Виступ"Окремі прийоми оцінювання навчальних досягнень здобувачів освіти з математики"

Ночевчук М. В.

Окремі прийоми оцінювання навчальних досягнень здобувачів

освіти з математики

Якщо учень хоче знати, але не може,

 треба допомогти йому зробити хоч

би маленький крок уперед, і цей крок

 стане джерелом емоційного стимулу

 думки – радості пізнання…

В. О. Сухомлинський

 Всі люди звикли до оцінки своїх досягнень іншими. Через оцінку інших ми отримуємо зворотну реакцію (власний погляд з іншого боку) на власні досягнення і прорахунки. Тому оцінювання результативності освітньої діяльності було, є і буде пріоритетним в роботі будь – якого закладу освіти.

       Удосконалення загальної середньої освіти спрямовано на переорієнтацію освітнього процесу на розвиток особистості учня, навчання його самостійно оволодівати новими знаннями. Сучасна молода людина об'єктивно змушена бути більш мобільною, інформованою, критично і творчо мислячою, а значить і більш мотивованою до самонавчання і саморозвитку .                                                  У контексті цього змінюються і підходи до оцінювання результатів навчальних досягнень школярів як складової освітнього процесу. Оцінювання має ґрунтуватися на позитивному принципі, що передусім передбачає врахування рівня досягнень учня, а не ступеня його невдач .

Реалії сьогодення такі, що як внутрішнє так і зовнішнє оцінювання дає можливість учню отримати реальну картину рівня власних знань і робити подальші кроки у напрямку свого розвитку .

            Початковою ланкою    є внутрішнє оцінювання. В оцінюванні виділяю такі головні складові: доцільність,  необхідність,  об’єктивність, системність та валідність.  Перед початком вивчення чергової теми здобувачів освіти необхідно знайомити з тривалістю вивчення теми, кількістю й тематикою обов'язкових самостійних, тестових, контрольних домашніх і класних робіт, термінами проведення, умовами їх оцінювання.  Тому в ході планування уроків і навчальних тем з математики одним із аспектів, який заслуговує на увагу, є питання як контролювати і забезпечувати прогрес учнів у навчанні, як визначати ступінь прогресу, якого вони досягли, і як оцінити результати учнівських досягнень. Перед проведенням уроку необхідно обов’язково планувати як визначати або оцінювати і покращувати ефективність та якість своєї роботи і як фіксувати, аналізувати, покращувати та оцінювати роботу й освітню діяльність здобувачів освіти і не лише протягом одного уроку, а й протягом виучуваної теми, курсу тощо.

           Загальновідомо, що головна мета оцінювання результативності освітнього процесу  – підтримувати кожного учня. Зважаючи на це аксіоматичне положення, досягнення об’єктивності оцінювання ключових математичних компетентностей   лежить у площині вдосконалення ефективності викладання та зміні підходів до оцінювання. Замість боротьби з труднощами, які виникають у здобувачів освіти при виконанні певних типів математичних вправ, необхідно аналізувати причини, що лежать в їх основі, та намагатися їх долати. Помилки слід не виправляти, а аналізувати. Аналіз допущених помилок має сенс здійснювати у два етапи. На першому – загальний аналіз допущених помилок класом самим учителем із зазначенням того теоретичного підгрунтя, яке лежить в основі виконання завдань. При цьому обов’язковим завданням для учнів є складання «довідника учня» для виконання даної самостійної роботи. Другий етап – аналіз самим учнем причин своїх невдач та труднощів, які виникли. Аналіз має вигляд короткого опису типу «я не виконав завдання, бо не знаю формули…, залежності…, властивості.. тощо.». Зауважу, що аналізуючи причину помилок, учні не відчувають себе у полоні труднощів. А ось труднощі потрібно обговорювати разом із учнями, як і можливі шляхи їх подолання за допомогою заходів підтримки або створення спеціальних завдань.  Проте будь-який самий досконалий аналіз як вчителем так і учнем не дасть бажаних результатів, якщо не надати можливість дитині виправити допущені помилки. Після аналізу допущених помилок самим учнем, складеного «довідника учня» з даної теми доречно на наступному уроці дати  спеціальне завдання ( наприклад, аналогічну роботу), і лише результати її виконання виставити до класного журналу. Такий підхід до оцінювання, наприклад навчальної самостійної роботи, несе важливу виховну функцію. У дитини необхідно формувати мотиви до самоосвіти, впевненість в можливості виправити допущену помилку, відсутність страху невдачі в подальшому.     Натомість, саме при такому підході вони навчаються розвивати індивідуальні стратегії росту та окреслювати шляхи для подолання невдач і помилок.

