6 травня о 15:00Вебінар: Продуктивна робота наприкінці семестру: онлайн-тести, проєкти та творча діяльність

Захист прав людини в умовах збройних конфліктів

Про матеріал
Ця розробка уроку буде корисною при проведенні уроку правознавства, громадянської освіти або навіть при проведенні тематичних виховних годин для учнів 10-11 класів
Перегляд файлу

Назва розробки           Захист прав людини в умовах збройних                        

                                   конфліктів

“Мир – це свобода, що основується на визнанні
права кожної людини”.
Цицерон

Мета                       Проаналізувати проблеми захисту прав людини під час збройних конфліктів та відповідальності за них. Усвідомити, що збройні конфлікти створюють значну загрозу людству внаслідок можливого розширення кількості учасників в умовах глобалізації, розвитку екологічних катастроф, негативних гуманітарних наслідків, пов’язаних із зростанням кількості біженців. Розуміти те, що проблема збройних конфліктів є актуальною і займає важливе місце в системі сучасних міжнародних відносин. Роз’яснити суть Женевських конвенцій 1949 року та Додаткових протоколів до них про захист жертв війни. Удосконалити навички роботи в експертних групах, складання таблиць. Виховувати активну позицію щодо можливостей захисту своїх прав на території, де відбувається збройний конфлікт. Виховувати в учнів повагу до людей, з урахуванням загальнолюдських цінностей та норм МГП, незважаючи на колір шкіри, віросповідання тощо.

Задачі                               1) проаналізувати суть міжнародного гуманітарного права, що застосовується в період збройних конфліктів; 2) визначити поняття та види збройних конфліктів; 3) визначити специфіку відповідальності в період збройних конфліктів.

Очікувані результати Учні після цього уроку повинні вміти аналізувати проблеми захисту прав людини під час збройних конфліктів та відповідальності за них, суть Женевських конвенцій 1949 року та Додаткових протоколів до них про захист жертв війни. Активно працювати  в експертних групах, складати таблиці. Вміти захистити свої права на території, де відбувається збройний конфлікт, мати повагу до  людей, з урахуванням загальнолюдських цінностей та норм МГП, незважаючи на колір шкіри, віросповідання тощо.

 

Час проведення   45 хвилин

Віковий склад учасників 11 клас (16-17 років)

План проведення

І. Оргмомент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Актуалізація опорних знань

ІV. Вивчення нового матеріалу

  1. Міжнародно-правовий захист жертв війни
    1.1. Комбатанти, найманці, добровольці, шпигуни (вивідачі), парламентери. 
    1.2. Захист поранених, хворих та осіб, потерпілих корабельну аварію. 
    1.3. Гуманне поводження з військовополоненими. 
    1.4. Захист цивільного населення. 
    2. Відповідальність за порушення прав людини в умовах збройних конфліктів

V. Підсумки уроку і рефлексія. Оцінювання учнів.

VI. Домашнє завдання

Хід проведення (детальний)

І. Оргмомент

На початку уроку учитель поділяє учнів на 3 групи. Групи займають свої місця по колу біля двох столів. Кожний учень отримує лист самооцінки під час групової роботи, який він здаватиме наприкінці уроку.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Демонструється відрізок фільму «Історія задуму»

  1. Як ви вважаєте про що  йтиме мова сьогодні на уроці?
  2. Хто першим розгорнув діяльність, результатом якої стала міжнародна Женевська конвенція 1864 р. і Додаткові протоколи до неї?

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Бесіда за запитаннями:

  1. Хто, на вашу думку повинен приймати правила ведення збройних дій?
  2. Яких сторін війни повинні стосуватись ці правила?
  3. Як ви вважаєте, що могло би статися, якби не було правил міжнародного права?

ІV. Вивчення нового матеріалу

1. Міжнародно-правовий захист жертв війни. 
1.1. Комбатанти, найманці, добровольці, шпигуни (вивідачі), парламентери. 

Заслуховуються повідомлення учнів, в ході яких буде складатися таблиця

Назва учасників збройних конфліктів

Особливості правового статусу учасників збройних конфліктів

Комбатанти

 

Військові шпигуни

 

Добровольці

 

Найманці

 

Парламентери

 

 

Повідомлення учня 1

Комбатанти - це особи, які входять до складу збройних сил воюючої держави, що мають право брати участь у воєнних діях. Правовий статус комбатанта включає: 1) право застосовувати військову силу; 2) бути об'єктом застосування військової сили аж до фізичного знищення; 3) право на поводження з ним як з військовополоненим у разі потрапляння в руки ворога. Військова сила не застосовується до комбатанта у разі його поранення або потрапляння в полон.

