Вивчення послання Т.Г.Шевченка «І мертвим, і живим і ненародженим…» (система уроків)

Українська література

9 клас

Тема уроку 1. Вивчення послання Т.Г.Шевченка «І мертвим, і живим і ненародженим…».

Мета: проаналізувавши поетичне послання, учні мають усвідомити та з’ясувати історичні передумови його виникнення, зрозуміти глибину його змісту, суть роздумів поета про причини тяжкого життя поневоленого українського народу та про чинники створення української держави; формувати вміння й навички аналізу поетичного твору в єдності змісту та форми; виховувати в учнів любов до рідного слова, а через нього  до України, велику повагу до Шевченка та його геніальної творчості.

Тип уроку: лекція з елементами бесіди.

Обладнання: автопортрет молодого Шевченка, «Кобзар», Біблія, хліб, виставка книг.

Перебіг  уроку

1. Перевірка домашнього завдання.             

Учитель.  Грузинський поет Рауль Чілачава  написав такі рядки :

                 Як спопеляв його священний гнів

                 Тих , що цю землю напували кров’ю!

                  Зате  якою ніжною любов”ю

                 Весь мій Кавказ, як брата, він зігрів...

Про який твір Шевченка йдеться?

Учень. Грузинський поет мав на увазі  поему «Кавказ». І назву Шевченко дав таку, бо події, описані в поемі, відбуваються на Кавказі, землі, яка «засіяна горем, кровію полита».

Учитель. Що послужило для автора поштовхом до написання твору?

Учень 1. Загарбницькі походи російських військ проти кавказьких народів у 1840-1845 роках, під час яких свободолюбові горці знищили тисячі солдат і офіцерів царської армії. Нерівною була  багатолітня війна під керівництвом Шаміля, яка закінчилася приєднанням Кавказу до Росії. У цій війні  загинув друг  Тараса Григоровича художник Яків де Бальмен. Усі літературознавці  вважають, що саме смерть друга заставила поета взятись за перо, а я думаю, що поет був щасливий від того, що хоч один народ, серед гноблених російським самодержавством, виступив зі зброєю в руках проти царизму і вів довголітню боротьбу проти  регулярного війська, завдаючи йому поразки за поразкою.

Учень 2. Правду говорять, що наш Кобзар – пророк. Він вірив, що:

Встане правда! Встане воля!

І тобі одному

Помоляться всі язики

Вовіки і віки.

А поки що течуть ріки,

Кровавії ріки!

Ріки крові і нині течуть на кавказьких землях, можливо, не такими потоками, але кров проливається. Події в Чечні, в Осетії, Грузії є продовженням тих подій 1845 року. Такі волелюбні  народи неможливо підім’яти, пригнути, заставити танцювати під свою дудку навіть через століття. Ми також встали  з колін, здобули волю без кровопролиття, але до повної незалежності моєму народу ще далеко.

 ІІ. Опрацювання нового матеріалу.

Учитель. Середина 40-х років ХІХ століття – період надзвичайно інтенсивної творчої діяльності Кобзаря як поета. Згадайте  найвагоміші твори періоду «Трьох літ»?

Учень. У цей період Шевченко написав  поеми «Сон», «Кавказ», «Єретик», «І мертвим, і живим,..» та всесвітньо відомий «Заповіт».

 Учитель. Росія часів Шевченка була державою темряви, величезним монстром, який душив усе живе й нове, а на руїнах колоній будував тюрми й солдатські казарми, насаджував рабську покору батюшці-царю та кріпосницькій системі, що узаконила невимовно тяжке життя покріпаченого народу.

Твір «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє» Тарас Григорович  написав 15 грудня 1845 року. Він тематично споріднений з усіма названими вище поемами.  Шевченко продовжує роздуми про долю України, її народу, відновлення державності, збереження української мови.

  На сьогоднішньому уроці ми будемо й далі вчитися аналізувати поетичний твір.

За один урок опрацювати твір, який я вважаю найважливішим у програмі всієї української літератури, напевно, нам не вдасться, але ми будемо старатися, щоб на наступному уроці виділити час для написання роздуму.

Часто цей твір називають «Послання». Пригадайте, який жанр називають посланням? Хто з письменників звертався до цього жанру?  

Учень. Ми вивчали «Послання до єпископів» Івана Вишенського. Послання – це віршований або прозовий твір, написаний у формі листа чи  звернення до однієї чи декількох осіб. Шевченко звертається своїм посланням до багатьох.

Учитель. Перш ніж аналізувати твір, доцільно розглянути алегоричність його назви. Є дві версії.