            Один із ефективних прийомів роботи над власними помилкама – коли учень виступає в ролі вчителя. Має сенс доручати групі учнів (групи складаються з 3-4 учнів, причому до роботи залучаються всі учні класу по черзі, встановленій вчителем) здійснювати перевірку певних самостійних, домашніх робіт, тематичних домашніх контрольних робіт. При цьому діти одержують повне розв’язання всіх завдань з покроковою оцінкою кожного з них, загальну шкалу оцінювання роботи. Досвід свідчить, що учні дуже уважно «відшукують» помилки однокласників. Поряд з цим вони бачать і власні помилки, навчаються їх виправляти, причому темп засвоєння значно перевищує роботу над помилками на уроці.

                В основі такого підходу до оцінювання великої кількості різних типів самостійних робіт, які є важливою і невід’ємною частиною освітнього процесу навчання, лежить самооцінка власних досягнень та прорахунків. 

          Учні, які можуть реально оцінити себе, отримують чітку картину власних досягнень і менше почувають невпевненість.  Формувати навички справедливої самооцінки має сенс на початковому етапі шляхом взаємоперевірки (наприклад математичного диктанту, тестових завдань, тобто, таких видів робіт, які не потребують багатоступеневого розв’язування) з наступною самоперевіркою правильності оцінювання. При цьому обов’язковою вимогою є чітке нормування балів за кожне правильно виконане завдання.  Це різноманітні види математичних диктантів, які несуть різне методичне навантаження: перевірка рівня засвоєння теоретичного матеріалу теми, вміння застосовувати основні залежності між величинами для розв’язання типових базових вправ тощо. У 5-7 класах кількість завдань має бути 6 або 12 для простоти оцінювання.  Починаючи з 8-го класу школярів необхідно готувати до виконання завдань державної підсумкової атестації. Тому і нормування оцінювання повинно бути максимально наближене до відповідності кількості набраних балів оцінці за 12- бальною шкалою оцінювання навчальних досягнень. Уже з 8-го класу має сенс залучати здобувачів освіти до взаємоперевірки та самооцінки окремих видів самостійних робіт, розв’язання завдань яких здійснюється у декілька кроків. Завдання вчителя на початковому етапі – чітко визначити кількість балів за правильно виконаний крок у кожному завданні. Проте при аналізі помилок необхідно наголошувати, що в кінцевому результаті бали отримуємо лише за правильний кінцевий результат як того вимагає ДПА. Тому оцінювання завдань відкритої форми з записом короткої відповіді самостійних та контрольних робіт потрібно оцінювати за правильністю відповіді, а завдання відкритої форми з розгорнутою відповіддю – покроково, даючи можливість учню у впевненості оцінки його правильних дій. 

          Дієвим засобом  є різного роду тестування. Так для перевірки рівня засвоєння теоретичного матеріалу теми, уміння визначати правильність використання формул, законів, підводити під основні математичні поняття є зміст використовувати тест-альтернативу, який вимагає вибору однієї з двох запропонованих відповідей. Його перевагою є те, що він допомагає швидше орієнтуватися в матеріалі, знаходити спільне та відмінне у запропонованих відповідях, аналізувати кінцевий результат.

На етапі формування базових практичних навичок розв’язання опорних завдань з теми доречним буде проведення тесту-відповідності, який, як правило, складається з двох частин, між якими слід встановити відповідність. Перевага тестів-відповідностей полягає у компактній формі завдання, завдяки якій протягом короткого часу вдається перевірити засвоєння великого обсягу навчального матеріалу. Важливо, щоб під час аналізу допущених помилок учитель звертав увагу на аналіз запропонованих відповідей, вчив розв’язувати в першу чергу ті із пропонованих завдань, у правильності розв’язання яких учень впевнений. Завдання на установлення відповідності повинні бути обов’язковим елементом при формуванні практичних навичок з кожної теми програми, оскільки є обов’язковим елементом завдань державної підсумкової атестації, а в підручниках такі завдання практично відсутні. Тест – відповідність є сенс використовувати при перевірці знань математичних залежностей між величинами та  формул, виконанні самостійних, узагальнюючих домашніх та класних контрольних робіт. Важливою умовою цих робіт є обов’язкове нормування балів за виконання кожного завдання. В сумі ці бали не обов’язково повинні дорівнювати 12, але шкалу оцінювання має знати кожен учень. Такий підхід унеможливлює недовіру до вчителя, а здобувач освіти може сам оцінити якість виконаної роботи.

Поряд з великою перевагою тестового контролю він не може стати елементом об’єктивності оцінювання навчальних досягнень, оскільки містить великий відсоток  вгадування. Учитель шляхом окремих вимог до виконання тестових завдань може суттєво зменшити цей відсоток, тобто, запровадити тест з обгрунтуванням. Суть тестування з обґрунтуванням полягає в тому, що вибір відповіді на поставлене тестове завдання учень має підкріпити не лише посиланням на певні математичні залежності, а виписати хід математичних дій. Зміст самих завдань повинен містити не більше 1-2 завдань типу: серед заданих функцій укажіть лінійну, якою формулою задано спадаючу  функцію тощо. Використання комп'ютерного тестування як допоміжного засобу звільняє вчителя від рутинної частини його роботи, але в частини учнів викликає бажання якнайшвидше виконати завдання, а не його правильності розв’язування. Тести, що оцінюють процес навчання, його результативність, діють як індикатори. Вони надають можливість учням і вчителю перевірити рівень своїх досягнень. Прогалини можуть бути заповнені за рахунок виконання додаткових домашніх завдань, які диференціюються.

