Виступ на МО: «Стимулювання позитивного ставлення до навчання вихованців центру, створення умов для ефективної мотивації на уроках»

Виступ на МО

Ткаченко Л. М.

11.10.2019

Херсон – 2019

 Питання вивчення мотивації навчальної діяльності як засобу розвитку пізнавальної діяльності студентів знайшло широкий відгук у дослідженнях вчених, методистів, педагогів-практиків, психологів, особливо у праці Є. Ільїна «Мотивація як поведінковий шлях «складного психологічного становлення». У роботі подано комплексну характеристику мотивації як ключового елемента навчального процесу, а також науковий підхід до підвищення внутрішньої мотивації в навчальному процесі. Адже ефективність навчального процесу залежить, насамперед, від свідомого засвоєння матеріалу бажанням школярів, їх бажанням самоосвіти на основі безперервної навчальної мотивації Будь-яка діяльність без мотивації не існує С. Рубінштейн вказував, що дія породжується мотивацією, тобто переживанням чогось важливого, що надає йому особистого значення. За визначенням В. Безпалька, вона є процесом, у результаті якого певна діяльність набуває для індивіда особистого сенсу. Н. Бордовська та А. Реан вважають, що мотив – це внутрішнє спонукання особистості до того чи іншого виду активності, пов’язаного із задоволенням певної потреби. Основними мотиваційними аспектами, до яких найчастіше звертається педагог, є пізнавальний інтерес, проблемність і практична цінність з погляду майбутньої професійної діяльності. Не останню роль відіграють і зовнішні мотиви, які проявляються тоді, коли навчальна діяльність здійснюється заради досягнення певного положення серед однолітків, через почуття обов’язку перед батьками, вчителями.

 Виявляється, що між «сильними» і «слабкими» учнями існує різниця не в рівні інтелекту, а в мотивації навчальної діяльності. Внутрішня мотивація властива «сильним» школярам: їм необхідно оволодіти спеціалізацією високого рівня, орієнтуючись на набуття міцних професійних знань і практичних навичок. Щодо «слабких людей», то їхні мотиви, як правило, зовнішні та ситуативні, наприклад уникнення засудження та покарання за низьку успішність.

 Організовані заходи, в яких дитина не має наміру брати участь, насправді не розвиватимуть її. Варто нагадати слова Оскара Уайльда, який наголошував, що освіта – це чудова річ, але інколи краще пам’ятати: не можна силою навчити всього, що потрібно знати. Справжнє духовне багатство і всебічний розвиток спостерігається тоді, коли людина сама прагне до знань, науки і мистецтва.

 Мотивація передбачає:

• морально-психологічну стимуляцію навчальної діяльності, так званий «внутрішній двигун»;

• прагнення людини домагатися успіху в різних видах діяльності;

• пошук відповідей на запитання «чому?», «навіщо?», «заради чого?».

 Загальновизнаним серед педагогів та психологів є той факт, що будь-яка діяльність спонукається не одним мотивом, а їх комплексом, тобто є полімотивованою (пізнавальні, соціальні, професійні, утилітарні).

 До основних умов формування позитивного ставлення до навчання можна віднести:

• Готовність дитини до навчання;
• Позитивне ставлення учнів до школи та процесу навчання;
• Формування мотивації до вивчення предметів, пізнавального інтересу;
• Комплексна організація навчально-виховного процесу, враховуючи індивідуальні, психологічні особливості школярів;
• Інноваційний підхід до організації та проведення навчальних занять.

 Методи стимулювання мотивації навчально-пізнавальної діяльності у дітей:

1. Методи формування пізнавальних інтересів учнів: вони викликають позитивні дії та настрій — образність, цікавість, здивування, моральні переживання.

Пізнавальний інтерес на початковому етапі формується під впливом емоційних факторів. Для створення емоційного контексту важливі ретельно підібрані приклади з літератури, художніх фільмів, особистого досвіду вчителів. Жвавість, сильна емоційність розповіді збуджує інтерес учня до окремих питань предмета та матеріалу в цілому.

Найпоширенішими серед методів даної групи є:

• Метод створення ситуації новизни навчального матеріалу.

• Метод опори на життєвий досвід.

• Метод пізнавальних ігор.

• Метод створення відчуття успіху в навчанні.

2. Метод стимулювання обов'язку і відповідальності в навчанні: передбачає показ учням суспільної та особистої значущості учіння; висунення вимог, дотримання яких означає виконання ними свого обов'язку; привчання їх до виконання вимог; заохочення до сумлінного виконання обов'язків; оперативний контроль за виконанням вимог і в разі потреби — вказівки на недоліки та зауваження.

 Основними функціями цих методів є контроль і регулювання. Це означає, що контроль не повинен бути відокремлений від навчально-виховного процесу, а повинен бути невід’ємною частиною виконання виховної, виховної, розвивальної та мотиваційної функцій. Залежно від організації контрольних зрізів, джерел інформації, способів одержання та обробки даних та ін. виокремлюють:

• Метод усного контролю. Усний контроль здійснюється шляхом індивідуального і фронтального опитування.

• Метод письмового контролю. Здійснюється за допомогою контрольних робіт, творів, переказів, диктантів, письмових заліків і под., які можуть бути короткочасними (15—20 хв) і протягом усього уроку.

• Метод лабораторного контролю спрямований на перевірку вмінь учнів користуватися лабораторним обладнанням (амперметром, вольтметром, термометром, психрометром та ін.), яке буде використовуватися на уроці. До контрольних лабораторних робіт включають також письмові та графічні роботи, розв'язання експериментальних задач, які потребують проведення дослідів.

• Метод машинного (програмованого) контролю. Здійснюється за допомогою електронно-обчислювальної техніки й контролюючих програм.

• Метод тестового контролю. Може бути безмашинним і машинним. В основі такого контролю лежать тести — спеціальні завдання, виконання (чи невиконання) яких свідчить про наявність (або відсутність) у школярів певних знань, умінь.

• Метод самоконтролю.

 Знання теоретичних основ формування мотивації у дітей передбачає застосування їх на практиці. Практичний аспект має таке ж важливе значення, як і теоретичний, оскільки для успішного формування мотивації  дітей вимагає від вихователя, психолога, соціального педагога педагогічної майстерності, знання психології дитини та психологічних особливостей кожного конкретного вихованця.

 Основні психологічні умови виникнення пізнавального інтересу вихованців у процесі навчання: новизна знань; усвідомлення їх корисності; творча пошукова атмосфера; використання позитивної оцінки, схвалення («діловий» мотив) активних пошукових дій, правильного розв’язання навчального завдання; творча конкуренція («змагальний» мотив).

 На формування сфери навчальної мотивації впливають емоційне ставлення учнів до вчителя, підтримання вчителем уваги, важливості, впевненості, задоволеності своєю поведінкою. Концентрація підтримується за допомогою різноманітних стимулів, у тому числі жартівливих, дотепних прикладів. Позитивно впливає участь у довгострокових проектах, усвідомлюючи важливість навчальних матеріалів у реалізації життєвих планів учнів.

 Психологічні умови формування мотивації учнів до навчання символізує обґрунтована американським психологом Дж.-М. Келлером модель УЗВЗ: У – увага (до вивчення матеріалу); З – значущість (матеріалу); В – впевненість (у собі); З – задоволення (від навчальної діяльності). Ці умови співвідносяться з подіями, які зумовлюють процес навчання, їх особливості можуть бути складовою минулого досвіду учня.

 Результати навчання залежать від інтенсивності та тривалості уваги учня. Ефективними способами його підтримки є раптова зміна стимулів, використання «ключів» (опор) у навчальному матеріалі, різні нестандартні прийоми. Водночас також важливо враховувати інтереси та допитливість. Вони повинні вірити, що вивчення матеріалу допоможе їм вирішити важливе навчальне або особисте завдання.

 Враховуючи вище зазначене, для формування позитивного ставлення до навчання вихованців закладу необхідно:

1. Навчити систематизувати, впорядковувати та узагальнювати процес розв’язання навчальних завдань та опановування новими знаннями, вміннями.
2. Підтримувати упевненість вихованців в здобутті знань, вмінь.
3. Підтримувати увагу вихованців до навчальних завдань (домашніх завдань).
4. Стимулювати у вихованців відчуття задоволення від засвоєння матеріалу.
5. Сприяти розширенню функцій вихованців, спрямовуючи їх діяльність з виконавської на організаторську, підвищувати самостійність в опановуванні новими знаннями.
6. Стимулювати захоплення самою дією пошуку нової інформації.

Для заохочення вихованців до навчання, можна застосовувати приклади з власного досвіду, з досвіду відомих людей, педагогічну бесіду з використанням слів натхнення, спонукання, які створюють ситуації успіху:

«це дуже важливо, і в тебе неодмінно вийде….»;

«саме ти можеш це зробити…»;

«я впевнена, що наступного разу ти це зробиш краще»;

«це зовсім не складно, навіть якщо не вийде – нічого страшного» та ін..

Список використаних джерел:

1. Канюк С. С. Психологія мотивації : навчальний посібник. Київ : Либідь, 2002.248 с.
2. Макаревич О. Мотивація як підґрунтя дій особистості. Соціальна психологія. 2006. № 2 (16).
3. Овсянецька Л. П. Мотиваційна основа творчості. Філософія, соціологія, психологія : збірник наукових праць. Івано-Франківськ : ВДВ ЦІТ, 2007.
4. https://psychologist.net.ua