З досвіду роботи. "Розвиток особистості школяра шляхом використання інноваційних технологій"

«Розвиток особистості школяра шляхом використання інноваційних технологій»

(З досвіду роботи)

 

                                         Головною  потребою кожного

                                        школяра  мають  стати праця, 

                                        самостійна  думка, відкриття

                                        істини.

                                                                 В.Сухомлинський

 

 

 

 

   Актуальність досвіду. Серед важливих педагогічних завдань, які поставило життя перед сучасною школою, є використання альтернативних форм організації навчання, розробка нових педагогічних ідей та підходів до навчально – виховного процесу, в центрі яких – особистість дитини з її потребами, інтересами та життєвими проблемами. Сучасна школа потребує корінних змін, нових освітніх технологій.

   Саме на школу покладається велика відповідальність за підготовку людини до життя, за формування її громадянської думки. Адже тільки через діяльність в колективі людина входить у суспільство. І такими колективами є для дитини сім’я, школа.

     Активна участь дитини в навчальній діяльності є однією з першооснов формування соціальної активності.

      Процес навчання – це не автоматичне вкладання навчального матеріалу в голову учня, а його напружена розумова робота в цьому процесі. Пояснення й демонстрація, самі по собі, ніколи не дадуть справжніх стійких знань. Учні повинні мати цілком інші навички: думати, розуміти суть речей, осмислювати і вже на основі цього вміти шукати потрібну інформацію, практикувати її та застосовувати в конкретних умовах, формулювати та відстоювати конкретну думку. Цього можна досягти за допомогою активного  навчання.

     Провідна ідея мого досвіду полягає у тому, щоб навчити учня думати самостійно і використовувати отримані знання для вирішення різноманітних проблем; розвивати творче мислення учнів, навчити  їх гнучко адаптуватися до змінюючих життєвих ситуацій.

      Інноваційна  значущість ідеї: вміле використання сучасних  підходів  до  проведення  уроків  для  забезпечення  всестороннього  розвитку  і  виховання  учнів, формування  особистості, підготовленої до активного і позитивно – творчого прогресу, здатної самостійно здійснювати життєвий вибір та приймати креативні рішення.

         У своїй роботі враховую основні завдання, що визначенні в “Конституції освіти ХХІ століття”, комісії ЮНЕСКО: навчити пізнавати, навчити роботи, навчити жити разом.

 Від першого дня роботи в школі і до сьогоднішнього дня, враховуючи рекомендації методик, я стараюсь оцінювати подачу будь-якого навчального матеріалу з позиції учня.

 Таким чином народжуються уроки, на яких дітям працювати легко, бо всі структурні компоненти підпорядковуються віковим особливостям: фізична спроможність, емоційне сприйняття навколишнього світу,  мовленнєвий розвиток, прагнення отримувати нові знання.

 Використовуючи досвід роботи Наталі Петрівни Уткіної -  вчителя початкових класів навчально-виховного комплексу “Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів – ліцей” м. Шепетівки Хмельницької області (журнал “Початкова школа” №7 2004р. ), читаючи посібники “Організація навчального процесу в сучасній школі” М.В.Гадяцький, Т.М.Хлєбнікова та “Сучасний урок. Інтерактивні технології” О.Пометун, Л.Пироженко, та вивчаючи теорію з методичного  посібника “Інтерактивні технології навчання: теорія, досвід, практика” О. Пометун, Л. Пироженко, я дійшла висновку, що кожен учитель має створювати умови для особистісного зростання учнів, яке виявляється у підвищенні їхньої пізнавальної і соціальної активності, вмінні самостійно і критично мислити, здійснювати вибір, відповідати за нього, вміти позитивно і гуманно вирішувати конфліктні ситуації, поважати думку іншого.

  “Школа радості” В.Сухомлинського стала для мене прикладом як потрібно вести по сходинках дитину, щоб вона не відчувала втоми, хотіла вчитись, творити. (Сухомлинський В.О. “Духовний світ школяра” -  т.1 1976р., Сухомлинський В.О. “Павлиська середня школа” –т.4 1977 р., Сухомлинський В.О. “Сто порад вчителеві” – т.2 1976 р.).