У міру розвитку і вдосконалення права збройних конфліктів розширювалося коло осіб, що належать до комбатантів. Так, відповідно до положень Женевських конвенцій 1949 р. до таких осіб належать: особовий склад збройних сил сторони, що перебувають у збройному конфлікті; особовий склад ополчення і добровольчих загонів, що входять і не входять до складу збройних сил; особовий склад організованих рухів опору і партизанських формувань, якщо вони відповідають таким умовам: а) мають на чолі особу, відповідальну за своїх підлеглих; б) мають певний і виразно видимий здалека відмітний знак; в) відкрито носять зброю; (г) дотримуються у своїх діях законів і звичаїв війни; члени екіпажів торгових суден і цивільної авіації, які безпосередньо беруть участь у воєнних діях; населення неокупованої території, яке береться за зброю, якщо воно відкрито носить зброю та дотримується законів і звичаїв війни.

У ст. 43 Додаткового протоколу І до Женевських конвенцій 1949 р. надається розгорнуте визначення поняття "збройні сили". При цьому зазначається, що особи, які входять до складу збройних сил воюючої сторони (за винятком тих, що не воюють), є комбатантами, тобто мають право брати безпосередню участь у воєнних діях.

Новелою сучасного міжнародного права є зарахування партизан і учасників національно-визвольних воєн до комбатантів. Хоча положення про те, що вони повинні мати виразні знаки і відкрито носити зброю, з тим щоб володіти статусом комбатанта, ставилося під сумнів, оскільки специфіка партизанської і національно-визвольної боротьби передбачає при проведенні деяких воєнних операцій певний рівень секретності. Проте незаперечною є умова, що партизани й особи, що беруть участь у національно-визвольній боротьбі, повинні дотримуватись законів і звичаїв війни.

Повідомлення учня 2

Військовий шпигун - це особа, яка, діючи таємно або під неправдивим приводом, збирає або прагне зібрати відомості в районі дії однієї з воюючих держав з наміром повідомити такі протилежній стороні (ст. XXIX додатка до Гаазької конвенції про закони і звичаї суходільної війни 1907 р.). Згідно з додатковим протоколом І до Женевських конвенцій 1949 р. "будь-яка особа зі складу збройних сил сторони, що перебуває в конфлікті, яка потрапляє у владу протилежної сторони тоді, коли вона займається шпигунством, не має права на статус військовополоненого і з нею можуть поводитися як зі шпигуном" (ст. 46). Не вважається шпигуном особа зі складу збройних сил сторони конфлікту, якщо вона збирає або намагається збирати від імені цієї сторони інформацію на території, контрольованій супротивником, і при цьому носить формений одяг своїх збройних сил або не діє обманним шляхом, або навмисно не вдається до таємних методів. Така особа не "втрачає свого права на статус військовополоненого, і з нею не можуть поводитись як зі шпигуном" (п. З ст. 46 додаткового протоколу І). Ця особа визнається, таким чином, військовим розвідником. У випадку потрапляння в руки ворога під час збирання розвідувальних відомостей або спроби їх збирання на неї поширюється статус військовополоненого.

Повідомлення учня 3

Під час збройних конфліктів на боці воюючих держав беруть участь добровольці. В ст. VI Гаазької конвенції про права і обов'язки нейтральних держав та осіб у разі сухопутної війни 1907 р. встановлено, що "відповідальність нейтральної держави не виникає внаслідок того, що приватні особи окремо переходять кордон, щоб вступити на службу одного з воюючих"1.3 огляду на те, що ці приватні особи з нейтральних держав добровільно вступають до складу збройних сил однієї з воюючих держав, вони, з одного боку, стають законними комбатантами, а з іншого - втрачають статус особи нейтральної держави. Відповідальність за їх дії несе воююча держава, на стороні якої вони воюють.

Повідомлення учня 4

У збройних конфліктах можуть брати участь і найманці. Згідно з п. 2 ст. 47 додаткового протоколу І до Женевських конвенцій 1949 р. найманець - це будь-яка особа, спеціально завербована на місці або за кордоном для того, щоб брати участь у збройному конфлікті, керуючись головним чином бажанням отримати особисту користь, і якій обіцяна стороною або за дорученням сторони, що перебуває в конфлікті, матеріальна винагорода, що істотно перевищує винагороду, виплачувану комбатантам того самого рангу і функцій, які входять до особового складу збройних сил цієї сторони. Найманець не входить до особового складу збройних сил воюючої сторони. Він не є ні громадянином сторони, що перебуває у конфлікті, ні особою, що постійно проживає на території, контрольованій стороною конфлікту.

Не є найманцями військові радники, що офіційно направляються на службу в іноземні збройні сили на основі міждержавної угоди. Військові радники безпосередньої участі у воєнних діях не беруть.

Міжнародне співтовариство неодноразово засуджувало практику найманства. У1968 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію 2465 (XXIII), в якій оголошувалося, що практика використання найманців проти рухів за національне визволення і незалежність є кримінально караним діянням, а самі найманці - злочинцями.

