Використання різних стилів мовлення в художньому творі. Есе

Тема. ЗМ. Використання різних стилів мовлення в художньому творі. Есе.  9 клас

Мета організації уроку. Поглибити знання учнів про стилі й жанри мовлення; сформувати у школярів поняття про есе.

Учні мають знати:

— есе — невеликий за обсягом прозовий твір (науковий, історичний, критичний та ін.),  що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання. Головне у цьому жанрі не подія, а почуття та міркування, що їх вона викликала. Есе відзначається вишуканістю форми.

— есе є зразком сплаву художнього і публіцистичного стилів, якщо автор порушує вагому актуальну тему і викладає її глибоко, емоційно, експресивно, відбиває злободенні питання сучасності, дає морально-етичні оцінки політичним чи суспільним подіям. Основна ознака – суспільно-важлива тематика. При цьому використовуються образні мовні засоби, що властиво художньому стилю.

 — трапляються есе і наукового характеру – такі, що популярно роз’яснюють читачеві певні наукові поняття. Характеризується наявністю термінів. Мета есе наукового характеру – піднести читачеві наукові знання цікаво та дохідливо, популяризувати їх. З цією метою автор вживає стилістично-забарвлену лексику, створює мальовничі образи тощо

 — можливі вкраплення розмовної лексики, вживання неповних речень, форм слів, характерних побутовим ситуаціям мовлення – це використання автором ознак розмовно-побутового стилю з його невимушеністю, безпосередністю, емоційністю та експресивністю.

Учні мають уміти:

— розрізняти жанр есе з-поміж інших жанрів;

— правильно поєднувати елементи різних стилів в есе;

— вирізняти функціональні стилі мовлення в одному тексті;

— писати есе на різну тематику;

— доречно використовувати мовні конструкції, характерні для того чи іншого стилю.

Завдання 1.

Прочитайте фрагмент з «Письменницьких роздумів» Олеся Гончара. Визначте тему есе. Як трактується поняття «повсякденності» письменника? Використовуючи інформацію на інтерактивній дошці, назвіть ознаки есе, наявні у цьому тексті. Який тип мовлення є провідним у даному есе? Ознаки яких стилів є у тексті? У чому вони виявляються? Обґрунтуйте свою відповідь.  Випишіть із тексту художні засоби. Яку особливість у вживанні членів речення ви помітили? Доведіть.

 Я не уявляю собі творчості без постійних художніх шукань. Мислити і творити, творити і мислити – це для письменника його фах, його повсякденність. Найважливіше в праці літератора, як і в будь-якій іншій творчій діяльності те, що вона вимагає цілковитої самовіддачі, всіх сил розуму і душі. Це праця не з принуки, а з поклику серця, з любові, з горіння. Така вже природа роботи художника: вічно шукати слово, образ, барву, деталь, знаходити й відкидати, щоб знову крізь хащі сумнівів продиратися вперед, де тобі сяйне щось нове, свіже, найближче до твого художнього ідеалу.

 Найсміливіші новаторські експерименти будуть доречними й виправданими, якщо вони продиктовані не бажанням будь-що здивувати, звернути на себе увагу, а викликані серйозною художньою метою, якщо першопричиною цих пошуків є прагнення якомога проникливіше й правдивіше  передати сучасне життя і складний внутрішній світ сучасної людини.

 Хтось (здається, Потебня) зауважив, що слово в художньому творі, окрім прямого предметного значення, має ще свій стилістичний ореол. Думаю, що не тільки окреме слово, а й увесь художній твір може променитись таким ореолом. Можна було назвати цілий ряд таких істинно натхненних, що світяться зсередини, творів, і серед них для мене – романи Льва Толстого, «Земля» Довженка, твори Антуана де Сент-Екзюпері…       

(Гончар О. Письменницькі роздуми. К.: Дніпро. – 1980. – С. 234-235.)

Очікуване виконання.

 Тема есе – письменник – покликання, а не професія.

«Повсякденність» письменника – мислення, творчість, художні шукання.  Він живе літературою, віддає їй усього себе і не чекає подяки. Така діяльність вимагає від людини надзвичайно великих зусиль, адже усе, що робить письменник викликане «серйозною художньою метою». Першопричиною образних пошуків і змістом праці митця є «прагнення якомога проникливіше й правдивіше  передати сучасне життя і складний внутрішній світ сучасної людини», тому творчість і є такою складною.

 Подане есе – твір-роздум без чіткої композиції, в основі якого міркування про життя та роль письменника.

Основні ознаки жанру есе: прозова форма, невеликий обсяг, науковий, історичний, критичний та ін. характер,  довільна композиція, головне не факт, а почуття і міркування, які цей факт викликав.

