Виступ на педагогічній раді: «Патріотичне виховання, як напрямок роботи Школи мистецтв м.Бахмута»

Виступ

на педагогічній раді:

«Патріотичне виховання,

як напрямок роботи Школи мистецтв м.Бахмута»

Патріотичне виховання – вічна проблема педагогіки. Кожна епоха, кожна історична ситуація по-своєму відображається на патріотичному вихованні. Сьогодні це почуття кожного з нас піддається серйозним випробуванням. Змінюється країна, переглядається її минуле, турбує сьогодення і серйозно насторожує своєю невизначеністю майбутнє. Сталася втрата суспільного ідеалу. Засоби масової інформації розповсюджують тотальну вульгарність, антиколлективізм, антипатріотизм, вседозволеність, культ сили та жорстокості, відмова від цінностей освіти, пізнання, вітчизняної культури.

Назріла необхідність зупинитися і переглянути, як, за допомогою яких засобів, методів і прийомів прищепити сучасній дитині почуття патріотизму. Єдиною збиральною ідеєю може і повинно стати почуття любові до своєї країни, гордості за свою Батьківщину, а також за так звану малу Батьківщину ( те місце, де   народився, живеш, навчаєшся).

На сучасному етапі розвитку нашого суспільства особливе значення має виховання громадянина-патріота, високоморальної особистості, та відродження духовності у суспільстві. Виховання – це, передусім, «вбирання кожною особистістю в себе духовності і культури рідного народу, його національного буття» у поєднанні з загальнолюдськими культурними цінностями. Починається процес національно - культурної самоідентифікації, усвідомлення себе в навколишньому світі.

Слід зазначити, щo сьoгoдні Укpаїна стoїть на poздopіжжі, де єдність та миp – oдин пpавильний шлях, pешта – пpиведуть дo poзpухи, хаoсу та згасання.

Захаренко як ніхто інший розумів просту істину, що дитина з першої хвилини появи на світ має право на повноцінне, цікаве життя. Воно єдине і неповторне! Великий педагог вважав, що головним завданням, найважливішою метою школи є виховання людини. Адже патріотизм у широкому сенсі його сприйняття має починатися з патріотизму до своєї родини, до свого дому, до своєї школи, до свого міста, регіону, до країни в цілому. І в цьому понятті настільки велика багатогранність та сутність. Кожна хвилина перебування   дитини вдома, в школі виховує почуття патріотизму. І саме через патріотизм ми виховуємо Людину, особливо сьогодні, коли діти стали свідками історичних подій в державі.

В останні десятиліття в нашій країні відбулося багато складних, суперечливих подій у суспільному житті, у системі освіти і виховання. Відійшли в минуле багато відомі свята, з'явилися нові; в молодіжному середовищі відзначаються факти, пов'язані з національним протистоянням, порушені природні зв'язки людей з їх корінням, історією. Все це свідчить про падіння моральності нашого суспільства, інтересу і поваги до минулого  у підростаючого покоління.

Найважливішим компонентом духовності будь-якого суспільства є народна культура. Фольклор, старовинні обряди, звичаї і свята - це наше національне надбання. Розвивати в дітях повагу до власного народу, культури, повагу до рідної мови – ось провідна педагогічна ідея, якої необхідно дотримуватися, щоб виховати гідного громадянина своєї Батьківщини.

За висловом заслуженого учителя України, ветерана війни і праці Петра Щербаня, в державі "відбувається процес деморалізації і денаціоналізації сучасної молоді, яка втрачає не тільки національне, а й людське обличчя".

Тому патріотичне виховання молоді, розробка форм та методів його організації, повинна перейти від загальних декларацій в площину практичних дій на кожному робочому місці, і в першу чергу у школі, в том числі і позашкільній освіті.

  Мета патріотичного виховання, як стверджують автори загальнодержавної програми основні орієнтири виховання , є формування національної свідомості, самосвідомості та патріотизму у учнів різного віку.