У1989 р. під егідою ООН була укладена Конвенція про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців. У Конвенції найманство визнано серйозним злочином, який зачіпає інтереси всіх держав. Згідно з Конвенцією держави не повинні здійснювати вербування, використання, фінансування і навчання найманців, у тому числі з метою, що суперечить праву народів на самовизначення, як воно тлумачиться міжнародним правом. Держави зобов'язані забороняти такі дії і запобігати їм.

Конвенція 1989 р. визнає злочинними дії, скоювані не тільки самими найманцями, а й особами, що беруть участь у їх вербуванні, використанні, фінансуванні та навчанні, а також спроби вчинення вказаних дій і співучасть у них. Держави - учасниці Конвенції 1989 р, зобов'язані або судити винних, або видати зацікавленій стороні. Найманство є кримінально караним діянням за законодавством України (ст. 447 КК України).

Повідомлення учня 5

Особливий правовий статус під час збройних конфліктів мають парламентери, тобто особи, спеціально уповноважені військовим командуванням воюючої сторони на ведення переговорів з військовим командуванням ворога. Згідно з положеннями Гаазької конвенції про закони і звичаї суходільної війни 1907 р. парламентер і сурмач або барабанщик, які супроводжують його, особа, що несе прапор, і перекладач користуються правом недоторканності. Відмітний знак парламентера - білий прапор. Парламентер може бути прийнятий військовим командуванням ворога або відісланий назад, проте у будь-якому випадку йому повинна бути забезпечена безпека повернення в розташування своїх військ. Під час Другої світової війни німецьке військове командування не завжди забезпечувало недоторканність парламентерів, порушуючи тим самим закони і звичаї війни.

1.2. Захист поранених, хворих та осіб, потерпілих корабельну аварію. 
1.3. Гуманне поводження з військовополоненими. 
1.4. Захист цивільного населення. 

Завдання для групи 1:

таблицы.

1. Розробіть свої положення ( не менше трьох), що захищають поранених, хворих і осіб, потерпілих корабельну аварію. Заповніть ліву колонку таблиці

2. Вивчіть положення, що захищають поранених, хворих і осіб, потерпілих корабельну аварію. Результати занесіть у праву колонку.

Завдання для групи 2:

1. Розробіть свої положення ( не менше трьох), що захищають цивільне населення. Заповніть ліву колонку таблиці

2. Вивчіть положення, що захищають цивільне населення. Результати занесіть у праву колонку.

Завдання для групи 3:

1. Розробіть свої положення ( не менше трьох), що захищають положення військовополонених. Заповніть ліву колонку таблиці

2. Вивчіть положення, що захищають військовополонених. Результати занесіть у праву колонку.

 

Робота у групах
Додатковий протокол 1977 до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) (витяг)

Завдання для групи 1

Частина III. Поранені, хворі та особи зазнали аварії

Стаття 7. Захист і догляд

1. Всі поранені, хворі та особи, що зазнали аварії, незалежно від того, чи брали вони участь у збройному конфлікті, користуються повагою і захистом.

2. За всіх обставин з ними поводяться гуманно і надають їм у максимально можливою мірою та в найкоротші строки медичну допомогу і догляд,яких вимагає їх стан. Між ними не проводиться ніякого розрізнення за яким би то не було міркувань, крім медичних.

Завдання для групи 2

Частина IV. Цивільне населення

Стаття 48. Основна норма

Для забезпечення поваги і захисту цивільного населення і цивільних об’єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди проводити відмінність між цивільним населенням та комбатантами (учасниками військових дій --ред.), a також між цивільними об'єктами та військовими об'єктами, і відповідно спрямовувати свої дії тільки проти військових об'єктів.

Стаття 51. Захист цивільного населення

2. Цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи неповинні бути об'єктом нападів. Забороняються акти насильства або загрози насильством, що мають основною метою тероризувати цивільне населення, 
(...)

4. Напади не вибіркову характеру забороняються. (...)

7. Присутність або пересування цивільного населення або окремих цивільних осіб не повинні використовуватись для захисту певних пункті вабо районів від військових дій (...)

Стаття 52. Загальний захист цивільних об'єктів. Цивільні об'єкти не повинні бути об'єктом нападу (...)

Стаття 53. Захист культурних цінностей та місць відправлення культу.

Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р.,що стосується захисту жертв збройних конфліктів не міжнародного характеру 
(Протокол II) (витяг)

Завдання для групи 3

Частина II. Гуманне звернення

Стаття 4. Основні гарантії

1. Всі особи, які не беруть безпосередньої участі або припинили брати участь у військових діях, (...) мають право на повагу до своєї особистості, своєї честі, своїх переконань. (...) За всіх обставин з ними поводяться гуманно. (...)

