Вклоняюся низько учительській долі

                             Вклоняюся низько учительській долі       

         Немає такої шанованої людини у світі, звичайно,  після мами та батька, як перша вчителька. Це ідеал, кумир на все життя, приклад. Хочемо ми того чи ні, образ першої вчительки назавжди закарбований  у наших серцях. І крізь роки  спогади про вчителів, навчання,  друзів, перші досягнення, шкідьні свята, зустрічі, перемоги чи невдачі  стають яскравішими  та  найбільш зворушливими.

        Сьогодні мені, сивочолій людині з багаторічним учительським досвідом за плечима, хочеться поринути у своє  дитинство, шкільне життя. У ті щасливі й незабутні дні й роки, коли я, мале дівча, з радістю  переступила поріг тепер такої рідної мені школи. У чарівний світ шкільного дитинства мене впевнено повела тепла й надійна рука першої вчительки  Ніни Микитівни, усміхненої, доброзичливої, дорогої мені людини. Ми були найменшими пасажирами на нашому великому кораблі знань, цікаві до всього нового, трішки  вертляві, непосидючі, які іноді самостійно ще не могли знайти відповіді. Нам завжди на допомогу  приходила наша Ніна Микитівна: пояснювала матеріал терпляче, чітко, зрозуміло, наводила  конкретні приклади.  Вона не тільки вчила, але й виховувала у своїх учнів чуйність, людяність, доброту. Завжди підтримувала нас: знаходила  влучні слові, ії очі випромінювали стільки тепла, що наші маленькі серця наповнювались радістю – і смутку  як не було. Її душевне тепло зігрівало кожного. Вона була для нас другою мамою та найкращим другом, який уміє вислухати, заспокоїти й зберегти таємницю.

        І сьогодні не  забуваю.  як вона  завжди раділа нашим маленьким перемогам. Усе її тішило: чітко декламований вірш, правильно  й грамотно виконане завдання в  зошиті, а пізніше – цікаво написаний твір, вчасно розв’язана задача. Наша вчителька завжди раділа за нас, і за це ми її дуже любили й памятаємо навіть у дорослому віці.

        Усі ми знаємо: професія вчителя дуже важлива, складна та відповідальна. У його руках - доля кожного учня, якого він навчає. Праця педагога також важка й виснажлива, адже він повинен бути не тільки вчителем, а й порадником і взірцем. Такою була й  назавжди залишиться для своїх учнів наша незабутня  Людмила Львівна, наш єдиний і найкращий класний керівник.  Саме вона прищепила нам любов до знань, допитливість, наполегливість, віру в себе. Вона навчала нас, своїх вихованців, бути мужніми, не лякатися життєвих труднощів, мати почуття власної гідності.

        Кажуть, що справжній  учитель запам’ятовується назавжди. Так воно і є. Ким би ми не стали, куди б нас не закинула доля – завжди від серця до серця тягнуться невидимі ниточки спогадів про мудрого порадника й вірного наставника. До сих пір учні нашого класу памятають, як ми організувалися на збір лікарських рослин, ініціатором якого була мережа аптек. Нам так хотілося не підвести Людмилу Львівну, зробити їй приємний сюрприз, і саме тому  ми в неділю  організувалися  для участі в цій акції. У понеділок на загальношкільну лінійку кожен учень нашого  класу приніс клунок  лікарських трав. Нас зустрічала оплесками вся школа.  Людмила Львівна  сяяла від радості: на вустах була посмішка, на очах – сльози радості. У пам’яті назавжди залишаються добрі усміхнені очі та  велика материнська любов.

        Доземно вклоняємося Вам, дорога й незабутня наша Людмило  Львівно, за Вашу любов і ніжність, підтримку та розуміння, справедливе слово, мудру своєчасну пораду та просто за те, що Ви були й будете завжди в нашому житті.      Ми переконані: наша школа - найкраща. У школі завжди був дружний колектив учнів та вчителів. Упродовж  навчального року  відбувалося багато олімпіад, змагань, конкурсів.  З великою пошаною та вдячністю згадую свою  учительку   української мови та літератури Ніну Карпівну, яка мені - приклад для наслідування. Вона проводила з нами літературні ігри, заочні подорожі, учила розгадувати кросворди, ребуси,  вікторини, готувала до іспитів.  На її уроках завжди панувала уважна робоча тиша, було цікаво слухати   розповідь учителя чи відповіді однокласників. Ніна Карпівна для нас була  другом і порадником, наставником. Уміла відчувати наш настрій, учила дітей  пізнавати самих себе, логічно мислити. Вона добра й справедлива, вимоглива, тому ставила лише заслужені оцінки. З якою емоційною енергією і душевною зацікавленістю вона розповідала про поетів, письменників,  навчала нас бути вихованими, чесними, ввічливими, хотіла, щоб ми виросли гідними людьми. А ще вона навчила нас любити нашу рідну Україну! Я дуже люблю й добре памятаю  свою школу. У ній  завжди були прекрасні  вчителі. Хочу бути щасливою! Я  дуже люблю свою роботу й дітей, намагаюсь бути справедливою та вимогливою до учнів;  поважаю батьків та дітей, наших учнів,  шаную колег-учителів, із якими спілкуюся щоденно,  працюю з ними багато років поспіль  пліч-о-пліч. 
        З якою емоційною енергією і душевною зацікавленістю  Ніна Карпівна  розповідала про поетів, письменників!  Саме завдяки нашій енергійній учительці  люблю твори Тараса  Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, із задоволенням їх вивчаю разом із дітьми. Любов до української мови, до літератури мені прищепила моя вчителька.  Я їй дуже вдячна, шаную за те, що вона була в моєму житті й назавжди залишиться в моїй памяті.

         Не можу не згадати добрим словом вдячності нашого директора школи Петра Григоровича, учителя математики, висококваліфікованого спеціаліста  й майстра своєї справи, просто дуже хорошу людину. Складну задачу чи приклади він умів пояснити так, що зрозуміє й розвяже їх кожен. Ми дуже любили й поважали Петра Григоровича за високий професіоналізм, повагу як до батьків, так і учнів. Це дійсно Людина з великої літери. Якщо необхідно було пояснити складний матеріал дітям через відсутність їх у школі через хворобу чи з іншої причини, він обовязково знаходив час.

        Я щаслива тим, що в моєму житті були такі прекрасні вчителі. Щиро дякую Вам, дорогі мої наставники, учителі-предметники, за підтримку та науку, цікаві предметні та життєві уроки. Вічна Вам память за Вашу працю, натхнення, високий професіоналізм, недоспані ночі, розуміння нас, ваших учнів.