Всі ми родом із дитинства.

                         Всі ми родом  із дитинства.

                                                             Я хочу відтворювати на склі фарбами

                                                             всю красу нашої неповторної природи,

                                                            нашу культуру і її давніми традиціями.                             

                                                            Хочу змалювати життя наших людей,

                                                            згадати нашу славну українську минувшину.

                                                                                                             І. Сковорода.

Комбінований урок - експедиція

з декоративно-прикладного мистецтва

в «10» класі (х/в)

на тему: «Ікона святого Миколая», живопис на склі

 ( такий комбінований урок-експедицію можна проводити і на факультативах, і на гуртках...)

                   Тема.   Всі, ми, родом із дитинства.

                                Подорож в українську минувшину.

                                Живопис на склі «Ікона святого Миколая».

Мета: поглибити і розширити знання з традиційно-побутової культури українців; та звичаїв українського народу; формувати художній смак; формувати уявлення про особливості художньо-образної мови; виховувати інтерес і любов   до мистецтва свого народу; розвивати уяву, фантазію, творчі здібності, навички планування своєї діяльності; виховувати інтерес до народної творчості, навички дослідницької роботи з вивченням традицій; розуміти символіку кольору в іконі; поглиблення і розширення знань, навичок і або іншим інструментом.

І. Організація сприймання матеріалу.

Розповідь учителя.

    Живописна техніка малювання на склі має давні традиції як у професійному, так і в народному мистецтві, сягаючи корінням часів Візантії та Риму. У центральній Європі розвиток цього виду живопису припадає на ХУІІ—ХУШ ст..

    В Україні живопис на склі поширився з XIX ст.. переважно з західних регіонах. Живопис українських маис-зіз ідаптузазс і набув самобутніх оепонан гне, унни на склі, написані пса потриманий лєокобнлн лпиписіз пов'язувалися — гільки з релі: ієно, а н s наполним изо; ним за естетичними уподобаннями і призначалися для інтер'єрів сільських хат. Нерідко такі ікони називають народною картиною на склі.

     Художня особливість українського живопису на склі виявляє себе яскравим колоритом, багатою декоративністю, площинністю зображення. Арсенал зображувальних засобів при цьому мінімальний: графічна лінія, обмежена палітра локальних кольорів - червоного і чорного, білого і синього, жовтого та зеленого. Прикметною стилістичною ознакою українського живопису на склі є лінійна розробка площини. Прямі і хвилясті лінії, вільно покладені за формою, створюють м'який плавний контур, який окреслює силует фігури, риси обличчя, виявляє основне, характерне без зайвих деталей. Ритм ліній оживляє локальні кольори площини, декоративно збагачує композицію.

     Майстри розписів на склі володіли магічною мовою декору та образу, тому робота з-під їхніх рук народжувалася швидко, задум втілювався в ту чи іншу форму природно і легко, по-мистецьки переконливо і правдиво. Особливість такої техніки полягала в тому, що картина малювалася з одного боку, а сприйняття йшло з іншого боку, тому художнику треба було володіти специфічним «кінематографічним» відчуттям.

     Розпис на склі — один із видів художньої обробки скла шляхом нанесення на його поверхню сюжетних або орнаментальних композицій за допомогою фарб, золотої та срібної фольги. Існують два способи розпису скла: холодний та гарячий. Холодний, тобто звичайний, це розпис скла фарбами без подальшої технологічної обробки як скла, так і фарб. Цей вид техніки був поширений у ХVІ ст.. у Венеції: фарби наносили на зворотню поверхню скла у зворотній послідовності, тобто спочатку наносили світло, а потім тіні. Гарячий розпис скла полягає у розписуванні легкоплавким склом різного забарвлення - шляхом закріплення його до поверхні виробу розтопленим на слабкому вогні. Таке скло іноді називають емаллю.

   Ви вже готувалися до уроку, і кожен із вас підготував перший етап роботи на склі це:

1.Підготовка скла (вирізка, шліфування країв, знежирення);

2.Виконання робочого ескізу;

3.Добір кольорової палітри для живописної роботи;

4.Виконання контурного рисунка.

ІІ. Практична діяльність учнів.

Вчитель пояснює виконання завдання.

А тепер приступите до наступного етапу:

1.Нанесення елементів декору, дрібних деталей;

2.Заповнення роботи кольором;

З.Замальовка тла та збагачення художньої роботи різними підкладками (фольгою, кольоровим папером тощо ).