Патріотичне виховання - це сфера духовного життя, яка проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне, що любить і ненавидить людина, яка формується (В. О. Сухомлинський)

     Національна система виховання, яка ґрунтується на міцних підвалинах культури рідного народу минулих епох і сучасності, найбільшою мірою сприяє формуванню патріотичних почуттів, соціальному престижу інтелектуальності, освіченості та інтелігентності як складників духовності людини. Носієм патріотизму в соціумі — є особистість. Завдяки її творчості, зусиллям, ідеям розвивається соціальний феномен — патріотизм. Адже патріотизм — це не лише почуття, принцип, а й моральна цінність.

     Патріотизм (від грецького «патріс») – це любов до Батьківщини, відданість Вітчизні, народу.

Важливість патріотичного виховання в сучасних умовах підкреслена в законодавчих документа.

У Програмі Міністерства освіти і науки України   говориться: «Процес становлення незалежної демократичної України з її прагненням стати повноправним членом європейської спільноти передбачає всебічне утвердження в суспільному та індивідуальному бутті цивілізованих норм життя на основі загальнолюдських цінностей та духовних, моральних і культурних засад життя українського народу. Тому мета сучасного освітнього процесу -- не тільки сформувати необхідні компетенції, надати ґрунтовні знання з різних предметів, а й формувати громадянина, патріота; інтелектуально розвинену, духовно і морально зрілу особистість, готову протистояти викликам глобалізації життя». 

Стаття 29 Конвенції ООН «ПРО права дитини» говорить, що «Освіта дитини має бути спрямована на виховання поваги до його ... культурної самобутності, мови і цінностей країни, в якій він проживає». Тому на сучасному етапі актуальна проблема виховання громадянина країни – справжнього патріота своєї Батьківщини.

     Державна національна доктрина визначила головну мету національного виховання на сучасному етапі — це передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на цій основі формування особистісних рис громадянина України: національної свідомості, розвинутої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, фізичної, екологічної культури, розвиток індивідуальних здібностей, таланту. До провідних завдань національного виховання школярів належать:

Освітні:

Ø Утвердження принципів вселюдської моралі, правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності та моралі;

Ø залучати до національних традицій, культури українського  народу   та представників інших націй, які живуть в Україні.

Розвивальні:

Ø засобами патріотичного виховання розвивати інтелект дитини, формувати наочно-образне мислення, творчі здібності, елементи самостійності, навички взаємин з дорослими і однолітками;

Ø формування національної свідомості, любові до рідного краю, свого народу;

Ø розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді, забезпечення умов їх самореалізації;

Ø формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою.

Виховні:

Ø забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії свого народу;

Ø прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій українців та представників інших націй, які живуть в Україні;

Ø виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;. Основними формами патріотичного виховання школярів є:

- інформаційно-масові (дискусії, конференції,  вікторини, вечори, подорожі до джерел рідної культури);

- діяльнісно-практичні (творчі групи, екскурсії, свята, театр-експромт, ігри-драматизації, огляди-конкурси, олімпіади);

- інтегративні (фестивалі);

- діалогічні (бесіда);

- індивідуальні (творчі завдання, звіти, індивідуальна робота тощо);

- наочні (шкільні музеї, виставки дитячої творчості, книжкові виставки, тематичні стенди тощо).

У процесі організації патріотичного виховання рекомендується дотримуватись таких принципів:

· національної спрямованості - передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, свого народу, шанобливе ставлення до його культури;

· гуманізації виховного процесу - вчитель зосереджує увагу на дитині як вищій цінності, враховує її вікові та індивідуальні особливості й можливості, не форсує її розвитку, спонукає до самостійності, задовольняє базові потреби дитини, виробляє індивідуальну програму її розвитку, стимулює свідоме ставлення до своєї поведінки, діяльності, патріотичних цінностей;

· самоактивності і саморегуляції - сприяє розвитку у вихованця суб'єктних характеристик; формує здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень; поступово виробляє громадянську позицію особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та вчинках;

·• соціальної відповідності - обумовлює необхідність узгодженості змісту і методів патріотичного виховання реальній соціальній ситуації, в якій організовується виховний процес.

