Виступ на методичному об*єднані педагогів "Що таке конвергентне та дівергенте мислення"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала:

Ірина Макух,

практичний психолог

Новожеланівської СШ№39 Донецької обласної ради

 

 

Дивергентне та конвергентне мислення

Людина входить до кімнати і озирається на всі боки. Помітивши на полиці книги з юриспруденції, вона робить висновок, що хазяїн кімнати - юрист. Це – логічне (лінійне) мислення.

Інша людина входить до тієї ж кімнати і дивиться на всі боки. Вона помічає на стінах картини, відмічає колір килима, юридичну літературу на полиці, елегантний столик, сімейну фотографію і кішку, що спить в куточку. Це креативне (паралельне) мислення. Якби ця людина захотіла визначити професію хазяїна кімнати, то, ймовірно, також сказала б, що той є юристом. Але це не властивий їй тип мислення.

     Конвергентне мислення

     (від лат. «соnvergere», що означає «сходитися»)

     мислення реалізується тоді, коли необхідно знайти серед множини умов лише одне правильне рішення

     Інструкції

     Алгоритми

     Дивергентне мислення

     (від лат. «divergere», що означає «розходитися»)

      тип мислення відбувається в різних напрямках

     допускає варіації шляхів розв'язання проблеми

креативність

Щоб краще зрозуміти, що таке конвергентне мислення, потрібно згадати шкільну систему освіти. Завдання, які даються учням, спочатку припускають наявність правильної відповіді. Оцінка ставиться, виходячи з швидкості, подробиці і точності, які демонструє учень при пошуку рішення. Якщо мова йде про письмових завданнях, то також оцінюється акуратність і дотримання форми відповіді.

Більшість педагогічних методик використовує саме таку схему. Проте для творчих людей подібний підхід неприйнятний. Історії відомо безліч прикладів, коли видатні люди погано вчилися в школі. І причиною тому була методика викладання, а не відсутність знань. До таких прикладів можна віднести Альберта Ейнштейна або Вінстона Черчілля. Зазвичай такі люди не приймають умови задачі, починають задавати питання, які вчителі знаходять недоречними. «Що буде, якщо використовувати не воду, а масло?» «А якщо перевернути трикутник?» «Потрібно подивитися з іншого боку?»

Хоча методика викладання створює складнощі не тільки геніям, але людям всіх віків і ступенів винахідливості. Необхідність мислити за алгоритмом заглушає виникають ідеї, що призводить до внутрішнього конфлікту. Були проведені спеціальні дослідження, де людям пропонували ставити на папері крапки, дотримуючись заданої послідовності. Експеримент тривав досить довго, і через якийсь час випробовувані виявляли дратівливість, у них виникало почуття утоми й невдоволення. У підсумку люди відходили від завдання, виконували його по-іншому, вносили різноманітність.

Не завжди наявність енциклопедичних знань дозволяє вирішити певну задачу. Навіть володіючи значним багажем фактів і даних, можна розгубитися в конкретній ситуації. Природно, що потрібно тренувати конвергентне мислення, але реальне життя не йде за правилами, тут не завжди є однозначні відповіді. На відміну від комп’ютерних тестів, де натискання на кнопки дає цілком конкретний результат. Щоб рухатися вперед, потрібно розвивати незалежне мислення.

Дивергентне мислення – це творче мислення. Термін походить від латинського слова «divergere», що означає «розходитися». Цей метод рішення проблем можна назвати «віялоподібним». При аналізі причин і наслідків відсутня непохитна зв’язок. Це призводить до появи нових комбінацій, нових зв’язків між елементами. Отже, з’являється більше шляхів вирішення проблеми.

Е. Торранс, К. Тейлор, Р. Грубберу змогли дати найбільш точну відповідь на питання, що таке дивергентне мислення. Вони встановили, що цей тип мислення працює на пошук неординарних ідей, на використання нестандартних форм діяльності, на формування дослідницького інтересу. Дивергентность дозволяє людині краще аналізувати і зіставляти факти, будувати гіпотези і висувати припущення, складати класифікацію отриманої інформації.