ІІІ. Практична діяльність учнів.

Учні приступають до виконання завдання і висловлюють думку в голос. Учнівська бесіда «етнографічної експедиції» подорож із легендами про святого Миколая.

1. Учень: А що ви знаєте про св.. Миколая - патрона моряків, банкірів, студентів,   мандрівників, дітей?

2.Учень: Св. Миколай народився в Патарі (тепер Туреччина), біля 280 р. маючи 19 років був висвячений на священика, а опісля став єпископом у Мирі.

     Казали, що ще будучи немовлям,- в дні посту відмовлявся від материнського молока. Дитиною і юнаком був незвичайно добрий, побожний і чинив обрі діла.

    Про нього постало багато легенд у цілій Європі, створено велику кількість              мистецьких        картин, вітражів, плоскорізьб і скульптур. Написано багато драм на тему його чуд і їх поставлено вже в XII і XIII ст.. по всіх містах і селах Європи.

 3.Учень: а, я, чув від своєї бабусі таку легенду.

   У місті Патарі жив один чоловік, який мав три дочки. Тому,що він

не мав грошей на їхнє придане, не було виглядів, щоб вони вийшли заміж. Тому він вирішив продати найстаршу дочку в неволю. Про це довідався св.. Миколай і потайки вечором кинув у відкрите вікно кімнати мішечок з золотом. Це врятувало найстаршу дочку. За якийсь час прийшла черга на середущу дочку. Не було приданого і батько був примушений продати її в

неволю. І знову Святий Миколай підкинув торбинку грошей, так, щоб ніхто того не бачив. Коли прийшов час наймолодшій дочці виходити заміж, а грошей не було,і її чекала неволя, батько дівчат заховався біля хати; і коли Святий Миколай кинув знову мішечок з золотом, батько схопив його за руку. Виявам вдячності не було міри й слава про добрі діла Святого Миколая рознеслась по цілому місті. На цю тему намальовано Багато картин.

4.У-нь: я, хочу розповісти вам іншу легенду. Ось послухайте.

    Це було за часів імператора Констянтина, коли Миколай був єпископом в Мирі. Констянтин післав трьох генералів, щоб придушити повстання у віддаленій країні. По дорозі вони мали різні пригоди, але доручення вони виконали. Та в між часі їхні Вороги наговорили Імператорові на них багато неправди і він засудив генералів на смерть. Перебуваючи в тюрмі генерали дуже сердечно молились і просили порятунку в Бога. І тоді імператорові уві сні з’явився Святий Миколай і сказав не вбивати генералів, бо вони не винні. Тієї ж ночі приснився він і тим, які очорнили генералів, і наказав їм піти і розповісти імператорові правду. Вони злякались, так і зробили. Імператор звільнив генералів, а вони роздали все своє добро й стали монахами.

5.У-нь: так, твоя легенда цікава, а, я знаю не менше захоплюючу легенду про трьох студентів.

   Три молоді студенти, мандруючи, задержались в одній гостинниці. Коли

Поснули,— власник перешукав з цікавості їхні речі, а коли знайшов у них більшу суму грошей, забрав гроші собі, а студентів вбив, ховаючи їхні тіла в бочки з огірків. За якийсь час у цій гостинниці ночував св.. Миколай. Він розгадав, що там сталося, віднайшов тіла студентів і привів їх до життя.       Всі ці легенди поширювали малярі та драматурги, їх пристосовували до місцевих країн та обставин. З бігом часу студентів змальовували все молодшими і меншими, аж вкінці представляли їх, як трьох хлопчиків, яких вбив м'ясар. І так поволі Святого Миколая представляли як опікуна дітей. Особливо у Франції швидко почали Називати школи та дитячі притулки іменем Святого Миколая. внаслідок цих різних легенд св.. Миколай став патроном мандрівників, моряків, банкірів, а також і злочинців,які також звертались до нього в потребі.

    Культ Святого Миколая перейшов до західної Європи з Миру через Україну. Особливо поширювався він з міста Барі в Півд. Італії. Це місто вислало кораблем.

   У 1087 р. людей до мири, де був похований св.. Миколай, і вони викрали мощі його та привезли до Барі. Зробили вони це, буцімто, для того, щоби охоронити мощі улюбленого святого від можливого знищення мусульманами. Барі від тоді славився великою кількістю прощ.

