Використання методу драматизації на уроках англійської мови

Кириченко Світлана Анатоліївна

 вчитель англійської мови Навчально-виховного комплексу «Дошкільний заклад - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2» м.Нова Каховка

Використання методу драматизації на уроках англійської мови

Анотація. У статті розкрито значення терміна «драматизація», розглянуто типи драматизації, систематизовано теоретичні матеріали щодо використання методу драматизації на уроках, наведено приклади вправ з методичних посібників для вчителів англійської мови британських видавництв.

Актуальність теми полягає у потребі глибше дослідити використання методу драматизації на уроках іноземної мови.

Сучасна Україна знаходиться в авангарді європейського освітнього процесу, намагаючись наблизитись до європейських канонів і враховуючи Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти. Виходячи з цього, учителі мають упроваджувати нові методи та прийоми навчання і виховання у практику роботи. Мета вчителів-практиків – реагувати на комунікативні потреби учнів, з якими вони співпрацюють і розробити специфікацію комунікативних вправ, до виконання яких учні повинні бути готові. Завдання мають спрямовуватись на практичне застосування мови, щоб задовольнити вимоги ситуацій, що виникають у різноманітних сферах [4].

Зараз існує безліч форм, методів і прийомів роботи на уроці, що дають змогу розкрити творчий потенціал учнів, проявити свої здібності, а отже, сприяють підвищенню мотивації до навчання. На мою думку, одним із таких методів є драматизація. Варто згадати праці О. А. Белянко, Н. В. Єлухіна,  В. В. Самарич, Ч. Уесселз, С. Філіпс, які довели вагомість даного методу при навчанні учнів англійської мови.

Мета статті – висвітлення можливостей методу драматизації на уроках англійської мови.

Отже, необхідно дати визначення поняттю «драматизація». О. А. Белянко під драматизацією у процесі навчання іноземної мови розуміє креативне використання письмової і усної мови на основі художнього літературного доробку [1].

Сучасний Оксфордський тлумачний словник дає визначення драматизації як процес постановки п’єси з виховною метою [6].

У методичному посібнику «Драма» Ч. Уесселз наголошує на тому, що драматизація – це не лише навчання мовлення, це – техніка, яку можна використати для розвитку певних мовленнєвих навичок [7].

Згідно з новітніми дослідами дитячі забави вважаються природною школою фізичного, інтелектуального й морального розвитку, справжньою школою життя. Самостійні драматичні  розваги дітей є найпростішою формою їх драматичної творчості. В іграх маленьких дітей ми зустрічаємо окремо або разом ті або інші елементи драми: монолог, діалог, полілог, міміку і жести, імпровізовану сцену. З часом сценарій драматичної гри ускладнюється [2]. Таким чином, драматизація є невід’ємною частиною повсякденного життя дитини, де вона навчається взаємодії із суспільством, має змогу розглянути певні ситуації людської комунікації. У життєвих сценаріях зазвичай присутні наступні елементи: ситуація, проблема, розв’язка, задній план, емоції, планування. Усі ці елементи також мають бути присутні при вивченні будь-якого матеріалу на уроках англійської мови. Також, коли ми навчаємо, ми маємо пам’ятати, що важливо наводити учням приклади з реального життя , щоб вони засвоїли матеріал не лише поверхнево, а запам’ятали усвідомлено.

Ч. Уесселз у своєму методичному посібнику з драматизації виділяє такі типи драматизації :

•        пантоміма;

•        імпровізація;

•        ситуативна драматична гра;

•        драматичний проект [7].

Пантоміма – вид драматизації, що ґрунтується на невербальних засобах вираження і передачі значення. Застосування пантоміми при вивченні англійської мови розвиває емоційну й афективну сферу, тим самим збагачує особистість учня; розвиває емпатію, симпатію, почуття емоційної співдружності і співчуття. Вважаю, що такий тип драматизації більше підходить для уроків англійської мови у молодшій і середній школі, адже учні цього віку потребують більшої емоційної насиченості навчального матеріалу. Для впровадження даного прийому доречно використати вправи, де задіяні різні органи чуття, що діє змогу зорієнтувати навчання на різні типи дитячого сприйняття інформації. З учнями початкових класів на уроках англійської мови можна використати вправу «Зображуємо літеру тілом». Сидячи, стоячи або лежачи (якщо в класі є килим), діти індивідуально чи в парах / групах відтворюють контури літер за допомогою рук, ніг і тулуба [5].

Пантоміму доречно застосувати при вивченні Present Continuous Tense і тренуванні вміння ставити питання в даному граматичному часі. Ведучий виходить до дошки і засобами пантоміми показує різні дії. Другий учень запитує однокласників: «What is he doing?» Учні намагаються відгадати, відповідаючи: «He is sleeping, is not he?» Той, хто вгадає, стає ведучим.

