Виховний захід «Українські вечорниці»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ ДМІНІСТРАЦІЇ

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ  ПОЛТАВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

ПОЛТАВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ЦЕНТР ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

ПОЛТАВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

Творчий звіт гуртка акторської майстерності «Амплуа»:

 «Українські вечорниці»

Підготувала та провела

Негрій Мирослава Василівна,

керівник гуртка акторської

майстерності «Амплуа»

Полтавського  міського центру позашкільної освіти ПМР

Полтава – 2021

Мета заходу:

навчальна: розширити знання учнів про календарно-обрядові свята України та традиції українського народу;

виховна: виховувати почуття патріотизму, бажання відроджувати і оберігати народні звичаї;

розвиваюча: розвивати інтерес до традицій та культурної спадщини Батьківщини, творчі здібності, артистичність.

Матеріально-технічне забезпечення: музичний супровід, мікрофони, ноутбук.

Вік вихованців: 7-9 років.

Трек 1 – спів солов’я, фонова музика

Учениця 1. Добрий день вам, добрі люди!
Хай вам щастя-доля буде,
Не на день і не на рік,
А на довгий-довгий вік.

Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом, любов'ю і миром.
Для людей відкрита хата наша біла,
Тільки б жодна кривда в неї не забігла.

Учениця 2. Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ми вперше побачили світ, з мови, якою розмовляли наші батьки, з подвір'я, по якому ми бігали, з села чи  міста, з України, де ми народилися. А Україна - це наша Батьківщина. Давайте завітаємо до однієї з українських хат, де на нас уже чекають добрі господиня і господар.

Трек 2 до кінця – звуки сільського господарства

(На сцені з’являються дід і баба)

сценка "дід і баба"

Дід Щось добреньке з’їсти хочу,

Тільки що – не знаю сам.

Баба Голови б ти не морочив,

Що зварила – те й подам.

Дід Вареники, борщ і каша,

В животі від них бурчить.

Баба Вередливий став ти, діду.

Що тобі іще зварить?

Дід Знаю, бабо, ти не сердься,

Я, мабуть би, з’їв оце…

Коровай із борошенця,

А туди б ще вбить яйце.

Баба Отже, клятий!

Хоч бери, тікай із хати!

Будь по-твоєму, спечу.

Дід Ти готуй, стара, швиденько,

Повечеряєм гарненько.

(До зали) Баба в мене – молодець!

Але гріх самому їсти

Цей рум’яненький хлібець

                       Пам’ятаєш, моя люба,

Як були ми молоді,

Напечем, бувало, хліба -

Повна хата молоді.

Трек 3 – знову соловей

Господиня: Ой, як згадаю… в молодості так полюбляла вечорниці! Бувало, як зберемося у тітки Меланки співаємо, танцюємо аж доки півні не заспівають… А, які хлопці до нас приходили… Там, сусідка моя Кайдашиха і Омелька свого зустріла… Гарний парубок був, а вона як була стерво так і залишилася… хоча і моя кума, молодшенького Лаврінчика у них хрестила. От характер, не кому життя від неї немає. З Мотрею в рукопашну ходить, Мелашка світ за очі пішла…

На сцену виходить Кайдашиха.

 Музика стоп

Кайдашиха: А, що це в тебе тут таке робиться? Хвіртка на розпашку… ніякого порядку немає…

Господиня:  Без тебе , ніде, нічого не освятиться. Свого носа завжди впреш, куди тебе не просять.

Кайдашиха:  А я, що?... Я просто так зайшла поцікавитися… А ти на мене всіх собак спустила… У тебе мабуть вечорниці будуть?

Господиня:  А, тобі то що? Ти з цього віку вже виросла…

Кайдашиха:  Не скажи, не скажи… Я ще ого-го… Мій вік тільки в паспорті значиться, а душа ще молодюсенька. Можна і мені на вечорницях залишитися… Ну, будь ласочка… Що, я в дома бачу, окрім сварок та бійок… нічого… Помру і згадати буде нічого…
Господиня: Гаразд, залишайся, тільки ж дивися рота свого без надобності не розкривай… І боронь тобі Боже з ким посваритися…

Кайдашиха:  Ні…ні… ні… Буду, як культурна людина… буду співати, танцювати… А, пам'ятаєш, кумонько, як здорово ми з тобою співали… Може, заспіваємо…

Господиня:  А, чого б і не заспівати…

На сцену виходить Мотря, невістка Кайдашихи.

Мотря:  А!.. Ось вона де! Я її біля груші чекаю, а вони на витребеньки пішли, молодість вирішили згадати?