- Перша. У Миколи Гоголя є поема «Мертві душі», яку ви будете вивчати пізніше. «Мертвими»  Гоголь називає  поміщиків. Дехто вважає, що і Шевченко також «мертвими» називає українських поміщиків-кріпосників. Живі – це інтелігенція, про яку поет говорить найбільше, дає їй досить глибоку, вичерпну характеристику. Ненароджені – то простий народ, «брати незрячі, гречкосії», поневолені, політично пасивні.

- Друга. Послання охоплює минулий («мертвим»), теперішній («живим») і майбутній («ненародженим») часи, а разом – це вічність, що поширюється і на нас з вами.

Зачитайте епіграф до твору. Як ви його розумієте?

Учень. Якщо людина – істота Божа, то її потрібно любити так, як і Бога. Шевченко натякає на панів, які говорять, що вони люблять народ і в той же час «деруть» з нього шкуру.

(Учні виразно читають уривки і колективно аналізують)

Учень. Починається послання зображенням соціального стану України як колонії Росії. Образ України і в наступних частинах залишається провідним.

Учитель. Від чийого імені ведеться розповідь?

Учень. Розповідь веде ліричний герой. У ньому неважко пізнати самого поета.

Учитель. І смеркає, і світає,

 День Божий минає,

 І знову люд потомлений

 І все спочиває.

У початкових рядках йдеться про плин часу. Минають години, дні і роки, а  становище українського народу змінилось?

Учень. Становище українського народу залишається таким же нестерпним. І це змушує ліричного героя задуматися над долею його, проаналізувати причини такого критичного стану.

Учитель. Одна з особливостей композиції твору полягає в тому, що автор часто перериває розповідь ліричними відступами у формі авторських реплік, коментарів, вставок, звертань, з яких постає і образ самого поета.

Ліричний герой заявляє про себе одразу, відверто, від імені «Я». Зачитайте рядки, в яких розкривається життєва позиція ліричного героя?

Учень. Тілько я, мов окаянний,

            ..........................................                     

            Розкуйтеся, братайтеся!

Він схвильований, розгніваний, обурений. Героя турбує загальна байдужість, що запанувала у рідному краю. Ліричний герой різко протиставлений тим, хто глухий до страждань народу.

Учитель. За допомогою яких художніх засобів поет передає занепокоєність ліричного героя?

Учень. Порівнянням («мов окаянний»), гіперболою («І день, і ніч плачу на розпуттях велелюдних»).

Учитель. А також своєрідним  повтором-стиком «І ніхто не бачить, І не бачить, і не знає». (Стик – це стилістична фігура. Особливість якої полягає в тому, що останнє слово рядка або словосполучення повторюється на початку наступного рядка). Завдяки цим засобам перед читачем зримо постає образ ліричного героя – людини надзвичайно чуйної до людського горя.

- Які властиві поміщикам риси виділив у цьому уривку Шевченко?

Учень. Поміщики розбещені, «недолюди», «діти юродиві», «ненаситі». Вони виступають як ворожа сила по відношенню до «люду потомленого», доведеного до відчаю.

Учитель. Зверніть увагу, що у творі не знайдемо окремо взятого образу кріпосника, а це означає, що він визначає спільні риси для всіх поміщиків. У протиставленні кріпосників і народу виражені дві світоглядні позиції, два способи життя.

  З великим болем поет говорить про прірву між українськими поміщиками і українським народом, про недолю любої йому України.

- Яку ще злободенну проблему порушує Шевченко в наступному уривку?

Учень. У чужому краю

             ........................

            З святими горами Дніпро!

Поет порушує проблему схиляння перед Заходом, зокрема перед Німеччиною, де можна, мовляв, навчитись, як вирішити всі важливі питання українського народу.

Учитель. А що радить ліричний герой?

Учень. Він заперечує пошуки добра, правди, волі «У чужому краю... На чужому полі», стверджуючи, що тільки:

В своїй хаті своя й правда,

І сила, і воля.

Адже Україна – це рідна, єдина, не схожа на інші прекрасна земля:

Нема не світі України,

Немає другого Дніпра...

Учитель. Я знаю, діти, що було б добре саме після цих слів провести паралель і пов’язати із сьогоденням, але це ми зробимо на наступному уроці, бо і завдання домашнє допоможе нам у цьому.

Учень. Схаменіться! будьте люди,

             ...........................................

             Немудрі одурять!

Учитель. Тон звертання поета до панства постійно змінюється – він то гнівний. Іноді навіть сердечний, коли просить полюбити щирим серцем свою країну, бо царський уряд перетворив її на руїну, а народ на рабів.