При вивченні англійської мови пантоміму варто використовувати і з учнями середньої ланки. Наприклад, виконуючи вправу «Music picture», учні прослуховують запис інструментальної музики. Музика може нагадувати шум води, спів птахів або вітряну погоду. Окрім цього доречно використати звукозапис із художнього фільму або мультфільму, добре знайомого учням. Діти слухають музичний запис із заплющеними очима і намагаються змалювати сцену, яку нагадує ця музика, а потім у групах обговорюють зорові образи, які виникли під час прослуховування музичного твору. Засобами пантоміми вони відтворюють уявну сцену, яка має відображати роботу усієї групи над нею. Решта класу має здогадатися, що означає дана пантоміма. Під час обговорення активізується використання лексико-граматичного матеріалу, що покращує знання учнів з англійської мови.

Отже, пантоміма як вид ігрової діяльності створює умови, максимально наближені до умов реального спілкування, вона містить проблему, яку необхідно вирішити, що є для учнів гарним стимулом для розвитку мовної здогадки, а також навичок мовлення, що є дуже важливим при вивченні англійської мови. Пантоміма сприяє розкутості учнів на уроці, дає можливість подолати невпевненість, розв’язує проблему небажання або невміння висловити свої думки, вчить вести діалог, тобто чітко висловлювати свою думку у конкретній ситуації – погоджуватись, заперечувати, спростовувати.

Окрім пантоміми на уроках англійської мови варто використовувати імпровізацію. Імпровізація – гра без планування чи підготовки. Метою даного прийому є повна спонтанність. В учнів немає часу на підготовку, вони знайомляться із своїми ролями та ситуаціями безпосередньо перед початком роботи над вправою. Учителю потрібно приготувати лише список ситуацій для імпровізації. Наприклад, вправу «Brainstorming» доречно використовувати у середній і старшій ланці. Завдання цієї вправи: розіграти невеличку інсценівку, спираючись на одне (задане) слово або малюнок. Клас поділяється на 4 групи, кожна група отримує одне і те саме слово або малюнок. Учні мають десять хвилин, щоб шляхом дискусії у групі створити діалог. За необхідності вони можуть записувати свої ідеї, але, як правило, імпровізація виконується без письмових підказок. Потім групи розігрують свої інсценівки перед класом. Після того, як усі групи виступили, учитель дає оцінку кожній групі акторів або можна вибрати журі: по одному учаснику з кожної групи для оцінювання. На закріплення навичок письмового мовлення учні можуть записати створену інсценівку. Використання вправи «Brainstorming» на уроках англійської мови дає змогу активізувати лексичний запас, формувати навички побудови власних речень і завершених висловлювань. У дітей розвиваються здібності до творчого, нестандартного мислення, розвивається швидкість реакції на повідомлення, що в свою чергу призводить до підвищення комунікативної компетенції школярів.

Також для імпровізації доречно на уроках англійської мови в середніх та старших класах використати вправу «Hot off the press». Завдання: роздати учням газетні статті про відомих людей. Учні працюють у парах. Спочатку вони ознайомлюються із статтею, вчитель у цей час ходить по класу, пояснюючи незнайомі або складні слова. Після того, як учні прочитали статтю, вони розігрують імпровізовані діалоги між відомою людиною і репортером, який написав цю статтю, перед класом у формі “chat-show”. Для зворотнього зв’язку і самоаналізу можна зробити відео або аудіо запис діалогів. Імпровізація сприяє кращому запам’ятовуванню граматичних конструкцій і нових лексичних одиниць та  їх практичному застосуванню, стає для учнів ще одним стимулом свідомого вивчення англійської мови.

Наступним видом драматизації є ситуативна драматична гра, яка має за мету відтворити ситуації, які найчастіше трапляються у щоденному житті та базується на умінні знаходити вихід із нестандартних життєвих обставин, що в свою чергу, якнайкраще сприяє розвитку уяви, творчого мислення, виховує здатність до соціалізації. Використання ситуативних драматичних ігор на уроках англійської мови розвиває навички володіння іноземною мовою, створює атмосферу іншомовного спілкування, встановлює нові емоційно-комунікативні відносини, засновані на взаємодії англійською мовою. На відміну від рольових ігор, ситуативна драматична гра використовує не повсякденні ролі (продавця, офіціанта, пасажира і т. д.), а ролі, що розкривають індивідуальність кожної дитини. Наведу приклад використання вправи «Role cards» для розігрування ситуативної драматичної гри  учнями середньої і старшої ланки.

You decide to study in a language school in Britain. Role play these situations:

1.      Telephone the school in London to get details of the course, how much it will cost, whether accommodation is arranged, etc.

2.      While traveling to Britain, you make friends with an English-speaking fellow-passenger. Improvise your conversation.

3.      Owing to a misunderstanding, the British family who were to meet you at the airport have not yet arrived. You telephone their house and their son tells you that they are on their way. Role play this conversation.

4.      On your first day at the school you accidentally join the wrong class. After a few minutes, you realize your mistake. Explain your problem to the teacher.

5.      You are unhappy with your accommodation and would like to change it. Discuss the problem with the school’s accommodation officer [7, с.91].

