Виступ"Емоційний інтелект в контексі розвитку особистості"

ЕМОЦІЙНИЙ  ІНТЕЛЕКТ

в контексті розвитку особистості

підготувала практичний психолог

Ярузької  СЗШ  І– ІІІ ступенів

Христофор  Т.О.

Гуманізація і гуманітаризація освіти закликає побудувати навчальний процес за гаслом: «Школа з людським обличчям». За цією фразою – бажання не тільки змінити взаємовідносини між вчителем та учнями (педагогіка співробітництва, особистісно орієнтоване навчання), але і прагнення зробити методи освіти більш гуманними, зверненими не лише до розуму, а насамперед до серця учня.

ХХІ століття учені-психологи вже називають часом «епідемії депресії» та «віком меланхолії». Відомий представник гуманістичної психології А.Маслоу зазначає: люди залишаються напруженими, невротичними і тривожними тому, що вони не розуміють себе і один одного. .

Досі вражає факт, что учні з найвищими оцінками на екзаменах в школі та університетах не такі успішні в подальшій кар’єрі порівняно з їх менш обдарованими однолітками. Вони також часто не задоволені життям, стосунками з друзями та сім’ями.

Отже, є чинники, важливіші за високий рівень академічних або професійних знань. І є поняття, які втілюють новий формат характеристик людини. Це – «емоційна компетентність», «емоційна культура» та «емоційний інтелект».

СЛАЙД  1

   Поняття «емоційний інтелект» виникло в західній науці в 1990-і рр. Нині теорія емоційного інтелекту (EI) надзвичайно розвинена, хоч і піддається критиці через те, що пропагує, на перший погляд, усім відомі істини, лише дещо онауковлюючи їх. Під емоційним інтелектом (EQ) маємо на увазі сукупність здібностей, що дають змогу людині усвідомлювати й розуміти як власні емоції, так і емоції оточуючих. Люди з високим рівнем розвитку емоційного інтелекту здатні керувати своєю емоційною сферою, їхня поведінка більш гнучка, тому вони з більшою легкістю досягають поставлених цілей шляхом взаємодії з іншими людьми.

У широкому розумінні емоційний інтелект трактують як здатність диференціювати позитивні і негативні почуття, а також знання про те, як змінити свій емоційний стан з негативного на позитивний. У житті нам постійно доводиться взаємодіяти з людьми, і часто головну роль у комунікації відіграє розуміння емоцій. Емоційний інтелект – це здатність людини до усвідомлення, прийняття та управління емоційними станами і почуттями, власними та інших людей, що формуються протягом життя людини у спілкуванні та професійній діяльності. Саме емоційний інтелект пояснює, чому іноді випускники вищих навчальних закладів, з середнім рівнем знань, будують кар’єру, а відмінники часто не досягають професійних злетів, тому існування в людини IQ не є повною гарантією успіху.

Отже, емоційний інтелект – явище, що поєднує в собі здатність розуміти свої емоції, продуктивно їх виражати і контролювати, а також слухати інших та співчувати їхнім емоціям.

(англ. Emotional intelligence) — група ментальних здібностей, що сприяють усвідомленню й розумінню  власних емоцій та емоцій оточуючих.

Емоційний інтелект (ЕQ) – це здібність людини до усвідомлення, прийняття й регуляції емоційних станів і почуттів інших людей та самого себе.

СЛАЙД  2

Історія виникнення терміну

Е. Торндайк вперше використав у психології в 1920 році термін «соціальний інтелект». Він розумів соціальний інтелект як здатність розуміти людей, діяти чи вчиняти мудро щодо інших. Е. Торндайк розглядав соціальний інтелект як специфічну пізнавальну здатність, яка забезпечує успішну взаємодію з людьми і вважав соціальний інтелект видом загального інтелекту, не визначивши відносини між ним та іншими видами інтелекту. Основна функція соціального інтелекту у нього — прогнозування поведінки. Соціальний інтелект — здатність людини правильно розуміти свою поведінку і поведінку інших людей у суспільстві. Ця здатність необхідна людині для ефективної міжособистісної взаємодії та успішної соціальної адаптації. Соціальний інтелект реалізує пізнавальні процеси, пов'язані з відображенням людини як партнера по спілкуванню та діяльності.