· полікультурності - інтегрованість української культури у європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування у дітей та учнівської молоді відкритості, толерантного ставлення до культури, мистецтва, вірування інших народів; здатності диференціювати спільне і відмінне в різних культурах, сприймати українську культуру як невід'ємну складову культури загальнолюдської;

культуровідповідності - передбачає єдність патріотичного виховання з історією та культурою народу, його мовою, народними традиціями та звичаями, які забезпечують духовну єдність, наступність і спадкоємність поколінь;

принцип суб'єкт-суб'єктної взаємодії передбачає, що учасники виховного процесу виступають рівноправними партнерами у процесі спілкування, беруть до уваги точку зору один одного, визнають право на її відмінність від власної, узгоджують свої позиції;

принцип цілісності означає, що виховання організовується як системний педагогічний процес, спрямований на гармонійний та різнобічний розвиток особистості, формування в неї цілісної картини світу, передбачає забезпечення наступності напрямів та етапів виховної роботи;

акмеологічнии принцип вимагає орієнтації виховного процесу на вищі морально-духовні досягнення і потенційні можливості особистості, створення умов для досягнення нею життєвого успіху, розвиток індивідуальних здібностей;

принцип особистісної орієнтації означає, що загальні закони психологічного розвитку проявляються у кожної людини своєрідно і неповторно;

принцип життєвої творчої самодіяльності передбачає становлення особистості як творця свого життя, який здатен приймати особисті рішення, і нести за них відповідальність, повноцінно жити і активно діяти, постійно самовдосконалюватися, адекватно і гнучко реагувати на соціальні зміни;

принцип толерантності передбачає інтегрованість української культури в європейський та світовий простір, формування у вихованців відкритості, толерантного ставлення до цінностей, відмінних від національних ідей, до культури, мистецтва, вірувань інших народів, здатності диференціювати спільне та відмінне в різних культурах, сприймати українську культуру, як невід'ємну частину загальнолюдської.

Концепція патріотичного виховання в Україні. Напрямки:

Цивільно-правовий (Народознавчий) напрямок орієнтоване на:

•        вивчення державної системи України, її Конституції, Гімну, державної символіки, прав і обов'язків громадянина України;
•        формування глибокого розуміння громадянського обов'язку, ціннісного ставлення до національних інтересів України, її суверенітету, незалежності та цілісності;
•        формування культури правових відносин, прагнення до дотримання законодавчих норм;
•        розвиток дієвого шкільного самоврядування.

Культурно-історичний (Краєзнавчий) напрямок передбачає: 

•        виховання в учнів любові до своєї «малої» батьківщини, рідного краю;
•        залучення учнів до роботи по збереженню культурних та історичних пам'яток бойової та трудової слави;
•        формування почуття національної гордості, національної самосвідомості, здатності жити поряд з людьми інших культур, мов і релігій.

Духовно-моральний (Українознавчий)напрямок включає в себе:

•        формування морально стійкої цільної особистості, яка має такі моральні якості, як сумлінність, чесність, колективізм, прагнення дотримуватися правил поведінки, повагу до старшого покоління, мужність, любов до Батьківщини та свого народу;
•        виховання поваги до сім'ї, батьків, сімейних традицій;
•        формування позитивного ставлення до здорового способу життя, виховання активної життєвої позиції щодо власного здоров'я, неприйняття асоціальних явищ, котрі підривають фізичне і духовне здоров'я нації.

Культурно-патріотичний напрямок. Направлений на розвиток творчих здібностей учнів через залучення їх до музичного фольклору, усної народної творчості, народних свят, знайомство зі звичаями і традиціями українського народу.

