Виступ на батьківських зборах. СІМ'Я ТА ЇЇ ЗАВДАННЯ У ВИХОВАННІ ДІТЕЙ.

Виступ на батьківських зборах

                       Підготувала

                     практичний психолог

                   Рижанської гімназії

                                                                     Сидоренко                       

                                         Наталія Олександрівна

Найважливіша сторінка людської мудрості — це досягнення розумом і серцем, що значить любити так, щоб був щасливий той, кого ти любиш, щоб щасливим приходив у світ той, кого породжує любов. Від того, як будуть опановувати молоді покоління цю велику мудрість, залежить не тільки особисте щастя. Від цього залежить краса, моральна чистота, щастя всього суспільства.

В.О. Сухомлинський

Готовність батьків до виховання дитини як педагогічна культура — це об'єднання індивідуальних якостей і умов їхньої реалізації у виховному процесі. Але потрібно вра­ховувати те, що виховний процес двосторонній, учасни­ками якого є батьки і діти. Якими повинні бути індивіду­альні якості?

Особистість — цілісність уроджених і набутих пси­хічних властивостей, що характеризують індивідуальність і роблять її унікальною. Якщо темперамент належить до уроджених властивостей, то його характер — до набутих. Якщо різниця у темпераментах не має етичного значен­ня, то різниця у характерах створює реальну проблему етики: вони свідчать про рівень, якого досягла осо­бистість у мистецтві життя.

Сім'я — це суспільна одиниця, заснована на шлюбі і відносинах кровного споріднення. Сім'я виникла на ранніх стадіях розвитку людського суспільства. За всю історію суспільства сім'я перетерпіла і перетерплює істотні зміни, як за формою, так і за виконанням визна­чених функцій. Ці зміни тісно пов'язані зі змінами само­го суспільства, його матеріальних умов.

З розвитком суспільства змінювалися і функції сім'ї.

Відчутно змінюються функції сім'ї, що забезпечують різноманіття духовних зв'язків і відносин, взаємний вплив людей один на одного. Змінилися відносини сім'ї та суспільства. Сім'я не тільки відтворює населення країни, але у значній мірі здійснює духовне відродження, є хранителькою визначених традицій  сус­пільства. У сім'ї відбувається всебічний розвиток особистості, розквіт індивідуальних якостей зростаючої людини.

Всебічний розвиток особистості є ос­новною метою виховання. Воно характе­ризується єдністю розумового і фізично­го, морального і естетичного розвитку, що забезпечує високий рівень загально­го і політехнічного утворення, психо­логічної готовності до праці, формуван­ня різнобічних духовних потреб і твор­чих здібностей дитини Всебічний роз­виток    особистості    забезпечується спільними зусиллями школи, сім'ї та громадськості.

У чому ж виражається спе­цифіка сімейного виховання?

Сім'я — осередок суспільства, своєрідний колектив, що орга­нізований зовсім інакше, ніж шкільний. Члени сім'ї, різні за віком, часто і за професією, мають родинні зв'язки. Взаєми­ни членів сім'ї будуються на взаємній любові, повазі, під­тримці у всіх справах. Спілку­вання дітей у сім'ї з батьками, старшими братами і сест­рами, дідусями і бабусями збагачує життєвий досвід дітей, дає їм перші моральні уроки.

Моральний вплив батьків на дітей важко переоцінити. Специфіка виховання дітей у сім'ї полягає також і в тім, що на сім'ю і батьків припадає найвідповідальніший час — перші дні, тижні, місяці, роки життя дитини у вихо­ванні. З народженням дитини в сім'ї з'являються нові й складні завдання. Одне з першочергових завдань сім'ї — забезпечення фізичного розвитку дитини, прищеплюван­ня санітарно-гігієнічних навичок. Сюди входить турбота батьків про нормальне харчування дитини, що забезпечує зріст, розвиток і правильне формування організму. Рішення цієї задачі починається з дня народження дити­ни і продовжується доти, поки дитина зможе самостійно удосконалювати свої фізичні можливості.

Рішення задач морального виховання дитини йде на основі й у зв'язку з інтенсивним її розумовим розвитком, показниками якого є конкретні дії та мова. Завдання мо­рального виховання в молодшому шкільному віці усклад­нюються. Батьки разом зі школою цілеспрямовано фор­мують навички свідомої дисципліни, почуття відповідаль­ності за доручені справи, які допомагають дитині берегти час, розумно його витрачати. Заняття у школі, стосунки з однолітками, учителями сприяють подальшому розвитку в молодшого школяра умінь і навичок культурного по­водження: діти вчаться поважати оточуючих, строго ста­витися до себе, до свого зовнішнього вигляду, не допус­кати розбіжності слова і справи. Працьовитість людини є вищим моральним показником особистості, яка фор­мується.