У 1940 р.  – американський психолог, психіатр, психодіагност Девід Векслер (David Wechsler)  вперше  написав про інтелектуальні та неінтелектуальні компоненти (афективні, особистісні, соціальні фактори).

Передумовою підвищеної уваги до емоційного інтелекту стала гуманістична психологія. Після того, як А.Маслоу в 50-х роках ХХ ст. увів поняття самоактуалізації, у західній психології трапився «гуманістичний бум», який породив серйозні інтегральні дослідження особистості, що поєднують когнітивні та афективні особливості людської натури.

Пізніше американський психолог– Горвард Гарднер (Horvard Gardner) у  1983  визначив множинний інтелект (внутрішньоособистісні та міжособистісні інтелекти) та передбачив, що існує не один вид інтелекту, що впливає на успішність життєдіяльності людини, а декілька. Серед них було названо і емоційний.

Як науковий термін, поняття емоційного інтелекту вперше було введено у 1990 році доктором Пітером Салоуеєм, професором психології і деканом вищої школи наук і мистецтв Йейльського університету, і доктором Джоном Майєром – професором Нью-Гемпширського університету. А після виходу в 1995 р. книги американського журналіста та психолога Деніела Гоулмана «Емоційний інтелект» («Emotional Inteligence»)  цей термін став загальновживаним не тільки в психології, але і в буденній свідомості.

Вивчення емоційного інтелекту нараховує трохи більше одного десятиріччя, однак темпи популярності, чесно кажучи, вражають. Створюються навіть спеціальні інститути дослідження. Сьогодні цією проблемою займаються спеціалісти вже по всьому світу. Серед них Р. Бар-Он, Д. Гоулман, Дж. Мейєр, П. Салоуей, Л. Морріс, Д. Карузо та інші.

У вітчизняній психології ХХ століття дослідження інтелекту розвивалися в кількох напрямах: вивчення психофізіологічних задатків загальних розумових здібностей (Б. Теплов, В. Небиліцин, Е. Голубєва, В. Русалов), емоційної та мотиваційної регуляції інтелектуальної діяльності (О. Тихомиров), когнітивних стилів (М. Холодна, Я. Пономарьов). Упродовж останнього часу розвиваються такі нові напрями дослідження, як особливості «імпліцитних» теорій інтелекту (Р. Стернберг), регуляторні структури (А. Піаже), зв’язок інтелекту і креативності (Е. Торренс).

На сьогодні в Україні з’явилися дослідження з проблеми концептуалізації цього феномена, його функцій (Е. Носенко), вивчення EQ як детермінанти внутрішньої свободи особистості (Г. Березюк) та показника цілісного її розвитку (О. Філатова).

Уведення поняття емоційного інтелекту в психологічний тезаурус сприяло інтенсивізації досліджень, спрямованих на операціоналізацію емоційно-інтелектуального конструкту (І. Андрєєва, О. Власова, Г. Гарскова, Д. Карузо, Д. Люсін, Дж. Майер, Е. Носенко, Р. Робертс, П. Саловей), дослідження адаптивних функцій та адаптаційного потенціалу емоційного інтелекту (І. Аршава, Р. Бар-Он, М. Бреккет, Н. Коврига, Т. Кумскова, В. Овсянникова, Г. Юсупова), виявлення зв’язку між складовими емоційного інтелекту та лідерськими, управлінськими якостями (Д. Гастелло, Д. Гоулман, В. Єрмаков, А. Мітлош, А. Петровська), розвиток емоційного інтелекту та його складових (М. Манойлова, М. Нгуен, О. Приймаченко, К. Саарні). Однією з перспективних сфер дослідження емоційного інтелекту є освіта (Е. Аронсон, М. Манойлова).

СЛАЙД   4

У EQ простежується декілька рівнів.

Перший – усвідомлення своїх емоцій, уміння визначити, яку емоцію відчуваєш на цей час, з’ясувати, які базові емоції покладено в основу складної емоції.

Другий рівень – уміння керувати  власними емоціями, визначати джерело і причину їх виникнення, ступінь корисності, змінювати інтенсивність емоцій, заміщати їх іншими.

Третій – усвідомлення емоцій інших людей, визначення емоційних станів за вербальними і невербальними ознаками.

Четвертий – управління емоціями інших людей, цілеспрямована дія на їх емоції.