Кайдашиха:  Ти чого тут галасуєш, чого ти рота свого поганого на мене розкриваєш? І тут від тебе спокою немає…

Мотря:  Покій мамо, вам тільки сниться… Краще не доводіть до гріха… Око я Вам, ще не виколола? /В сторону / Це тільки питання часу…

Кайдашиха:  Та я ж тебе за такі слова… / кидається до Мотрі битися, господиня встає поміж них/

Господиня:  Годі вже! Годі я сказали воювати вдома будете! Як не соромно! Хоча б гостей посоромилися б! Краще давайте заспіваємо.

Мотря:  А, давайте! І пісня у мене є… про кляту свекруху та нелегку долю невістки…

Кайдашиха:  Ти знову?..

Господиня:  Кума, заспокойся, ти теж була невісткою…

Кайдашиха:   Мотре, а що ти там за свій кошик вчепилася? Що ти там ховаєш?.. 

Мотря:  Кримінал! Не лізте, мамо, там наркотик…

Кайдашиха:  Я звоню 102!

Мотря:  Та, зачекайте! З гумором у Вас завжди проблєма… Не з пустими ж руками на свято йти, ось я і взяла нашого національного наркотика - САЛО! А, які пісні про нього співають… Послухати хочете?...

Кайдашиха і господиня:  / переглянулися, разом / А, давай!

Трек 4

Грає музика «Ой, ти до душі припало, ой, ти наше рідне сало» - пританцьовуючи герої покидають сцену

Музика стоп

Баба(співає)

 Ой, ой, ой, ти наше рідне сало!

Ой, ой, ой,  тебе не буде мало!

Ой, з тобою наш народ гуляє!

Ой, душа співає! Ой! Ооой…

Дід Що стара вже, бабо, стала?

        Ревматизм, болять кістки!

        А колись так танцювала,

       Що брижчали підківки!

Баба Я ще й досі не забула

Як до іншої ходив.

А казав: «Одну тебе,

Бабо, я любив!»

Трек 5 (коли говорять, то він тихо) – дискотечна музика

1 КУМА : Кумасю, дивіться, як ваш онук Степан з моєю Ориською гуляє! Й що то за танці такі? Кажуть якась «трискотека». Не те, що колись було.

2 КУМА : Так, так, кумасю. Тепер все не так, як було колись. Якісь нові «прохвесії» з’явились : «корманики», «коголіки». Ой – ой – ой!!

1 КУМА : Я оце вчора пізно приходжу додому, та й стукаю у двері – ніхто не відчиняє. Підходжу до вікна – стукаю-стукаю – ніхто не відчиняє. Я заглядаю у шибу – а в хаті моя Ориська з твоїм Степаном сидять. Я до них :» Що це там робите?», а вони : «То в нас любов». А я думаю, слава Богу, що не курять.

Кумоньки йдуть – музика голосно. Хлопець підходить до дівчини – музика тихіше!

Танцює інша дівчина. До неї підходить той самий молодий чоловік.
        МОЛОДИЙ ЧОЛОВІК: Молодий чоловік: Привіт, крихітко! Сумуєш?

ДІВЧИНА: Так, є трохи.

МОЛОДИЙ ЧОЛОВІК: Може ходімо зі мною? Я влаштую тобі незабутній вечір!

ДІВЧИНА: Звучить. Але мене в 23-00 вдома чекає мама.

МОЛОДИЙ ЧОЛОВІК: Мама чекає? Кинь! Тобі що, 10 років? Ти і на побачення ходиш з мамою? Ха! Несподівано для молодої людини чиясь рука впевнено бере за вухо. Бачимо, що це рука старші жінки.

МОЛОДИЙ ЧОЛОВІК: Мама? Ти що тут робиш?

ІНША ДІВЧИНА: Це ти що тут робиш?

МОЛОДИЙ ЧОЛОВІК: Ну, …….! Я ...

ІНША ДІВЧИНА: І чути не хочу! Марш додому!

МОЛОДИЙ ЧОЛОВІК: (дівчині) Крихітко, я передзвоню!

ІНША ДІВЧИНА: Додому!

Музика голосно, аж поки всі не зайдуть за куліси і вийдуть дівчата

— Чуєш, Химо, я недавно
В пресі прочитала,
Що склероз буває ранній
 Від вживання сала!

— Правду кажуть! Коли зранку 
Шмат сальця заточиш —
Аж до вечора забудеш,
Що поїсти хочеш!

Трек 6 – швидка українська мелодія

Так, без гумору у нашому житті нікуди, тож тримайте ще одну пігулку позитиву!

