Все про публіцистичний стиль

Публіцистичний стиль, сфера його використання, призначення, основні ознаки.

Публіцистичний стиль – це стиль засобів масової інформації – газет, журналів, телебачення, радіо, громадсько-пропагандистських видань. Без нього не обійтися, коли відбувається формування громадської думки, обговорення суспільно-політичних ідей або дебати, політична пропаганда та сприяння розвитку суспільства. Тобто публіцистичний стиль розрахований відразу на великі маси, а також на кожного громадянина окремо.

Мета публіцистичного стилю - інформувати, передавати суспільно значущу інформацію з одночасним впливом на читача, слухача, переконуванням їх у чомусь, уселяти їм певні ідеї, погляди, спонукати до відповідних вчинків та дій. Сфера використання публіцистичного стилю мовлення - суспільно-економічні, культурні, політичні відносини.

Для публіцистичного стилю мовлення притаманні логічність, емоційність, образність, оцінність. У текстах широко вживається суспільно-політична лексика. Публіцистичний текст будується як наукове міркування: порушується важлива суспільна проблема, аналізуються й оцінюються можливі шляхи її вирішення, формулюються узагальнення й висновки, матеріал розміщується у строгій логічній послідовності, використовується загальнонаукова термінологія. Це дещо наближає його до наукового стилю.

Для публіцистичної промови характерні пристрасність, спонукальність. Найважливіша вимога, що ставиться перед публіцистикою, - загальнодоступність: вона розрахована на широку аудиторію і має бути доступною для всіх. Публіцистичний стиль має багато спільного і з художнім стилем мовлення, оскільки для ефективного впливу на читача (слухача), його чуттєву сферу, уяву, той, хто пише чи виступає, використовує епітети, метафори, порівняння та інші образні художні засоби, вдається до фразеологічних висловів, навіть просторічних слів, що посилюють емоційний вплив мовлення.

Основні ознаки:доступність мови й формулювань (орієнтація на широкий загал),поєднання логічності доводів і полемічності викладу,поєднання точних найменувань, дат, подій, місцевості, учасників, виклад наукових положень і фактів з емоційно-експресивною образністю,наявність низки яскравих засобів позитивного чи негативного авторського тлумачення, яке має здебільшого тенденційну ознаку,наявність художніх засобів (епітетів, порівнянь, метафор, гіпербол тощо).

Основні мовні засоби:синтез складників наукового, офіційно-ділового, художнього й розмовного стилів,насичення лексики суспільно-політичними й соціально-економічними термінами, закликами, гаслами,використання багатозначної образної лексики, емоційно-оцінних слів, експресивних сталих словосполук, перифраз,живання в переносному значенні наукових, спортивних, музичних, військових та інших термінів,використання чужомовних суфіксів -іст (-ист), -атор, -ація тощо, префіксів псевдо-, нео-, супер-, інтер- тощо,різні типи питальних, окличних та спонукальних речень, зворотний порядок слів, складні речення ускладненого типу з повторюваними сполучниками та інше,влучні афористичні, інтригуючі заголовки

Публіцистичний стиль щодо жанрів, мовних особливостей і способів подання інформації поділяють на такі підстилі:стиль ЗМІ — засобів масової інформації (часописи, листівки, радіо, телебачення тощо),художньо-публіцистичний стиль (памфлети, фейлетони, політичні доповіді, нариси тощо)есе (короткий нарис вишуканої форми),науково-публіцистичний стиль (літературно-критичні статті, огляди, рецензії тощо). Формою реалізації для публічного стилю може бути промова, стаття, памфлет, гумореска.