Треба визнати, що виховання патріотизму неможливе без поваги та любові до інших народів. Люди різних національностей мають розуміти один одного, взаємно збагачуватись духовно, так як використання іншої історико- культурної спадщини дає усвідомлення сенсу патріотичного виховання взагалі. На сьогоднішній день стало необхідним формувати у сучасної молоді повагу до міжнародного суспільства, вчити використовувати міжнародний досвід у різних сферах людської діяльності , перейматися проблемами інших етносів, задумуватись над їх вирішенням. Учням необхідно роз’яснювати інтернаціональний характер науки, наголошувати на тому, що глобальні питання вирішуються через співпрацю різних народів і держав.

Загальновідомо, що одним з головних засобів формування особистості є мистецтво, яке відрізняється універсальністю впливу на внутрішній світ людини.

Музика в системі мистецтв займає особливе місце. Багатовіковий досвід і дослідження показали, що музика впливає і на психіку, і на фізіологію людини, викликаючи різні емоції. Видатний педагог Ст. А. Сухомлинський вважав музику важливим засобом морального, патріотичного та розумового виховання людини: «Музичне виховання – це не виховання музиканта, а передусім виховання людини», зазначав він в своїй книзі « Серце віддаю дітям».

Сьогодні, такі знайомі кожному слова, як: душевність, людяність, щирість… вже не такі вживані. Сучасне життя з його вузько спрямованими чеснотами (енергійність, діловитість, кмітливість тощо) витіснило з активного словника багатьох ці теплі, добрі, такі природні поняття. І якщо ми, викладачі, будемо розвивати у наших дітей тільки інтелект і діловитість, то позбавимо їх внутрішнього світла, тієї чудодійної життєвої сили, що сіє добро, щирість, відкритість, довіру, любов до людей щоб захоплюватися просторами країни, її красою та природними багатствами, спочатку треба навчитися бачити красу навколо себе

Кожен з нас повинен цінувати це. Місто в якому ми з вами живемо – це маленька частинка нашої рідної України. Це наша рідна земля, рідний край, рідна домівка, наша маленька Батьківщина.

Формування патріотичних якостей дитини йде через знайомство з історією країни. Учні знайомляться з історичними, військовими твори, піснями про Батьківщину, про героїв, знайомляться з творами, що відбивають різні історичні події рідної Вітчизни

Пам'ять про Велику перемогу, про її героїв і жертв, — це не тільки святкові урочистості, але й кропітка робота по вихованню у молоді шанобливого ставлення до історичного минулого Батьківщини. Нехай діти знають: батьки і діди перемогли в суворій війні ще й тому, що в своєму справедливому гніві і ненависті не розгубили доброти і людяності, залишилися людьми. Вивчаючи ці твори, ми говоримо з учнями про подвиги з народу, героїзм, про сміливість, хоробрості, любові до Батьківщини, про переживання, думки, почуття людей.

Мистецтво - як засіб емоційного впливу, хвилюючи і радуючи дитини, змушує його пильніше вдивлятися у все навколишнє, уважніше, яскравіше і повніше відгукуватися на різноманітні явища в житті.

Мистецтво допомагає пізнати не тільки світ, а й саму людину, поєднуючи її власний життєвий досвід із засобами мислення, узагальнення, з досвідом інших людей.

     Воно є ядром художньої культури. Який би мистецький витвір ми не взяли всюди в основі відшукаємо прагнення до ідеалу краси й гармонії, віру в людину як найвищу цінність буття. Культура невід’ємна від духовності, адже це поняття людинознавче.

То – невід’ємна частина культури людства. Сучасне людство – це тисячі народів, сотні держав, понад шість мільярдів землян, серед яких немає двох зовсім однакових людей.

     Мистецтво виникло разом з іншими видами первісної культури в період становлення первісної людини як соціальної істоти завдяки одвічному прагненню людини до краси й гармоній у всьому, до творчості, естетичного самовдосконалення.

Дослідження довели, що шкільний вік - найбільш підходящий період для виховання позитивних рис особистості, в тому числі і патріотизму. Поступливість, довірливість дітей, схильність до наслідування і величезний авторитет, яким користується вчитель, створюють сприятливі передумови для всебічного розвитку особистості. Національна музика формує у молодого музиканта любов і повагу до мистецької спадщини малої Батьківщини. На творах українських композиторів, обробках народних пісень вирішуються і професійні   завдання: формуються численні уміння і навички, пов'язані з інтонаційно – ладових, ритмічним, фактурним, гармонійним своєрідністю музики. Постійне придбання нових знань, вміння застосовувати їх на практиці - все це сприяє розвитку інтелектуальних можливостей учнів.

         Виховання музикою має найточніше, найдоцільніше спрямування на розвиток духовного світу кожної особистості. Сила і спрямування впливу музики зумовлюються загальною культурою слухача, його музичним досвідом, уміннями і навичками музичної діяльності, без яких неможливе повноцінне естетичне осягнення твору. Уміння і навички не можна набути без частого спілкування з музикою, тобто поза музичним спілкуванням .

        У  педагогічній теорії та практиці музика завжди визнавалась одним з найсильніших засобів впливу на духовний світ людини і тому використовувалась як інструмент його формування. Афористичного значення набув вислів В. Сухомлинського про роль музичного виховання, яке відомий педагог вважав не стільки вихованням музиканта, скільки вихованням людини. Саме тому В. Сухомлинський, підтримуючи прогресивні ідеї музичної педагогіки, підкреслював унікальну роль музичного виховання, що естетично забарвлює все духовне життя особистості. Пізнання світу почуттів неможливе без переживання музики: “без музики важко переконати людину, яка вступає в світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання, по суті, є основою емоційної, естетичної, моральної культури” .

     Музика – найблагородніше джерело краси. Щоб відчути це, людина повинна бути музично вихованою.

     Позитивний вплив здійснюється через пояснювальні бесіди під час слухання і виконання чи розучування певного твору, які спрямовують краще сприймання і засвоєння. Любов до пісні прищеплюється дитині ще з колисковою піснею матері. Колискові пісні чарують своєю простотою, безпосередністю, ніжністю. А за рівнем художньої майстерності вони стоять у світі високої поезії:

«Вища ціль, якій може служити мистецтво, – сприяти тому, щоб люди глибше розуміли життя і більше його любили».

 Роккуел Кент

 Школа мистецтв – важлива ланка у формуванні патріотичного виховання школярів. Патріотичне виховання одним є одним із пріоритетних напрямків   педагогічної діяльності Кожна дитина повинна бути готовою у майбутньому до життя в країні, яку вона поважає, любить, знає героїчні сторінки її історії. Музична освіта орієнтована не лише на виховання музичного смаку, але і, найголовніше, формує найважливіші моральні й естетичні почуття. Патріотичне виховання в школі повністю залежить від майстерності педагогів, від їх ретельної і відповідальної підготовки до уроків, концертів і різних заходах. Це три головні напрямки діяльності школи.

У Школі мистецтв переважно індивідуальна форма навчання,

Навчання дає можливість педагогам індивідуально формувати певні сторони характеру кожної дитини. Курс навчання включає в себе не тільки технічні моменти навчання, але й залучає до народної музичної творчості.

Формування патріотичних почуттів на уроках спеціальності здійснюється в процесі вивчення дитиною репертуару, тому до його підбору потрібно підходити з особливою ретельністю, адже витоки виховання беруть свій початок з традиційної народної культури. При складанні репертуару потрібно ставити мету:

- виховання смаку;

- формування моральних і естетичних почуттів (любові до ближнього, до свого народу, до Батьківщини);

- виховання поваги до історії, традицій музичної культури;

Особливий акцент робиться на наступне:

- вивчення народної музики, знайомство з історією народу, його традиціями і звичаями;

- вивчення творів, пов'язаних з історією країни;

- збагнення основних пластів світового музичного мистецтва: творів композиторів - класиків.

