Виступ на семінарі - практикумі.Тема: «Розвиток моральних уявлень, проявів добра й милосердя. Волонтерський рух».

04.02.2021 р.

        Автор

                          керівник гуртків

художньо – естетичного напряму

Біловодського районного центру

                                                дитячої та юнацької творчості

                          Неля ЗАПОРІЗЬКА

Семінар - практикум для педагогів – організаторів, керівників- гуртків закладів освіти на тему:

«Розвиток моральних уявлень, проявів добра й милосердя. Волонтерський рух».

"Любити і допомагати" – девіз всіх тих, хто не може залишатися осторонь людей, які потребують підтримки та участі. А також – турботи, самовідданості та доброти. Саме ці почуття, які неможливо виховати ніякими інструкціями та законами, притаманні волонтерам.
Волонтерська діяльність є основою побудови та розвитку громадянського суспільства. Вона втілює в себе найшляхетніші прагнення людства – прагнення миру, свободи, безпеки та справедливості для всіх людей.
Система соціального захисту в Україні в сучасних умовах постійно потребує до себе уваги з боку держави та суспільства. Зміни в Україні в останні роки призвели до погіршення рівня життя населення, тому потреба у ефективній роботі системи соціального захисту постає перед нами як ніколи. Але ефективна робота установ соціального захисту неможлива без висококваліфікованих працівників, які досконало володіють усіма необхідними професійними навичками та вміннями.
Одним із таких  є участь добровольців у здійсненні цілого ряду соціальних послуг для тих, хто їх потребує. Іншими словами – волонтерська робота.

Волонтерство – це неоплачувана, свідома, добровільна діяльність на благо інших. Будь-яка людина, що свідомо і безкорисливо трудиться на благо інших, може називатися волонтером.
Волонтери важливі для кожного суспільства, тому що вони працюють без користі для себе, показуючи цим суспільству, що є ще в житті речі більш цінні ніж отримання матеріальної нагороди. Охорона навколишнього середовища, культура, розвиток і позитивний імідж країни є основними напрямками роботи волонтерів. Саме це допомагає суспільству впевнено стояти на ногах, а волонтеру – отримати задоволення і безцінний життєвий досвід, набути професійних знань та навичок.
Волонтерська діяльність в Україні, хоча і не стала масовою, проте є такою, що дозволяє говорити про неї як про суспільне явище та як про важливу складову діяльності недержавних соціальних служб. Взагалі ж, волонтерство, як можна бачити, є запорукою успішного процвітання нашої країни. А волонтери – першопрохідці, які вказують шлях до просування.

За останнє десятиріччя, на жаль, суспільством було втрачено багато моральних орієнтирів,які були стрижнем у виховній роботі,  формували почуття  гордості за рідну землю,країну  і людей ,які творили історію.

МИЛОСЕРДЯ – це те, що може врятувати наші душі від очерствіння. Милосердя робить людину більш відкритою , чуйною, нагороджує даром бачення того, що ніколи не побачить людина холодна, бездушна, корислива.

     Милосердним може бути тільки той, кому довелося в житті самому випробувати скруту, хто на своєму досвіді пізнав тягар долі. Здорова й сильна частина суспільства, навіть не завжди пам’ятає про те, що з нами живуть діти – інваліди, одинокі й пристарілі , які потребують допомоги, тепла, спілкування. Говорити про співчуття, милосердя – це ще не все, потрібна дієвість.

      Одним з важливих наслідків розбудови громадського суспільства в Україні став активний розвиток відносно нового для країни соціального явища – волонтерського руху. Взявши на озброєння досвід ряду передових у цій сфері західних країн, вітчизняний волонтерський рух з кожним роком набуває усе більше потужності, об’єднує усе більше громадян та залучає значні людські ресурси, що потребує що потребує чіткого законодавчого регулювання. Законодавчо уже визначений термін «волонтерський  рух», задекларовано, що підтримка і сприяння його розвитку є одним з основних напрямків державної  політики у сфері соціальної роботи з дітьми та молоддю.

