Загальношкільна виховна година "Твори добро, бо ти на землі Людина!"

Про матеріал
Саме від людини залежить, чого у світі стане більше - добра чи зла. Отже, під час виховної години ми поведемо розмову про чесноту, без якої світ став би жорстоким, підступним і злим, - про доброту, поговоримо про добро, добрі вчинки і добрих людей.
Перегляд файлу

Загальношкільна виховна година

                                                                                         

  Практичний психолог/соціальний педагог,

педагог-організатор

Лихолітського НВК

Огієвич

Вікторія Леонідівна

Мета: Ознайомити учнів з поняттям «доброта», «милосердя»; націлити свідомість дітей до безкорисливості чинити добро і милосердя; розвивати в учнів почуття доброти, чуйності, милосердя; викликати бажання допомогти ближньому і уникати злих вчинків; виховувати почуття любові, щирості і працьовитості.

Обладнання: музичний супровід, плакати про добро.

Вчитель. Перед тим, як розпочати нашу загальношкільну виховну годину, я хочу розказати вам, старовинну легенду про мудреця, яка і служитиме початком нашої з вами сьогоднішньої зустрічі:

Ця історія трапилась дуже давно у ста­ровинному місті, де мешкав один мудрець. Слава про його мудрість розійшлася далеко за межі міста. Та жив у тому місті один чоловік, який заздрив славі мудреця. І от вирішив він придумати таке запитання, щоб мудрець не зміг на нього відповісти. Пішов чоловік на узлісся, спіймав метели­ка, заховав його в долонях і подумав: «Спи­таю я в мудреця: скажи, який метелик у мене в руках - живий чи мертвий?». Якщо він скаже «живий», я стисну долоні, і ме­телик помре; а якщо скаже «мертвий», я розкрию долоні, і метелик полетить. Ось тоді всі зрозуміють, хто з нас розумніший. Так усе і сталося. Зловивши метелика, лихий чоловік попрямував до мудреця і запитав у нього: «Який метелик у мене: живий чи мертвий?». І мудрець, який і справді був дуже розумною людиною, відповів: «Усе в твоїх руках, чоловіче».

- Як ви гадаєте, що мав на увазі муд­рець, коли так відповів чоловікові? (Від самої людини залежить, житиме мете­лик чи помре)

Вчитель. Правильно. Але в цих мудрих словах є ще один зміст: від людини зале­жить, чого у світі стане більше - добра чи зла. Отже, сьогодні ми поведемо розмову про чесноту, без якої світ став би жорсто­ким, підступним і злим, - про доброту, по­говоримо про добро, добрі вчинки і добрих людей.

Мудрець сказав: живи, добро звершай

Та нагород за це не вимагай.

Лише в добро і вищу правду віра

Людину відрізня від мавпи й звіра.

Нехай ця істина стара:

Людина починається з добра.

На сцені розгортається плакат з надписом «Людина починається з добра».        
1-й ведучий. Милосердя, доброта. Ще з часів давньоруських, благодійність була в традиціях нашого народу. Цілком природним і зако­номірним уважалося допомогти знедоленому, не­щасному, поділитися шматком хліба, дати приту­лок бездомному, захистити старість і немічність, порятувати хворого чи каліку, заступитися за без­захисного і скривдженого.

              Твори добро

1. Ти добро лиш повсюди твори,

Хай тепло твої повнить груди.

Ти посій і доглянь пшеницю,

Ти вкопай   і почисть криницю.

             Приспів:

Не лінуйтесь робити добро.

Лише зла не бажайте нікому.

Бо воно, як велика гора,

Стане вам на шляхові земному.

2. Волю дай, нагодуй пташину,

Приголуб і навчи дитину.

Бо людина у цьому світі

Лиш добро повинна творити.

                Приспів.

3. Хай душа буде світлою в вас,

Й промениться завжди добротою.

Йдіть робити добро! В добрий час!

