Виховний захід "Українські вечорниці"

Чортківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №5

ВИХОВНИЙ ЗАХІД

«Наша славна Україно, ми для тебе живемо»

Українські вечорниці

                                                  Вчитель:Ябчанка М.М

                                                  вища категорія, старший вчитель

                                                2019 р.

Українські вечорниці: «Наша славна Україно, ми для тебе живемо»

В залі розміщено макет сільської хати, тин з глечиками, накриті ряднами лавки. Оформлення виставки «З бабусиної скрині», «Вишиття українок». Діти в українських костюмах, попереду ведучі з хлібом і сіллю на рушнику.

1-й:   Добрий вечір вам, добрі люди, Всім присутнім у цьому залі! Дуже раді вас у нас вітати, Щастя й радості бажати.

2-а:   Добрий вечір вам, милі люди, Хай вам щастя-доля буде, Не на день і не на рік, А на довгий-довгий вік.

1-й:  Починаємо наше свято,

Тож давайте будемо веселитись і співати. Наш рід український прославляти.

2-а:   Хлібом-сіллю зустрічаємо шановних гостей за давньою українською традицією.

1-й:  Гей, на наших вечорницях, Хто сумний - розвеселиться! Співи, танці, небилиці, Гарні будуть вечорниці!

2-а:   Ми раді, що ви завітали до нас, Тому і співаємо пісню для вас!

(Звучить пісня «Зелениєжито, зелене...»)

1-й:   Вшановуючи споконвічні традиції,

2-а:   Народні пісні і звичаї

Ми завжди з любов'ю повторюємо:

Разом: Наша славна Україно, ми для тебе живемо!

1-й:   Запрошуємо усіх присутніх на українські вечорниці!

Господиня: Господи, Господи! Як подумаєш, коли ми ще дівували, зачуєш

де-небудь вечорниці, так аж тини тріщать, а тепер... От скоро і треті півні заспівають, а вечорниці ще й не зачиналися... А все-таки час би. Ні, що не кажи, а світ перемінився... От колись було парубоцтво! Орли-соколи! Було, як схопить тебе котрий, так до землі не допустить, так і носить...

Ой, ой, ой! Куди то все подівалося... Роки спливають. Молодість проходить... А жаль... Як це у пісні співається: «А молодість не вернеться, не вернеться вона».

Правду мовлять - не вернеться молодість. Але чому це я смуток у гості запрошую? Хіба тепер сумувати час? Ось-ось гості у хату завітають. Там здається, хтось уже і йде!

(Заходить у хату кума)

Кума:        Добрий вечір вам, Маріє! Я нині, як по воду ходила, почула як

жіночки говорили біля криниці, що у вас вечорниці. Дай, думаю, зайду, може, що допомогти потрібно!

Господиня: Доброго вечора! Та дякую вам, кумонько, я, здається, з усім упоралась. Ось чомусь лише молоді нема...

Кума:        Ви даремно нарікаєте! Я коли до вас ішла, чула, як дівчата пісні співають. Та ось і вони!

(Дівчата співають пісню: «Ой у вишневому саду», заходять у хату).

1-а дівчина: Добрий вечір у вашій хаті, Уклін господині.

Чи веселі вечорниці в нашій Україні? Добрий вечір господине, славна молодице! Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.

Господиня: Добрий вечір, добрий вечір, любі гості! Просимо, просимо. Заходьте, дівчата, ми вас вже заждалися.

2-а дівчина: Аби щастя було в хаті, щоб усі були багаті. Аби було любо-мило, Аби всі були щасливі.

Господиня: Будем з вами добрі, щирі, то і будем жити в мирі. Тоді всім нам допоможе, Матір світу - Матір Божа!

Кума:

Сідайте, будьте ласкаві, он там на лави.

1-а дівчина: Чи ж нам пристало сідати?

2-а дівчина: Нам пристало пісню співати.

(Пісня «Ой, не ходи Грицю»).

1-а дівчина: І чому ми цю пісню співаємо? Хіба ми чарівниці? Ой, справді, сідаймо, щоб у вас, тітко Маріє, старости сідали.