- Який тон звучить у цих рядках?

Учень. Тут звучить вимогливий заклик схаменутися, по-іншому ставитися до простого народу. Далі чується погроза, бо терпінню людей прийде кінець, і «невчене око» пізнає своїх ворогів.

ІІІ. Підсумок уроку.

IV. Домашнє завдання:

1. Прочитати і проаналізувати другу половину «Послання», давши усну відповідь на такі запитання:

*Як  поміщики виховували своїх дітей?

*Що ж дала закордонна освіта панським дітям?

*Знайдіть в’їдливо-викривальний діалог між ліричним героєм та інтелігенцією. Що хоче поет ним сказати?

*Як ставиться інтелігенція до своєї мови, чи знає історію свого народу?

*Що найбільше хвилює поета?

*А як же змальовані образи ненароджених, тобто простого народу?

* До чого закликає поет у заключній частині твору?

2.Уявіть, у наше розпорядження дали білборди вздовж дороги Харків – Київ, на яких потрібно розмістити слова із «Послання», які здаються вам найбільш актуальними сьогодні. Але вам потрібно пояснити, аргументувати, чому саме ці слова?

Тема уроку 2. Вивчення послання Т.Шевченка «І мертвим, і живим, і ненародженим...»

Мета уроку: забезпечення єдності змісту і форми під час аналізу ідеї, теми, системи образів, суть роздумів поета про причини тяжкого життя поневоленого українського народу; пробудити і  виховувати в учнів активну життєву позицію, любов до рідної мови, а через Шевченкове слово любов і повагу до простого народу, бо він є творцем нашої історії.

Тип уроку: бесіда з елементами дискусії.

Обладнання: автопортрет молодого Шевченка, «Кобзар», Біблія, хліб, виставка учнівських робіт.

Перебіг уроку

І. Перевірка домашнього завдання.

Учитель. Діти, прошу вас запам’ятати,  що споконвіку в українців були святими: Біблія – символ християнської віри, хлібина – символ добробуту і гостинності, а згодом «Кобзар» Тараса Шевченка, що є символом розуму і мудрості нашого народу.

  Сьогодні ми продовжимо вивчати один із творів великого Кобзаря – послання «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє». Чому на цей твір Шевченка ми виділили два уроки? Я вважаю, що це один із усіх творів української літератури, який заставить навіть байдужу до всього людину задуматися над минулим нашого народу, провести паралель до сьогодення і поставить питання: «...що ми? Чиї сини? яких батьків?».

На попередньому уроці я розповіла вам про дві версії щодо алегоричності назви твору і попросила аргументувати, яку ви вважаєте більш вірною, на вашу думку? Прошу пригадати зміст першої та другої версії.

- Перша. У Миколи Гоголя є поема «Мертві душі», яку ви будете вивчати пізніше. «Мертвими»  Гоголь називає  поміщиків. Дехто вважає, що і Шевченко також мертвими називає українських поміщиків-кріпосників. Живі – це інтелігенція, про яку поет говорить найбільше, дає їй досить глибоку, вичерпну характеристику. Ненароджені – то простий народ, «брати незрячі, гречкосії», поневолені, політично пасивні.

- Друга. Послання охоплює минулий («мертвим»), теперішній («живим») і майбутній («ненародженим») часи, а разом – це вічність, що поширюється і на нас з вами.

Учні доказують свою думку.

Учень1. Я дотримуюсь другої думки, бо поет звертається до історичного минулого нашого народу, до своїх сучасників, щоб допомогли простому поневоленому люду, а також до майбутніх поколінь, щоб учились поважати свій народ, його історію.

Учень 2. Мені здається, що і перша думка є правильною. Поміщики-кріпосники вже мертві, бо кріпосницький лад потрібно було знищити, що зробили у 1861 році, живі – це сучасники поета, інтелігенція, яку Шевченко просить повернутися обличчям до поневоленого люду, зробити хоч що-небудь для полегшення його життя. А ненародженими  є прості «незрячі гречкосії», які не відчувають поки, яка сила в їх руках, бо не народилися ще до боротьби.

Учитель. Ось ми почули два погляди, які, на мою думку, обидва правильні, бо суть одна: звернути увагу на життя простого народу, допомогти  не солодкими словами, а ділом.

- Яким постає перед читачами ліричний герой?

Учень. Ліричний герой заявляє про себе відразу, відверто з перших рядків  твору. Він схвильований, обурений, бо пани оглухли, пруться на чужину, деруть шкуру з простих людей. Його турбує загальна байдужість, що запанувала  у рідному краї. Упродовж усього послання ліричний герой, який передає слова самого поета, говорить про прірву між українськими поміщиками і народом.