 Поданий текст невеликий за обсягом, носить критичний характер. Автор викладає власний погляд на особистість Бориса Тена як людину і як письменника

 Провідний тип мовлення у цьому тексті – роздум, основна ознака жанру есе.

 У художньому творі автор використовує ознаки публіцистичного стилю.

 Публіцистичність виявляється у тому, що письменник розмірковує над особливостями письменницької діяльності, тобто справжній письменник повинен «мислити і творити», працювати «з поклику серця», «вічно шукати», вдаватися до «новаторських експериментів», правдиво передавати сучасне життя і внутрішній світ людини.

 Ознаки художнього стилю, в першу чергу,  підкреслюється добором мовних образних засобів: епітетів, метафор тощо.

 Епітети: шукання – «постійні», діяльність – «творча», самовіддача – «цілковита», новаторські експерименти – «найсміливіші», художня мета – «серйозна», твори – «істинно-натхненні» тощо.

 Метафори: «крізь хащі сумніві продиратись вперед», щось нове «сяйне», «стилістичний ореол» слова, художній твір «може промінитися», «світитися зсередини».

 Помічаємо певні особливості у вживанні членів речення – нагромадження однорідних: праця «з поклику серця, з любові, з горіння», «шукати слово, образ, барву, деталь, знаходити й відкидати», «сяйне щось нове, свіже, найближче до … ідеалу».             

Завдання 2.

 Прочитайте текст. Що хоче донести до читача автор? Як характеризує автора твору його мовлення? Якою людиною він вам видається? Чи можна віднести цей текст до жанру есе? Доведіть свою відповідь. Який стиль імітує наведений уривок? Які з мовних засобів  підтверджують вашу думку?

 У хрестоматії античної літератури я уперше натрапив на трохи незвичне для мене сполучення знайомого мені «Борис» та загадкового, ба навіть екзотичного прізвища «Тен». Й на гадку тоді не спадало, що через багато років у Житомирі виголошуватиму слово як з нагоди 70-річчя, так і з нагоди  80-річчя про одного з патріархів української культури, славетного перекладача, митця непересічного – Бориса Тена, або Миколу Васильовича Хомичевського, як нарекли його тато й мама. До речі, оте «Борис Тен», як пояснив мені Микола Васильович, він «запозичив» (його слово) від давньогрецької назви Дніпра-Славути – Борисфен.

 На перший погляд, Микола Васильович був веселою людиною, жартуном і вигадником. Скажімо, коли на номері автомобіля бачив «Тен» (Тернопільська обл.), звертав на це мою увагу, вдоволено посміхався. Пригадую, як гостював у мене з дружиною Норою Леонтіївною. Приказки, жарти, гра словами.  Любив смачно і вдосталь поїсти (жив скромно, одягався в стареньке, поношене). На його настрій дуже вплинула смерть дружини та молодшого сина Василька, з яким він переклав на українську мову лібрето опери Моцарта «Викрадення із Сералю».

(Антична література: Хрестоматія. Упорядник О.І.Білецький. К.: Радянська школа, 1968 (2-ге видання). 612 с. С.: 130-133.)

Очікуване виконання.

У цьому фрагменті есе автор говорить про людину-талант, яка зробила великий внесок у літературу, попри це, була простою, відкритою і з почуттям гумору «любив смачно і вдосталь поїсти (жив скромно, одягався в стареньке, поношене)».

 Мовлення автора характеризує його як високоосвічену, ерудовану людину: він дотримується усіх мовних норм, легко, доступно і послідовно викладає свої погляди на важливі суспільно-політичні питання, повністю орієнтується  в інформації, котру подає.

 Цей текст відносимо до жанру есе, адже це прозовий невеликий за обсягом, побудований на враженнях автора від цієї особистості твір, а також має ознаки не лише художнього стилю.

 Автор у цьому тексті імітує розмовний стиль. Доказом цього є розмовна лексика: «жартун» замість «жартівник»; інтимне «Василько» замість офіційного «Василь»; субстантивоване зменшено-пестливе «стареньке» замість «поношений одяг» тощо. Також письменник використовує побутові ситуації з метою характеристики героя «Скажімо, коли на номері автомобіля бачив «Тен» (Тернопільська обл.), звертав на це мою увагу, вдоволено посміхався», «Любив смачно і вдосталь поїсти (жив скромно, одягався в стареньке, поношене)».               

Завдання 3.

Прочитайте текст. Визначте тему тексту. Доберіть заголовок і поясніть, чому ви вважаєте саме цей заголовок найбільш вдалим. Ознаки яких стилів використовує автор? З якою метою? Зробіть висновок, які ознаки характеризують жанр есе. Які з них присутні у цьому тексті? Випишіть із тексту приклади стилістично забарвлених мовних засобів у такому порядку:

- слова, вжиті у переносному значенні;

- фразеологізми;

- прикладки.

