За І.І.Рябич Модель діагностичного обстеження мовленнєвого розвитку дитини трирічного віку

Модель

 діагностичного обстеження

мовленнєвого розвитку дитини трирічного віку

І. І. Рябич

Учителі-логопеди констатують факт збільшення кількості дітей з різними мовленнєвими розладами — як у дошкільному віці, так і серед школярів початкових класів. У нашій установі, яку відвідують діти з розладами зору, 70% малят трирічного віку мають відхилення від норми мовленнєвого розвитку.

Формування різних психічних функцій, у тому числі й мовленнєвих, відбувається в оптимальні, найбільш сприятливі періоди. У зв´язку з цим проблема ранньої діагностики й корекції відхилень у мовленнєвому розвитку в дітей віком два-три роки набуває особливого значення для їх подальшого становлення й навчання (Л. С. Виготський, О. М. Мастюкова, Н. С. Жукова та ін.). У дітей з розладамимовленняй зору наявні специфічні особливості як мовленнєвого, так і загального психічного розвитку. Такі діти нерідко відстають в оволодінні вміннями й навичками, передбаченими програмою навчання дітей дошкільного віку. У зв´язку з цим важливо ретельно й усебічно обстежити кожну дитину, яка приходить до дошкільного закладу. У спеціальній науково-методичній літературі визначаються головні напрями логопедичного обстеження, виокремлюються його розділи, пропонується мовний матеріал для перевірки стану мовленнєвих навичок дітей різного віку. Водночас логопедам-практикам складно обстежувати дітей саме цієї вікової групи. Причини цього можуть бути різними:
 

• трирічні діти, які не відвідували раніше дитячий садок, важко йдуть на контакт з не знайомими їм людьми; їхню увагу можна привернути не більш ніж на 7-10 хвилин;
• необхідні кілька підходів до процедури обстеження (через непосидючість і гіперрухливість дітей) і особливі ігрові вправи для підтримання інтересу дитини під час обстеження.

Пропоновану систему логопедичного обстеження було апробовано впродовж п´яти років за щорічного обстеження молодшої дошкільної групи дітей із розладами зору. Система ґрунтується на діагностиці розуміння мовлення й активної мовленнєвої діяльності трирічної дитини, що дозволяє зробити об´єктивні висновки про рівень усіх аспектів мовленнєвого розвитку і ступеня сформованості пізнавальних процесів. За основу пропонованої моделі було взято мовленнєву карту обстеження дітей віком 2-2,5 років, розроблену доцентом кафедри логопеди МДПУ, канд. пед. наук Ю. Ф. Гаркушею й М. П. Маскалик. Матеріал адаптовано для обстеження дітей трирічного віку, які мають загальний недорозвиток мовлення різних рівнів і розлади зору (амбліопія, косоокість). На принципах діагностики імпресивної та експресивної сторін мовлення, наведених Гаркушею, було розроблено ігрові вправи, що дозволяють зробити процедуру обстеження більш цікавою та менш втомлюючою для дитини. Добір мовленнєвого матеріалу для завдань здійснювався на базі аналізу мовлення дітей трирічного віку, що розвиваються нормально, з урахуванням програмних вимог до розвитку дошкільників цього віку й мовленнєвих можливостей дітей, які мають мовленнєві розлади. Загальні рекомендації щодо проведення логопедичного обстеження:
 

• Задля об´єктивності отриманих даних обстеження дітей має проводитись індивідуально.
• Необхідно враховувати вікові та психофізичні особливості дитини.
• Слід максимально використати можливості спільної з дитиною предметної та ігрової діяльності (за необхідністю скористатися допомогою батьків).
• Безперервне обстеження має займати не більш ніж 10 хвилин.
• Матеріал для обстеження мовлення потрібно підготувати заздалегідь і розташувати в зручному місці, щоб малюнки та іграшки для на ступних завдань не відволікали увагу дитини від пропонованого завдання.
• Наочні та словесні інструкції слід давати дитині чітко й точно.
• Необхідно встановити міцний емоційний контакт з дитиною.
• Не рекомендується акцентувати увагу дитини на помилках.
• Результати діагностики після кожного етапу обстеження (поки дитина відпочиває) необхідно занести в карту обстеження.