Загальна декларація волонтерів

(витяг)

прийнята на ХІ Конгресі Міжнародної Асоціації Волонтерів

Зміст і мета руху

 Згідно із Загальною Декларацією прав людини 1948 р. та Міжнародною Конвенцією про права дитини 1989 р., волонтери розглядають свою діяльність як інструмент соціального, культурного, економічного та екологічного розвитку.

Волонтерство:

• це добровільний вибір, що виявляє особисті погляди і позиції;
• це активна участь громадянина у житті людських спільнот;
• сприяє покращенню якості життя , особистому росту та поглибленню відчуття солідарності;
• спільна діяльність;
• сприяє реалізації основних людських потреб заради справедливості та миру у суспільстві;
• сприяє більш збалансованому економічному та соціальному розвитку, створенню нових робочих місць та професій.

Волонтери дотримуються та використовують на практиці такі основні принципи:

• визнають право на об'єднання за всіма чоловіками, жінками та дітьми незалежно від їх расової приналежності, віросповідання, фізичних особливостей, соціального та матеріального становища;
• поважають гідність та культуру всіх людей;
• надають допомогу, безкоштовні послуги особисто або організовано - в дусі партнерства і братерства;
• визнають рівну важливість особистих і колективних потреб, сприяють колективному забезпеченню цих потреб;
• ставлять перед собою мету перетворити волонтерство на елемент особистого розвитку, набуття нових знань і навичок, удосконалення здібностей шляхом стимулювання ініціативи та творчості людей, які при цьому мають можливість бути творцями, а не користувачами;
• стимулює почуття відповідальності, заохочує сімейну, колективну та міжнародну солідарність.

Виходячи з основних принципів, волонтери повинні:

• сприяти тому, щоб особиста участь перетворилася в колективний рух;
• активно підтримувати свої асоціації, бути відданими їх меті, знати їх політику та діяльність;
• прагнути в міру своїх здібностей та наявності вільного часу успішного завершення, згідно із взятою на себе відповідальністю, спільно розроблених програм;
• співпрацювати зі своїми колегами по асоціації в дусі взаєморозуміння та взаємної поваги;
• не ухилятися від нових завдань;
• не розголошувати конфіденційну інформацію, якщо така передбачається характером діяльності.

Зі свого боку, поважаючи права людини та основні принципи волонтерства, асоціації повинні:

• забезпечувати розумну регламентацію волонтерської діяльності, визначити межу добровільної співпраці, якісно формулювати та з повагою ставитися до їх функцій;
• доручати кожному такий вид роботи, що йому найбільш підходить, при цьому  забезпечити відповідні навчання та допомогу;
• регулярно підбивати підсумки діяльності і оприлюднювати їх;
• забезпечити доступ до волонтерської діяльності, відшкодовуючи у разі необхідності витрати;
• передбачити методи припинення волонтерами своєї діяльності, як з ініціативи асоціації, так і з їх особистої.                                                                                                                                                                        

Для підлітків головною причиною участі у волонтерській діяльності є можливість самоутвердитися в очах однолітків, батьків, вчителів, бажання знайти друзів, можливість спілкуватися з однолітками, можливість набути нових навичок і знань та проведення власного дозвілля.

Питання надання конкретної соціальної допомоги, як правило, для них не є визначальними.

Підлітки абсолютно мобільні, тому роботу, пов'язану з поїздками, виходами на вулицю, відвідуванням вдома, проведенням ігротек на вулицях, виконують дуже добре.

 Діти-волонтери з задоволенням включаються в організацію і проведення дозвіллєвих форм роботи, оскільки однією з причин вступу у волонтери є бажання організувати власне дозвілля.

 Бажання дітей оволодіти новими знаннями та навичками дозволяє підключати їх до нових, ще не розроблених програм, коли паралельно з роботою йде активне навчання, пошук нових форм і методів.

Досвід показує, що чим цікавіша підліткам робота, яку вони виконують, тим частіше вони готові включитися до неї.