 Зважаючи на власні педагогічні дослідження, я вивела для себе формулу успіху: “Вчитися легко, коли вчитися цікаво”. Тому в основу моєї роботи в початковій школі покладено такі ідеї:

1. Навчання буде легким, якщо виклад матеріалу стане для дітей цікавим,                    захоплюючим відрізком життя, сповненим яскравихо бразів.
2. “ Учень – це не посудина, яку потрібно заповнити, учень – факел який треба запалити”. (Стародавня мудрість).
3. Урок в початкових класах повинен бути насиченим практичною діяльністю і наочністю.

Орієнтація на розвиток активної творчої особистості на зацікавленість учня на уроках зумовила вибір мною технології інтерактивного, особистісно-  орієнтованого  навчання,  ігрову  технологію, технологію  розвитку  критичного  мислення.

З метою  розширення  пізнавальних  можливостей  учнів  особливого  значення  надаю  активній  взаємодії  всіх учасників навчального процесу – інтерактивному  навчанню.

Заняття з використанням інтерактивних технологій проходять  цікаво, продуктивно, знімають  закомплексованість в учнів з різним рівнем навчальних досягнень. Головне, що відбувається розвиток творчих здібностей учнів, пізнавальних інтересів.

      На сучасному етапі розвитку освіти  діти дійсно  навчаються тому, що можуть  повністю  себе  реалізувати. Вони  не  бояться  висловити  свою  думку, критику, не  бояться  бути  почутими. Я  побачила, коли діти  працюють  разом, вони  формують  навички, необхідні  для  самостійного  життя: розв’язувати  конфлікти; активно  слухати; критикувати думку, а не того, хто її висловив; аналізувати; приймати рішення.

 

На  уроках  я  дотримуюсь  таких  правил :

• Ніколи  і  нічого  не  робити  за  учнів.
• Ставити  перед  учнями  такі  завдання, з якими  вони  впораються. І  не  тому, що так їм легше, а тому, що їм цікаво, вони  це хочуть зробити, бо володіють  достатнім  досвідом, знаннями  і  навичками, щоб  проявити  самостійність і творчість у виконанні саме такого завдання.
• Уважно  слідкувати  за  рухом  кожного  учня, в той  же  час  не  стаючи  стороннім  контролером за ходом процесу засвоєння матеріалу дітьми.

 

Серед  інтерактивних  методів  навчання я віддаю  перевагу таким методам: ,,Асоціативний кущ“, ,,Мікрофон“,  ,, Мозковий  штурм”, ,, Мозаїка”,  Робота  в  парах ,  Робота  в  групах , ,, Займи  позицію”, ,, Акваріум “, метод ,, Прес” та інші.
 

На етапах актуалізації опорних знань, усвідомлення нового матеріалу я намагаюся підводити учнів  до самостійного вивчення правил, формування висновків, застосовуючи метод “Прес”, що дає можливість учням висловити свою думку з даної проблеми стисло, за конкретною схемою:

              ПОЗИЦІЯ

(Висловіть свою думку, поясніть,

у чому полягає ваша точка зору).    Я вважаю, що...

 

 

 ОБГРУНТУВАННЯ

(Поясніть причину виникнення цієї думки,

тобто на чому грунтуються докази на

підтримку вашої позиції).     Тому що...

 

 

 ПРИКЛАД

(Наведіть факти, що демонструють

ваші докази на підтримку, вони підсилять

вашу позицію).      Наприклад...

 

 

 ВИСНОВОК

(Узагальніть свою думку, зробіть висновок  Таким чином...

про те, що необхідно робити).    Отже...

 

 Так на уроці української мови, вивчаючи тему “Антоніми”, я ставлю проблемне запитання: “Чи будуть слова “вгору” і “вниз” синонімами?”

 Учень відповідає:

Я вважаю, що  слова “вгору”, “вниз” не будуть синонімами.

Тому що за визначенням, синоніми – це слова, близькі за значенням, а слова “вгору” і “вниз” мають протилежне значення.

Приклад. Прикладом синоніма до слова “вгору” може бути  слово “вверх”, а синонімом до слова “вниз” – “додолу”.

Отже, слова  “вгору” і “вниз” не будуть синонімами.

 Під час вивчення теми з математики “Розв’язування рівнянь на знаходження невідомого від’ємника” учням пропоную розглянути схематичне рівняння і дати відповідь на запитання:

• Як називаються числа при відніманні?
• Що невідоме в цьому рівнянні ?
• Як знайти невідомий від’ємник?

Учень відповідає:

Я вважаю, щоб знайти невідомий від’ємник, треба від зменшуваного відняти різницю.