Маючи досвід роботи з дітьми з розладами зору, хочу дати колегам (учителям-логопедам, вихователям) і батькам кілька головних рекомендацій, які слід ураховувати під час діагностики мовленнєвого розвитку дитини з патологією зорового аналізатора. Рекомендації щодо обстеження мовленнєвого розвитку дітей, які мають розлади зору
 

1. Ознайомитися з висновком лікаря-офтальмолога: вивчити діагноз і гостроту зору.
2. Темп виконання ігрових завдань не повинен бути швидким (на розглядання наочного матеріалу слід давати більше часу).
3. Необхідно дати можливість розглянути наочний матеріал на оптимальній для окремої дитини відстані від очей, за необхідністю запропонувати обстежити предмет тактильно.
4. Демонстраційний матеріал має бути добре освітлений природним або штучним освітленням.
5. Наочний матеріал має бути досить великим за розмірами, мати чітко виражені контури, силуети й забарвлення.
6. Предметні малюнки необхідно розміщувати на контрастному тлі (темні картинки — на світлому, світлі — на темному).
7. Відстань між предметними малюнками, іграшками має становити 3 см.
8. Через кожні 10 хвилин обстеження слід давати дитячим очам відпочинок, робити динамічну паузу, зорові вправи.

Запропонована діагностика мовленнєвого розвитку трирічної дитини здійснюється за двома головними напрямами.

I. Обстеження імпресивного ладу мовлення

1. Розуміння мовлення на рівні діалогу.
2. Розуміння інструкцій.
3. Розуміння слів, що позначають предмети, дії, ознаки.
4. Розуміння фразового мовлення.
5. Розуміння і розрізнення значень нескладних граматичних конструкцій.
6. Стан фонематичного сприйняття.

II. Обстеження експресивного ладу мовлення

1. Діалог (можливості мовленнєвого спілкування дитини).
2. Вивчення активного словникового запасу (звуконаслідування, іменники, дієслова, прикметники, прислівники).
3. Вивчення обсягу й типів речень.
4. Обстеження граматичного оформлення мовлення.
5. Стан словотворчих навичок.
6. Вивчення складової структури слів.
7. Загальне звучання мовлення (темп, ритм, виразність).
8. Стан голосу (сила, висота, тембр).
9. Стан звуковимови.

У кожному із завдань подається:

• мета;
• наочний або ігровий матеріал;
• усна інструкція вчителя-логопеда.

Послідовність завдань, а також їхня кількість може змінюватися залежно від налагодженості контакту логопеда з дитиною й ситуації обстеження загалом, індивідуальних особливостей дитини (рівня її уваги, емоційного стану, ступеня стомлення та ін.). Якщо дитина не володіє навичками словесного висловлювання, здійснюється діагностика лише імпресивного ладу її мовлення.

І. ОБСТЕЖЕННЯ ІМПРЕСИВНОГО ЛАДУ МОВЛЕННЯ. СІМ КРОКІВ РОЗУМІННЯ

Крок 1. Давай познайомимось

Мета: з´ясувати рівень розуміння дитиною зверненого до неї висловлювання дорослого.

Наочний матеріал: іграшки (м´яч, лялька, машина, кубики).

Усна інструкція

• Хочеш подивитися іграшки? Йди до мене.
• Яка іграшка тобі сподобалася? Візьми її та по грай із нею.

Крок 2. Вушка слухають, ручки роблять

Мета: визначити рівень розуміння дитиною словесних інструкцій дорослого.

Наочний матеріал: іграшки та предмети (м´яч, лялька, машина, кубик, олівець, папір, коробка).

Усна інструкція

(Дитині пропонується зробити те, що просить дорослий.)
Візьми м´яч. Кинь м´яч на підлогу. Дай мені ляльку. Принеси кубик. Давай малювати. Візьми червоний олівець, папір. Намалюй м´яч. Поклади олівець у коробку. Підійди до стола й візьми машину. Принеси її мені.


Крок 3. Покажи чарівною паличкою картинку

Мета: з´ясувати можливості дітей розуміти іменники, дієслова, прикметники.

Наочний матеріал:

• десять предметних картинок (бабуся, ведмедик, мишка, ложка, чашка, кішка, дерево, стілець, помідор, машина);
• десять сюжетних картинок із зображеннями різних дій (малює, читає, стрибає, іде, сидить, пере, лежить, п´є, пише, зачісує);
• два м´ячі різного розміру (великий і маленький);
• картинки із зображеннями долонь рук (чисті та брудні);
• кубики різних кольорів (червоний, зелений, синій, жовтий);
• дві іграшкові машинки;
• дві кулі.

