ВИСТУП "СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ: ОРІЄНТАЦІЯ НА ЦІННОСТІ ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ Й ГУМАНІЗМУ"

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ:

ОРІЄНТАЦІЯ НА ЦІННОСТІ ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ Й ГУМАНІЗМУ

Вчитель англійської мови

Шиндерук Т. П.

Основне призначення іноземної мови, як зазначено в програмі з іноземної мови для загальноосвітніх навчальних закладів, – сприяти в оволодінні учнями вміннями й навичками спілкуватися в усній і писемній формах відповідно до мотивів, цілей і соціальних норм мовленнєвої поведінки в типових сферах і ситуаціях. Середня школа є тим навчальним закладом, де формуються базові механізми іншомовного спілкування, котрі в майбутньому випускники зможуть розвивати й удосконалювати відповідно до власних потреб. Головна мета навчання іноземної мови в загальноосвітніх навчальних закладах полягає у формуванні в учнів комунікативної компетенції, базою для якої є комунікативні вміння, сформовані на основі мовних знань і навичок. Розвиток комунікативної компетенції залежить від соціокультурних і соціолінгвістичних знань, умінь і навичок, які забезпечують входження особистості в інший соціум і сприяють її соціалізації в новому для неї суспільстві.

Компетентнісний підхід загалом передбачає «мотиваційну, рефлексивну, когнітивну, операційно-технологічну та інші складові результатів навчання, що відбиває прирощення не лише знань, умінь і навичок, а й досвіду емоційно-ціннісного ставлення».

Останнім часом уточнено термін «іншомовна комунікативна компетентність»: це здатність успішно вирішувати завдання взаємодії та взаєморозуміння з носіями мови, що вивчається, у відповідності до норм і культурних традицій в умовах прямого та опосередкованого спілкування.

Як відомо, формування комунікативної компетентності вимагає переорієнтації вчителя на особистісно-діяльнісну модель взаємодії з учнями. Це передбачає активне залучення самого учня до пошукової навчально-пізнавальної діяльності, організованої на основі внутрішньої

мотивації, організацію спільної діяльності, партнерських стосунків учителів і учнів; забезпечення діалогового спілкування не лише між учителями й учнями, а й між самими учнями в процесі здобування нових знань.

Важливий напрям у професійній діяльності вчителя – впровадити у шкільну практику компетентнісно-діяльнісний підхід до навчання мови, орієнтований на формування мовної особистості, яка володітиме вміннями й навичками комунікативно доцільно користуватися засобами мови для успішної різнобічної життєвої діяльності. Компетентнісний підхід поряд із

комунікативно-діяльнісним, когнітивно-комунікативним, особистісно орієнтованим повинен започатковуватись у дошкільному навчальному закладі, реалізовуватися на етапі оволодіння мовою в початковій і основній школі, систематизуватись у старших класах загальноосвітньої школи, вдосконалюватись у вищій школі.

Зміст навчання іноземної мови учнів середньої школи, реалізований у підручниках, як підкреслюють В. Редько, В. Буренко, має відповідати певним вимогам і забезпечувати:

— оволодіння школярами тим рівнем комунікативної компетентності, що визначений навчальною програмою диференційовано для кожного класу;

— можливість сформувати в учнів уміння й навички іншомовного спілкування в усіх його функціях у межах сфер і тем, окреслених програмою;

— комплексне, взаємопов’язане та збалансоване оволодіння всіма видами мовленнєвої діяльності, концентричність пред’явлення навчального матеріалу, його ситуативну зумовленість;

— формування в учнів соціокультурної компетентності через використання в підручниках як засобах реалізації змісту відповідних текстових та ілюстративних матеріалів, сприяння вихованню толерантного ставлення й поваги до культури, звичаїв, способу життя народів, мова яких вивчається;

— реалізацію культурологічного спрямування навчання, залучаючи до змісту підручників завдання, що сприяють моделюванню ситуацій спілкування за принципом «діалогу культур»;

— створення комунікативної атмосфери засобами змісту підручників, наближення її до умов реального спілкування, надання можливості використовувати багатоканальну мовленнєву взаємодію за допомогою різноманітних вправ і завдань, які можна виконувати індивідуально, у парах і групах залежно від соціальних потреб спілкування;

— особистісну орієнтованість навчального матеріалу;

— умови створення на уроках різноманітних соціально-комунікативних ситуацій, які б відтворювали в навчальному процесі атмосферу, наближену до реального спілкування, що сприяє соціалізації особистості в іншомовному й іншокультурному соціумі;

— комплексне виконання практичної, виховної, розвивальної, освітньої цілей навчання;

— виконання завдань діяльнісного, проблемного, творчого характеру, що забезпечують розвиток креативного мислення, загальнонавчальних умінь, об’єктивного оцінювання й переосмислення свого досвіду, вироблення власної траєкторії та власних стратегій навчання;

— усвідомлене використання учнями власного навчального досвіду та міжпредметних зв’язків. Ці вимоги узгоджуються з критеріями та принципами іншомовної освіти відповідно до пріоритетів, визначених соціально-економічним розвитком держави і європейською та світовою спільнотами.