Віднімаємо тому, що від’ємник менший від зменшуваного. Віднімаємо від зменшуваного  тому, що зменшуване – найбільше число.

Наприклад: 50-х = 20. Від зменшуваного 50 віднімаємо різницю 20. Отримуємо від’ємник 30. Перевірка: 50-30=20.

Отже, щоб знайти невідомий від’ємник, треба від зменшуваного відняти різницю.

 Застосування цього методу сприяє виробленню й формуванню учнями аргументів, висловлюванню ними думок з дискусійних питань виразно і стисло, формуванню вміння переконувати інших, вести дискусію.

 Вивчаючи тему “Охорона води”, застосувала технологію “Коло ідей”, висунувши дискусійне питання: “Що потрібно зробити, щоб запобігти забрудненню водойм?” Запропонувала обговорити його  в групах, але:

 І групі – з позиції лісника;

 ІІ групі – з позиції директора цукрового заводу, іншого керівника; 

 ІІІ групі – з позиції директора водоканалу;

 ІV групі – з позиції учня, громадянина.

 Після того як учні вичерпали час на обговорення, кожна група доповідала всьому класу лише той аспект, який обговорювали. Під час обговорення теми складали список запропонованих ідей та записували його на дошці. Застосування цієї технології дало змогу уникнути ситуації, коли група, що виступила першою, подавала свою інформацію з проблеми.

 Таким чином, кожен учень був залучений до обговорення проблеми, що сприяло розвитку мислення, мовлення, вміння доводити. Це дало змогу

 На уроці читання, аналізуючи оповідання Василя  Сухомлинського учням свідомо й глибоко засвоїти навчальний матеріал. “Чому Павлик списав у Ніни задачу”, провела інтерактивну гру “Спрощене судове слухання”, поділивши клас на  три однакові групи: судді, обвинувачі, захисники. Кожна група отримала завдання:

 судді – підготувати запитання;

 обвинувачі- підготувати вступну промову – обвинувачення дій Павлика та виклад аргументів;

 захисники – підготувати промову-відповідь на захист Павлика

 Після обговорення цих завдань діти об’єдналися в нові групи з мінімальною кількістю учасників – з трьох осіб: суддя, що слухав обидві сторони і виніс остаточне рішення, обвинувач і захисник. Після проведення суду в кожній групі оголосили своє рішення.

 Таким чином, застосування цієї гри дало змогу учням дістати уявлення про спрощену процедуру винесення судового рішення, сприяло розвиткові критичного мислення, діалогічного мовлення, вихованню моральних  якостей.

 Дуже часто на початку вивчення певної теми та в кінці на підсумковому етапі використовую стратегію “Мозковий штурм”. Центральне слово-тему ( словосполучення чи фразу) записую в центрі аркуша паперу чи дошки. Навколо пишу слова (фрази), які спадають учням на думку з обраної теми. Створюється асоціативний ряд слів.

 “Мозковий штурм” спонукає учнів думати вільно та відкрито, він націлений на стимулювання мислення про зв’язки з окремими поняттями.

 На уроці читання, під час опрацювання певного тексту, часто використовую рольову гру “Інтерв’ю”. В ній працюють учні: кореспондент (чи кореспонденти) – респондент. Тема інтерв’ю може бути різною – повторювати зміст, або ж доповнювати його особистим cприйняттям кожної дитини.

 Гра “Конкурс красунь” – після того, як учні написали рядок цифри або букви, їм пропоную серед цифр або букв вибрати “Красуню” (найкраще написану цифру  або букву) і “вдягнути” їй корону (намалювати над нею) і “Попелюшку” (найгірше написану цифру чи букву) і поставити над  нею лише крапочку. А потім запропонувати перетворити “Попелюшку” на прекрасну принцесу, написавши якомога краще рядок цифр (букв).

 Гра “Запали вогник” – проводжу під час перевірки математичних або словникових диктантів. На дошці вивішую відповіді прикладів або правильно написані слова. Учні міняються зошитами і “запалюють вогник” (знаходять помилки), пояснюючи один одному написання слів або розв’язання виразів. Якщо помилок немає, діти ставлять один одному додаткові запитання на цю тему. 

 Такі ігри допомагають учням оцінити один одного.

 Підбиття підсумків уроку чи якогось завдання є найважливішою частиною інтерактивного навчання.

 Я навчаю учнів давати оцінку собі та своїм друзям, що дає змогу зважити: чи вміють вони здійснювати перевірку, самоперевірку, взаємоперевірку, давати самооцінку й об’єктивну оцінку знань товаришів, чи вміють обґрунтовувати свої думки щодо оцінювання.

 Учні самі себе оцінюють за кожним з визначених напрямків від 0 до 2 балів.

1. Ви брали активну участь у роботі групи ______.
2. Ви вносили вдалі пропозиції, які врахувала група _____.
3. Ви надавали підтримку іншим членам групи, заохочували їх до роботи  ________.
4. Ви висунули цілком нову ідею (новий підхід до розв’язання, що сподобалося іншим) _______.
5. Ви вдало узагальнили думки інших і просували роботу групи вперед __________.
6. Ви доповідали класові про результати групової роботи _______.

Всього балів _______.

 

       Однією з інноваційних технологій, що допомагає учневі не тільки засвоїти певний обсяг знань, а й сприяє розвитку його особистісних якостей, є технологія формування та розвитку критичного мислення.

 Навчити дітей мислити критично - означає правильно поставити запитання, спрямувати увагу в правильне русло, вчити робити висновки та знаходити рішення. Моя мета: створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини; надати можливість кожному вихованцеві відчути радість досягнення, усвідомлення своїх здібностей, віру у власні сили.

       Розвивати  індивідуальні  та  пізнавальні  здібності  кожної  дитини  допомагає  мені  використання  особистісно - орієнтованого  навчання. Вважаю, що  впровадження  у  навчально – виховний  процес  таких  засобів  активізації, як  навчальна  гра,  розгадування  кросвордів, ребусів , проведення вікторин  сприяють  підвищенню  пізнавальної  активності  учнів.

    Реалізувати  принцип  суб’єктивної  освіти  можна  тільки  за  наявності  дидактичного  забезпечення.

 

        Особливе  місце  у  розвитку  пізнавальної  активності  молодших  школярів  займають  ігрові  технології навчання. В.О. Сухомлинський писав: ,, Без  гри  немає  і  не  може  бути  повноцінного  дитячого  розвитку. Гра – це величезне світле вікно, через  яке  в  духовний  світ дитини  вливається  життєвий  потік  уявлень, понять  про навколишній  світ “. Однак  таке  значення  має  не  будь – яка  гра, а  лише  та, що  передбачає  пізнавальну  діяльність  учасників. Гра  дарує  дітям  радість  і  захоплення, пробуджує  в  душі  кожного з них  добрі  почуття, роздмухує  вогник  дитячої  думки і творчості. Вона  дає  змогу привернути увагу й тривалий час  підтримувати  інтерес  до  тих  важливих  і  складних  завдань,   властивостей  і  явищ,  на  яких  у  звичайних   умовах   зосередити  увагу  не  завжди  вдається.  Наприклад,  одноманітне  розв’язування  задач  на  уроці  математики  стомлює  дітей,  викликає  байдужість  до  вивчення предмета. Проте  виконання  цих  самих  завдань  у  процесі  дидактичної  гри  стає  для  дітей  вже   захоплюючою  цікавою  діяльністю  через  конкретність  поставленої  мети – у кожного  виникає  бажання  перемогти,  не  відставати  від  товаришів,  не  підвести їх,  показати всьому  класу,  що  вміє,  знає. Навчальна  гра  може  тривати  від  кількох  хвилин  до  цілого уроку й може використовуватися на різних етапах.

 Часто  на  уроки  до  дітей  приходять  герої  улюблених  казок, зустріч  з  якими  у  формі  гри  поступово  переростає  у  навчальну  працю. Ігрова  діяльність  знімає  психологічне  напруження. Під  час  гри  в  дітей  формується  вміння  спілкуватися, дослухатися  до  думки  товаришів  і  висловлювати  свою  думку.

 Велике  значення  в пізнавальній  активності  учнів   має  також  використання  нестандартних  уроків– театралізованих  уроків,  уроків – концертів,  уроків – екскурсій,  уроки  психологічного  розвантаження:  урок – змагання,  урок – випробування,  урок – аукціон,  урок – казка, та ін.  Так,  значний  потенціал  мають  уроки – екскурсії,  під  час  яких  діти  спілкуються  з  природою,  спостерігають  зміни  в  житті  навколишнього світу.  Не  менше  значення  має  проведення  уроків  психологічного  розвантаження,  під  час  яких  учням  пропонується  завдання  позанавчального  характеру  в  формі  ігрової  діяльності.  Такі  уроки  є  дієвим  засобом  формування  позитивного  ставлення  й  пізнавального  інтересу  учнів.  Цікаві  за  змістом  завдання,   відсутність  напруженості  створюють  на  заняттях  особливий  позитивний  емоційний  фон:  розкутість,  інтерес,  бажання  навчитися  виконувати  завдання,  що  пропонуються.

       Елементи  даних  технологій  використовую  і  при  проведені  позакласної  роботи. Виховні заходи (,,Пригоди  в  лісовій  школі “,  

,, Ой, хто – хто  Миколая  любить…”,  ,, Весняна  казка”, ,, Родина, родина “ ) , проведені  спільно  з  батьками, сприяють  зближенню  і  взаєморозумінню. Для  проведення  виховних  годин, тематичних  лінійок  підбираю  цікавий  матеріал, що спонукає дітей  любити і  берегти  історію  нашого народу, його звичаї  і традиції.

Кожна  дитина  по - своєму  неповторна. Вона  приходить  у    цей  світ, щоб  творити  своє життя, знайти  себе, самореалізуватися. Скільки  дітей – стільки  й  здібностей. Тому  в  процесі  навчання  намагаюся  розкрити  дитячу  обдарованість, визначити  методи, що  сприяють розвитку  пізнавальних  можливостей  дитини, тісно  співпрацювати  з  практичним  психологом, спільно  з  батьками  підтримувати  дитину  в  реалізації  її  інтересів  у  школі  і  в  сім’ї. Для  того, щоб  удосконалити  роботу  з  дітьми, дати  їм  ґрунтовні, міцні  знання, озброїти  їх  практичним  розумінням  основ  наук, залучаю  своїх  вихованців  до  конкурсів  і  олімпіад, проводжу  різноманітні  інтелектуальні  ігри: КВК, ,,Поле  чудес”, ,, Що? Де? Коли? “. Мої  вихованці  є  постійними  учасниками  і  лауреатами  Міжнародних  конкурсів: математичного - ,,Кенгуру”, інтерактивно – природничого  - ,,Колосок” , з  української  мови  ім.П.Яцика.

Результативність  досвіду. В результаті  використання  інноваційних  технологій  у  навчально – виховному  процесі, мої  вихованці  вміють ґрунтовно  аналізувати  навчальну  інформацію, творчо підходити до засвоєння  навчального  матеріалу; слухати  іншу  людину, поважати  альтернативну  думку;  вчитися  будувати  конструктивні  відносини  в  групі, визначати  своє місце  в  ній, уникати  конфліктів,  прагнути до  діалогу, знаходити  спільне  розв’язання  проблеми. Мої  учні  були  переможцями  шкільного та  міського етапів конкурсу  з  української  мови  ім. П. Яцика, отримували ,,відмінний”  і  ,,добрий “  результат  в  математичних  конкурсах  ,,Кенгуру”.

Застосовуючи  новітні  технології, я  переконалася, що  інтерактивна  взаємодія  виключає  домінування  одного  учасника  навчального  процесу  над  іншими, однієї  думки  над  іншою. Під  час  такого   навчання  учні  вчаться  бути  демократичними, спілкуватися  з  іншими членами  колективу, критично  мислити, приймати  обґрунтовані  рішення. Адже, суспільству  майбутнього  потрібні  люди  з  актуальними  знаннями, гнучкістю  і  критичністю  мислення, творчою  ініціативою, високим  адатапційним  потенціалом. Не  менш  важливими  будуть  такі  їх  якості, як  висока  моральність, особистісна  відповідальність, внутрішня  свобода, налаштованість  на  максимальну самореалізацію, здатність  досягати  високої  мети раціональним  шляхом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

С П О ВІ Д Ь     В Ч И Т Е Л Я

 

Я щоранку заходжу в клас.   За плечима – минулі роки,

На дитячих обличчях – усміх.  Але й досвід прийшов з літами.

Що я варта, діти. без вас?   Що я варта без вас, малюки?

Ви натхнення моє, мій успіх.   Я безмежно люблю вас, я з вами.

 

 

Щоб любові вогонь не згас,

Щоб віддать дітям серце і душу.

Я щоранку заходжу в клас,

Я – учитель, я вчити мушу.