Естетичне виховання теж починається з раннього дитин­ства: дитина радіє, красивій іграшці, посмішці матері, квітучій квітці, зеленій травичці, співу птахів, чарівній книжці. Але задачами естетич­ного  виховання  є  не тільки   уміння   радіти красі, розуміти красиве, але й обов'язково берегти і створювати це красиве у при­роді,  конкретних вчинках і справах, думках.

Задачі розумового вихо­вання з ростом дитини поступово ускладнюються. Батьки   вчать   дитину спостерігати за явищами природи і навколишньо­го життя, порівнювати предмети     і     явища, виділяти в них подібне і різне, аналізувати, роби­ти висновки.  У такий спосіб у дитини формується світогляд. З приходом дитини у школу задачі розумового розвит­ку і виховання її в сім'ї зростають: сім'я   підтримує   інтерес   до знань, стимулює успішність її ; навчання.

Таким чином,  із  самого раннього дитинства сім'я активно, свідомо і твор­чо здійснює  всебічний розвиток   особистості,

що характеризується єдністю розумового, трудового, фізичного, морального і естетичного виховання, високим рівнем загального розвитку, психологічною і практичною підготовленістю до праці, різнобічними духовними пот­ребами.

Гра для мам

Мета: показати батькам, що досягти іде­алу в будь-якій діяльності нелегко.

Досить часто батьки звинувачують своїх дітей у тому, що ті не відповідають сфор­мованому ідеалу, не завжди добре вчать­ся, не завжди допомагають у господарстві, не завжди прислухаються до зауважень чи порад дорослих. Нерідко лунають фрази: «У наш час такого не було» або «Ми такими не були».

Психолог. Шановні мами, я прошу всіх підвестись.

А тепер прошу сісти тих, хто вважає фі­зичні покарання припустимими у вихованні дитини.

Сядьте, будь ласка, ті, хто може, прий­шовши додому з роботи, зірвати на дитині свій поганий настрій, своє роздратування.

Сядьте ті, хто вирішує у присутності ди­тини дорослі проблеми.

- хто за останній тиждень не знайшов часу, щоб зазирнути у щоденник сина чи доньки.

- хто вчора не поцілував дитину на ніч.

- хто за останні три дні не знайшов часу для довірчого спілкування з дитиною.

А тепер сядьте ті, хто трішки прикрасив дійсність.

Як бачимо, ми самі — не ідеальні ма­тері, але нам дуже хочеться, щоб наші діти були ідеальними, завжди розуміли нас, зав­жди слухали. Ми часто забуваємо, що лю­дина — не лише із самих чеснот, але й із недоліків. Деякі легко скоригувати і випра­вити, інші — доволі складно. І цей процес — у руках матері та батька, у руках вихователя. Тому батьківство вважається найскладнішою і найвідповідальнішою працею.

Притча про музичні інструменти

Якось увечері зібралися разом музичні інструменти: скрипка, саксофон, труба, сопілка й контрабас. І виникла між ними суперечка — хто краще за всіх грає. Кожний ін­струмент почав виводити свою мелодію, показувати свою майстерність. Але в результаті всі чули не музику, а жахливі звуки. І чим більше старався кожен із них, тим незрозумілішою і потворнішою була мелодія. Але з'явилася людина й одним помахом руки зупинила ці звуки, сказавши: «Друзі, мелодія — це одне ціле. Спробуйте прислухатись одне до одного — і ви побачите, що вийде». Людина знову змах­нула рукою, і спочатку несміливо, а потім усе краще залу­нала мелодія, у якій було чути смуток скрипки, ліричність саксофона, оптимізм труби, ніжність сопілки й величність контрабаса.

Інструменти грали, із замилуванням стежили за чарів­ними помахами рук людини. А мелодія все звучала і звучала, поєднуючи виконавців і слухачів у єдине ціле.

Психолог. Що є важливим для гармонії?

Необхідно, щоб оркестром диригував професіо­нал. Досягнення гармонії можливе лише тоді, коли всі об’єднані однією метою і спрямовані єдиною волею в єдиному пориві...

Висновок. Такими майстрами є вчителі й бать­ки, а інструментами — діти. Ми з вами, хочемо того чи ні, є вчителями нового століття, і всі будемо працювати, щоб навчання стало радістю й задово­ленням для кожної дитини, щоб шкільне життя, у якому беруть участь і учні, і вчителі, і батьки, досягло гармонії.