Господиня: Ну ви й жартівниці! Сміятись із тітки надумали. Ось беріться краще до роботи, щоб вас вдома матері не сварили.

2-а дівчина: (із кошика з шиттям витягає качалку)

Дівчата, гляньте-но, що мені поклали у кошик із шиттям.

1-а дівчина: (сміючись)

Хтось придумав так з тобою, Олесю, пожартувати...

2-а дівчина: Я здогадуюсь, це дідуньо наш - вигадник всяких жартів... Ну, вічно щось устругнуть...

Кума:        Він, певно хотів переконатись, що на вечорницях дівчата не сидять без діла.

3-а дівчина: А може, це твоя, Олесю, зброя від собак боронитися?

Олеся:       Та ну вас, зовсім мене засоромили. Вам і пальчиком кивни, а ви вже смієтеся. Берімося до роботи.

Кума:        Так-так, дівчата, трошки попрацюйте, щоб ваші рідні не дорікали, що ви на вечорницях лише жартуєте, співаєте і хлопців чекаєте.

Дівчата:     А вони будуть?

Господиня: Аякже! Ну, як без парубоцтва? Та такий гарний цвіт, як наші маківочки-дівчата, зів'яне!

1-а дівчина: Без хлопців немає веселощів!

2-а дівчина: Як довго їх нема, то і сумно!

3-тя дівчина: Ставаймо, дівчата, веснянку танцювати.

(Танцюють веснянку з рухами «Вже настала весна красна». Зчиняється крик.)

Дівчата:    А ми будемо вам пісню співати (Пісня «Казала мені мати»)

Палажка:    А ну тихіше, сороки, он там хтось іде.

Дівчата:     Це чути голос Наталки-Полтаки. Послухаймо, чого у неї возний хоче. (Сценка із п 'єси І. Котляревського. Дія II.)

1-а дівчина: Ну і чудний пан Тетерваковський. Він не знав, що українські дівчата, коли покохають, то вірні минулому, роками можуть чекати на того, кого їм доля вибрала.

2-а дівчина: А Наталка мудра дівчина, гарного виховання і не горда.

Кума:        Добре, якби такими були всі дівчата, але...

Господиня: Але, нажаль, є такі, що зневажають інших людей.

Кума:        У них святого нічого немає, вони мови рідної цураються.

3-тя дівчина: Це, здається, йде мова про Проню Прокопівну (із п 'єси М. Старицького «За двома зайцями»).

1-а дівчина: Та ось і вона із Голохвастовим.

(Уривок із п 'єси)

Господиня: Що то молодість! Усім любові хочеться. І Проні теж.

2-а дівчина: Тільки жаль її, що зневажає українську мову.

3-тя дівчина: Ой, дівчата, ганьба того покриє, хто нехтує рідною мовою.

1-а дівчина: Але чого це хлопців так довго нема, вже скоро півні будуть піятина ранок, а їх нема і нема. (Хлопці співають «Ой на горі той женці жнуть»)

Хлопці:     Пустіть до хати! Дівчата:     Гарненько попросіть!

Хлопці:     Дівчата-голубоньки, ми до вас прийшли, кобзаря вам привели. 1-а дівчина: А ми дідуся приймаємо, а вас не пускаємо.

2-а дівчина: Ви музик не привели, а які це будуть вечорниці без танців? (Заходить кобзар із бандурою)

Кобзар:

Дівчата:

Кобзар:

Слава Ісусу Христу!

Навіки слава!

Я прийшов до вас на вечорниці, тут сама молодість, може, і до мене вона вернеться. Господи, Господи! Забрав здоров'я, забери і грішні мислі.

3-тя дівчина: Дідусю, ви багато літ прожили, про все-все знаєте, заспівайтенам пісню з витребеньками.

1-а дівчина: Або розкажіть казочку з побрехеньками.

Кобзар:      Я вам, ясочки співати не буду, важко рукам вже струни

перебирати. Он Надія вам заспіває, а я розповім вам, що зі мною в молодості трапилося.