Існує ряд критеріїв, які дозволяють визначити здібності до дивергентному мисленню:

•               Швидкість – означає кількість ідей, що виникають за одиницю часу.
•               Оригінальність – вміння мислити нестандартно, відходити від заданих рамок, встановлених правил, виключення шаблонних або стереотипних рішень.
•               Чутливість – здатність швидко переключатися з однієї ідеї на іншу, вміння бачити незвичайне в незначних деталях, знаходити протиріччя.
•               Образність – використання асоціацій для висловлення власних ідей, робота з символами та образами, пошук складнощі у простих речах і простоти у складних поняттях.

Дивергентне мислення неможливо виміряти класичними методиками, адже основою цього типу мислення є неорганізовані або випадкові ідеї. Саме тому люди з науковим складом розуму можуть погано відповідати на тести IQ, побудовані за класичною схемою конвергентного. І якщо у дорослої людини погані результати не викликають жодних емоцій, то у школярів можуть з’явитися комплекси і постраждати самооцінка.

Є певні способи, які дозволяють оцінити дивергентний інтелект. Наприклад, випробуваному дається ряд предметів (ручка, відро, картон, ящик і так далі), а він повинен визначити, як можна їх використовувати. Чим більше способів застосування, тим краще буде результат.

Люди з конвергентних мисленням, вважають, що існує тільки єдино правильне рішення. Вони намагаються використовувати наявні знання і логічні міркування, щоб знайти це рішення

Люди, що володіють дивергентним мисленням, здатні:

• Бути ініціативними, цілеспрямованими й націленими на дії

• Критично оцінювати інформацію, що надається

• Перевіряти надійність джерел

•  Ставити під сумнів припущення

•  Шукати суперечливі факти, свідчення й визначати найбільш цінні дані, які необхідно використовувати, щоб робити обґрунтовані висновки, інтерпретації, заяви та рішення

• Використовувати нову інформацію й технології у творчих та інноваційних методах

• Успішно та гнучко взаємодіяти, співпрацювати й ефективно використовувати інформаційні засоби

Конвергентне і дивергентне мислення генерують нову інформацію в нашій свідомості. Якщо розвивати обидва цих типу, якщо розуміти, який вид мислення необхідно використовувати в тій чи іншій ситуації, то можна домогтися максимальних результатів.

Вправи на дивергенте та конвергенте мислення:

Вправа
«Нетиповий спосіб використання»:

Попередньо необхідно підготувати 15-20 різноманітних предметів невеликого розміру та непрозору торбинку, в яку їх можна покласти.

Принцип виконання: необхідно по черзі  витягаючи предмет, вигадати найбільш оригінальний спосіб його використання.

Наприклад, олівець, окрім креслення і малювання, можна використати, як шпильку для волосся, інструмент для квілінгу та інше.

Вправа «Хто більше?»:

За одну хвилину згадайте і запишіть якомога більше слів, що починаються зі слогів

МА

 КЕ

ГР

Метод «Шість капелюхів» – це психологічна рольова гра, сенс якої полягає в тому, щоб розглянути одну і ту ж проблемну ситуацію з 6 незалежних одна від одної точок зору. Це дозволяє сформувати уявлення про предмет дискусії та на логічному й емоційному рівнях оцінити переваги і недоліки.

Сам прийом було запропоновано британським письменником, психологом та спеціалістом з творчого мислення Едвардом де Боно у 1985 році. Основою цього підходу є концепція паралельного мислення.

«Приміряючи» 6 незалежних типів мислення у процесі вирішення практичних завдань можна з легкістю подолати 3 головні проблеми:

• Зайві емоції. Оцінка певної ситуації з різних точок зору сприяє тому, що ми приймаємо рішення, здійснивши комплексний аналіз у 6 незалежних площинах.

• Розгубленість. Багаторівневе завдання підвищеної складності може викликати почуття невпевненості у власних силах. Концепція паралельного мислення дозволяє підійти до вирішення завдання систематично, зібравши факти та оцінивши всі «за» і «проти».

• Непослідовність. Використання такого прийому дозволяє структурувати весь масив інформації за окремими ознаками, тобто розв'язати проблемне питання з використанням системного підходу і при цьому залишає місце для творчості.

Що символізує колір кожного з шести «капелюхів»

Капелюх певного кольору передбачає включення відповідного режиму мислення, якому має слідувати учень чи команда в момент аргументації своєї позиції у процесі дискусійної гри:

• Білий – фокусування уваги на інформації (аналіз відомих фактів та цифр, а також оцінка того, яких відомостей не вистачає та з яких джерел їх можна отримати).

• Жовтий – дослідження можливих успіхів, пошук переваг та оптимістичний прогноз події/ідеї/ситуації, яка розглядається.

• Чорний – оцінка ситуації з точки зору наявності недоліків, ризиків та загроз її розвитку.

• Червоний – увага до емоцій, відчуттів та інтуїції. Не вдаючись у подробиці та міркування, на цьому етапі висловлюються всі інтуїтивні здогадки.

• Зелений – пошук альтернатив, генерація ідей, модифікація вже наявних напрацювань.

• Синій – управління процесом дискусії, підбиття підсумків і обговорення користі та ефективності методу в конкретних умовах.

Вправа «Ланцюг асоціацій»

Учні по черзі вимовляють слова, що спали на думку, у відповідь на слово, що сказав інший. Приклад: 

дощ – парасолька,

парасолька – осінь,

осінь – старість і т. д 

Вимовляти асоціацію треба швидко. У випадку, коли асоціація незрозуміла , треба добитися її роз’яснення.

Вправа «Пошук відсутніх асоціацій»

 Дається два будь-яких слова або словосполучення, які повинні мати якомога менше спільного. Треба побудувати асоціацію, яка б поєднувала ці два слова. Наприклад, для слів «ранок» і «їжа» елементом, що доповнює асоціативний ряд, буде слово «сніданок».  Знайти відсутню ланку для слів: фільм і сон, ліфт і автомобіль, квітка і хмарочос.

Вправа  «Відповідні асоціації»

Вибрати два слова, і  назвати асоціації, які підходять одночасно для кожного з цих слів. Наприклад, для слів «зелений» і «великий» можна назвати такі асоціації: ліс, крокодил, луг і т. д.  Щоб ускладнити вправу можна вибрати не два, а три або навіть більше слів.

Вправа  «Незвичайні асоціації»

Досить часто діти  мислять стереотипно. Є велика віроятність, що для наступних сів та словосполучень  вони назвуть саме наступні асоціації :

Український поет - Шевченко

Домашня птиця - куриця

Фрукт - яблуко

Частина обличчя  – ніс

Завдання намагатися з цими же словами придумати інші, менш популярні асоціації.

Ментальні карти — це зручний інструмент для відображення процесу мислення і структуризації інформації у візуальній формі.

За задумом Тоні Бьюзена, створення інтелект-карт підпорядковується певним правилам та законам – тільки в цьому випадку вони будуть ефективними. Насправді намалювати mind map не так вже й просто, тому будьте готові до того, що з першого разу учні не впораються з завданням. Спочатку краще кілька разів потренуватися, малюючи невеличкі та прості карти, попередньо ознайомивши їх з наступними правилами:

1. Чітко визначте основну тему чи проблему – вона й буде центральним елементом вашої карти. Не записуйте її словами, доберіть яскравий графічний образ, що асоціюється з обраною тематикою.

2. Від центру виведіть кілька гілок, кожну з яких позначте ключовими словами, назвами розділів, які пов’язані з основною темою. Форма гілок – прямі чи хвилясті – значення не має.

3. Від кожної з основних гілок будуть відходити додаткові гілки 2-го, 3-го рівнів. Бажано, щоб вони були меншими та тоншими від основних.

4. Дотримуйтеся радіальної структури. Гілок та відгалужень може бути стільки, скільки вам потрібно, але пам’ятайте про ієрархію: найважливіші поняття мають розташовуватись ближче до центру, а менш значущі – подалі.

5. Аби не заплутатися, нумеруйте гілки, використовуйте різні кольори для окремих зон та різні стилі малювання.

6. Чим більше кольорів буде використано, тим краще.

7. Пов’язані інформаційні блоки краще поєднувати, виділяючи однаковим кольором чи фоном.

8. Не треба розписувати кожне поняття, намагайтеся використовувати ключові слова чи взагалі символічні зображення. Так ви зможете запам’ятати основну інформацію швидше та легше.

9. Довжина ліній має приблизно дорівнювати довжині слова.

10. Пишіть друкованими літерами, змінюючи їх розмір у залежності від важливості поняття.