І живіть в цьому світі з красою. Приспів.

 

2-й ведучий. Доброта і чуйність, співпережи­вання і щиросердечність, уміння розділити чу­жий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді - це в характері нашого народу.

1-й ведучий. Саме таким був безкорисливий порив мільйонів людей, які прийшли на допомо­гу багатостраждальному народові Вірменії після страшного землетрусу; Україні, Білорусії - після аварії на Чорнобильській АЕС; жителям Закарпаття.

Читець.

Не говори про доброту,

Коли ти нею сам не сяєш,

Коли у радощах витаєш,

Забувши про чужу біду.

Бо доброта - не тільки те,

Що обіймає тепле слово,

В цім почутті така основа,

Яка з глибин душі росте.

Коли її не маєш ти,

То раниш людяне в людині.

Немає вищої святині,

Ніж чисте сяйво доброти.

О. Довгий

2-й ведучий. Доброта, милосердя - багатоликі. Потреба в них є повсякчас. Навіть тоді, коли не­має біди. Навіть там, де гори спокійні й твердь земна не хитається під ногами.

1-й ведучий. Милосердя й доброта, як два кри­ла, на яких тримається людство. Як же могло так статися, що милосердя втратило свою цінність сьогодні, а його зміст звівся в основному до милостині.

Невже для того, щоб виіскрити доброту з на­ших сердець, потрібні землетрус чи чорнобильсь­ка катастрофа? Хіба без них не можна бути мило­сердним? Хіба в звичайному плині днів немає лю­дей, які потребують допомоги?

Читець.

Чого ми всі такі жорстокі?

Ще й злішаємо з кожним днем.

І, загубивши власний спокій,

Спокою іншим не даєм.

Чого забули милосердя

І заповідь святих небес?

Ой, перед віщим оком смерті

Чим зможеш виправдать себе?

Душа з начинкою лихою

Втрачає людяне тепло,

Ніяк не стане добротою

Зло, перемножене на зло.

Хіба ми будемо багатші,

Коли розпустим люті дим?

Хай краще серце вже заплаче,

Ніж в грудях стане кам'яним.

Іду навстріч - тож посміхніться,

І я всміхнуся, мов дитя.

Ні, ще не висохла криниця.

Людська криниця співчуття.

У істини слова не пишні.

 

2-й ведучий. Допомога ближньому повинна спи­ратись на виконання заповідей Божих про мило­сердя і повинна обов'язково супроводжуватися любов'ю.

Любов підштовхує душу до милосердя, і тільки любов дає істинну ціну милосердя, як сіль дає приємний смак їжі.

Конкурс «Народна мудрість»

Кожна правильна відповідь буде цеглинкою у зведенні фундаменту добра.

Я починаю, а ви продовжуйте:

1. Добру  людину  ...   (бджола  не  жа­лить).

2. Життя дане на ... (добрі справи).

3. Не  брудни  криниці   ...   (бо  схочеш водиці).

  1. Добрі справи ... (прикрашають людину).
  2. Злий не вірить,   ... (що є добрі люди).
  3. Що посієш, ... (те й пожнеш).
  4. У доброї господині і ... (півень несеться).
  5. Сварка до добра ... (не доводить).
  6. Чужим добром не ... (забагатієш).
  1. Так треба жити, щоб нікому ... (зла не чинити).
  2. Добре ім'я - найкраще ...  (багат­ство).
  3. За добро ... (добром і платять).

Молодці! Отже, ми з вами заклали добрий фундамент. Залишилось тепер построїти на ньому гарний будинок добра, міцність якого буде залежати від наших добрих вчинків. Тож робіть побільше добра на землі, і земля вам віддячить сповна.

 

Читець.

Засівайте добро на землі,

 Не чекайте, коли вас покличуть

У сумні, чи то радісні дні,

 Засівайте добро на землі!

