ЯК ВІДЧУВАЮТЬ КРАСУ ХУДОЖНИКИ. Пейзаж

Про матеріал

Урок допоможе у формуванні в учнів комунікативної компетентності шляхом засвоєння доступного і необхідного обсягу знань з мови навчання, опанування всіх видів мовленнєвої діяльності та набуття певного соціального досвіду

Перегляд файлу

Дата ___________________ Урок № 81

Тема. ЯК ВІДЧУВАЮТЬ КРАСУ ХУДОЖНИКИ. Пейзаж.

Мета: формування в учнів комунікативної компетентності шляхом засвоєння доступного і необхідного обсягу знань з мови навчання, опанування всіх видів мовленнєвої діяльності та набуття певного соціального досвіду.

розширити поняття про пейзажний жанр у живопису;

формувати монологічне мовлення,

формувати уміння розповідати напам'ять вірші;

вчити розуміти зміст картин.

виховувати любов до української культури, любові до рідного краю, формувати почуття Батьківщини.

                                                                 Ход урока
I.    ОРГАНІЗАЦІЯ КЛАСУ
                Дзвоник всім нам дав наказ:

До роботи швидше в клас!

Біля парти станем чемно –

Плине час хай недаремно.

Будемо уважні і старанні всі.

Сядемо рівненько на місця свої.

АКТУАЛІЗАЦІЯ ЗДОБУТИХ ЗНАНЬ

Згадайте, якій темі був присвячений попередній наш урок?
Що ви запам’ятали на уроці?

Завжди у селах наших так було -
Після закінчення, та і під час роботи,
Піснями наповнялося село,
Бо пісня проганяє всі турботи.

І в довгії зимові вечори,
І в літнії короткі теплі ночі,
ЗавждИ мої співали земляки -
Про козаків, калину, карі очі...
- Хто виконує пісню?
Весь час жилОся тяжко на селі,
Та пісня душу людям зігрівала,
ПісЕнь співать навчали дочок матерІ,
Батьки синів співать пісЕнь навчали.

Століттями складалися піснІ -
ПіснІ народні - жартівливі і серйозні,
Вони єднали в мирі й на війні,
Звучали на весіллі і в поході.

Згадаємо ж давайте у цю мить,
Що українці - це народ співучий -
Ніщо не може нашу пісню зупинить,
Наповним піснею наш край квітучий!

МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ

Український народ дуже талановитий: може співати, може тяжко працювати, а після весело відпочивати. Бо велику душу має наш народ. Його душа помічала всю красу, якою наповнюється наша земля. Тільки по-різному виражали люди свої почуття: хтось міг виражав красу словом( складав віршика), хтось - музикою, дехто - поробками, а ще фарбами і пензлем.
Прийшов час тему уроку вам назвати.Ми сьогодні спробуємо розібратися, як відчувають красу художники.
Тепер перевірю: уважні чи ні,

Хто тему уроку повторить мені?

Сьогодні ми познайомимось з картинами, на яких зображена природа, дізнаємося, як назива

СПРИЙНЯТТЯ І УСВІДОМЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Пояснення

Україна має чудову природу– багату та різноманітну. У нас є просторі степи й густі ліси, лагідні моря й величні гори, бурхливі річки та спокійні озера, на просторах країни ростуть тисячі видів рослин та водиться величезна кількість тварин. Змінюються пори року – і кожна з них дарує нам свою особливу красу. Україна завжди асоціюється з безкраїми золотими ланами під чистим блакитним небом. Повний дозрілий колос пшениці символізує багатство та родючість, він важкий і хилиться до самої землі, ніби дякуючи за силу, якою вона його наповнила. Над ланами легко кружляють птахи, і далеко навкруги розноситься їхній спів. Природа України радує око.

Кожен з нас радіє, коли бачить красу навколо. Але художники хочуть залишити мить краси на папері

Біга пензлик по тканині,
Підкоряючись людині,
А людина творить свій.
Не повторний світ живий.

Він і фрукти, і природу

Намалює, і портрет.

Взяв художник на роботу

Пензлі, фарби і мольберт.

Художників, які малювали картини природи, називають пейзажистами. А картини, на яких зображена природа, називають пейзажем.
Тепер перевірю: уважні чи ні,

Хто нові слова повторить мені?

Робота з картинами. Гра «Будь уважним!»

Якщо картина є пейзажем, плескайте у долоні, якщо ні – тупайте.

Бесіда. Гра «Так! Ні!»

Де ми можемо розглянути, помилуватися картинами різних художників?
На жаль, в нашому місті немає музею, але є виставкова зала.
Як ви гадаєте, яким повинен бути художник, щоб у нього вийшло гарне зображення?
Якщо риса, яку я називаю підходить, ви кажете слово «Так!», якщо ж навпаки, то слово «Ні!»

Працьовитим, ледачим, байдужим до краси, наполегливим, повинен вміти фантазувати, має любити природу.

Хто з відомих людей любив малювати? (Л.Українка, Т. Шевченко)
Який би пейзаж намалювали ви, якби були художниками?

Робота за підручником

Запитання до малюнка:

Куди прийшли діти?
Що розглядають діти?
Чим відрізняються картини?
Як називається картина, на якій зображено природу?
Яку пору року зображено на пейзажі?
Як ти вважаєш, це початок зими чи її закінчення?

Заучування вірша

-Послухайте вірш.

Срібні дерева, срібне гілля,

Сріблом пухнастим вкрита земля.

Срібні у синьому небі хмарки.

В срібних заметах срібні стежки...

До якої пори року написані ці рядки?
Чому декілька разів повторюється слово «срібний»?
Що відчуваємо, коли дивимось на пейзаж?

Словникова робота

картина, художній музей, пейзаж, зображення.

ФІЗКУЛЬТХВИЛИНКА

УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ.

Слухання казки із збірника «Веселкові казки»

Веселкова квітка

Який дивовижний сьогодні ранок! Такого самого ранку, вийшов на галявину наш дядько Іван, і трапилась з ним така чудернацька історія.

Іду я собі, милуюся ніжними маргаритками, чудовими кульбабками, рожевою конюшиною. Аж раптом, я помітив серед пишного різнобарв’я дивовижну квітку. Сонце ласкаво пестило її червоні пелюстки, а зелені листочки весело щось шепотіли. Мені так захотілося торкнутися цієї краси, що моя рука сама потягнулася до неї. Коли я лагідно провів по її тендітним пелюсткам, то на пальцях лишився такий самий червоний колір.
Що це? – здивовано запитав я сам у себе, і прислонив пальці об берізку, яка росла поруч. На березовій корі з’явилась яскрава смужка. - Яка краса! – зойкнув я.
Приходь до мене ввечері, я подарую тобі інший казковий колір.
Це хто до мене говорить? - здивувався я.
Я – чарівна, веселкова квітка. Я вмію змінювати кольори від червоного до оранжевого, жовтогарячого, оксамитового до синього, блакитного та фіолетового. Я хочу подарувати їх тобі, бо бачу в твоїх очах добринки, а в серці – велику радість...

Прийшов додому наш дядько Іван, але не може всидіти на місці він ніяк. Все тягне його до широкого лану, до гомінкого лісу та високих гір. Хочеться донести йому красу до людей. Взяв він великий білий аркуш паперу, веселкові фарби і пішов малювати зачаровуючи очі пейзажі.

Так став наш дядько Іван – художником.