              Водночас деякі діти приходять у волонтерство з метою розвитку своїх комунікативних здібностей, знаючи заздалегідь, що для них це поки що є проблемою.

Тому бажання волонтерів-підлітків співпрацювати треба не лише використовувати, але й розвивати. Для підлітків, які не можуть працювати у великих групах і малих групах, можлива індивідуальна робота.

 Для волонтерів-підлітків дуже важливим є увага до роботи, яку вони виконують, рівні права у стосунках із старшими, оцінка не лише з боку дорослих, але й однолітків. Саме визнання їхньої роботи в очах однолітків стає визначним у вирішенні питання продовжувати волонтерську роботу чи ні.

            У зв’язку з цим є необхідність створення та активізації роботи Районної Школи Волонтера, спираючись на систему патріотичного  виховання в закладах освіти в нашому районі, яка забезпечить формування та розвиток соціально – значущих цінностей – громадянства і патріотизму в процесі виховання.

                  Створення такої системи передбачає консолідацію діяльності органів  державної влади всіх рівнів, місцевого самоврядування ,наукових і загальноосвітніх, культурних, ветеранських, молодіжних,  громадських  організацій, творчих об’єднань  щодо розв’язання існуючих проблем патріотичного виховання на основі комплексної регіональної цільової програми :„ Патріот Луганщини" (далі - Програма).

Метою програми є формування, розвиток та зміцнення правових, економічних  і організаційних умов для суспільно - патріотичного становлення і розвитку особистості на  основі скоординованої, цілеспрямованої діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування і громадських організацій. Одним із завдань програми є вдосконалення системи патріотичного  виховання населення області, виховання любові до історії рідного краю,формування патріотичних почуттів, культурно – історичних цінностей , трудових і бойових традицій, забезпечення духовного і фізичного розвитку молоді , виховання в неї патріотизму, почуття громадянського усвідомлення,любові до Батьківщини і готовності її захищати.

Як працюють на місцях волонтерські загони, в яких заходах, акціях беруть участь дізнаємося зі звітів – інформацій педагогів – організаторів.

АНКЕТУВАННЯ ПЕДАГОГІВ – ОРГАНІЗАТОРІВ

( для моніторингу)

Питання педагогам – організаторам:

1.Скільки часу на тиждень ви працюєте з волонтерами – підлітками? (Проводите заняття.)

2.Яким формам роботи Ви віддаєте перевагу:

•                  індивідуальній (кожен волонтер виконує своє завдання);
•                  у малих групах (по декілька чоловік);
•                  колективній (10 чоловік і більше);
•                  інший варіант.

3.Чи завжди волонтери вашої дружини виконують ваші доручення?

4.Які види робіт зазвичай ви доручаєте дітям - волонтерам?

5.З якою інформацією про те,що і навіщо необхідно робити, Ви знайомите до початку роботи активістів - волонтерів?

6.Як часто Ви залучаєте волонтерів до роботи (скільки разів на тиждень?)

7.Чи інформуєте Ви волонтерів про ефективність їхньої роботи?Якщо «так», то за якими критеріями оцінюєте ефективність?

8.Якщо виникають труднощі у роботі з волонтерами – підлітками, з Вашого досвіду роботи, що необхідно зробити для вирішення існуючої проблеми ?

9.Які виникають позитивні і негативні сторони роботи з волонтерами вашої дружини?

10.Що саме треба використовувати для отримання найкращого результату роботи з волонтерами?

11.Як саме Ви залучаєте дітей у вашій дружині до волонтерської діяльності?

12.Яку допомогу надає Ваш волонтерський загін людям похилого віку,ветеранам ВВ війни?

13.Які методи у своїй роботі Ви використовуєте для згуртованості у своєму колективі волонтерів?

14.На Вашу думку,що необхідно для того,щоб завдання поставлене перед волонтерами виконувалося більш успішно?

15.На Вашу думку, які етапи у роботі волонтерського загону необхідно додатково включити у діяльність,щоб загін став прикладом для інших?