Усна інструкція

1. Перед дитиною кладуть по дві-три картинки із зображеннями предметів і пропонують показати названу дорослим картинку.
2. Перед дитиною кладуть дві-три картинки із зображеннями дій і пропонують показати названу дорослим картинку.
3. Перед дитиною кладуть два предмети (або картинки) і пропонують показати (зробити) те, що просить дорослий.

Наприклад:

• Дитині пропонується показати спочатку великий, потім маленький м´яч; чисті та брудні руки; кулю названого кольору.
• Дві іграшкові машинки розташовують перед дитиною так, щоб одну вона могла легко дістати, а іншу — ні, і пропонують показати, яка з машинок знаходиться близько від неї, а яка — далеко.
• Дві кулі розташовують на різній висоті від дитини й пропонують показати, яка з куль висить низько, а яка — високо.

Крок 4. Закрий долонькою картинку

Мета: з´ясувати можливості дитини розуміти речення.

Наочний матеріал: сюжетні картинки (Хлопчик іде. У дівчинки квіти. Дівчинка пише в зошиті. Хлопчик малює пензликом. Хлопчик грає із собакою).

Усна інструкція
Дитині пропонують роздивитися дві-три картинки й закрити долонькою ту, про яку розповідає дорослий.


Крок 5. Переверни картинку

Мета: уточнити можливості дитини розрізняти іменники однини та множини.

Наочний матеріал: іграшки (або предметні картинки): книжка — книжки, гриб — гриби, машина — машини, кубик — кубики.

Усна інструкція

Дитині пропонують роздивитися дві картинки й перевернути ту, яку називає дорослий: книжка (книжки) тощо.


Крок 6. Подаруємо картинки великій ляльці й маленькій лялечці

Мета: з´ясувати можливості дитини розуміти іменники зі зменшувально-пестливими суфіксами.
Наочний матеріал: предметні картинки або іграшки (будинок — будиночок, сумка — сумочка, стілець — стільчик).

Усна інструкція
Дитині пропонують роздивитися дві картинки й подарувати великій ляльці — будинок, а маленькій лялечці — будиночок тощо.


Крок 7. Покажи картинку мамі

Мета: з´ясувати можливості дитини в розрізненні слів, що відрізняються одним звуком (стан фонематичного сприйняття).

Наочний матеріал: предметні картинки (голка — галка, гілка — білка, лак — рак).

Усна інструкція

Дитині пропонують роздивитися дві картинки й показати мамі ту, яку називає дорослий.

II. ОБСТЕЖЕННЯ ЕКСПРЕСИВНОГО ЛАДУ МОВЛЕННЯ. ПОГОВОРИМО З ТОБОЮ, ДИТИНО!

Ігрова вправа 1. «Веселе спілкування»

Мета: виявити вербальні й невербальні можливості спілкування дитини з дорослим.

Наочний матеріал: пірамідка.

Усна інструкція

Як тебе звуть? З ким ти прийшов? Пограймо: складемо пірамідку.

Ігрова вправа 2. «Веселі балакунчики»

Мета: з´ясувати обсяг та якісний склад активного словникового запасу дитини.

Наочний матеріал: іграшкові тварини (або їх зображення), годинник, предметні картинки, сюжетні картинки (зображення дій).

Ігрова вправа 3. «Хто як говорить» (звуконаслідування)

Усна інструкція

Дитині ставлять запитання (за необхідності використовуємо іграшкові тварини або зображення тварин):
Як гавкає собака? Як кричить півень? Як нявчить кішка? Як мукає корова? Як рохкає свиня?

Ігрова вправа 4. «Веселі картинки»

Наочний матеріал: предметні картинки (іменники: бабуся, жук, ложка, стіл, собака, риба, м´яч, машина, квіти, яблуко).

Усна інструкція

Дитині пропонують назвати десять предметних картинок.

Рекомендації: логопед повинен звернути увагу на наявність порушень у вимові звуків.

Ігрова вправа 5. «Веселі рухи»

Наочний матеріал: предметні картинки (дієслова: спить, їсть, летить, падає, їде, плаває, малює, плаче, стрибає, одягає).

Усна інструкція

Дитині пропонують відповісти на запитання за сюжетними картинками: Що робить хлопчик (дівчинка тощо)?

Ігрова вправа 6. «Веселий Незнайко»

Наочний матеріал: різнобарвні м´ячі й кубики, велика й маленька ляльки, предметні картинки (чисті та брудні руки).