Учитель. Які властиві поміщикам риси виділив у творі Шевченко?

Учень. Шевченко не називає ні одного прізвища чи імені, але дає чітку характеристику розбещеного, безкарного поміщицтва. Він звертається до них, як до підсудних словами в наказовій формі: схаменіться, подивіться, не шукайте, будьте люди, не дуріте дітей ваших, учітеся, думайте, часом поет вдається до вульгарних означень «недолюди», «діти юродиві», «ненаситі»).

ІІ. Опрацювання нового матеріалу.

Учитель. Удома ви опрацювали ту частину поеми, де Шевченко дає характеристику  панської інтелігенції. Яка думка виражена в рядках послання:

Не дуріте дітей ваших,

Що вони на світі

На те тільки, щоб панувать...?

Учень. Ліричний герой звертається до панів, які виховували своїх  дітей у великопанському дусі, навчали за кордоном, готуючи їх до панування над кріпаками.

Учитель. Далі Кобзар переходить від батьків-поміщиків до характеристики їх  дітей, панської інтелігенції. Що ж дала закордонна освіта паненятам?

Учень. А нічого. Закордонна освіта відривала їх від усього національного, приводила до духовної спустошеності.

І Коллара читаєте…

Учитель. Розповідь про духовне зубожіння поет передає за допомогою сарказму  в діалозі між ліричним героєм та інтелігенцією. Знайдіть, прочитайте і прокоментуйте ці рядки.

Учень зачитує діалог і аналізує.

Добре, брате,

Що ж ти такеє?

.........................

Правнуки погані!

Цим в’їдливим тоном поет передає яскраву характеристику панської молоді й оцінку її знанням.

На сьогодні (учень)   підготовив нам невеличке повідомлення  про слов’янофілів.

Учитель. Що ж висміює автор у цьому уривку?

Учень. Ця шаржована сцена дотепно висміює безликість, обмеженість і тупість тієї частини суспільства, яка мала б прокладати шляхи своєму народові до прогресу, освітлювати їх власним розумом. Відірвана від свого народу така інтелігенція нездатна  виконати покладені на неї обов’язки.

 (Повідомлення учня)

Учитель. Як бачимо, українська інтелігенція прихильно ставиться до настанов вивчати «всі мови слов’янського люду», а свою?

Учень.  «А своєї

Дасть бі...Колись будем

І по-своєму глаголать».

Учитель. Зверніть увагу, що після слова «дасть бі…» стоїть три крапки, що краще говорять за будь- які слова. Ця інтелігенція не знає ні своєї мови,  ні своєї історії, однак знаходить високопарні слова, щоб похвалятися подвигами козацтва.

Шевченко  різко припиняє псевдопатріотичне пустослів’я про героїчну епоху, бо вона:

Кров’ю вона умивалась,

А спала на купах,

На козацьких вольних трупах,

Окрадених трупах!

Учитель. Поет різко висту­пає проти рідних «шанувальників» історії Ук­раїни, які вістять, що, мовляв, наша історія — «це поема вольного народа», і радить наново прочитати тую славу, не мина­ючи чого? Зачитайте  («ані титли, ніже тії  коми, все розберіть..»)

Що розібрати треба українцям? «Що ми? чиї сини? яких батьків? Ким? За що закуті?»

Відтак робить висновок, що «ваші славні Брути», це:

Раби, подножки, грязь Москви,

Варшавське сміття — ваші пани,

Ясновельможнії гетьмани!

Чого ж ви чванитеся, ви!

Сини сердешної Украйни!

Що добре ходите в ярмі,

Ще лучче, як батьки ходили?

Не чваньтесь, з вас деруть ремінь,

Аз їх, бувало, й лій топили.

Нічого хвалитися, каже поет, що Польщу ви «колись завалили». Чому не треба хвалитися?:

Правда ваша, Польща впала

Та й вас роздавила!

Та от як кров свою лили

Батьки за Москву і Варшаву,

А вам синам передали

Свої кайдани, свою славу!

Прокоментуйте ці слова.

До чого це призвело?

Доборолась Україна До самого краю.

 Гірше ляха свої діти Її розпинають, —

а сам провістить:

 «Я ридаю, як згадаю діла незабуті дідів наших.