СЛАЙД  5

Звідси випливає, що емоційний інтелект – це самосвідомість, самоконтроль, соціальна чуйність та управління стосунками. Умілий оратор – лідер-тактик, здатний викликати у слухачів необхідні відчуття і емоції на нетривалий час. А лідер з високим рівнем емоційного інтелекту – не тільки тактик, але й стратег, у змозі керувати  своїм емоційним станом та станом співробітників протягом тривалого часу .

СЛАЙД  6

Відповідно до опису, запропонованому Майєром і Селовеєм, виділяють чотири складові емоційного інтелекту.

1. Точність оцінки та вираження емоцій. Важливо розуміти свої емоції та емоції інших людей, пов’язані як з внутрішніми, так і з зовнішніми подіями. Це здатність визначати емоції по думках, фізичного стану, зовнішнього вигляду, поведінки. Це здатність точно визначати емоції і пов’язані з ними потреби.
2. Використання емоцій в розумовій діяльності. Те, як і про що ми думаємо, залежить від того, як ми себе почуваємо. Емоції впливають на розумовий процес і готують нас до певних дій. Ця здатність допомагає зрозуміти, як використовувати емоції і думати більш ефективно. Керуючи своїми емоціями, людина може дивитися на світ під різними кутами і вирішувати проблеми більш ефективно.
3. Розуміння емоцій. Це означає, що людина вміє визначити джерело емоції, класифікувати їх, розпізнавати зв’язок між емоціями і словами, інтерпретувати значення емоцій, розуміти складні почуття, переходи між емоціями і подальший розвиток емоцій.

Управління емоціями. Як говорилося вище, емоції впливають на мислення, тому їх потрібно враховувати при вирішенні завдань, прийняття рішень і виборі своєї поведінки. Вміння керувати своїми і чужими емоціями дозволяє використовувати інформацію, яку дають емоції, викликати емоції або усуватися від них.

СЛАЙД  7

У структурі емоційного інтелекту виокремлюють два аспекти – внутрішньоособистісний і міжособистісний.

Внутрішньоособистісний характеризується такими компонентами, як самооцінка, усвідомлення власних почуттів, упевненість у собі, терпимість, самоконтроль, відповідальність, мотивація досягнень, оптимізм і гнучкість. Міжособистісний аспект містить емпатію, толерантність, комунікабельність, відкритість, діалогічність, антиципацію. Рівень емоційного інтелекту є важливим засобом успішної самореалізації особистості.

Високий емоційний інтелект допомагає збалансувати емоції і розум, відчути внутрішню свободу та відповідальність за себе, усвідомити власні потреби і мотиви поведінки, рівновагу, а також скоригувати стратегію власного життя. Він асоціюється з почуттям загального щастя. Низький емоційний інтелект призводить до нещастя і характеризується страхом, самотністю, нестабільністю, агресією, почуттям провини, депресією, фрустрацією.

СЛАЙД  8

МОДЕЛІ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ

Історично склалося кілька моделей емоційного інтелекту.

          Ідея існування емоційного інтелекту виросла з поняття соціального інтелекту, розробленого Е. Тордайком, Д. Гілфорда, Г. Айзенком. Соціальний інтелект в даній концепції розумівся як освіта, що зв'язує воєдино когнітивні й емоційні сторони пізнання світу суб'єктом. Паралельно в гуманістичну психологію А. Маслоу в 1950-і рр. ввів поняття самоактуалізації особистості, яке стало в свою чергу об'єднанням когнітивних і емоційних сторін людської природи. Пізніше П. Салауей і Д. Майер визначили емоційний інтелект як "здатність сприймати і розуміти прояв особистості, виражене в емоціях, управляти емоціями на основі інтелектуальних процесів" [1] .

У 1997 р була організована асоціація "Шість секунд", з метою підтримки досліджень з емоційного інтелекту і їх практичної реалізації.

Визначення емоційного інтелекту в даній концепції зводиться до наступного: емоційний інтелект - це здатність отримати оптимальний результат у відносинах з собою і з іншими людьми. Якщо розглядати різні моделі емоційного інтелекту в динаміці, то ми можемо спостерігати континуум інтелектуального і емоційного підходів. Спочатку домінантою вважалися когнітивні здібності особистості, потім стався зсув в бік посилення емоційних характеристик.