6.У—нь:  а хто знає чому над ломбардом висять три кулі?

Ще й тепер часто побачите над дверима до ломбардів три кулі. Це тому, що в Італії Святий Миколай був патроном банкірів і лихварів і вони своїм знаком обрали три кулі, які означають три мішечки золота з легенди про трьох дочок.

7. У— нь: а чи хтось з вас знає де знаходяться мощі св.. Миколая? Я вам розповім.

   Мощі привезено до Барі і зберігаються вони у підземеллі. Коли за два роки після того єпископ Барі Ілія став папою, він збудував прекрасну базиліку. У ній складено мощі. Цікаве те, що між будівничими було кілька магометан і вони вплели в орнамент базиліки такий надпис арабською мовою: «Немає Бога, є тільки Аллах і Магомет, його пророк». Коли за якийсь час про це довідались церковні чинники, рішили не нищити візерунку, бо він дуже гарний.

   У цілій Європі день 6-го грудня був днем Святого Миколая. А ось недавно -- 6-го грудня 1972 р. перевезено частину молей св.. Миколая до Нью-Йорку і складено в грецькій православній церкві Святого Миколая у Фляшінгу, як виявив приязні, між католицькою та православною церквами.

8.У—нь: вам цікаво почути про дитинство Святого Миколая? То слухайте.

    Давно - давно. 1600 років тому, жив у місті Мирах, у Малій Азії, хлопець Миколай. Нічого не бракувало малому Миколі - ні гарної одежі, ні смачної їжі. Але не мав він ні тата, ні мами. Хлопчик ріс під опікою чужих людей. Але виходив він із свого гарного будинку і грався з дітьми, бачив у яких темних, глиняних хатках вони мешкали. Чув,що вони спали на глиняних долівках і нерідко лягали спати голодні. Був у Миколи старий вчитель, що вчив його Молитися, читати й писати. Одного разу читав він разом з вчителем Святе Письмо, а було там написано: «Коли ти робиш добро, то нехай твоя правиця не відає, що робить лівиця...»

 —Учителю, поясни мені, як це розуміти? — запитав у задумі.

— Це так. сину, коди робиш добро іншому, не треба про це нікому оповідати.

Краще не хвалити:ь своїми добрими вчинками,— відповів учитель.

Це було пізньої осені. Миколі вже було відомо, що багато діток

його околиці сидять голодні в неопалених хатах. Он родина старого Олександра, Мати лежить хвора, у Петруся нема черевиків, а рано він бачив, як мала Софійка збирала на дорозі галузки, щоб запалити в печі.

«Не можу я спокійно спати, коли інші діти голодні, коли їм зимно в хаті»— подумав.

Встав і пішов до комори тихенько, щоб ніхто не чув і не бачив. Набрав у торбинку харчів—муки, олії кілька пляшок, повні кишені сухих яблук і слив, а у своїй скрині відшукав пару теплих панчіх та нові капці. Ще й кілька товстих полін захопив — все поскладавши в велику торбу. Щоб ніхто не догадався і не побачив, що він задумав зробити, Миколайко удав, що йде вже спати, сказавши своїй няні: -   Я вже помолився, добраніч, няню! Іду вже спати. І коли всі вже заснули, він вийшов з торбою і пішов до хатини старого Олександра. Поклав торбину на порозі та й побіг швиденько назад. Всі спали, А вранці старий Олександр знайшов торбину й не міг натішитися дарунками, не знав, що зробити, і не міг догадатися, кому подякувати.

      І так розпочалося таємне обдаровування бідних. Люди молили бога за невідомого, що допомагає їм, а ніхто не догадувався, що то був Миколай. Але слуги Миколині почали спостерігати, що зникають харчі та одежа, ще дрова. І стали сторожити в ночі Миколиного добра. Одного разу, коли хлопчик тільки нагрузив торбу й вийшов із свого подвір’я, слуга наздогнав його:

—Куди ж це несеш цю торбу? Вона ж тяжка, не під силу тобі! - жалів слуга хлопчину.

—Там діти голодні! Я не можу заснути, як згадаю їх голодних у неопаленій хаті! - тяжко зітхнувши сказав Микола.—Зробивши цей добрий вчинок, мені стане легше й я спокійно засинатиму тоді.