Усна інструкція

Дитині пропонують відповісти на запитання за пропонованими предметними картинками, порівнюючи предмети за величиною або іншими параметрами:

• Якого кольору кубики?
• Яка лялька (велика чи маленька)?
• Які руки (чисті чи брудні)?

Ігрова вправа 7. «Веселі іграшки» (прислівники: близько, далеко, високо, низько)

Наочний матеріал: машина, кульки.

Усна інструкція

За допомогою прохань і запитань дитину спонукають до виконання дій і мовленнєвих відповідей.

• Де машина (близько чи далеко)?
• Дістань кульку. Де кулька (низько чи високо)?

Ігрова вправа 8. «Подивися й назви»

Мета: з´ясувати можливості дитини у використанні фразового мовлення (вивчення обсягу й типів речень).

Наочний матеріал: сюжетні картинки (Хлопчик малює. Зайчик їсть морквину. Дідусь лежить на канапі. Дівчинка грає з кішкою).

Усна інструкція

Дитині пропонують назвати, хто намальований на сюжетних картинках і що він робить.

Ігрова вправа 9. «Пограймо разом»

Мета: з´ясувати можливості дитини використовувати в мовленні нескладні граматичні форми.
Наочний матеріал: предметні картинки, іграшки.

Ігрова вправа 10. «А що в тебе?» (утворення форми називного відмінка множини іменників)

Усна інструкція

Дорослий називає одну картинку: «У мене лялька, а в тебе що?» Дитині пропонують назвати іншу картинку — ляльки (стіл — столи, парасолька — парасольки, кубик — кубики, цукерка — цукерки).

Ігрова вправа 11. «Що купили в магазині?» (утворення форми знахідного відмінка іменників)

Усна інструкція

Дитині пропонують дістати іграшку із сумки та сказати, що купили в магазині (машину, ляльку, морквину, книгу).

Ігрова вправа 12. «Дай ляльці завдання» (дієслова другої особи наказового способу)

Усна інструкція

Дитину знайомлять з лялькою і пропонують дати ляльці завдання (попросити її): «Іди» (до ведмедика), «Принеси» (м´ячик) тощо.

Ігрова вправа 13. «Подаруймо лялькам іграшки»

Мета: визначити можливості дитини утворювати іменники зі зменшувально-пестливими суфіксами.

Наочний матеріал: предмети або предметні картинки.

Усна інструкція

Дорослий називає великий предмет і дарує його великій ляльці, а дитині пропонується назвати маленький предмет і подарувати його маленькій ляльці (м´яч — м´ячик, шапка — шапочка, ложка — ложечка).

Ігрова вправа 14. «Назви, що бачиш навкруги»

Мета: з´ясувати можливості дитини відтворювати в мовленні слова різної складової структури.

Наочний матеріал: предмети та іграшки (м´яч, стілець, вікно, кубики, люстерко, піраміда).

Усна інструкція

Дитині пропонують назвати предмети, що знаходяться в кабінеті логопеда або груповій кімнаті.

ЗАГАЛЬНЕ ЗВУЧАННЯ МОВЛЕННЯ.

Примітка. Характеристика загального звучання мовлення (темпу, ритму, інтонаційної виразності, виразності мовлення) і головних параметрів голосу (сили, висоти, тембру) дитини складається логопедом на підставі його спостережень у процесі обстеження.
Вивчення будови й рухливості артикуляційного апарата й характер звуковимови окремих фонем на рівні слова перевіряється в процесі виконання всіх ігрових завдань; за необхідності можна додатково запропонувати вимовити окремі звуки. У результаті проведеної діагностики розвитку імпресивної та експресивної сторін мовлення та з урахуванням результатів комплексного медико-психолого-педагогічного обстеження логопед робить висновок про особливості мовленнєвого розвитку дитини:
 

• артикуляція(чітка, нечітка);
• фонетичний бік (порушений, не порушений);
• фонематичне сприйняття (порушене, відповідає віковим нормам).
• розуміння зверненої до дитини фрази (повне, неповне, неточне);
• словниковий запас (відповідає віковим нормам, бідний);
• граматичний лад мовлення (стійкі порушення, вікові порушення);
• фразове мовлення (сформоване, не сформоване).

Відзначається характер прийняття допомоги в процесі обстеження, робиться попередній прогноз щодо подальшого перебігу розвитку мовлення конкретної дитини й складається план корекційно-розвивальної роботи.