Пропонований матеріал призначений для вчителів, які працюють в початкових класах за оновленою програмою.
Робота містить презентацію, яка може використовуватись на уроках математики при вивченні геометричних фігур та трудового навчання з теми «Аплікації з геометричних фігур».
В посібнику підібрано загадки, вірші про геометричні фігури і інший повчальний змістовний матеріал, за допомогою якого учні вчаться виділяти спільні ознаки геометричних фігур, вчити знаходити їх в навколишньому світі, розвивати творчу фантазію, увагу, спостережливість, вміння робити висновки.
Тип ресурсу: Презентація.
Автор(и): Ярош Н.Є.
Галузь освіти: Загальна освіта-Математика.
Аудиторія: Учителі, учні.
Рік видання ресурсу: 2018.
Джерело: Адампільська загальноосвітня школа І-ІІІ ст..
Мова ресурсу: українська.
Міністерство освіти і науки України Департамент освіти і науки Хмельницької обласної державної адміністрації Відділ освіти, молоді, спорту, культури виконавчого комітету Старосинявської селищної ради На конкурс: «Освіта Хмельниччини на шляхах реформування» Вивчення геометричних фігур в початковій школі на основі групових методів навчання Роботу виконала: Ярош Н.Є., вчитель початкових класів Адампільської загальноосвітньої школи Адампіль 2018
КАЗКА ПРО ГЕОМЕТРИЧНІ ФІГУРИ !!!!!!! Це було дуже давно. На самому далекому краю світу існувала зовсім маленька країна, яка мала чудну назву – Математика. Було в ній всього кілька особливих міст. . В одному жили цифри, в іншому знаки, у третьому геометричні фігури. І саме в третьому місті відбувалась ця історія. Була унікальною кожна фігура, яка тут жила. І ніхто з мешканців цього міста ніколи не хотів зайняти місце іншої. Саме з трикутників можна зробити квадрат, прямокутник чи ромб, тому у трикутника було найбільше прихильників. Навіть пихата Трапеція з повагою ставилась до старого і мудрого Трикутника. Його ж молодші шанувальники Квадрат, Ромб і Прямокутник завжди питалися в старого вчителя поради.
Зовсім з іншого боку незвичайної вулиці жили Еліпс, Овал і Коло. Проте самими цікавими фігурами міста, яких всі дуже любили за веселу вдачу, були Серце і Зіронька. Ці давні подружки не давати сумувати нікому в місті. Були вони нерозлучними і всі дні та вечори проводили на вулиці разом. Вдень порівнювали хмарини з фігурами, а ввечері спостерігали за небесними зірками і сперечались, яка з них сяє яскравіше. Поки одного ранку не сталося біди - ось так і проходило життя у цьому містечку. Вирішило коло зайти до свого сусіда Еліпса, а того вдома не виявилось . - Де це він може бути? - питали один в одного фігури на вулицях міста. - Куди він подівся? - Його й нічим замінити не можна. З двох кіл не вийде еліпса. Та й з Овала теж. Хіба що він поправиться, - сказало Коло.
- Вихід один - треба йти й шукати нашого товариша, - сказав Трикутник. - Але де та як? – заклопотались Зіронька і Серце . - Підемо за місто, - запропонував трикутник. Біля місцевих воріт зібралися всі. Ніхто з фігур вже й не згадував, що твориться за межами їхнього міста. Вони ж так давно тут оселилися. Зовсім не довго довелось йти. За кілька метрів від воріт друзі побачили Еліпса. Так всі зраділи, що кинулись йому назустріч. - Де ж ти був? - питалися друзі. - Як же ми без тебе? Еліпс ось що розповів їм. Він був місцевим вченим і дуже любив читати. От в Історії Математики кілька днів назад він знайшов повідомлення про старого Кута, який приймав участь у створенні їхнього міста, а потім переселився до лісу, де мав змогу бачити різних тварин.
От Еліпс і вирішив перевірити, чи правда все це. - І що, перевірив? - поцікавились Зіронька з подругою. Зацікавлена трапеція нагнулась у бік Еліпса. - Так. Але дорога до того лісу така довга і важка, що Кут запропонував мені заночувати у нього. І я погодився, - відповів той. - Дідусь Кут багато чого цікавого мені розповів, тому я й затримався. Тепер я частіше його провідуватиму. - Добре, що ти повернувся, - сказали фігури і пішли на площу міста. Їм ще треба було дослухати розповідь Еліпса до кінця. Але це можна зробити й поблизу рідного дому.
КАЗКА ПРО КУТИ У королівстві геометричних фігур жив собі один чоловік на ім’я Кут. У нього було три сини: Прямий, Тупий та Гострий. Хоч сини були одної вроди, мали у себе два промені зі спільним початком, але згоди між ними не було. Прямий кут був дуже чесний, відвертий, справедливий, завжди говорив правду в очі. Рухався він рівно із прямою спиною гордою ходою. Тупий кут був дуже товстий і неповороткий. Під час ходи його спина нахилялася назад і він часто падав. Тому він вів спокійний спосіб життя та був дуже млявий та лінивий. Гострий кут весь час був нахилений вперед, ходив так, ніби, пригинався. Він міг пробратися у будь-яке місце, був жвавий та активний. Його ще називали «нишпорка». Під час суперечок, які часто відбувались між братами, кожен доводив свої переваги.
Найбільше вихвалявся наймолодший – Гострий кут: «Я найчастіше потрібен всім! Гостре лезо у ножа, у ножиць, гострі зуби в людей та тварин, гострі дзьоби у птахів, та й у геометричних фігурах мене найбільше, бо трикутник має завжди хоча б два гострих кути». Тут Прямий кут не витримав і заявив, що саме він найбільше потрібен людям, адже без нього стіл не втримається прямо, і будинок розвалиться, коли косо поставлені стіни, і шафа впаде на підлогу, якщо її двері не будуть прямими. Довго думав тупий кут, щоб виправдати своє існування.