Ось послухайте, що було одного разу. Ото було як йдеш на вечорниці, то обов'язково якусь нечисту силу зустрінеш... Прибрався, зачесався, запишався, та іду на вечорниці. Ніч темна, на небі ні зірочки. Чую, хтось за мною біжить. Іду, думаю -відьма. Я кілок із тину взяв і став за рогом. Тільки щось наблизилося до мене, я як уперіщу... Відьма заверещала свинячим голосом і навтьоки... Під ранок, повертаюсь із вечорниць, а сполоханий батько до мене: «Сину, йдемо швидше свиню дорізать, бо якийсь дурень їй уночі рило розбив, до вечора не доживе». (Дівчатарегочуть)

Кобзар:     А тепер, Надіє, заграй нам, потіш старого. (Дівчина співає під бандуру) (У вікно стукають і парубочий голос гукає)

Хлопці:     Дівчата, впустіть до хати, бо з дороги збився. (Заходять хлопці: «Боже помагай!»)

Дівчата:     Спасибі.

1-ий хлопець: Дівчата, а чому у вас так невесело? Хочете, ми вас розвеселимо? Ану, хлопці, давайте ми заспіваємо! Коли б я був полтавський соцький, Багато б дечого зробив -Зробив би так, щоби жилося Всім людям добре напримір.

Поставив би я скрізь дерева, З медових пряників самих, І ніжки з холодцю свинячі, Щоб з часником росли на них.

Замість лози - росли ковбаси,

А листя все було б - млинці,

Земля була б з самої каші

Та з добрих свіжих потрухів. Усі криниці - з добрим квасом Та й на печі, щоб не ходить, Щоб чоловік з похмілля часом Міг до безтями його пить.

2-й хлопець: Ну що дівчата, хоч трішки ви розвеселились, а то ми вам зараз

покажемо, як Лаврін та Карпо дівчат собі вибирають. Хочете? Ну ж бо, хлопці, покажіть. (Сценка. Уривок з «Кайдашевої сім^ї»).

Коли я буду вири бать собі дівчину, то візьму гарну, як квіточка, червону, як калина в лузі, а тиху, як тихе літечко.

Дівчата, а нумо, заспіваймо коломийки. (Хлопці і дівчата виконують коломийку)

А я тую коломийку зачую-зачую, Через тую коломийку вдома не ночую. Ой легенька коломийка, легонька-легонька, Через тую коломийку болить головонька.

Ой ішов я до Марічки темненької нічки, та як упав у кропиву, умер і без свічки. Ой ішов я до Марічки, та як до ґаздині, Вона мене посилає спати межи свині.

Кучерявий баранець, кучеряві роги, Кучерявий парубок, лиш кривий на ноги. Ой парубче, парубче, який ти препишний, В тебе очі, як цибуля, а ніс твій, як дишло.

Ой не смійся, дівчинонько, з мого капелюха, Бо я з тебе не сміюся, що ти клаповуха. У селі я не женюся, нема тої хати, Ліпше в місті оженюся, буду пані мати.

Дівчата:

Ішли дівки із Чорткова, та й здибали Джуса, посадили на пеньок, підкрутили вуса.

Хлопці:     А ми з долини на гору помаленьку вийдем,

Зваріть в 5 школі пиріжків, і ми до вас прийдем.

Дівчата:     Ого-го, парубки вареників хочуть!

1-а дівчина: Ой, лишенько, про вареники забулися.

{Пісня «Наші хлопці вареників хочуть...»)

Наші хлопці, хлопці вареників хочуть,

Наші хлопці, хлопці вареників хочуть Навари милая, навари милая, навари, уха-ха, мила, чорнобривая.

А я дров не маю, ви мої хороші,

А я дров не маю, хлопці мої гожі. Нарубай, милая, навари, милая, Нарубай, уха-ха, мила, чорнобривая.

Я рубать не вмію, ви мої миленькі,

Я рубать не вмію, мої соловейки. Научись милая, навари, милая, Научись уха-ха, мила, чорнобривая.

А я сил не маю, ви мої хороші,

А я сил не маю, хлопці мої гожі. Не балуй, милая, навари, милая, Пирогами пригости, мила, чорнобривая.

Господиня: А давайте і справді пригостимо наших хлопчиків пирогами. А ну ж бо, хлопці, покажіть як ви вмієте дівчат просити.

1-й:  Олесю, ти струнка як берізка... Пригости пиріжком.