      Минули роки, виріс Микола, здобув освіту і не хотів зберігати свого майна для себе. Віддав усе бідним людям. Сам же став священиком і скрізь чинив тільки добро, вчив людей те саме робити для самопочування. За це Бог дав йому силу творити щораз більше добра. Микола лікував хворих, допомагав невинним, що перебувають у в’язницях, кожному в потребі йшов на зустріч. Всі знали й любили Миколу. А коли він помер, то Церква причислила його до святих.

   А тепер діти моляться до Святого Миколая, щоб допоміг їм бути добрими й щоб за те вони були нагороджені. Вони чекають у ніч з 18 на 19 грудиня, щоб почути здібні дзвіночки на санчатах, якими йде до дітей Святий Миколай. Кажуть, що тоді радіє місяць на небі, посміхається, бо він знає, що в цю ніч всі радіють. І ті, що роблять подарунки, і ті, кому їх роблять. Бо найбільше щастя в житті—це робити добро.

9.У- нь: а мені з дитинстві перед сном мама читала казку про золотокучерявого янголятка. І хоч це казка, але вона теж романтична і повчальна. Прошу послухати.

     Золотокучерик був серед янголів на небі найжвавішим і найцікавішим. Його було повно всюди, де його кликали і не кликали. Святий Миколай не раз і нарікав на нього. Але Господь поблажливо усміхався, коли бачив Золотокучерикову цікавість.

    Коли Святий Миколай перед 19 грудня зачав частіше заглядати до своєї великої книги, Золотокучерик цілий час не відступався від нього.

• Візьми мене. Владико, прошу..., візьми з собою на землю! -благало янголятко.

—З дорогої душі взяв би тебе,але ж ти знаєш, що ще не прийшла черга

на тебе.

  Цього року має іти зі мною янголи Павлусь із Києва. Він десять років чекає на свою чергу.

—Святий Миколай погладив янголя по золотих кучерях і воно пішло сумне до свого товариства. Проте, бажання бачити дітей на землі, як вони діставатимуть подарунки, не покинуло його. Золотокучерик, заглядаючи до приготованих подарунків, раптом знайшов спосіб, як дістатися на землю. Він рішив сховатися в наплічник з подарунками. Вірив, що Святий Отець не гніватиметься на нього за цікавість. Як почувався Золотокучерик в дорозі, не важко собі уявити. Найбільше боявся того моменту, коли Святий Отець побачить його у наплічнику. Тому за кожним разом, коли Святий Миколай витягав подарунок, янголятко ховалося на дно наплічника. Та треба було врешті вилізти з нього. Тож, коли Святий Миколай з янголом Павлусем пішли до дітей-сиріток, Золотокучерик вистрибнув з наплічника.

--Золотокучерику, де ж ти «тут взявся?— скрикнув здивований Антипко. Чортик дуже зрадів з товариства янголятка. Вхопив його та почав з радості танцювати. На це надійшов Святий угодник з янголом Павлусиком, Святий

Миколай так здивувався, що аж жезл йому випав з рук.

—Що ти зробив, Золотокучерику? - запитав Святий Миколай таким суворим голосом, що Антипко Святий, прости мені! Я так хотів побачити дітей, радіти разом з ними твоїми подарунками. Вибач мені...! Не гнівайся, прошу! Святий Отець бачив щирість, розумів те, чому Золотокучерик не міг Запанувати над своєю надмірною цікавістю, усміхнувся, а тоді янголятко кинулося йому на шию цілуючи та обіймаючи... — добре, ну, ходи вже з нами, ходи...— сказав Святий Миколай.

    І пішли вони до чемних дітей роздавати подарунки. Золотокучерик помагав відшукувати пакуночки. Найбільше радів, коли діти діставали книжечки, бо ж тоді пізнавав інших дітей, які були такими цікавими, як і він. Золотокучерикові простили Господь і Святий Миколай його цікавість, бо вона походила з доброго серця і до доброго та гарного в людей була звернена.

10.У—нь: ви знаєте, що народна мудрість говорить?

   До 19 грудня—дня св.. Миколая - були приурочені деякі приповідки про погоду та майбутній урожай.

Зокрема, на Харківщині казали: «Як на Миколи іній - буде овес».

В інших областях говорили: «як випаде великий іній — на гарний урожай хліба».

«Як на Миколу піде дощ, то буде врожай на озимину. Морозяний день—на гарний урожай хліба й огородини. Після Миколи пшениця вкриє поле.»

Подекуди 17, 18, 19 грудня справляли так звані Миколині святки. У ці дні

варили кутю та узвар, щоб наступного року був урожай на плоди та ячмінь.

 В околицях Києва ще наприкінці 19-на початку 20 ст. влаштовували обходи, схожі на різдвяне колядування.

Серед українського населення Галичини Закарпаття та інших західних областей з19-ст. набула поширення традиція обдаровувати від імені св.. Миколая. Очолювана парубком, перевдягненим у святого, група молоді обходила двори, роздаровуючи подарунки дітям, а неслухняним залишала палицю як пересторогу на майбутнє.

Через «Миколая» хлопці та дівчата нерідко передавали подарунки своїм коханим.

На Львівщині й Тернопільщині до свята випікали спеціальне печиво -«Миколайчики» -- і клали їх дітям у ночі під подушку.

Слова учителя:

    Святий Миколай Чудотворець вшановується як захисник простих людей, покровитель мореплавства, торгівлі та землеробства, опікун бідних і сиріт. До нього у молитвах звертаються мандрівники.

     В Україні на честь святого Миколая збудовано багато храмів. Відомі його чудотворні ікони. Надзвичайно шанували цього угодника Божого наші славні предки—запорізькі козаки.

    Хтось із найповажніших у родині, переважно дідусь, перевдягався в «доброго Миколая». Вручаючи іменні гостинці, святий Миколай згадував усе те добре, що зробили протягом року малюки. Для чемних і слухняних діток була спеціальна приповідка:

                    Мамусиній господині,

                  Що порядок любить все,

                  Даруночки несу нині,

                   Бо дитина на них жде,

                  Ой голубко, моя крале,

                   Слухай маму все свою —

                  То не тільки книжку й лялю,

                 А й цукерок принесу!

Натомість нечемній дитині пропонувався інший вірш:

                  Ти, дитино, моя мила,

                  Маєш тут, що заслужила,—

                 Я до тебе загостив

                  І дарунок тут лишив:

                 Що не слухала ти тата,

                  Ані мами, ані брата.

                 Тому різку, як той гай,

                Дає святий Миколай!

Звичай обдаровування на Миколая почасти зберігся і в наші дні.

(Учні «б» хорового класу демонструють сценку та пісні).

Дійові особи:

Ангел, жінка-українка, чортик, учні.

Учні виходять з піснею:

І. Пісня «Вже сонце заходить»

 

Вже сонце заходить,Миколи приходить    Дай вам, Боже, щастя, дай Боже, здоров’я,                                                        

Вставайте                                                       Многая літ!

Свої іменини у свої родині                         Щоб ви дочекали. Миколи справляли

Справляйте.                                                 Ще й на другий рік.

Учень І                                        Учень ІІ                                Учень ІІІ

Був колись дідусь                        Лікував їх від хвороби                     Вже давно старця немає.

Старенький                                  Ковалі і хлібороби -                          Та він всім допомагає.

Мав багатство не маленьке,    Всі з бідою йшли до нього.           Хто про нього пам’ятає.

Щире серце мав у грудях,       Бо він силу мав від Бога.               Хто його про щось благає,

Пішов дідусь поміж люди                                                             Бо й по смерті силу має

І усе - усе, що мав,                                                                          Дух  Святого Миколая.

Бідним людям дарував.

Учень ІV:

То ж сьогодні день незвичний.

Ходить світом гість величний!

 Йде, щоби добро творить,

 На любов благословити.

Там, де в душах спокій, рай –

Завітає Миколай!

         2.Пісня « Прийди, Святителю».

Цілий вечір нині у вікно гляджу,      Отче Миколаю, всій моїй родині

 Бо до себе в гості Миколая жду.     Подаруй щасливо жити на Вкраїні.

О, Святителю, прийди!(2р)                     О, Святителю, прийди!(2р).

Вбігає чорт:

Тут Святому нічого робити,

З цими дітьми буду я дружити!

Я навчу бешкетувати,

Лінуватися, брехати.

Вчителів не поважати.

Й нагороду їм готую —

Всім по різці подарую.

3.Пісня чортика:

Накручу я купу різочок                                   Що не люблять мамам помагати,

 Для ледачих, прикрих діточок,                Лише їсти, лиш відпочивати,

 Для нечемних задавак,                         Телевізор витріщатись,

Та ще й розбишак!                                  З усього сміятись

Чорт:

їм накручу купу різочок!

Входить Жінка:

А що це ти тут збираєш?

 А що це ти тут співаєш?

 І для кого патики

 Поскладав ти на купки?

(до залу) То напевно змерз чортяка,

Бо від пекла він далеко.

 (до чорта)

Хочеш ватру розпалити?

Може, чимось пособити? (дістає сірники)

Чорт (злякано):

Ой не руште, добра пані,

Різки - то не для вогню.

Дати дітям неслухняним

Я їм маю десь під ранок.

Маю тут їх список! Ну! (шукає в своїй одежині)

Жінка:

Які різки? Що за описок?

Злих дітей у нас нема!

Може, є десь трохи далі.

Тут шукати їх дарма!

Чорт:

Є, тобі сказати мушу, Є!

 Жінка:

Нема. нема, нема!!!

Чорт (на вухо жінці):

Курять, п’ють потроху пиво.

 А читають —то на «2»!

 На столах у школі пишуть,

 А у зошитах—то ні!

Я їх маю всіх провчити,

Прошу не мішать мені!

Звучить мелодія « О хто, хто Миколая любить»

Заходить Ангел:

Мир і спокій дому цьому,

Тут немає місця злому.

(Чорт пригинається, боїться)

Ангел звертається до чорта:

Хто ти є? Чи можу знати?

Чорт:

Я - чорт - добродій - чудотворець!

Ангел усміхається:

Спинись, бідако! Бач, як забрехався,           Й прославиться Україна!

Та звідки з чорта той добродій взявся?      То ж і згинь, нечиста сило,

Брехням твоїм ціну знаю —                                В цю ж хвилину пропадай.

Часто в школі цій буваю.                            (Чорт ховається за учнями)

Учні тут розумні й щирі,                                         Бо іде з небес на землю                                                                          

І ввічливі, й не ліниві,                                               Чудотворець Миколай!

Ними тішиться родина

4.Пісня «Миколаю помагай».

Нині небо, небо веселиться

І зраділа, зраділа землиця,                  На землі він жив убого,

Отворись Господній рай --                Та святим він став у Бога,

Іде в славі Миколай.                           Заслужив ласки з небес,

Святий Миколай.                                            Сотворив много чудес.

 Все нам помагай!                                          Святий Миколай.

                                                            Все нам помагай!

Учень 1:                                                    Учень 2:

Владико, Отче Миколаю,                              Владико, Отче, ти стражденним

Чудами славний та віками.                           Втираєш сльози в важкім горі.

Тебе ми молимо, благаєм,                              Сприяв все хворим і нужденним,

Покровом будь над діточками.              І тим, що є в гріховнім морі.

Владико, Отче, край наш рідний Тебе віками любить, славить. В честь твою й славу нарід бідний Престоли, храми гарні ставить.

Учень 3:                                                                             Учень 4:

Владико, Отче, лиш у тебе            Владико, Отче, край наш рідний 

Всім дітям поміч і підмога.          Тебе віками любить, славить.

Ти в кожній справі чи потребі      В честь твою й славу нарід бідний

Нам ласку вимолиш у Бога.          Престоли, храми гарні ставить.

Учень 5:

О, змилуйся над нашим краєм.

 Вкраїна просить вся убога!

Веди нас, 0тче. всі благаєм.

 До щастя вічного - до Бога!

5.  Пісня: « Ой хто, хто Миколая любить»

Ой хто, хто Миколая любить.

 Ой хто, хто Миколаю служить

Тому святий Миколай

На всяк час призиває.

На поміч собі призиває

Ой хто, хто живе в його довірі, -

 Миколай на землі й на морі

Сохраняє від напасті.

Не дає од злих пропасти

Святий Миколай.

IV. Завершення уроку;

Учитель організовує виставку учнівських робіт, оцінює діяльність учнів на уроці; Підводить підсумки праці за урок; на закінчення вітає учнів з новорічними та різдвяними святами, що надходять, і бажає:

                     Дай, Боже, у мирі й добрі святкувати,

                    А на рік ще кращих свят вам діждати.

V. Домашнє завдання:

Оформити композицію у завершену художню річ.

1. Вибір матеріалу для рамки.
2. Виготовлення рамки, що підкреслює задум і надає роботі завершеного вигляду.
3. Робота над створенням експозиції.
4. Принести виконану( завершену, оформлену ) роботу.