Засівайте подяку й тепло,

 Засівайте любов, мир і ніжність.

Все прощаючи сійте і сійте.

Засіваючи, в добре лиш вірте.

Залишіть після себе прекрасне,

Вічне, чисте, святе, осяйне.

Пам'ятайте: добро починається з тебе,

І любові добро не мине!

 Засівайте добро на землі!

 

1-й ведучий. Не випадково люди провели чітку межу між людиною доброю і добренькою. Добра справа – це справа копітка. Тут мова йде про особисту відповідальність за долю людини, її вчинки. І тут гарними фразами вже не обійдешся. Потрібно діяти - в будь-який момент прийти на допомогу, вміти поступитися своїм заради чужого. Власне, добро - завжди дієве, воно ніколи не буває пасивним, бо пасивне добро - це вже не добро.

2-й ведучий. Найогидніші очі - порожні, Найгрізніше мовчить гроза, Найнікчемніші душі - бездушні, Найпідліша - брехлива сльоза. Найпрекрасніша мати - щаслива. Найсолодші вуста - дорогі, Найчистіша душа - незрадлива, Найскладніші люди — прості. Але правди в брехні не розмішуй, Не ганьби все підряд без пуття. Бо на світі лиш той наймудріший, Хто найдужче любить людей і життя.

1-й ведучий.  Бажання стати добрим - пре­красне бажання, але воно не відразу може бути здійсненне. Але виховувати доброту в собі потрібно змалку, щодня здійснюючи добрі справи. Отож запрошую всіх вас до Країни Доброти.

          Доброта

Добрим бути — зовсім це непросто,

Не залежить доброта від зросту.

Не залежить доброта від віку,

 Добрим треба бути нам довіку.

 

Приспів:

Тільки треба, треба,треба добрим буть

 І в біді про друга не забудь,

І закрутиться земля скоріш,

Якщо будем я і ти добріш.

 

 Добрим бути - зовсім це непросто.

Не залежить доброта від зросту.

Доброта нещира не буває,

Нагород вона не вимагає.

 

Приспів.

 

Доброта з роками не старіє.

Доброта від холоду зігріє.

 Якщо доброта, як сонце світить,

То радіють і дорослі й діти.

 

Приспів.

 

2-й ведучий. Кожна людина живе лише один раз, і хочеться залишити добрий слід на згадку. І щоб не сталося у кожного з вас у житті, завжди пам'ятайте, що ви живете на планеті Земля і но­сите ім'я «людина».

Ніколи не звинувачуйте когось у тому, що вас погано виховали. Ви самі повинні з максималь­ною силою застосовувати самоаналіз, самовихо­вання, самоконтроль і самоосвіту. Цей шлях важ­кий і тернистий, але ви молоді і зможете все по­долати. І ось тоді у вашому серці навіки поселять­ся найсвятіші людські почуття - любов, доброта, їх не купиш на базарі, в магазині, їх ні в кого не позичиш. Просто треба навчити себе бути добри­ми, людяними і милосердними.

1-й ведучий. Послухайте ось ці вислови.

1. «Не чиніть зла,  воно гидке,  і кривди не
робіть нікому, бо кривда щастя не дає, а зло об­
межує свободу».

  1. «Робиш комусь зло - зло повернеться до те­
    бе у сім разів більше, а робиш добро - добро по­
    вернеться семикратно».
  2. «Коли людина перестане думати про власне
    задоволення, а житиме для інших, то вона високо
    підніметься душею».
  3. «Якщо ти байдужий до страждань інших, ти
    не заслуговуєш назви людини». (Сааді)
  4. «Від теплого слова і лід розмерзає». (Народ­
    не прислів'я)

2-й ведучий. То будьмо добрими і чуйними, лагідними і щед­рими, бо саме внутрішня краса прикрашає люди­ну. І тільки людина наділена цими благородними рисами.