2-й: Марічко, в тебе очі, як блакитне небо...

3-й: Катрусю, в тебе коса - руса, аж до пояса...

4-й: Галинко, твої губи - кольору калини...

Господиня: За такі слова хороші, пригостіть дівчата пирогами як гоже. (дівчата підносять хлопцям на тарілці пироги).

1-а дівчина: Чим багаті, тим і раді. Усім що маємо, вас пригощаємо.

2-а дівчина: (із докором)\м би лише їсти, та іще смачненьке. А музики стоять без діла...

Кума:        Гей, музики! Починайте скоріш грати! Молодь хоче танцювати. (Танець «Канада»)

Голос з коридору: Хлопці, допоможіть мені!

(На порозі зі здоровенним гарбузом в руках стоїть Стецько, в 'язанка бубликів у нього на шиї)

Стецько:    Ох, і клята та дівка Уляна, я ж до неї і так, і сяк, і бубликом хоті пригостити, а вона все брикається та глузує. Я думав, що  вже домовився з нею про весільну хустку, а вона мені - гарбуз. Та нічого, мабуть, багато насіння з нього буде, та й кашу гарбузову я полюбляю.

Хлопці:     Не сумуй, Стецю.

Стецько:    Я і не сумую, та батько буде бити! До кого ж тепер поведуть мене свататись? Я вже чисто замучився.

Кума:

Але які ж то вечорниці без щирого українського гумору?

Господиня: Усі ж люблять, коли сміх дзвіночками ллється. Україна сміялась, Україна сміється... А може, молодь не знає нічого смішненького?

1-а дівчина: Чом не знаємо? Ось послухайте... (дівчата інсценізують гумореску П. Глазового «Капелюшок», хлопці - «Кавалер»)

Кума:        Ох, і парубки, ґречно дали зрозуміти, що дівчата із вечорниць додому поодинці не будуть іти.

Дівчата:     А ми ще веселитись, танцювати хочемо, чоботи он самі в танець просяться.

{Музики грають «Голубку»)

2-а дівчина: А давайте загадки відгадаємо. Хто найбільше відгадає - танець замовляє, а хто менше відгадає - з мітлою гуляє.

•      Таке велике, що займає весь світ, таке мале, що у щілину зайде.
•      Коли немає мене - чекають, коли прийду - усі тікають.
•      Місяць бачив - не сказав, Сонце встало - підібрало.
•      Без крил, а літає, ніхто її не б'є, а плаче.
•      Тисячі братів підперезані одним поясом.
•      Ходить пані по майдані, куди гляне - трава в'яне.
•      На дірявім мості танцювали гості.

(Танець із мітлою)

Хлопці:     Ми нагулялися, начастувалися, пора і честь знати, господині дякувати і додому йти.

Всі учасники по черзі промовляють:

•      Нехай наша хата, всім буде багата.
•      І хлібом, і сіллю, з великим добром.
•      Хорошими дітьми й міцненьким здоров'ям.
•      І піснею, і сміхом.
•      И сімейним теплом.
•      І ще вам бажаєм, щоб ви не хворіли.
•      Душею і серцем були молоді.
•      До рідного краю любов'ю горіли.
•      І користь приносили рідній землі.

Хлопець і дівчина: Дякуємо господині за теплу й привітну хату.

Господиня: Спасибі і вам. Будьте здорові. Кума:        Ось і закінчилися наші вечорниці.

Господиня: Дозвольте подякувати усім, хто прийшов до нас на веселе свято.

Хто дружить із піснею, хто любить Україну, її мову і традиції -усім спасибі.

Дівчина:    А ми запевняємо усіх присутніх, що звичаї, традиції рідного народу повік не забудемо.

Хлопець:   І ніхто з присутніх мови не забуде. Знаємо, що і пісня у нас не загине. Ми Вітчизну любимо, живемо для неї, бо вона у нас -єдина!

ВСІ: Будемо творцями слави України.

(Співають) Скільки б не співали, А прощатись час. Кращі побажання Ви прийміть від нас. Щоб у вас і у нас Все було гаразд. Щоб ви і ми Щасливо жили.

До наступних вечорниць!