Тяжкі діла! Якби їх забути» —

Учитель. Т.Шевченко прагне переосмислення українсь­кої історії без обілювання, а в основі жорсткої правди (знайдіть і зачитайте):

Отак і ви прочитайте,

Щоб не сонним снились

Всі неправди, щоб розкрились

Високі могили

Перед вашими очима,

Щоб ви розпитали

Мучеників: кого, коли

За що розпинали! —

Учитель. отже, чого хоче автор?  (хоче воскресіння слави України).

Учитель. Знайдіть, за допомогою яких художніх засобів поет змалював правдиву картину багатостраждальної історії свого народу?

Учень. Протиставлення, що козацтво визволяло, ходило в походи, а нині навпаки, на самій Січі «мудрий німець картопельку садить». Гнівної іронії проти поміщиків та їх нащадків, які пишаються кайданами, що отримали у спадок від батьків.

Учитель. У фінальному уривку Шевченко всіх називає братами, бо ж усі українці, нагадуючи, що за Біблією – усі брати. Слово «обніміте» виступає анафорою і звернене до всіх представників суспільної верхівки. Разом із поетом віримо і ми, що забудеться «давняя година», настане радісний день національної згоди, «І оживе добра слава, Слава України».

На сьогоднішній урок вам було задане творче завдання. Нагадую:  білборди  на дорозі від м. Харкова до м. Києва надали для вас, щоб ви розмістили на них слова, які стали афоризмами, із «Послання»Тараса Григоровича Шевченка, які, на вашу думку, є найактуальнішими сьогодні для нашого суспільства. Але свою рекламу потрібно захистити перед членами комісії. Ви працювали в парах, тому дозволяється і захищати парами.

  Учень 1.  В своїй хаті своя й правда,            

І сила, і воля.

(Як і Шевченко, я проти того, щоб продовжувались пошуки добра, правди, волі «У чужому краї...На чужому полі». Своя хата – образ-символ України).

 Учень 2. Нема на світі України,

                 Немає другого Дніпра...

(Хочу разом із автором заперечити, що не можна знайти щось краще за свою землю, не можна сліпо насаджувати чуже, бо наша Україна – це рідна, єдина, не схожа на інші).

Учень 3. Чого ж ви чванитеся, ви!

                 Сини сердешної Украйни!

                Що добре ходите в ярмі,

                Ще лучче, як батьки ходили.

(Цими словами маю надію пробудити національну гордість синів України,  задуматися та проаналізувати, чому ми ніяк не можемо побудувати незалежну сильну державу).

Учень 4. Не минайте ані титли,

                Ніже тії коми,

                Все розберіть...

(Шевченковими словами закликаю усіх українців глибше  пізнати свою справжню історію, вивчати її уроки, щоб двічі не ставати на одні й ті граблі).

 Учень 5.  Учітесь, читайте,

                  І чужому научайтесь,

                  Й свого не цурайтесь.

(Шевченко звертається до нас, українців, і до всіх людей світу,щоб ставали високоосвіченими , але не цуралися свого рідного,

бо таких, хто забуває своє, покарає Бог, проклянуть люди).

Учень 6. Доборолась Україна

               До самого краю.

(Гіркі слова правди на рекламному щиті – наше сьогодення. Звичайно, чвари серед українців за владу – це ніж у серце України, але й ми потихеньку кров  із цієї рани точимо: забуваємо свої звичаї та обряди, не дотримуємось прадідівської науки, соромимось материнської мови, не бережемо природне багатство  і впевнені, що немає нашої вини у бідах  України, а винні лише  верхи).

Учень 7. Схаменіться! будьте люди,

                Бо лихо вам буде.

(Мені не дуже хотілося б, щоб цей рекламний щит був  на трасі.  Його потрібно розмістити там, куди виходять вікна із Верховної Ради, із міністерських кабінетів.  Шевченко писав ці рядки можновладцям не погрозою, а  проханням-попередженням).

Учень 8. Обніміться ж, брати мої,

                Молю вас, благаю!      

(Я  ці слова розмістив би там, де тільки є бігборди. Вони – заклик-нагадування, що всі люди – брати: і до сусідів, які не миряться, і до братів, що не можуть ніяк поділити батьківський спадок, і до представників влади, до всіх людей, бо єднання – єдиний шлях до добробуту, щастя і миру на Землі.

Учень 9. А своєю рекламою, шановні, я взяла  «Кобзар» і написала, що тут можна знайти відповіді на всі запитання, які ставить життя перед людиною.

ІІІ. Підсумок уроку

IV.Домашнє завдання.

1.Вивчити уривок напам’ять.

2.Підготовитися до твору-роздуму на тему: «Що потрібно робити нам, щоб здійснилися слова Шевченка:

                 І оживе добра слава

                 Слава  України...»