 Без кореня , як риба без води, слово не може існувати. Його не можуть затінити морфеми-слуги – префікси, суфікси, закінчення.

 Проте… Проте протягом тривалого часу  поодинокі корені втрачають свою силу, «вивітрюються».  Дивишся на слово, шукаєш у ньому значеннєвий центр. А його немовби й нема. Що це? Чому? Візьмемо для прикладу дієслова  взувати, взути, перезувати, перезути, роззувати, роззути, іменник взуття, прикметник взуттєвий. На які частини членуються слова?  У них чітко розрізняються морфеми-слуги – префікси в-, пере-, роз-, суфікси –  -ва-, -тт- (вимовляємо тьть), -єв- (вимовляємо ев), закінчення -я (вимовляємо а), -ий, показник неозначеної форми -ти. Залишається якась дивна решта слова -зу-. Невже це корінь? Так, корінь. Корінь -зу-. Він являє собою залишок, який після виділення префіксів, суфіксів і закінчень виглядає сиротиною, безпомічним і нездатним ні на що. Якщо б  ми спромоглися перерахувати всі префікси, суфікси і закінчення української мови, то виявили б, що елемент -зу- не входить у жодну групу службових морфем. Він відрізняється від них значенням і місцем у слові. Отже, це особливий корінь. Корінь, який не вживається без префіксів і суфіксів.

(Вихованець І.Р. Де ти, корінь? Озовися! // Вихованець І.В. У світі граматики. – К.: Радянська школа. – 1987. – С. 32-33.)

Очікуване виконання.

 Тема – неповноцінні корені.

Заголовок – «Безсилий корінь». Я вважаю цей заголовок найбільш вдалим, адже у тексті йде мова про корені, котрі у слові дуже важко відшукати, не визначивши спочатку інші морфеми («морфеми-слуги»). Тобто про корені, що не є повноцінними – про безсилі корені.

 У цьому художньому тексті автор, безперечно, використовує ознаки наукового стилю, адже він пояснює читачеві наукові поняття  – викладає інформацію про «вільний корінь», пояснює терміни і т.ін. Завдяки ознакам художнього стилю  (семантично-забарвлена лексика, переносні значення слів, яскраві образи тощо) наукові явищ подаються цікаво, дохідливо з метою їх популяризації. Це зацікавлює читача і сприяє процесу сприймання та розуміння інформації, оскільки текст призначений для нефахівців.

 Зробіть висновок, які ознаки характеризують жанр есе. Які з них присутні у цьому тексті?

Основні ознаки жанру есе: прозова форма, невеликий обсяг, науковий, історичний, критичний та ін. характер,  довільна композиція, головне не факт, а почуття і міркування, які цей факт викликав.

 Поданий текст невеликий за обсягом, носить критичний характер. Автор викладає власний погляд на особистість Бориса Тена як людину і як письменника.

Слова, вжиті у переносному значенні: «корені втрачають свою силу», «вивітрюються», корінь «виглядає сиротиною, безпомічним і нездатним ні на що».

Фразеологізм: «як риба без води».

Прикладка: «морфеми-слуги».

Завдання 4.

Побудуйте висловлювання на лінгвістичну тему: «Есе як тип тексту, в якому поєднуються різні стилі мовлення».

Очікуване виконання.

Жанр есе є таким жанром, в якому часто поєднуються ознаки різних стилів.

Есе є зразком сплаву художнього і публіцистичного стилів, якщо автор порушує вагому актуальну тему і викладає її глибоко, емоційно, експресивно, відбиває злободенні питання сучасності, даює морально-етичні оцінки політичним чи суспільним подіям. Основна ознака – суспільно-важлива тематика. При цьому використовуються образні мовні засоби, що властиво художньому стилю.

 Трапляються есе і наукового характеру – такі, що популярно роз’яснюють читачеві певні наукові поняття. Характеризується наявністю термінів. Мета есе наукового характеру – піднести читачеві наукові знання цікаво та дохідливо, популяризувати їх. З цією метою автор вживає стилістично-забарвлену лексику, створює мальовничі образи тощо

 Можливі вкраплення розмовної лексики, вживання неповних речень, форм слів, характерних побутовим ситуаціям мовлення – це використання автором ознак розмовно-побутового стилю з його невимушеністю, безпосередністю, емоційністю та експресивністю.

Домашнє завдання.

 Напишіть есе на тему «Роль літератури у моєму житті», поєднуючи ознаки різних стилів мовлення.