Адже, трикутники бувають лише з одним тупим кутом і то, дуже рідко, а знайти свою користь у квартирі він так і не зміг, зате вийшовши на вулицю побачив себе на дахах будинків, на колесах автомобілів. Почувши суперечки братів батько сказав: «Усі ви дуже потрібні людям, тож ідіть і шукайте своє місце серед людей. Старшим серед вас буде Прямий кут, бо він найбільш потрібен всім». Розійшлися брати по світу шукати своє місце. Ось вони забрели і на сторінки нашого підручника «Математика». З ними ми сьогодні і познайомимось ближче.
ВПИСАНІ ТА ОПИСАНІ КОЛА В великому світі многокутників, де були тільки квадрати, трикутники, п’ятикутники та багато усіляких многокутників, завітало коло! Тільки воно увійшло у гості до трикутника, не встигши навіть привітатися, вкололось! Це була дуже боляче і коло покотилося далі по гостям. Зайшло до квадрата. Хата у нього була велика, усе було однакове. Стіни однакові, ліжко по розміру таке ж, як і стіл зі стільцем, усе-усе дорівнювало усьому! Коло захопилося красою квадратової домівки, але як тільки він ввійшов привітатись, коло побачило кути на ньому, і побігло як най далі від квадрата.
Котиться коло, котиться, не знає що робити у цьому колючому світі... Пішов дощ, тут все коло розгубилося, не знало що робити, у всіх хатах кути, там не сховаєшся. Що робити? Як ось! Прийшли многокутники до яких завітало раніше коло, вибачились, та побачивши що змерзло воно вирішили накрити, першим вирішив квадрат. Він сховав у собі коло, і воно стало першим вписаним! Трохи пізніше інші кола почали приходити до світу многокутників, деякі були настільки хоробрі, що заходили до гострих хат, говорили з гострими фігурами та навіть іноді захищали їх від холоду та страху ховаючи у собі. Саме так утворилися вписані та описані кола!!!
Дві прямі У математичному царстві, у геометричному государстві жили-були дві сестри. Жили вони на одній території, яка називалась Площина. Поки росли сестри, жили дружно, разом гралися, гуляли. І ось підросли вони. Стали великими та довгими. Сестри хотіли відвідати одна одну. Їм всі казали, що вони від природи створені так, що зустрітися ніколи не зможуть. Бо є Паралелями. А всі Паралелі ніколи між собою не перетинаються.
Через будь-які негаразди стали у них виникали конфлікти. Якось почали вони виясняти, хто з них перший добіжить до океану із назвою Нескінченість. Побігли… Бігли вони дуже довго. Стомились… Раптом зіткнулися, перетнулися одна із одною і побігли в різні сторони Іскорки промінчики із точки перетину. Так вони хотіли розвіяли міф про те, що вони не можуть зустрітись. Однак коли сестри оглянулись – навкруги жодної живої душі. То ж лише вони вдвох і знають, що їхня зустріч все таки можлива. Всі, хто це почує, каже, що сестри їх обманюють.
Вірш про ТРИКУТНИК *** В шлюпці буду я вітрилом, Перетворюся сміливо На гостренький дах на домі І зі мною ви знайомі. Я – трикутник, просто диво! Як ялинка я красивий. Сторони три, три кута, Мене знає дітвора. Вірш про КОЛО *** Коло схоже на м’яча, Що завзято скаче. На годинник на столі, На пиріг гарячий. І колеса на авто, Й сонечко над морем. Все, що круглим бачим ми, Називаєм – колом.
Вірш про ПІВКОЛО *** Пів торта – це є півколо. І веселка в чистім полі. Сонце сходить і сідає Теж пів кола виглядає. Пів яблука й пів лимона Ось і буде вам півколо. Вірш про КВАДРАТ *** Наш квадрат – фігура вправна, Кубик він, картина гарна. Печиво смачне квадратне, Без даху – квадратна хата. Так, кута всього чотири, Сторони фігури рівні. Два трикутники склади – Так квадрат зробив вже ти.
Вірш про ПРЯМОКУТНИК *** Прямокутник я веселий, Дуже схожий я на двері, На айфон і диктофон. Вікна, парти й дошки в школі Теж на мене дуже схожі. Є ще в мене рідний брат, Називається – квадрат. Вірш про РОМБ *** Я цікавий і крутий, В мене гострі є кути. Не трикутник, не квадрат, Ромб я, а не акробат. Змій повітряний вгорі- Буде радість дітворі.
Вірш про ОВАЛ *** Дуже схожий я на коло. Озирнися ти навколо: Сливи, дині, кабачки, Яйця знесли нам качки, І лице у когось з нас, І лимон, і ананас. Сплющив гумовий ти м’яч, Коло вже овал, ти бач. Вірш про ТРАПЕЦІЮ *** Я трикутнику сестричка. На Тетянці я спідничка. Низ - широкий, верх – тоненький, Я – трапеція гарненька. Ця фігура без помилки, Як трикутник без верхівки.
Однієї довжини Доля тісно пов'язала Всі чотири сторони. Гострий кут і кут прямий. Він давно знайомий мій. І квадрату показала, Кожен кут у нім прямий. Що у нього брат такий. (Квадрат). (Ромб). Ти візьми гостренький ніж, Верх трикутнику відріж. Фігуру дивну пам'ятай, На математиці вивчай. (Трапеція).