Аналізуючи сучасні підходи до навчання іноземної мови, відзначаємо зорієнтованість його змісту на цінності особистісного розвитку й гуманізму. Гуманізм – це світогляд, заснований на ставленні до людини як до найвищої цінності, на захисті права особистості на свободу, щастя, всебічний розвиток і прояв своїх здібностей.

В умовах інтеграції школярі швидше навчаються креативно мислити, здійснювати пошук необхідної інформації, зіставляти, аналізувати, робити висновки. Даний підхід до навчання сприяє формуванню в учнів цілісної картини світу, розуміння ролі та місця культури власного народу й інших народів у глобальному світовому просторі. Білінгвальне навчання – процес здобуття білінгвальної освіти та формування особистості, відкритої до взаємодії з оточуючим світом. Іноземна мова у процесі такого навчання є не лише засобом комунікації, але й інструментом пізнання світу, здобуття фахових знань і вмінь, досягнення високого рівня мовної та мовленнєвої компетенції. Білінгвальна освіта – результат навчального процесу, у якому низка дисциплін викладається іноземною мовою. Така освіта передбачає набуття школярами мовної та мовленнєвої компетенції рідною та іноземною мовами, дає можливість вільного діалогу обома мовами, розширює й поглиблює полікультурне розуміння світу, готує основу для використання іноземної мови в майбутній професійній діяльності.

Реальністю та потребою сьогодення стало вивчення в школі двох іноземних мов. До цього питання прикута увага педагогів, методистів, лінгвістів. Метою іншомовної освіти у глобальному масштабі стає розвиток полікультурної та багатомовної особистості, у тому числі через формування її комунікативної компетентності, що проявляється в здатності й готовності здійснювати спілкування засобами іноземної мови на міжкультурному рівні в широкому культурологічному аспекті.

Неодмінною умовою ефективності процесу навчання другої іноземної мови є її усвідомлене засвоєння; головне місце відводиться з а в д а н н я м п і з н а в а л ь н о г о х а р а к т е р у .

У процесі навчання другої іноземної мови важливо використовувати сучасні освітні технології, за таких умов зменшується частка репродуктивної діяльності. До таких технологій відносять проблемне навчання; колективне навчання; різнорівневе навчання; дослідницькі методи навчання; проектні методи навчання; технологію дебатів; технологію ділових, рольових та інших видів ігор; навчання у співпраці; технологію дистанційного навчання.

Починаючи з 5-го класу, усі ці технології на тому чи іншому рівні впроваджуються на уроках і в позаурочний час. Учні захищають свої проекти, проводять дослідження, виступають у різних ролях, пропонують власний варіант рішення проблеми з урахуванням вікових і мовних можливостей. К о м у н і к а т и в н а с п р я м о в а н і с т ь навчання при цьому зберігає своє пріоритетне значення.

Фахівці зазначають, що успішне навчання другої іноземної мови залежить не тільки й навіть не стільки від засвоєння матеріалу навчального посібника, скільки від ступеня занурення в «життя з іноземною», участі в іншомовному житті не тільки першої, але й другої іноземної мови. Сприяють освоєнню другої іноземної мови наявність досвіду вивчення першої іноземної мови, більш пізній початок навчання й тому більш усвідомлений підхід до вивчення мови. Необхідно зважати на індивідуальні особливості учня й диференціювати навчання, враховуючи рівень вивчення першої мови.

Для одних учнів треба створювати умови для швидшого просування, іншим давати можливість для повторення та тренування. Дуже важливі принципи економії та інтенсифікації навчання. Процес оволодіння другою іноземною мовою можна значно інтенсифікувати, якщо учні мають високий рівень володіння англійською мовою.

Отже, сучасна організація навчання іноземної мови забезпечує комунікативно-діяльнісний характер процесу оволодіння мовою в інтеграції з міжкультурним спрямуванням його змісту. Зміст сучасного навчання іноземної мови зорієнтовано на цінності особистісного розвитку й гуманізму. Для формування мовної особистості треба об’єднати зусилля всіх учителів і викладачів усіх шкільних предметів. Питання поліпшення якості навчання іноземної мови залишається актуальним.