СЛАЙД  9

Модель емоційного інтелекту РувенаБар-Она

На думку автора цієї моделі, емоційний інтелект включає в себе такі параметри, як:

• внутриличностная сфера, яка стосується нашої здатності розуміти себе і управляти собою (самоаналіз, ассертивность (самоствердження), незалежність, самоповагу, самореалізація);

• міжособистісна сфера (емпатія, соціальна відповідальність, міжособистісні відносини);

• адаптивність (адекватна оцінка дійсності, гнучкість, вміння вирішувати проблеми);

• управління стресом (переносимість стресу, контроль над імпульсами);

• загальний настрій (оптимізм, здатність отримувати задоволення від життя, мати захоплення).

СЛАЙД  10

Модель емоційного інтелекту Д. Майера - П. Саловея

Ця модель включає в себе:

• точність оцінки і вираження емоцій (здатність визначити емоції по фізичному стану і думкам, по зовнішнім виглядом та поведінкою; здатність максимально точно виражати свої емоційні потреби іншим людям);

• використання емоцій в розумової діяльності (здатність до ефективного мислення за допомогою залучення емоцій; рефрейминг сприйняття за допомогою емоцій; можливість бачення світу під різним кутом);

• розуміння емоцій (навик визначення джерела емоцій; розуміння складних, амбівалентні почуттів; розуміння емоційних переходів; прогнозування подальшого розвитку емоцій);

Управління емоціями (емоції містять інформацію і впливають на мислення, тому має сенс брати їх до уваги при вирішенні різного роду завдань).

Як ми бачимо, всі перераховані вище моделі  так чи інакше містять загальну компоненту , що виражається в підтримці власної самооцінки, контролі емоцій, уміння вибудовувати відносини з оточуючими і інтерпретувати події в позитивному ключі.

СЛАЙД  11

Етапи  ЕІ 

У процесі розвитку  ЕІ відбувається інтелектуалізація емоцій як вищої психічної функції: «вся система відносин функцій одна з іншою визначається домінуючою на даному етапі розвитку формою мислення» .

A.Ш. Тхостов, І.Т. Колимба виділяють наступні етапи інте-

лектуалізації емоцій: початковий етап пов’язаний з нерозділи-

містю переживаючого афекту від суб’єкта (Я – відчуття), надалі

відбувається відокремлення емоційного переживання за допомо-

гою його об’єктивізації (Я відчуваю почуття); формування зна-

рядь управління емоціями призводить до розвитку суб’єкта

переживання (Я володію почуттям), і на останньому етапі від-

бувається нове злиття з почуттям на рівні автоматизованої ре-

гуляції (Я відчуваю) . А. Є. Ольшаннікова виділяє наступні

етапи емоційного розвитку:

1) диференціація емоцій (збагачення якісної палітри пере-

живань);

2) формування здатності контролювати й регулювати емоції;

3) зменшення з віком абсолютної частоти емоційних реакцій

(у зв’язку з розвитком мотиваційно-потребової сфери) [1]. Згідно

сучасним уявленням про емоційний інтелект, саме даний кон-

структ пов’язаний об’єктивізацією, вербалізацією і розвитком

навичок управління емоціями, як у міжособистісному , так і вну-

трішньоособистісному плані.

СЛАЙД  12

ЕМОЦІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ

Поняття емоційної компетентності (ЕК) було введено в контексті психології розвитку К. Саарні. Емоційна компетентність концептуально розглядається як єдність трьох аспектів: «Я»-ідентичності,  Я - характеру та  Я - розвитку.

ЕІ як сукупність наступних восьми здібностей або умінь: 

• усвідомлення власних емоційних станів;
• здатність розрізняти емоції інших;
• здатність використовувати емоції і форми вираження, прийняті в даній культурі (або субкультурі), а на більш зрілих стадіях засвоювати культурні сценарії і пов'язувати емоції з соціальними ролями;
• здатність симпатичного і емпатичних включення в переживання інших;
• здатність усвідомлювати те, що внутрішній емоційний стан не обов'язково відповідає зовнішньому вираженню як у самого індивіда, так і у інших, а на більш зрілих стадіях - здатність розуміти, як вираз власних емоцій впливає на інших, і враховувати це у власній поведінці;
• здатність справлятися зі своїми негативними переживаннями, використовуючи стратегії саморегуляції, які мінімізують інтенсивність або тривалість таких переживань (знімають «тяжкість переживання»);
• усвідомлення того, що структура або характер взаємин значною мірою визначається тим, яким чином емоції виражаються у взаєминах: безпосередністю, справжністю прояви, емоційною взаємністю або симетрією у взаєминах;
• здатність бути емоційно адекватним, тобто розуміти власні емоції, якими б унікальними чи культурно детермінованими вони не були, і відповідати власним уявленням про власний емоційний баланс.

  Таким чином, емоційна компетентність може бути визначена як сукупність знань, умінь і навичок, що дозволяють приймати адекватні рішення і діяти на основі результатів інтелектуальної обробки зовнішньої і внутрішньої емоційної інформації. Розвиток емоційної компетентності засноване на поєднанні генотипних факторів і практичної діяльності, що сприяє нагромадженню досвіду аналізу емоціогенних ситуацій

СЛАЙД  13

IQ чи EQ?

Емблемою ХХ століття можна сміливо вважати дві латинські літери – IQ. Як раз сто років тому, у 1912 році, німецький психолог Р.Штерн уперше заговорив про «коефіцієнт інтелекту» («intelligence quotient»). Невдовзі з’явилися і «тести інтелекту», за допомогою яких розвинені країни світу почали вимірювати інтелект своїх громадян. Мільйони людей чесно намагалися вирішити багаточисельні варіанти тестів IQ. Інтелект став синонімом розумових здібностей.

Та все сильніше звучали голоси критиків на адресу IQ. Серед інших докорів був і такий: коефіцієнт розумового розвитку не пояснює, чому люди з однаковими задатками і можливостями мають різний талант; чому розвинений академічний розум не готує індивіда до подолання життєвих негараздів.

Інтелектуальний коефіцієнт(ІQ) визначається нашими генами та формується разом з набуттям людиною пізнавальних здібностей (пам’яті, мислення, розумових навичок), тобто десь до 16-17 років, а протягом наступного життя залишається практично незмінним. IQ неможливо розвивати. І якби успіх людини залежав від IQ – тоді низкий бал під час тестування та екзаменів перетворювався б на вирок для людей з низьким інтелектом.

Завдяки наполегливим дослідженням психологів, інтелект став дробитися: з'явився «практичний інтелект», «вербальний інтелект», «соціальний інтелект», «емоційний інтелект», або ЕQ. З одного боку, ЕQ – несерйозний якийсь різновид інтелекту, а з іншого боку, важливість управління емоціями абсолютно очевидна. Було відкрито, що успіх людини набагато більшою мірою залежить від EQ, ніж від IQ. У американців навіть є така приказка: «IQ дає тобі роботу, а EQ – кар’єру».

IQ, звісно, також відіграє свою роль на шляху до успіху – адже саме він вказує на наші знання, навички, вміння. Але його роль порівняно невелика, коли йдеться про EQ – здатність прокладати собі шлях до бажаної мети. Емоційний інтелект включає в себе вміння контролювати свої емоції, використовувати інтуїцію, комунікабельність, стійкість та спокій у стресових ситуаціях, і він розвивається все життя.

Відомий англійський журнал New Scientist писав, що ідея «коефіцієнта емоційного розвитку» стала однією з найбільш вдалих ідей кінця ХХ століття.

Найбільшою відстанню у всі часи була відстань між раціональним та емоційним, тобто між головою і серцем. Розум і почуття завжди існували немовби окремо один від одного. З появою поняття про емоційний інтелект все більше викликає до себе інтерес проблема поєднання почуттів і розуму, емоційного та раціонального, їх взаємодія та взаємовплив. Як красиво пише Д.Гоулман: «Мільярди мікроскопічних нейронів прокладають собі дорогу між раціональним та емоційним центрами нашого мозку, утворюючи все нові відростки, що тягнуться до інших клітин (зовнішньо це чимось нагадує ріст нових гілок на дереві)» .

Розум перестав сприйматися як деяка ідеальна субстанція, емоції – як головний ворог інтелекту, і обидва явища набули реальнjuj значення у повсякденному людському житті. На думку Д.Карузо: «Емоційний інтелект – це не протилежність інтелекту, не тріумф розуму над почуттями, це унікальний перетин обох процесів». Саме зв'язок між нашою емоційною та раціональною зонами мозку є фізичним джерелом емоційного інтелекту..

Щодо можливостей підвищення рівня емоційного інтелекту існує два протилежних підходи, так, ряд вчених, зокрема Дж. Мейєр, дотримуються позиції за якою підвищити рівень ЕІ неможливо, оскільки ЕІ є відносно стійкою властивістю. Однак, підвищити емоційну компетентність шляхом навчання можливо. Водночас, Д.Гоулман та інші вчені, вважають, що  ЕІ можна розвивати, така можливість обумовлена тим фактом, що нермові шляхи головного мозку продовжують розвиватися до середини людського життя.

 «Традиційний коефіцієнт інтелекту, або IQ, виявляє можливості людини оперувати інформацією, логічними правилами, схемами тощо. Для успіху в житті цього, вочевидь, недостатньо. Потрібно, як мінімум, ще розуміти почуття, емоції як свої, так і інших людей, керувати ними. Тому дослідники звернулися до так званого емоційного інтелекту – EQ».

Можливість кількісно виміряти емоційний інтелект дозволила вченим оцінювати ступінь її впливу на досягнення людини. Більшість досліджень доводять, що EQ – один з центральних факторів успіху.

 На сьогодні у психологічній науці існує дві групи опонентів. Перші психологи стверджують, що рівень EQ закладений у генах як певна біологічна  властивість мозку. Їхні опоненти наполягають: емоційний інтелект можливо розвивати й нарощувати .

  І. Андрєєва зазначає, що за результатами одного з досліджень виявилося, що рівень емоційного інтелекту дитини пов’язаний з аналогічною якістю його матері, проте з батьківськими характеристиками зв’язок не простежується. Цей факт спростовує «генетичну» теорію і працює на користь «виховної», адже гени успадковуються від батьків у рівній мірі .

Але, з іншого боку, простежується чіткий зв’язок між EQ і домінуванням правої чи лівої півкулі мозку, яке є вродженою особливістю. Як відомо, людей можна умовно поділити на «правопівкульних» (краще розвинене образне мислення, схильність до творчості та ін.) і «лівопівкульних»  (раціональність мислення, здібності до точних наук, логіки). Згідно з деякими дослідженнями, правопівкульні володіють емоційним інтелектом набагато краще.

Дослідники виявили ще одну закономірність: чим вищий рівень освіти батьків і матеріальне становище сім’ї, тим вищими є показники емоційного інтелекту у підлітків. Проте в цій ситуації  складно зрозуміти причиново-наслідкові зв’язки. Можливо, батьки стали заможними завдяки своїй вродженій емоційності і ці гени передали своїй дитині. Не виключено інший варіант: забезпечена і освічена родина більше приділяє уваги дитині, більш гуманно її виховує, що й спричиняє високий EQ .

За будь-яких підходів виховання в дитинстві – один з провідних факторів становлення високого рівня EQ. «Схильність батьків до обговорення емоційних проблем сприяє кращому розумінню дитиною власних емоцій і розвитку в неї здатності до саморегуляції... В емоційно благополучних сім’ях складається особлива виховна стратегія, в основу якої покладена  увага не стільки до поведінки і подій у житті дитини, скільки до її переживань».  Окрему увагу вчені приділяють гендерним відмінностям, зокрема тому, наскільки особистості прищеплено якості відповідної статі. Виявляється, ні суто чоловічий, ні суто жіночий тип характеру не сприяє високому EQ. Найкращий варіант – це андрогінність, тобто поєднання якостей обох статей. І. Андрєєва стверджує: «Андрогінність як передумова емоційного інтелекту може формуватися в результаті певної стратегії виховання в родині, за якої у дівчаток розвивається самоконтроль і витримка, у той час, як прояви співпереживання і ніжних почуттів у хлопчиків не наштовхуються на осуд дорослих. Андрогінні особистості залежно від ситуації можуть бути то незалежними і сильними, то м’якими, турботливими і люблячими»

Усе наше існування пронизане почуттями та емоціями. Але «керуємося» ми  ними по-різному: хтось добре відчуває і розуміє емоції інших людей, інші навіть у власних  розібратися не спроможні. Про першу групу людей зазвичай говорять, що в них добре розвинений емоційний інтелект

Люди часто сприймають емоційний інтелект через призму абсолютизації поглядів на нього. Його прирівнюють або до «безхребетності» (люди з високим рівнем ЕQ зазвичай доброзичливі), або до прагнення маніпулювати іншими. На нашу ж думку, емоційний інтелект сприяє пошуку рівноваги між розумом і почуттями, не дозволяє діяти під впливом емоцій і запобігає маніпулюванню з боку інших осіб.

Учені (Д. Гоулман, В. Єрмаков, І. Андрєєва, О. Власова, А. МітлошД. Гоулмен, П. Саловей, Дж. Майер, Д. Карузо, Г. Гарднер,  Р. Бар-Он)  не дійшли згоди в питанні, чи можна розвивати емоційний інтелект. Частина дослідників вважає, що розвитку піддається лише емоційна компетентність (комунікативні навички), проте емоційний інтелект і емоційна компетентність не тотожні. Їхні опоненти вважають, що ЕQ розвинути можна, адже  нервові  шляхи мозку розвиваються більшу половину життя. З достатнім ступенем вірогідності можна твердити, що на емоційний інтелект людини впливають як психологічні (тип мислення і темпераменту), так і соціальні чинники. Тож аби підвищити рівень EQ, слід передусім перевірити рівень свого емоційного інтелекту за допомогою спеціальних тестів.  

Дослідження зарубіжних учених довели, що високий рівень загального інтелекту (IQ) не гарантує його володареві успіху в кар’єрі та щастя в особистому житті. Не дивлячись  на те, що вітчизняна освіта досі орієнтована на отримання академічних знань та абсолютно ігнорує емоційний інтелект (EQ), практика показує, що саме  від нього залежить успіх  особистості. З огляду на найбільш загальне визначення EQ як на здатність людини тлумачити власні емоції і почуття з метою використовувати отриману інформацію для реалізації своїх цілей, IQ слід вважати системою пізнавальних здібностей (відчуття, сприйняття, пам’ять, мислення, знання та вміння). На відміну від IQ, рівень якого багато в чому визначений генетично, рівень EQ залежить від зусиль самої людини .

СЛАЙД  14

Серед методів розвитку ЕІ називають:

▀ груповий тренінг^[1];

▀  індивідуальний тренінг;

▀  коучинг^[2];

▀  тренінг дітей у сімейно-суспільних дитячих центрах;

▀  сімейне виховання;

▀  гаптономія^[3].

Методи(інструментарій) розвитку емоційного інтелекту можуть бути різними, однак вони направлені на розвиток окремих компетенцій, складових емоційного інтелекту.

СЛАЙД  15

Висновки

Емоційний інтелект є головною складовою у досягненні максимального відчуття щастя та успішної самореалізації. EQ – необхідний чинник активізації розумової вправності, оскільки визнання своїх почуттів і керування ними в конструктивний спосіб збільшує інтелектуальні сили особистості. Підвищити рівень емоційного інтелекту цілком можливо, проте не за допомогою традиційних програм навчання, спрямованих на ту частину мозку, яка керує нашими раціональними ідеями, а тривала практика, зворотний зв’язок з колегами та особистий ентузіазм у прагненні змінити себе є істотним кроком на шляху до підвищення EQ і, як наслідок, – успішної самореалізації.

Емоційний інтелект сприяє пошуку рівноваги між розумом і почуттями особистості, не дозволяє діяти під впливом емоцій і запобігає маніпулюванню з боку інших осіб.

 Емоційний інтелект особистості можливо розвивати й нарощувати, він  є поглибленням емоційного й пов’язаних з ним форм практичного і творчого інтелекту. управління емоціями інших людей, цілеспрямована дія на їх емоції. Звідси випливає, що емоційний інтелект – це самосвідомість, самоконтроль, соціальна чуйність та управління взаєминами між двома і більше опонентами, що позитивно впливає на розвиток особистості у сучасному суспільстві.   

СЛАЙД  16                              

«В останнє десятиліття наука відкрила величезне значення, яке відіграють емоції в нашому житті. Дослідники виявили, що навіть більше ніж IQ, Ваша емоційна освіченість та здібності детермінують Ваш успіх та щастя в будь-яких сферах життя...»

                                 Джон Готтман , професор    психології Вашингтонського університету