           Процедуру оцінювання можна застосовувати на будь-якому етапі уроку та за будь-яких методів навчання – під час вивчення учнями нового матеріалу, у ході (по закінченню) виконання інтерактивних вправ, при перевірці домашнього завдання тощо, оскільки навчання учня відбувається на кожному уроці, і на кожному уроці його діяльність завершується певним результатом навчальної праці. Та на уроках – практикумах, при відпрацюванні розв’язання базових завдань теми, воно є обов’язковим. Такі уроки, як правило, завершуються самостійною роботою. Доречно оцінювати не лише самостійну роботу, а поступальний рух  кожної дитини уперед протягом уроку – практикуму. Це можна зробити наступним чином, використовуючи елементи техніки рівневого оцінювання на кожному етапі уроку. Перед початком оголошується план уроку, шкала оцінювання кожного етапу. Учням зазначається, що за роботу на уроці буде виставлено узагальнюючий бал не лише за правильність виконання самостійної роботи, а й за практичні досягнення протягом уроку. На полях учень виставляє за пропозицією вчителя бали за правильно виконані завдання, виправлення помилок на дошці, активну роботу в групі, міні презентації тощо.  Набір балів протягом уроку, результати самостійної роботи враховуються при виставленні вчителем підсумкового балу «за урок». Такий прийом доречно застосовувати досить часто, щоб кожен учень міг порівняти результативність своєї роботи за окремо виконані завдання, бачити недоліки, мати можливість допрацювати в ході виконання домашньої роботи.

            Сучасні підходи до оцінювання носять особистісно зорієнтований характер, тому  мають спрямовуватись на те, щоб продемонструвати учням їх  досягнення протягом уроку, виучуваної теми, предмету протягом року та математики в цілому.  Завдання вчителя при цьому - стимулювати мотивацію учнів до навчання і отримання оцінок. Об’єктом оцінювання має виступати не учень як особистість чи його риси характеру, а рівень його навчальних досягнень. Це означає, що перевірці й оцінюванню підлягає насамперед рівень досягнення учнем освітніх стандартів, тобто мінімально необхідних результатів. При такому підході поурочне оцінювання є необхідною умовою досягнення позитивних результатів освітнього процесу, поступального руху кожного учня вперед. Сьогодення вимагає вмілого поєднання традиційних та інтерактивних прийомів оцінювання. Серед них – «Кредит довіри» та «Відстрочена оцінка», які допоможуть учневі повірити в свої сили. Робота учнів в парах, мікрогрупах є передумовою одержання бажаного результату, обов’язковим етапом більшості уроків математики.  При організації такої форми освітнього процесу доречним буде застосування колективного оцінювання методом «по колу» в мікрогрупі.                                                                                     Для оцінювання учнів під час уроку вчителю слід дотриматися певних вимог,  а саме: 1) визначити мету, очікувані результати уроку; 2) обрати критерії й показники оцінювання, довести їх до учнів перед початком уроку; 3) визначити мету оцінювання; 4) обрати стратегії, процедури та шкалу оцінювання; 5) визначити способи загального й проміжного оцінювання протягом уроку, 6) обговорити з учнями можливості одержання більш високого балу на наступних уроках в разі отримання учнем балу, який його не задовольняє, тобто, дати можливість кожному на самовдосконалення, самоосвіту, рух вперед; 7) після кожного уроку здійснювати аналіз валідності вибраних методів оцінювання результатів навчальних досягнень здобувачів освіти.

          Отже, на уроці учитель має створити  таку систему оцінки та самооцінки, яка побудована на гуманістичних засадах, і спонукає кожну дитину до результативності, прагнення до вищих досягнень. При цьому кожен має одержати задоволення від оприлюднення власного результату, і відчути момент радості від досягнутого успіху.

           Таким чином, проведений аналіз прийомів оцінювання навчальних досягнень здобувачів освіти дозволяє зробити наступні висновки:

 1. Система оцінювання знань повинна охоплювати всі етапи уроку.

 2. Система оцінювання знань може бути ефективною, якщо перевірка знань і умінь проводиться систематично і комплексно.

 3. Використання системи оцінювання знань сприяє інтенсифікації навчального процесу і формуванню особистих якостей учнів.

 4. Продумана система контролю знань створює оптимальні умови і комфортну обстановку для учнів, що дозволяє їм розкритися як особистостям.