Щось цікаве в передачі
Видивилась Таня
Та й мерщій біжить до татка,
Ставить запитання:
– Ти усе на світі знаєш,
Книг у тебе – купа,
Чом фарбуються туземці
Від очей до пупа?
– А тому, – татусь одмовив, –
Щоби їх боялись,
І, готуючись до бою,
Так розмалювались.
– Ну, тоді тікаймо з дому!
Буде бійка й галас!
Бо я бачила:мамуня
Вже нафарбувалась!

Трек 7

Баба Якби молодість знала,

Якби старість могла.

Оттакі то тепер

в нас з тобою діла.

Дід    Пам’ятаєш, бабусю,

Півсторіччя назад

Як до мене летіла

На побачення в сад?

Баба Пам’ятаю, мій милий, летіла! Летіла… А ще, гарно пам’ятаю, як ми гарно співали та жартували на вечорницях. Пам’ятаєш діду? Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою, Сидить сова на воротях, крутить головою.

Трек 8 – швидка ритмічна музика, погоня

ДІВЧИНА: ішов Гриць з вечорниць вночі слободою,
         Сидить сова на воротях, крутить головою.
ДІВЧИНА: Він сердега, як побачив, та через городи,
         Заплутався в буряні та й наробив шкоди.
ХЛОПЕЦЬ: У Біляївці густо хати, вітер не повіє,
         Сама мати ложки миє, бо дочка не вміє.
ДІВЧИНА: Ішов Гриць з вечорниць темненької ночі,
         Сидить гуска над водою – вирячила очі.
ДІВЧИНА: Він до неї гиля-гиля – вона й полетіла,
         Коли б не втік осокою. Була б Гриця з’їла.
ХЛОПЕЦЬ: Ой, якби козу я мав
         Я би не журився, я би козу подоїв,
         Молока напився.
ДІВЧИНА: Посилала мене мати заганяти гусака,
         А я вийшла за ворота і давай гопака.
ДІВЧИНА: Гармоніст, гармоніст, він цибулю дуже їсть,
         Як по вулиці іде, то кричить: «Цибуля де?»
ДІВЧИНА: Гармоніст, гармоніст, жарена картошка.
         А хто б тебе полюбив, як не та гармошка.
 

Дівчина: Я оце сиджу на вечорницях, вишиваю і думаю, що поки ми дівуємо, поки і горя не знаємо. А як тільки вийдемо заміж і почнуться клопоти та негаразди. Свекруха буде гризти, діти спати не дадуть... Непорозуміння та колотнеча в сім’ї. Особливо коли під однією стріхою збереться декілька невісток. Як ото в «Кайдашевій сім’ї».

Трек 8

(У буденному одязі на сцену виходить Мелашка і замітає. Змела сміття в купку)

Мелашка: Оце вимела хату, половину сіней, обмела коло призьби і змела в купку. Піду по ряднину та винесу його.
(виходить, а в цей час вибігає Мотря з хати)

Мотря: (дивиться на сміття): Доки я буду терпіти од тієї іродової Мелашки!
(хапає віника і розмітає його по двору. Виходить Мелашка з рядниною).
Мелашка: Хто це порозкидав сміття?
Мотря: Я розкидала: не мети свого сміття під мою призьбу, бо я тебе ним колись нагодую!
Мелашка: А зась! Не діждеш ти мене сміттям годувати. Нагодуй свого Карпа (почала змітати сміття до порога).
Мотря: Не мети до порога, бо мені треба через поріг ходити!
Мелашка: Авжеж, велика пані. Покалякаєш, княгине, золоті підківки.
Мотря: Не мети до порга, бо візьму тебе за шию, як кішку, та натовчу мордою в сміття, щоб удруге так не робила.
Мелашка: А, ти, поскудо! То ти смієш мені таке говорити? Хіба ти моя свекруха? Ти думаєш, що я тобі мовчатиму? Ось тобі, ось тобі!
(Почала розкидати віником сміття)
Мотря (з подиву аж рот розкрила): То це ти так! То це та, що од свекрухи втікала?
Мелашка: Ти мені не свекруха, а я тобі не невістка. Я тобі мовчать не буду!
(Мотря замахнулась на Мелашку диркачем. Та схопила його і закричала:)
Мелашка: Гвалт! Гвалт! Якого ти дідька чіпляєшся до мене, сатано?!
Мотря (з дверей): Одривай хату! Не буду я з ними жити через сіни, хоч би мала отут пропасти! Бери, Карпе, сокиру, та зараз одривай хату!
Мелашка: Чи ви показились, чи знавісніли?

Йдуть за куліси

1д.: Невже таке буває?
2д.: Буває ще й не таке!

Трек   8 – мелодія звучить до моменту, коли актори зморені сідають на стільці

Дід Згадай, бабусю, як до тебе

Я сватався останній раз!

Ти не змогла мені відмовить,

Живемо разом по цей час!!!

БабаПо-іншому тепер хлоп’ята

Дівчат запрошують до шлюбу.

Та як Стецько Уляну сватав

Їй Бо, ніколи не забуду!

Дід Представляєм вам героїв: парубка й дівчину

І послухаєм розмову, що іде між ними.

Трек 9

(Дід з бабою ідуть зі сцени. Під музику виходять Уляна та Стецько)

Стецько.      Перестань-но ти, Уляно, з-під лоба дивитись,

Ощасливить тебе хочу, на тобі женитись.

Ти, Уляно гарна, ставна, дівка ти, ну просто клад,

Віддаси мені придане й майновий сертифікат.

Уляна.          Ой ти, Стецьку-парубчище, милий мій, хороший,

Скільки ти на депозиті вже наскладав грошей?

Бо як станем разом жити, появляться діти,

Грошей купу треба мати, щоб росли, як квітки.

 Стецько.      Учив мене часто батько: жінку треба бити.

Щоби знала й пам’ятала як заміж ходити.

Щоби зранку і в обід, в полудень, вечерю

Все варила: галушки, борщ, кандьор, тетерю.

Чоловік тобі глава і божий дарунок,

А кохання ожива, коли повний шлунок.

Уляна.       Ой ти, Стецьку, мій миленький, згодна я за тебе,

А твій дім, биків, машину запишу на себе.

Бо такий ось тепер час дуже вже непевний,

Я не хочу, щоб життя минало даремно,

А бажаю щоб придбав ти віллу на Майямі

І змогли там відпочити я і моя мама.

Мрію, Стецю, я на яхті обігнути увесь світ.

Обіцяю посилати з порту кожного привіт.

Ну, а ти ,мене чекай, дбай про господарство,

Адже будеш ти глава у нашому царстві.

А ще мусиш, Стецю милий, мене одягати

І коштовностей багато мені дарувати.

А ще, Стецю ….

Стецько.    Ні, ні, досить, губу розкатала,

Ти ж дружиною моєю поки ще не стала.

Скільки в тебе забаганок, до біса ти хочеш.

Ти не думай, що мене ти ось так заморочиш.

Мрієш ти красиво жити, в розкошах купатись,

А хто ж буде борщ варити, прати, прибиратись?

Щоб було все без обману і не був живіт пустий

Йди до біса ти, Уляно, залишаюсь холостий!

Трек 10 – діти зайшли за куліси. Трек 11 на фінал

1   
ОЙ, МАБУТЬ, ДАВАЙТЕ, ЛЮДИ,
ЗА ГОСТИНУ ДЯКУВАТИ БУДЕМ,
І ЗА ТЕ, ЩО ГАРНО ПРИЙМАЛИ,
І ЗА ТЕ, ЩО ЧАСТУВАЛИ.

 
2    
ВСЕ, ЩО ЗАДУМАЛИ, ХАЙ ВДАСТЬСЯ,
ВСЕ, ЩО ПОСІЯЛИ, ЩОБ ВРОДИЛОСЯ,
ЩОБ ЖИТТЯ ЛИШ РАДІСТЮ КОЛОСИЛОСЯ.
 
3    
ХАЙ СТЕЖКИ ВСТЕЛЯЮТЬСЯ КВІТОМ-РЯСТОМ,
ЗИЧИМО ЗДОРОВ'Я, МИРУ, ЩАСТЯ.

4    
А ЩЕ БАЖАЄМО СИЛИ,
ЩОБ НІКОЛИ НЕ ХВОРІЛИ,
ЩОБ ЛЮДИ ПОВАЖАЛИ,
ЩОБ ДІТИ ШАНУВАЛИ.

5
А ВСІМ ГОСТЯМ ЩАСТЯ ЗДОРОВ»Я
НЕ НА ОДИН РІК, А НА ЦІЛИЙ ВІК.
А НА ЦЬОМУ СЛОВІ БУВАЙТЕ ЗДОРОВІ,
І У ВАС, І У НАС ХАЙ БУДЕ ГАРАЗД,
ЩОБ МИ І ВИ ЩАСЛИВІ БУЛИ.

6

наші Вечорниці підходять до завершення. але ми забули сказати найголовніше. Ми – українці і ми пам’ятаємо та поважаємо традиціїї наших предків. а ще –ми найспівучіша і найтанцювальніша нація. Танцюйте разом з нами!

Трек 12 і після нього одразу трек 13

ПОКЛОН

Господиня – Песчанська Варвара, Кайдашиха – Сідак Катерина,

Мотря – Михайліченко Марія

Дід – Антіпов Олександр, Баба – Бужин Дар’я

Стецько – Решітник Олександр, Уляна – Кателик Софія

Загальний поклон