З досвіду роботи "Шляхи підвищення мотивації мовленнєвої діяльності учнів на уроках англійської мови"

Шляхи підвищення мотивації мовленнєвої діяльності учнів на уроках англійської мови

Викладання є мистецтво, а не ремесло - в цьому суть учительської справи. Перепробувати десятки методів і вибрати свій, переглянути десятки підручників і не додержуватись жодного з них - це єдиний живий спосіб викладання.

Саме такий підхід я рекомендую застосовувати в роботі, щоб уникнути штампів, стереотипів, повторів та одноманітності в навчанні. Великим досягненням в сучасній системі освіти є право вчителя іноземної мови на вільний вибір засобів навчання. Не можна досягти головної мети в навчанні іноземних мов - оволодіти іншомовним міжкультурним спілкуванням через формування і розвиток міжкультурної комунікативної компетенції, використовуючи один підручник. Потрібно відмовлятись від індивідуальної та фронтальної роботи в класі на користь взаємодії в парах, групах, командах. Наблизити навчальну ситуацію на уроці до реального спілкування - таке завдання кожного вчителя іноземної мови.

Це нелегка справа, оскільки не секрет, що, починаючи з 7-8-го класу, погіршується ставлення до вивчення іноземної мови.

Я постійно ставила собі запитання: „Чи є зниження мотивації з усіма її наслідками об'єктивним процесом? Чи можна цьому процесові протистояти?"

Досвід показує, що можна, хоча це доволі
складний    процес,    оскільки    мотивація аспект  суб'єктивного світу учнів, вона визначається його власними мотиваціями та упередженнями. Тому викликати мотивацію можна тільки зацікавленим навчанням, де вчитель і учень є партнерами в спілкуванні. Зацікавлене навчання має місце там, де враховуються індивідуальні та психологічні особливості учнів, оскільки для кожної вікової групи характерний свій вид провідної діяльності. Згідно з даними сучасної вікової психології для учнів 5-6 класів ведучою є ігрова діяльність, у 7-9 класах - найважливішою є пізнавальна і цілісно орієнтаційна діяльність, у старших класах, крім цього, великого значення набуває комунікативна діяльність.

Усі види діяльності тісно пов'язані з таким поняттям, як                „пізнавальний інтерес" - надійний і реальний чинник мотивації навчання. У своїй роботі я приділяю велику увагу формуванню і розвитку пізнавальних інтересів моїх учнів. Для себе я розробила шкалу індивідуального підходу до кожного учня:

•       активність учня на конкретному уроці;
•       точність і повнота відповідей;
• кількість доповнень до відповідей однокласників з власної ініціативи;
•       додаткові запитання учителеві на уроці;
•       кількість звертань за консультацією до вчителя;
•       участь в олімпіадах;
•       загальна ерудиція учнів.

Ця шкала допомагає мені досліджувати коливання мотивації кожного учня в позитивний чи негативний бік. Виходячи з цього, я добираю відповідні тексти,

вправи і завдання для того, щоб зацікавити учнів і підтримувати мотивацію на достатньо високому рівні. При цьому я дотримуюсь трьох принципів:

1.    Формулювання завдань має імпонувати учням відкривати перед ними чітку мовленнєву перспективу. Учитель повинен вносити в урок живу конкретиву, привабливу для учнів.
2.    З метою якісного засвоєння матеріалу потрібно не „відбувати" навчання, а „проживати,, його, щоб воно мало життєвий зміст для учнів, тобто було особистісно значущим.
3.    На уроці повинна панувати атмосфера довіри й співпраці. Переступивши поріг класу, учитель перетворюється на партнера по спілкуванню.

Іншомовним спілкуванням на уроках оволодівають через взаємодію всіх видів мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письмо).

Мистецтво викладання є ніщо інше, як мистецтво збуджувати цікавість юних душ, а потім задовільнити її...

Анатоль Франц

З першої хвилини уроку треба зацікавити учнів, поставити  перед ними завдання,  які  їм  хотілося  б виконати.