11. Організуйте простір так, щоб не залишати порожнього місця та не розміщувати гілки занадто щільно.

12. Залишаються порожні гілки? Не варто примушувати себе вигадати хоч щось, краще залиште все як є, повірте, через деякий час мозок сам підкаже рішення.

Ментальна карта дає змогу:- Замість лінійного запису використовувати радіальну. Це означає, що головна тема, на якій буде сфокусовано нашу увагу, поміщається в центрі листка  - Записувати не все підряд, а тільки основне. Вибирати найбільш характерні, яскраві, ключові слова, такі, що гарно запам’ятовуються.- Ключові слова поміщаються на різноколірних гілках, що розходяться від центральної теми. Зв’язки повинні бути швидше асоціативними, чим ієрархічними.

 Друдл (або англійською droodles) – це цікавий винахід американського автора-гумориста Роджера Прайса і креативного продюсера Леонарда Стерна, запропонований ними в 1950-х роках. Назва droodle є комбінацією трьох слів “doodle” (каракулі), “drawing” (малюнок) і “riddle” (загадка). Навіть сама назва винаходу цілком відображає креативне мислення своїх авторів.

Суть винаходу полягає в тому, що вам пропонується описати картинку, яка має множинні значення. Картинка Друдла є чимось на зразок каракулей і схожа на те, що зазвичай студент або школяр малюють машинально на папері під час лекції або уроку. Однак у droodle автори спочатку закладають варіативність її інтерпретації. Спочатку Друдли мали тільки розважальний характер, а публікували їх в основному в газетах і журналах для підвищення інтересу читача до видання. Адже, напевно, будь-якій людині завжди хочеться розгадати просту і цікаву загадку. Однак, поступово Друдли перекочували і в інші сфери людського проведення часу: в психологію і навіть в мистецтво.

Часто Друдли загадуються саме дітям для розширення їх кругозору, і тому нерідко Друдли-картинки можна зустріти в різних дитячих книжках. Однак використовувати Друдли можна не тільки для дітей, але для дорослих для розвитку їх навичок творчого мислення. Крім того, Друдли використовуються в гештальтпсихології і гештальт-терапії.

Пропонуємо найцікавіші друдли, які ми змогли знайти в мережі Інтернет. Завдання звучить так: Що зображено на цьому малюнку? Вкажи максимальну кількість можливих варіантів.

Дудлінг (від англійської doodle - «каракулі») - це несвідомий малюнок, зроблений під час якогось заняття. Ті самі квіточки, лінії та чоловічки, яких ми мимоволі виводимо на папері.

Дудлінг не лише знімає стрес, а й допомагає краще сприймати матеріал на уроках. Під час наради чи телефонної розмови ми часто беремо ручку і починаємо щось чоркати на папері — несвідомий малюнок. Це не від нудьги - так мозку простіше тримати концентрацію та запам'ятовувати інформацію.

Американка Санні Браун — шанувальниця і популяризатор дудлінга, вважає, що дудлінг активує роботу мозку. Вона виділяє такі плюси несвідомого малюнка:

1) підвищення концентрації уваги;

2) поліпшення запам'ятовування та згадування інформації;

3) розвиток творчого мислення;

4) релаксація.

У дудлінг немає правил. Візерунки можуть бути як абстрактними, так і сюжетними. Можна застосовувати та комбінувати класичні техніки малювання. У цій техніці немає значення ні папір, ні те, чим наноситься малюнок. Можна використовувати кольоровий чи простий олівець, ручку, маркер, фломастер, лінер тощо.

Найчастіше такі зображення можна побачити на полях зошитів школярів. Візерунки можуть бути різноманітними: від персонажів до квіточок, зиґзаґів, спіралей.

 Вправа
«Пофарбована мотузочка»

Для виконання такої вправи знадобляться 2 аркуші, кілька мотузок,різнобарвна фарба (акрил, гуаш, акварель).

Принцип виконання: Візьміть одну чи декілька мотузок довжиною 30-40 см, занурьте їх у різнокольорову фарбу. Покладіть їх між двома аркушами та притисніть їх один до одного. Після цього обережно витягніть, притримуючи аркуші. 

На папері від мотузок залишиться слід. Запропонуйте учням уважно подивитися на контури, дібрати асоціації або домалювати малюнок.
         Література за темою