Патріотичне виховання пронизує весь навчально-виховний процес, органічно поєднує національне, громадянське, моральне, родинно-сімейне, естетичне базується на національній історії, знанні та відстоюванні своїх прав, виконанні конституційних і громадянських обов’язків, відповідальності за власне майбутнє, добробут та долю країни

  Хотілося б, щоб юні музиканти повніше знайомилися на уроках спеціальності та колективного музичення зі спадщиною музичного мистецтва. Вивчення національного репертуару – це невід'ємна частина комплексної системи виховання музиканта, один із засобів формування естетичного смаку і культури учнів.

Педагоги  школи знаходяться в постійному пошуку найбільш ефективних форм виховної роботи, щоб зробити життя юних музикантів більш цікавим, яскравим і насиченим,щоб урізноманітнити їх дозвілля і наповнити його соціально значущим змістом.

Позаурочну діяльність   будується з урахуванням мети і завдань школи, більш докладно скажуть про це наступні виступаючи.

Метою концертів є створення умов для виховання патріотичних почуттів учнів шляхом оновлення форм, методів і прийомів педагогічного впливу, розвиток особистісної культури дитини як основи його любові до країни через емоційне сприйняття творів мистецтва і творчу діяльність.

Національна музика є зрозумілішою і легшею для сприйняття дітьми, оскільки має власний генотип, розуміння якого. Як науково доведено, спадково передається з покоління в покоління.

 Патріотичне виховання - це не мода, це не робота одного дня чи навіть року.

І ще частіше педагог вдаватиметься на уроках до висвітлення яскравих музичних сторінок української історії через пісні, танці, розігрування різноманітних побутових сценок, то глибше він закладатиме дітям розуміння таких складних понять, як патріотизм, духовність, само ідентичність.

Ставлячи за мету виховати в дітей здоровий патріотизм, педагоги мають пам’ятати, що до цього не слід підходити формально, лише з приуроченням до знаменних дат.  Лише подаючи дітям належний приклад, проявляючи вагомий внесок у майбутнє, педагоги зможуть дбайливо й по-справжньому зростити  в дітях паростки патріотизму, виховати в них гідних громадян своєї країни.

Турбота про інтереси Батьківщини, гордість за свою Вітчизну і культурні досягнення своєї країни, шанобливого ставлення до історії і до мови, гуманізм, милосердя і добро - ось справжні цінності.

Підводячи підсумок, хочеться впевнено сказати, що ефективність формування патріотичних почуттів у процесі спілкування з музикою багато в чому визначається професіоналізмом і особистої захопленістю викладача. Тільки власним прикладом «горінням душі», виявляючи повагу до людей і до рідної землі, взаєморозумінням і повагою до особистості учня, можна наблизити дитину до загальнолюдських морально-етичним цінностям. Учні повинні бачити, що педагог любить свій інструмент, музику, що приносить йому радість.

Це щорічне проведення заходів до Свята Перемоги, захисників вітчизни, народних свят, Фестиваль «Різдвяні песнеспіви», Фестиваль української музики.

Сумісні проекти з краєзнавчим музеєм («Шляхами козацької слави», «Спасибо деду за Победу»)

ПРОВЕДЕННЯ ЗАХОДІВ З ВІДЗНАЧЕННЯ ДАТ УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКОГО ЖИТТЯ

ШКІЛЬНІ ВИСТАВКИ ОБРАЗОТВОРЧОГО ТА ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНОГО МИСТЕЦТВА

ЗАГАЛЬНОШКІЛЬНІ ЗАХОДИ ТА СВЯТА

 •  до Дня Перемоги; 

•  до Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав;

•  до Дня захисника Вітчизни;

•  до Дня пам’яті жертв голодомору ;

•  "Мій Шевченко";

•  народознавчі свята

 підвищення педагогічної культури батьків, зокрема шляхом підготовки науково-популярної та методичної літератури з питань національно - патріотичного виховання дітей та молоді у сім'ї, активізація діяльності органів державної влади та громадських структур у цьому напрямі;

- проведення всеукраїнських заходів за участю батьківської громадськості, спрямованих на популяризацію кращого досвіду національно-патріотичного виховання;

- висвітлення у засобах інформації кращого досвіду родинного виховання.