Ще одним типом драматизації є драматичний проект, сутністю якого є постановка вистави або літературного твору на сцені. Створення драматичного проекту займає тривалий час, але цей прийом є одним із найефективніших способів вивчення англійської мови. У процесі підготовки збагачується і активізується лексичний запас, ліквідуються прогалини в граматичних структурах, освоюється новий граматичний матеріал комунікативним шляхом, розвиваються усі види мовленнєвої діяльності, підвищується мовна компетенція. Отже, досягається мета комунікативного підходу до вивчення іноземної мови.

Драматичний проект має творчий, значною мірою імпровізаційний характер, він несе у собі емоційну піднесеність і емоційну напругу, що має терапевтичний ефект (подолання різних труднощів, які виникають у різних видах життєдіяльності), перетворюючи урок  англійської мови на цікаву та незвичну подію. Драматичний проект сприяє позитивним змінам у структурі особистісних показників і самореалізації учнів, виховує уважне, гуманне ставлення до партнера, розвиває почуття взаємодопомоги та взаємопідтримки. Участь в підготовці та реалізації драматичного проекту на уроках англійської мови сприяє розумінню учнями культури і норм поведінки носіїв мови, що вивчається, створює умови для покращення міжнаціональної  комунікації.

Е. Райт виділяє такі етапи підготовки до створення драматичного проекту, які в залежності від віку і рівня підготовки учнів вчитель може реалізовувати сам або з учнями:

•        розділити твір на частини, якщо це можливо, які відбуватимуться в одному і тому ж місці з певними героями;

•        вибрати оповідача або ведучого;

•        розподілити ролі акторів, тварин і неживих предметів;

•        за необхідності зробити маски, костюми і грим;

•        спланувати час, що відводиться для вистави в цілому та окремих сцен, та дотримуватись його;

•        використати меблі і класну кімнату як уявні місця і об’єкти вистави за сценарієм вистави;

•        створити афішу і розробити програму;

•        спланувати перерви (антракти) із справжніми напоями, їжею, цінами і музикою [8, с. 70-71].

Виходячи із сказаного вище, можна дійти висновку, що метод драматизації відповідає практичним, освітнім, виховним і розвиваючим цілям навчання англійської мови.

Практична мета, а саме навчання усного мовлення на уроках іноземної мови, прямо залежна від ефективного застосування цього методу, адже драматизація ставить учня в уявну ситуацію, що мотивує його висловлювання, сприяє розумінню і продовженню іншомовного висловлювання відповідно до конкретної ситуації спілкування.

 Щодо освітньої мети, то за допомогою драматизації учні закріплюють уже пройдений навчальний матеріал або відпрацьовують новий.

Виховна мета драматизації полягає в тому, що вона прищеплює естетичні смаки через органічне поєднання пластики, музики, виразного слова, розвиває здатність сприймати життя і себе у ньому у дії і через дію. Невербальні засоби спілкування, такі як пози, міміка, жести, голос, інтонація, дають змогу учням подолати мовний бар’єр і в той же час краще висловити свою думку [3].

 Реалізація розвиваючої мети навчання відбувається через створення  умов, максимально наближених до умов спілкування з урахуванням національно-культурних особливостей країни мови, що вивчається. Драматизація на уроках англійської мови спрямована на гармонійний розвиток особистісних якостей та активізації резервних можливостей особистості.

Таким чином, доцільність використання драматизації на уроках англійської мови полягає в тому, що даний метод дає змогу формувати комунікативну компетенцію учнів на уроках англійської мови, що є основною метою навчання іноземних мов. Актуальність і результативність різних типів драматизації дозволяє використовувати їх під час уроків на різних етапах вивчення англійської мови з учнями різних вікових груп, оскільки забезпечується високий рівень мотивації учнів до навчання.

Література:

1. Белянко Е. А. Драматизация в обучении английскому языку. – Ростов-на-Дону : Феникс, 2013. – 93 c.

2. Галицькі педагоги про драматизацію в школі [електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ua.textreferat.com/referat-12313-1.html. – Назва з екрана.

3. Дацків О. П. Психолого-педагогічні та методичні передумови застосування драматизації для формування вмінь говоріння майбутніх учителів іноземних мов / О. П. Дацків [електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.stattionline.org.ua/psih/88/15886-psixologo-pedagogichni-ta-metodichni-peredumovi-zastosuvannya-dramatizaciї-dlya-formuvannya-vmin-govorinnya-u-majbutnix-uchiteliv-inozemnix-mov.html. – Назва з екрана.

4. Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання. – К. : Ленвіт, 2003. – 273 с.

5. Сорочинська С. Fly High Teacher’s Companion: методичний посібник для вчителів англійської мови / С. Сорочинська. – Pearson, 2014. – 105 с.

6. Oxford Advanced Learner’s Dictionary of Current English / ed. A. S. Hornby. – Oxford University Press, 2000. – 1600 p.

7. Wessels C. Drama/ C. Wessels; series editor A. Maley. – Oxford Unversity Press, 1998. – 137 p.

8. Wright A. Storytelling with children / A. Wright; series editor A. Maley. – Oxford University Press, 1998. – 222 p.