 

1-й ведучий. Забудьмо образи й незгоди. Відкриємо навстіж своє серце і душу для друзів, близьких і рідних. Життя таке прекрасне і таке коротке, поспішайте творити добро на землі.

 

2-й ведучий. Бути людиною - не дуже просто,

Бути людиною - геройство в наші дні.

Устати й крикнути з трибуни, із помосту:

 О, люди, залишайтеся людьми!

 

Читець.

Я вірю в силу доброти,

 Добро завжди сильніше злого,

Дає наснагу, щоб цвісти

І світлу обирать дорогу.

Я вірю в силу доброти,

Що на торжку не продається,

Що кривди розбива пласти,

Красою тулиться до серця.

Я вірю в силу доброти,

 Що має долю роботящу,

 Що хоче, щоб і я, і ти,

І все було у світі краще.

 

1-й ведучий. Добра людина несе мир. Адже доброта народжує доброту. Та хотілось би на кінець згадати і про добру дружбу, тому що добрий друг ніколи не оставить нікого в біді.

Читець.

Бережіть друзів

Знай , друг, ворожнечі , дружбі ціну
І судом поспішним не гріши.
Гнів миттєвий  .... друга не покину ,
Впевнений , тому й пишу вірші .  

 Може , друг твій дуже недоречно
Скривдив ненавмисно слова раж .
Помилився друг ... винився гречно ,
Ти , гріха не поминай , все зваж .  

Люди , ми старіємо їй - Богу ,

З меж  ж років не вибачаєм  днів ;

Легше  друзів ми втрачаєм ... змогу ,
Набувати їх , порив збіднів .  

Якщо вірний кінь , поранив  ногу ,

Раптом  знову не відчув біди ,
Не вини коня  - вини дорогу
І коня змінити , ти  ... не йди ..  

Люди , не шануйте сварок "свято" , 
Сором ще пізнає доброту .
Друзів на землі не так багато ...
Друга втратити не май мету .  

Інших бо дотримувався правил,
Слабкості даруючи все зло.
Скількі друзів я лишив , прогавив ;
Скільки  друзів марно все ж пішло.  

Після буде всякого немало.

І , бувало , на шляхах крутих ,

Як я каявся, що їх не стало

Друзів мною втрачених моїх .  

Я  усіх вас бачити жадаю,

Що колись любили так мене,

Мною не пробачені до раю ,

Вибачте , хай зло вас омине.

 Расул Гамзатов

 

Пісня «Ти і я»

Ти і я, я і ти -

Сестри ми і брати!

Наша ненька

Одна в нас, єдина!

Хай луна до висот:    |

Ми - великий народ!   |

Всі ми - діти твої,   |

Україно!              | (2)

 

Друзів всіх обійми,

Об'єднаємось ми,

Де цвіте і верба,

І калина!

Від карпатських висот |

До козацьких степів,  |

Всі ми - діти твої,   |

Україно!              | (2)

 

Ти і я - ми разом,

Гріє сонце теплом,

Твоя мова звучить

Солов'їна!

Ніжно пісня дзвенить, |

Як молитва звучить,   |

Всі ми - діти твої,   |

Україно!

 

2-й ведучий. Дорогі друзі! Ми сьогодні провели непросту й серйозну розмову.

Ми віримо, що у ваші душі попало сьогодні зер­нятко добра, чуйності. І нехай із цього зернятка виросте великий колос добра, честі, людяності.

Нехай душа ваша буде такою ж великою, чес­ною, щедрою, як безкрає пшеничне поле. Ми всі вам дякуємо за увагу.

 

 

Використана література:

1.            Москалець, Т. П. Будуйте храм в душі своїй / Т. П. Москалець. - С.67-71.

2.            Філософія серця, або гуманізм Василя Сухомлинського. «Дзеркало тижня» № 39 (363) 6 — 12 жовтня 2001.

 

doc
Додано
24 лютого
Переглядів
245
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку