: познайомити учнів з долею і талантом генія українського слова Великого Кобзаря; поглиблювати вивчені факти біографії, ознайомити з критичними матеріалами; прищеплювати любов до поезії Шевченкового слова, його мистецької спадщини; виховувати патріотизм, духовність, моральність; формувати загальнолюдські цінності у дітей та молоді.

 

Хід проведення

І ведучий: У цім краю земля до неба горнеться,

  А в росах світяться Тарасові сліди.

ІІ ведучий: В Керелівку, і в Будище, і в Моринці

  Врочисто, мов до храму, увійди.

І ведучий: На широких просторах Звенигородщини, серед могутніх лип та вікопомних дубів знаходиться земля, по якій ступав малими босими ногами Тарас Шевченко – майбутній пророк України.

/Виступ Дмитренко О. І./

ІІ ведучий: Слово мала Ольга Іванівна Дмитренко, головний зберігач фондів Національного заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка».

І ведучий: Ми дуже любимо наш Черкаський край

  Й пишаємося своїми земляками,

ІІ ведучий: Його стежки колись малий Тарас

  Топтав своїми босими ногами

І ведучий: Для нас наш край – матусі пісня ніжна

  І рідний сад від квіту білосніжного.

ІІ ведучий: І той калиновий у тихім лузі гай –

  Є щось святе в словах: мій рідний край!

І ведучий: Світ постав зі слова і Україна постала зі слова, і Слово зросло у великого поета, українського пророка Тараса Шевченка, який усе своє життя, свій талант і своє слово віддав рідному народові.

/На сцені з’являється Шевченкова Катерина, Лілея і Оксана/

І ведучий: «Такого полум’яного культу материнства, такого апофеозу жіночого кохання і жіночої муки не знайти, мабуть, ні в одного з поетів. Нещасний в особистому житті, Тарас Григорович Шевченко найвищу і найчистішу красу світу бачив у жінці, матері» (Максим Рильський).

/Уривок з поеми «Катерина»/

Катерина:                           Зеленіють по садочку

Черешні та вишні;

Як і перше виходила,

Катерина вийшла.

Вийшла, та вже не співає,

Як перше співала,

Як москаля молодого

В вишник дожидала.

Не співає чорнобрива,

Кляне свою долю.

А тим часом вороженьки

Чинять свою волю —

Кують речі недобрії.

Що має робити?

Якби милий чорнобривий,

Умів би спинити...

Так далеко чорнобривий,

Не чує, не бачить,

Як вороги сміються їй,

Як Катруся плаче.

Може, вбитий чорнобривий

За тихим Дунаєм;

А може, вже в Московщині

Другую кохає!

Ні, чорнявий не убитий,

Він живий, здоровий...

А де ж найде такі очі,

Такі чорні брови?

На край світа, в Московщині,

По тім боці моря,

Нема нігде Катерини;

Та здалась на горе!..

Вміла мати брови дати,

Карі оченята,

Та не вміла на сім світі

Щастя-долі дати.

А без долі біле личко —

Як квітка на полі:

Пече сонце, гойда вітер,

Рве всякий по волі.

Умивай же біле личко

Дрібними сльозами,

Бо вернулись москалики

Іншими шляхами.

 

/Уривок з поеми Т. Шевченка «Лілея»/

Лілея:

А весною, мов на диво,

На мене дивились.

А дівчата заквітчались

І почали звати

Лілеєю-снігоцвітом;

І я процвітати

Стала в гаї, і в теплиці, 

І в білих палатах.

Скажи ж мені, мій братику,

Королевий Цвіте,

Нащо мене Бог поставив

Цвітом на сім світі?

Щоб людей я веселила,

Тих самих, що вбили

Мене й матір?.. Милосердий

Святий Боже милий!»

І заплакала Лілея,

А Цвіт Королевий

Схилив свою головоньку

Червоно-рожеву

На білеє пониклеє

Личенько Лілеї.

 

/Поезію І. Драча виконує учениця школи/

Я тебе чекала роки й роки.
Райдугу пускала з рукава.
На твої задумані мороки,
На твої огрозені слова.

Я тебе в Закревській поманила,
Я душею билась в Рєпніній,
А в засланні крила розкрилила
В Забаржаді, смуглій і тонкій.

Ні мотиль-актриса Піунова,
Ні Лікери голуба мана
Цвітом не зронилися в грозову
Душу вільну, збурену до дна.

Я б тобі схилилася на груди,
Замість терну розсівала б мак.
Та мені зв’язали руки люди.
“Хай страждає, — кажуть, — треба так.

Хай у ньому сльози доспівають
У ненависть, в покару, в вогні”.
І мене, знеславлену, пускають,
Щоб ридали вірші по мені.

Я — Оксана, вічна твоя рана,
Журна вишня в золотих роях.
Я твоя надія і омана.
Іскра нероздмухана твоя.

/Звучить улюблена пісня Тараса Шевченка «Зійди, зійди, зіронько»/

І ведучий: Улюблену пісню Тараса Шевченка виконали … (імена виконавців)

ІІ ведучий: Іван Франко сказав: «Він був сином мужика, а став володарем у царстві Духа. Він був кріпаком, а став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком, в вказав нові, світлі і вольні шляхи професорам і книжним ученим».

/Учень читає вірш П. Гірника/

Запитують мене у класі діти:

- Скажіть, письменник скільки заробля? –

... Відкіль оця хвороба - все на світі

Ще змалечку підбити до рубля?! ...

Урок. Шевченко. Не згаса вовіки

Освячене кріпацтвом визнання.

Цікавитесь, який мав заробіток?

Отримав десять років заслання.

Його вінець — над золоті корони.

Задосить було муки і покар.

Писати й малювати заборона –

Оце його був другий гонорар.

Не каявся. Писав у казематах.

Відрікся від щедрот і нагород.

І не заважав на цензорів пихатих –

Яка цензура викреслить народ?.

А допити, а вічні протоколи?

Священна будь, невтолена жаго!

Невже і ви не чусте ніколи.

Як плаче слово голосом його?

А він згорів. І так бува не часто.

За гроші промовчав би - і живи.

Шевченко і сьогодні наш сучасник.

Бо з його болю починались ви.

Політика, освячена царями, -

Понівеч, зрадь, купи чи задуши! ...

Його життя написане сльозами,

Що запеклися кров'ю на душі.

У кожний звук, у кожний тон у слові

Крізь чорноту минущних лихоліть

Услухайтесь! Почуйте в його мові

Те, що лікує, плаче й попелить.

Почуйте серцем голос несхололий.

Вдивітеся у змучене лине.

Ви рідну мову чуєте у школі.

А чим йому заплатите за це?

ІІ ведучий: Ми зібралися, аби не просто вшанувати пам’ять великого Кобзаря, а й відчути його невмируще слово серцем, повірити йому,

І ведучий: бо коли звучить слово Шевченка – всі замовкають, бо то говорить сила правди, сам Бог устами пророка.

/Звучить пісня «Шлях до Тараса»/

docx
Додано
18 січня 2022
Переглядів
199
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку