«З видимого пізнавай невидиме» ( Життя і творчість філософа, просвітителя, поета. «Всякому місту – звичай і права» із циклу “Сад божественних пісень” )

Інтегрований урок

українська література/ мистецтво

«З видимого пізнавай невидиме»

( Життя і творчість філософа, просвітителя, поета. «Всякому місту – звичай і права» із циклу “Сад божественних пісень” )

Мета: ознайомити здобувачів освіти із життєвим і творчим шляхом Г. Сковороди – філософа, просвітителя, поета, висвітлити яскраві сторінки життя, ідеї, пошуки та прагнення  одного з найкращих синів України;

навчати учнів аналізувати твори, в яких закладені кращі ідеали, що  визначають життя народу;

формувати вміння виявляти найголовніше в  мистецькому творі; розвивати інтерес до творчості Г. Сковороди;    

підкреслити важливу роль літератури та музики у розвитку особистості;

формувати мовленнєву компетентність;

виховувати  естетичний смак, переконання учнів у великих можливостях мистецтва та кращі моральні якості особистості.

Предметні компетентності: пояснює особливості епох Ренесансу і Бароко; розуміє значення видатних діячів української культури цього часу; знає загальну інформацію про життя Г. Сковороди; виразно читає поезії, коментує їх зміст.

Ключові компетентності: дискутує з приводу порушених у творах проблем, толерантно відстоює власну позицію; оцінює й характеризує внесок Г.Сковороди в скарбницю української літератури, у світовий мистецький поступ; добирає самостійно джерела інформації для просування індивідуальним освітнім маршрутом; висловлює судження про філософські ідеї Г.Сковороди та їх актуальність.

  Обладнання: портрет Г. Сковороди, підручник,  презентація, проєктор, виставка творів Г. Сковороди, мультимедійна дошка, кадри з фільму «Наталка Полтавка», плакат, маркери, музичний супровід (аудіозапис).

Тип уроку:  урок засвоєння нових знань.  

ПЕРЕБІГ  УРОКУ

                                                                            «Мені моя сопілка і вівця

 дорожчі царського вінця…»

Г.С.Сковорода

І. Організаційно-мотиваційний етап.

Вступне слово вчителя.

Минуло багато часу, як самобутній письменник Григорій Сковорода ходив по землі. Проте голос його не стихає, а все дужчає. Його заповіді справедливості, добра, людяності, працьовитості знаходять відгук і в наших серцях.

Ще за життя Сковороду називали «українським Сократом», «українським Горацієм», бо він значно розвинув на території України філософію, літературу, педагогіку. У своїх творах Сковорода оспівував природу України, її працьовитих людей, прагнення до щастя й волі, висміював панів за їх паразитизм, за знущання з народу. А ще він проголосив людину та її волю найвищою цінністю. (Слайд 1, 3)

На жаль, за його життя не було надруковано жодного твору. Проте його поезії швидко поширювалися на теренах України вустами народу. Гостре непідкупне слово Сковороди в моторошній темряві кріпосницької сваволі спалахувало чистим вогнем і торувало стежку народному щастю. Митець цілком справедливо вважав, що щасливим може бути тільки той народ, в якого щаслива кожна особа.  (Слайд 4)

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Знайомство з життєвим шляхом Г. Сковороди.

Виходить учень – Сковорода (випереджувальне домашнє завдання).

Я народився у селі Чорнухи, що на Полтавщині в сім`ї бідного козака у 1722 році. Виняткові здібності мене малого до навчання спонукали батьків віддати в науку до дяка, а від дяка до Чорнуської церковнопарафіяльної школи. Пізніше про це я писатиму: “Я ще хлоп’ям вивчив баєчку”. А слухати і запам’ятовувати було що. Тоді ще носили по Україні невмирущу народну думу, натхненну козацьку пісню сліпі лірники й кобзарі, формуючи художні смаки і уподобання своїх співвітчизників на високих народнопоетичних зразках. Того впливу зазнав і Сковорода. Я мав від природи чудовий голос і неабиякий музичний хист. В 12-літньому віці вступив до підготовчого класу Київської академії, де навчався багато років із великими перервами. Завдяки чудовому голосу мене запросили до Придворної співацької капели в Петербурзі, працював перекладачем у складі дипломатичної місії в Угорщині. (Слайд 5, 6)

А спробуйте заспівати зі мною! (Слайд 7)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми і мети уроку.

Проблемне запитання

- Як ви вважаєте, ким був насправді Г. Сковорода: філософом, поетом чи композитором? (Слайд 8)

ІV. Сприйняття та осмислення матеріалу.

1.           Лексична робота. Пояснення епіграфа.

- Діти, як ви думаєте, чому Г.Сковорода писав: «Мені моя сопілка і вівця дорожчі царського вінця…» ? (Слайд 2)

2.           Запис теми та епіграфа в зошити.

•              Запишіть, будь ласка, тему та епіграф уроку.

3.           Розповідь вчителя на фоні музики.

Г.Сковорода обрав стезю мандрівного філософа і протягом останніх 25 років побував у багатьох містах і селах України, проповідуючи свої ідеї і світогляд. Усе його життя було пов'язане з народом, з його ідеалами та прагненнями.

«Мой жребий с голяками»,— стверджував він і рішуче відхиляв численні пропозиції з боку духовенства і світських правителів зайняти ту чи іншу високу посаду. (Слайд 9, 10, 11)

Те, що музика в житті Григорія Сковороди була домінантою світосприйняття, є фактом незаперечним і доведеним у більшості досліджень про українського генія світової культури.

Адже музика, поезія становили нерозривну єдність і гармонію життя й філософії Сковороди. Філософія для нього була, за його ж висловом, «найдосконалішою музикою», «музичне» спрямування літературних творів відчутне навіть у назвах, у визначеності самих жанрів.

Виняткові музичні здібності – досконалий слух, чудовий голос, володіння багатьма інструментами, талант композитора і педагога – були засобом передавати філософію буття й світобачення, сутність якого називаємо нині національною бароковою традицією, що, власне, визначає засади українського музичного бароко. Вона виявляється насамперед в образній сфері, спрямованій на внутрішній світ людини та сприйняття навколишнього світу крізь дуалізм самого буття з його протиставленням добра і зла, духовного і тілесного, земного і горішнього, життя і смерті. Ця сутність бринить в особливій музичній мові – проникливій, сердечній, зрозумілій усім.

Свою філософію Григорій Савич транслював у слові й музиці, а постійною супутницею його мандрів була флейта… В одному з творів Сковорода немовби зафільмував себе через споглядання архангелів Божих, які начебто спостерігають за ним із неба: «Дивлячись униз, бачать вони там, праворуч від усякого метушливого люду, самотнього мандрівника Сковороду. Бадьорим кроком він іде собі з жезлом і тихо наспівує… Співаючи, кидає погляд то праворуч, то ліворуч… Відпочиває біля струмка або на зеленій галявині… Цей мандрівник ходить ногами по землі, а серце його перебуває на небесах і втішається…» (Слайд 12)

Про що ж співав цей філософ-мандрівник і які мелодії виводила його вірна супутниця флейта? Зараз ми з вами про це дізнаємось.

4.Знайомство зі збіркою «Сад Божественних пісень». Опрацювання твору Г. Сковороди «Всякому місту –звичай і права... »

Слово вчителя

-Історія створення збірки «Сад Божественних пісень»

 Переяславський період - важлива віха в житті Г. Сковороди. На власні очі він спостерігав свавілля й жорстокість поміщиків, які нещадно визискували кріпаків. Тут він мав можливість тісніше зблизитись з трудовим народом, пройнятися його думками і сподіваннями. Написані в переяславський період і пізніше (1753–1785) поетичні твори Г. Сковорода об’єднав у збірку «Сад Божественних пісень». Вона була укладена протягом 1770-1780-х років.     (Слайд 13)

-Особливості збірки «Сад Божественних пісень»

Збірка була упорядкована під час перебування Григорія Сковороди на Слобожанщині, в 70-80-і рр. XVIII ст. До неї увійшли твори, написані від часу перебування автора в Переяславській колеґії. Як і в збірці «Байки Харківські», автор використовує символічне число 30, що в біблійній традиції позначало повноліття, досконалість. У старозавітні часи тридцять років вважалися віком, необхідним для навчання інших.

 «Сад» Сковороди розкриває, насамперед буденний світ – красу природи й почуття людини, її переживання радості та скорботи, буденні клопоти і філософські роздуми. Можливо, таким «уточненням» назви збірки, він визначив сутність української музичної культури та її духовне призначення – від симфоній, літургій до побутової пісні.

Саме ця «сковородинська» сутність музики звучить у хоровому концерті «Сад божественних пісень» Івана Карабиця. По-своєму інтерпретує її Олександр Щетинський у хоровій симфонії «Узнай себе» за філософськими текстами Сковороди. Чи не та ж «сковородинськ»а барокова традиція єднає таких різних за стилем висловлення композиторів, як Євген Станкович і Валентин Сильвестров, Іван Карабиць і Леся Дичко, Віктор Степурко і Вікторія Польова, Анна Гаврилець і Богдана Фроляк, Олександр Козаренко і Олександр Щетинський…?

(Звучить Іван Карабиць «Сад Божественних пісень»  https://www.youtube.com/watch?v=8-2VAvTJue0&list=RDit8rGOUxx6s&index=3 )

4.1. Виразне читання поезії. (Слайд 14)

4.2. Питання до учнів:

-Що зумовило письменника створити 10-ту пісню збірки «Саду...»?

4.3.  Робота в групах (3 групи; кожна група-це ряд у класі. Відповідає «спікер»)

1 група. Поясніть назву збірки.

2 група. Аналіз змісту твору.

3 група. Художні особливості пісні.

5.  Знайомство з  музичною спадщиною Г. Сковороди.

Слово вчителя

– Серед творів поета було чимало пісень, слова і музика яких належали йому ж. Пісні Г. Сковороди, особливо сатиричні, швидко розповсюджувалися по Україні, виконувалися кобзарями й лірниками, переспівувалися по містах і селах як народні. Найпопулярнішим з них є вже відомий нам цикл “Сад Божественних пісень” і особливо – кант “Всякому місту – звичай і права”. 

У ній автор викриває потворність прислужництва, висміюється жадібність, пристрасть до наживи та інші вади людини і суспільства. Мелодія пісні наспівна, з розмовними інтонаціями і чіткими ритмічними фразами. 

(Звучить пісня Г. Сковороди “Всякому місту – звичай і права”.

Кадри з к/ф "Наталка Полтавка" 1978. Слова: Григорій Сковорода.

Музика: Микола Лисенко. https://www.youtube.com/watch?v=Dk3PYlhfv_8  ).

5.1. Бесіда

- Чи зрозуміли зміст цієї пісні?

-  Що викриває в ній автор через сатиру?

- Як ви охарактеризуєте музичний характер цієї пісні?

- Як ви вважаєте, чи може ця пісня й нині впливати на своїх слухачів?

- Що є головною думкою твору?

- Чи близька та зрозуміла тобі ця пісня, створена майже два століття тому?

Коментар учителя.

Ця пісня була співзвучна з думками і настроєм народу. Вона так полюбилася у різних куточках України, що стала справді народною. Недаремно цей твір увійшов до репертуару українських кобзарів і лірників XVIII-XIX століття.

         Пісня Сковороди “Всякому городу – нрав і права” має досить цікаву історію життя. Її текст був використаних українським письменником Іваном Котляревським у п’єсі “Наталка Полтавка”.(Слайд 15)

На жаль, не вдалося знайти зроблені рукою Сковороди записи мелодій. Деякі з них збереглися завдяки народним виконавцям, які передавали їх із покоління в покоління. Його пісні співали українські рапсоди-бандуристи, лірники, мандрівні дяки, чумаки, зазнаючи змін внаслідок плину часу. Їх можна сприймати як народні, іменовані також «сковородинськими». І понині відомі його сатирична пісня «Всякому городу нрав і права», ліричні канти «Стоїть явір над горою», «Ой ти, птичко жолтобоко», пісня-псалом «Ах поля, поля зелені». А пісню «Ах пішли мої літа» було надруковано з нотами ще за життя Сковороди в «Богогласнику» 1790 року в Почаївській друкарні.

Збереглися також записана Миколою Лисенком від кобзаря Остапа Вересая «сковородинська» пісня-псалом «Про правду і кривду» та пісня «Сонце і пташка», яку, за переказами, співав хор кріпаків князя Потьомкіна. Григорій Квітка-Основ’яненко стверджував, що урочистий і радісний наспів «Христос воскресе» та «Воскресіння день» теж належать Григорію Сковороді.

Помер Сковорода 9 листопада 1794 р. в с. Пан-Іванівці на Харківщині (нині с. Сковородинівка Золочівського р-ну). Неприйнятність і засудження тогочасної дійсності він виразив словами, які заповідав викарбувати на могилі: «Світ ловив мене, але не впіймав…»(Слайд 16, 17, 18)

5.2. Словникова робота

Кант – старовинна триголоса куплетна пісня, яку виконував ансамбль співаків або хор без інструментального супроводу.

Псалом – старовинні біблійні пісні і молитви, створені, за переказами, легендарним царем  Давидом. (Слайд 19)

V . Узагальнення й систематизація знань.

1.           Вправа «Асоціативний кущ».

Кожній групі пропонується завдання: на плакаті за допомогою «асоціативного куща» створити психологічний портрет Г. С.  Сковороди.

С – скромний

К – кмітливий

О – освічений

В – вчитель

О – об’єктивний

Р – розумний

О – обдарований

Д – допитливий

А – активний (Слайд 20)

2.           Робота в групах «Два – чотири – усі разом».

Діти пишуть сенкан за творчістю Г. Сковороди.

Наприклад:

1. Г. С. Сковорода.     

2. Мудрий, творчий.     

3. Співає, грає, навчає.    

4. Усіх до творчості закликає.

5. Митець.  (Слайд 21)   

Учні доходять висновку, ким же був Г. Сковорода: філософом, поетом, музикантом...

Слово вчителя

Отже, ми пізнали в цій відомій постаті не лише поета, філософа, педагога, а й музиканта та співака.  

VІ . Підбиття підсумків уроку.

« Кубик Рорі»

Підсумки уроку ми підіб’ємо за допомогою прийому «Кубик Рорі».

 Я дізнався (-лася) …

 Мене вразило…

 Я навчився (-лася) …

 Мені сподобалося…

 Мене зацікавило…

 Я зрозумів(-ла), що мені треба:  (Слайд 22)

VІІ. Домашнє завдання.

Виписати афоризми Г.Сковороди про працю.

Познайомитися зі збіркою «Сад Божественних пісень»

VІІІ.Оцінювання.