2. Без шкоди загальним положенням, зазначеним вище, забороняються і будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії щодо осіб, згаданих у пункті 1;

a) посягання на життя, здоров'я, фізичний і психічний стан осіб, зокрема вбивства, а також таке жорстоке поводження, як катування, нанесення каліцтв або будь-які форми тілесних покарань;

b) колективні покарання;c) взяття заручників;d) акти тероризму;e) наруга над людською гідністю, зокрема принизливо - образливе звернення (...);г) рабство і работоргівля в усіх їх формах;д) грабіж;

П) погрози вчинити будь-який з вищевказаних дій,

3. Дітям забезпечуються необхідна турбота і допомогу і, зокрема:

a) вони отримують освіту, включаючи релігійне і моральне виховання, згідно з побажаннями їхніх батьків (..,);b) вживаються всі необхідні заходи для сприяння возз'єднання тимчасово роз’єднаних сімей;з | діти, які не досягли п'ятнадцятирічного віку, не підлягають вербування в збройні сили або групи, і їм не дозволяється брати участь у військових діях;

d) особливий захист, що передбачається цією статтею щодо дітей, не досягли п'ятнадцятирічного віку, продовжує застосовуватися до них, якщо вони беруть безпосередню участь у воєнних діях, усупереч положенням підпункту с), і потрапляють у полон; (...)

Назва статті договору

Зміст статті договору

Власні положення щодо поліпшення умов договору

 

 

 

 

2. Відповідальність за порушення прав людини в умовах збройних конфліктів

Як ви вважаєте, чи повинна наступати відповідальність за порушення прав людини в умовах збройних конфліктів? Відповідь аргументуйте.

Робота в групах

Як різні нормативно-правові документи регулюють відповідальність за порушення прав людини в умовах збройних конфліктів?

1 група                                                           

Додатковий протокол І 1977р., Гаазьке положення про закони та звичаї сухопутної війни 1907 р., Гаазька декларація про кулі, що легко розвертаються і сплющуються 1899 р., Женевський протокол про застосування газів 1925 р.

2 група

Женевські конвенції 1949 р. ст.50 ЖК І; ст. 51 ЖК ІІ; ст. 130 ЖК ІІІ; ст. 147 ЖК ІV.

3 група

Римський Статут Міжнародного кримінального суду від 17 липня 1998р., підписаний від імені України 20 січня 2000 р.

V. Підсумки  і рефлексія. Оцінювання учнів.

Квінтесенцією положень міжнародного права, застосовуваного в період збройних конфліктів, є такі основні правила: 
1. Особи, що вийшли з ладу (hors de combat), і ті хто не бере безпосередньої участі в бойових діях, мають право на повагу до їх життя, на моральну і фізичну недоторканність. За всіх обставин вони мають право на захист і гуманне звернення без будь-якої дискримінації. 
2. Забороняється вбивати чи наносити каліцтво противнику, який здається в полон або є що вийшов з ладу (hors de combat). 
3. Поранені і хворі повинні підбиратися і забезпечуватися відходом тією стороною конфлікту, під владою якої вони перебувають. Захисту також підлягають медичний персонал, установи, транспортні засоби та обладнання. Емблема червоного хреста або червоного півмісяця позначає право на такий захист і повинна поважатися. 
4. Захоплені в полон учасники бойових дій (далі іменовані комбатантами) і цивільні особи, що знаходяться на території, контрольованій противником, мають право на повагу до їх життя, гідності, особистих прав і переконанням. Їм має бути забезпечений захист від насильства і репресалій, вони мають право на листування зі своєю родиною і на отримання допомоги. 
5. Кожен має право на основні юридичні гарантії. Ніхто не повинен зазнавати фізичним і моральним тортурам, тілесним покаранням, а також жорстокому або принизливого поводження. 
6. Сторони в конфлікті і їхні збройні сили не можуть користуватися необмеженим вибором методів і засобів ведення війни. Забороняється використовувати таку зброю і такі методи ведення бойових дій, які за своїм характером можуть викликати не обумовлені необхідністю втрати або спричинити за собою надмірні страждання. 
7. Сторони в конфлікті зобов'язані постійно робити різницю між цивільним населенням та комбатантами і по можливості щадити цивільне населення і майно. Ні цивільне населення в цілому, ні окремі цивільні особи не повинні бути об'єктом нападу. 
 

 Питання

Оцінка

1. Ви брали участь у активній роботі групи?

 

2. Ви вносили вдалі пропозиції, що їх враховували?

 

3. Ви надавали підтримку іншим членам групи, заохочували їх до роботи?

 

4. Ви висунули цілком нову ідею, що сподобалась іншим?

 

5. Ви вдало узагальнювали думку інших?

 

6. Ви відповідали класу про результати групової роботи?

 

 

doc
Додано
21 жовтня 2020
Переглядів
326
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку