Заняття 2. Тема. Поняття про «рельєф місцевості».

Заняття 2. Тема. Поняття  про  «рельєф  місцевості».  Типові   форми  рельєфу; спосіб зображення рельєфу; види горизонталей; умовні знаки форм рельєфу, що не зображуються горизонталями.  Абсолютна і відносна висоти. Зображення горизонталей та рельєфу на картах. Вправи з читання карт спортивного орієнтування. Практична робота. Топографічні завдання, ігри, диктанти. Користування картами та схемами на місцевості (2год). 

Мета навчальна: узагальнити і систематизувати знання вихованців про умовні топографічні знаки, ознайомити з поняттями абсолютна та відносна висота, вчити визначати за планом і топографічною картою абсолютну та знаходити відносну висоти; розвивальна: розвивати спостережливість, логічне   мислення;   вміння самостійно працювати; розвивати  уміння   створювати     образ території;  виховна: виховувати почуття взаємодопомоги та  поважне   ставлення до   професії   топографа.

Обладнання: атласи, нівелір,   план   місцевості, таблиці з умовними  топографічними картами, словники –довідники. 

 Тип заняття: комбінований.

Хід заняття

I.    Організаційний    момент

II.   Актуалізація    опорних    знань    і   вмінь   вихованців

Для того, щоб вміти читати план місцевості, карту необхідно знати їхню легенду або умовні знаки. Наскільки ви добре вивчили топографічні знаки покаже гра «Шифрувальник».

1.   Гра «Шифрувальник»

Ці уривки взяті з пригодницької повісті відомого письменника Анатолія Рибакова «Бронзовий птах». Цей твір про трьох друзів -  Мишка, Славку та Генку. Вони вирушають до наметового табору, що розташований в колишньому маєтку графа Карагаєва. Випадково хлопці дізнаються про скарб, який старий граф заховав десь недалеко. Я  раджу прочитати цей твір тим, хто любить пригодницьку літературу.

Вихованці  об’єднані у три групи (по 4). Кожна з них отримує уривок відомого літературного твору. Дітям необхідно замінити умовний знак його назвою. На виконання завдання дається 3 хвилини.

Група 1

« Місячне сяйво лягло на (стежку). Жердяй зупинився і обернувся до Мишка. Його обличчя здавалось мертвотно-блідим.   - Зараз буде (болото), а там Голигінська гатка,  - тремтячим голосом прошепотів Жердяй. Підете краєм (лісу). Як дійдете до чотирьох дубів, візьміть ліворуч, там (просіка). А як  (просіку) перейдете, там побачите (болото). А я тут посиджу.»

Група 2

« Звивиста   (річка)крутилась в глибокій, вузькій долині. Високий правий берег був дуже підмитий. На низькому лівому березі тягнулись вузькі смужки заливних (лук) і торфових (боліт).    В деякий місцях вода швидко крутилась – на дні били(джерела) . Хлопці минули  (село),    (поромну переправу), а човняра все не було»              

               Група 3  « Вони йшли, як і раніше, мовчки, ховаючись у затінку дерев. Нарешті вийшли до (просіки). Якби не Жердяй, Михайло ніколи не здогадався б, що це (просіка), тому що вона заросла молодим(чагарником). Вони пройшли ще версту. (ліс) змінився (рідколіссям). Відчувалися гнилі запахи (болота). Зупинившись, вони почали уважно вглядатися в землю. Перед ними була глибока (річка).»

3. Мотивація  навчальної та пізнавальної діяльності

«Мозкова атака»

•       Для чого потрібно знати висоту точок земної поверхні?

Орієнтовні відповіді дітей: для будівництва, проектування будинків, мостів, прокладання  доріг, у сільському господарстві, тощо.

З давніх часів людей цікавили не тільки форми земної поверхні, а й їхня висота. Тому вони шукали способи визначення висоти місцевості та всебічного вивчення форм поверхні Землі, на яких зводили своє житло, господарські будівлі.

Як  отримати    інформацію    про    нерівності     земної    поверхні?   Картографи знайшли   цікавий і   дуже   наочний   вихід.  Який?  Сьогодні   ви   про   це   дізнаєтеся,  а  також    навчитеся використовувати    свої     знання    і    зможете    визначати    висоту  як  окремих   точок,    так  і    значних   за   розмірами   ділянок   земної   поверхні.

IV.  Вивчення   нового матеріалу

1. Прийом «Кроки юного дослідника»

1.1 Робота зі словником - довідником

Якщо поглянути навколо себе, знаходячись за територією населеного пункту, то можна   побачити  найрізноманітніші  форми  рельєфу.

Керівник гуртка задав дітям глосарій по темі «Рельєф». Діти по словнику-довіднику шукають визначення:

Місцевістю  називається  ділянка   земної  поверхні  з  усіма  її нерівностями,  рослинним  покривом,  водною  сіткою  та  сіткою  доріг,  населеними пунктами та грунтово-кліматичними та гідрогеологічними умовами.Сукупність нерівностей земної поверхні називається рельєфом місцевості.  Значні  за  розмірами  зовсім  плоскі  ділянки  земної  поверхні  зустрічаються надзвичайно  рідко,  навіть  на  рівнині.  Найчастіше  рельєф  місцевості  складається  із випуклих  (підвищених)  та  ввігнутих  (заглиблених)  нерівностей  найрізноманітнішої форми  та  розмірів.  Однак   при   всій  різноманітності  цих  нерівностей  всіх  їх  можна звести до п’яти типових форм рельєфу.

Гора –  підвищення, що нагадує своєю формою конус або купол. Найвищу точку на   горі   називають   вершиною,  від  неї  рельєф  у  всі  сторони  понижується.  Основe вершини називають підошвою,   невелика гора називається  горбом, а штучний горб  – курганом.

Хребет  представляє  собою  підвищення,  витягнуте  в  одному  напрямку.  Лінія з’єднання протилежних схилів хребта називається лінією водорозділу: коли йде дощ - вода стікає вправо і вліво від неї.

Котловина-  замкнута впадина, що нагадує своєю формою котел. Котловина  - форма  рельєфу  протилежна  горі.  Найвища  точка  в  котловині  називається  дном.  Від цієї точки місцевість в усі сторони понижується. Часто на дні котловини утворюються болота або озера.  Невелика котловина називається ямою.

Лощина  представляє  собою  поглиблення,  витягнуте  в  одному  напрямку. Лощина -   форма  рельєфу,  протилежна  хребту.  Вона  має  схили  з  чітко  вираженим верхнім  перегином -  бровкою.  Лінію  по  дну,  до  якої  направлені  схили  лощини, називають  водозливом. Коли іде дощ, вода стікає по схилах і тече по цій лінії. Якщо стати  на  цю  лінію,  то  рельєф  буде  з  трьох  сторін  підвищуватися,  а  з  одної  - понижуватися. Лощини, за звичай, покриті дерном, часто бувають зарослі кущами, дно їх іноді заболочено.

Сідловина-  пониження на гребені хребта між двома суміжними вершинами; до неї  з  двох  протилежних  напрямків,  поперечних  хребту,  підходять  своїми  верхівками лощини. Сідловина має точку (площадку), від якої рельєф з двох сторін підвищується, а  з  двох -   понижується.  В  горах  дороги  і  стежки  через  хребти  проходять  по сідловинах, які називаються перевалами.

 

2. Зображення    нерівностей     горизонталями.  

Поняття     про    горизонталяк    умовні    лінії,   що   з’єднують     точки     з    однаковою   абсолютною   висотою.   

Керівник гуртка    демонструє    план    місцевості    і    показує     на   ньому горизонталі, які   проведені через     певну     кількість    метрів,    наприклад   1,  5, 10  або 20.  Як же визначити висоту місцевості?

                            Мал.3 Побудова горизонталей

3. Визначення відносної висоти точок

Прийом « Польові дослідження»

Керівник пропонує вихованцям гуртка встати.  За «рівень моря» умовно приймається підлога в кімнаті або місце, де проходить дослідження. Діти називають, хто з них має найбільшу  висоту, а хто найменшу.  Найвищий і найнижчий вихованці називають свій зріст. Діти  визначають відносну висоту вищого учня над нижчим.

Ще у  ХVІІ ст. французький вчений Блез Паскаль запропонував для вимірювання висоти гори застосувати ртутний барометр - прилад для вимірювання атмосферного тиску. З висотою тиск знижується, тому за його різницею біля підніжжя та на вершині почали визначали висоту гір. Таку висоту називають відносною. Вона показує перевищення однієї точки над іншою.

Нині для визначення відносної висоти точок використовують прилад нівелір. Процес визначення відносних висот точок на місцевості з його застосуванням називають нівелюванням. Найпростіший нівелір можна сконструювати самостійно. Для цього слід дві тонкі дощечки закріпити перпендикулярно одна до одної. Висота приладу становить 1м. На горизонтальній дошці закріплюють висок для того, щоб нівелір ставити чітко перпендикулярно до поверхні.

Вихованці розкажуть,як провели нівалювання місцевості.

Мал.4 Проведення нівелювання

Розповіді вихованців

При вимірюванні висоти місцевості за допомогою нівеліра необхідно:

1. Встановити його у початковій точці, яку ми приймаємо за 0 метрів.
2. Визначити точку з відносною висотою 1м, для чого проводимо уявну горизонтальну лінію від верхньої частини нівеліра до схилу і забиваємо в цьому місці кілочок.
3. Переносимо нівелір у цю точку й визначаємо наступну. І так до останньої точки, висоту якої потрібно визначити.
4. Складаємо показники всіх вимірювань. Одержуємо відносну висоту точки.

Нівелювання можна проводити й без нівеліра, знаючи власний зріст. Цей процес називають окомірним нівелюванням. При цьому всі дії збігаються з попередньою роботою. Але кількості переміщень вверх по схилу слід помножити не на 1м, а на цифру вашого зросту.

Спеціалісти, що складають плани й карти, для точного вимірювання висот точок, користуються спеціальними інструментами: оптико-механічним нівеліром з рейкою, теодолітом та іншими.

Відносних висот будь-яка точка на місцевості має безліч. Адже її вимірювання можна починати від будь-якої іншої точки. Наприклад, з одного боку пагорба підошва може знаходитися нижче, з іншого вище. Тому й вийде різна відносна висота його вершини, залежно від того, з якого боку починати нівелювання. З цього видно, що підписувати на плані чи карті відносні висоти не зручно, адже їх у однієї й тієї ж точки багато.

3. Абсолютна висота

З ХVІІІ ст. на планах та картах почали вказувати висоту найбільш важливих точок місцевості відносно рівня моря. Абсолютна висота точки земної поверхні – це її перевищення над рівнем моря. Абсолютна висота у будь-якої точки лише одна, оскільки вимірювання висот різних точок ведеться від спільної відмітки, яка приймається за «0м».Для території України традиційно зберігається з середини ХІХ ст. вимірювання висот від нуля футштока у місті Кронштадт на березі Балтійського моря. Футшток (з німецької – підніжжя, основа) являє собою водомірну рейку з поділками. На кронштадтському футштоку після тривалого спостереження за середнім рівнем Балтійського моря був позначений «0», від якого ведуться всі вимірювання висот. Тому на картах України можна знайти підпис: «Балтійська система висот». Це означає, що абсолютні висоти точок вказані від рівня Балтійського моря.

 4. Горизонталі

Лише відмітка висоти не дає уявлення про форму пагорба або улоговини. Для цього використовують спосіб горизонталей. Горизонталь–  це  замкнута  крива  лінія,  яка  означає  на  карті  горизонтальний контур відповідної нерівності, всі точки якого розміщені на місцевості на одній і тій висоті над рівнем моря.

Ці лінії можна розглядати і як сліди  перерізу нерівностей місцевості паралельні поверхні моря. Віддаль між суміжними пересічними поверхнями називається  висотоюперерізу.Чим  більше  горизонталей  на  схилі,  тим  він  вищий,  а  чим  ближчі  горизонталі одна  до  одної,  тим  схил  крутіший.  Отже  за  числом  горизонталей  можна  визначити підвищення  одних  точок  місцевості  над  іншими,  а  за  відстанню  між  горизонталями про крутизну схилу. Одна горизонталь не може показати форму рельєфу. Це можливо лише завдяки сукупності горизонталей, неначе «вкладених» одна в одну. Щоб зрозуміти, як будують ці уявні лінії на плані й карті, уявімо собі острів, оточений з усіх боків морем. Перша горизонталь – це рівень води в морі, адже він скрізь однаковий. По всій  лінії абсолютна висота становить 0м. Якщо рівень моря підніметься на 1м, виникне нова, коротша берегова лінія, яка буде вміщена в середину першої. Це друга горизонталь з абсолютною висотою 1м. При підняття моря ще на метр площа острова знову зменшиться, а берегова лінія буде обмежена горизонталлю в 2 м й так далі. В результаті одержимо кілька горизонталей, проведених через однаковий проміжок висоти.

Горизонталі малюють коричневим кольором. На плані та великомасштабній карті їх проводять через 1 м, 2,5 м, 5 м, 20 м, 40 м. Чим масштаб більший, тим більше горизонталей наносять. Щоб не захаращувати зображення, проміжні горизонталі пропускають, а також підписують абсолютні висоти не всіх горизонталей. Цифри висоти на горизонталі направлені «головою» в бік зростання висоти.

Для того щоб розрізнити зображення горизонталями гори від улоговини, хребта від лощини, від горизонталей у бік пониження схилу проводять рисочки – бергштрихи.

Мал.5 Як отримують горизонталі

 Чи  можна за горизонталями   визначити  висоту  місцевості;  крутий

чи    пологий     схил;   де    підйом    і    спуск?

Крім горизонталей, рельєф на картах зображають відмітками абсолютних висот характерних точок рельєфу – вершин гір чи горбів, дна улоговин, сідловин, тальвегів, перегинів схилів. Позначають їх арабськими цифрами біля характерної точки з точністю до 0,1м. У поєднанні з горизонталями відмітки висот полегшують визначення за картою напрямів схилів, перевищень тощо.

Завдання 1. Позначити  на дошці  стрілкою  напрямки  північ-південь.  Намалювати  у  вигляді умовних знаків декілька вершин. Опишіть словами, як вони виглядять в натурі.

1.  Гора майже кругла, крута з півночі, полога з півдня.

2.  Гора має дві вершини: крута із заходу, полога зі сходу.

Завдання 2. Вихованці малюють в зошиті форму гори, описану усно вчителем. Потім один вихованець виходить до  дошки і показує своє рішення. Інші порівнюють із своїми рішеннями.

Завдання 3.

1.  Намалювати гору, яка витягнута в напрямку захід-схід і крута зі сходу.

2.  Намалювати гору із двома вершинами, яка круто обривається на північ.

3.  Намалювати  гору,  яка  круто  спускається  на  схід  і  захід  і  має  слабий  нахил  на півночі та півдні.

 

 

V.  Закріплення нових знань і вмінь вихованців

1. Географічний практикум.

1.Педагог     зображає  на  дошці  за  допомогою   горизонталей     пагорб.  Вихованці    повинні  визначити   форму рельєфу  (пагорб  або яр);  який схил  більш крутий, який     більш пологий;   відносну  висоту об’єкта;  горизонталі,  проведені  через  кожні 10  м;  

2. Зобразіть   за   допомогою  горизонталей   і    бергштрихів     пагорб  і яр.

3.Позначення    на    плані    ярів     і    стрімчастих     берегів    рік.

2. Розв’язування задачі. Вміння визначати відносну висоту місцевості потрібне людині не тільки в її господарській діяльності, а й для збереження здоров’я. В медичній літературі є таке поняття як «гірська хвороба». Будь-яка людина, яка потрапляє на висоту вище 1000метрів від того місця де вона мешкала, ризикує зіткнутися з проблемами. При наборі висоти щільність повітря зменшується і організм перестає отримувати наобхідну йому кількість кисню. Тож давайте  визначимо, чи загрожує нам ця хвороба на  найвищій точці України – Говерлі, висота якої становить 2061 метр. Висота м.Києва – 180 метр. Визначити відносну висоту.

Розв’язок:  h₁ = 2061 м;  h₂ = 180 м; h_відн.= h₁ - h₂=2061м – 180м=1881м

3. Робота в групах. Кожна група отримує задачу. На розв’язок 3 хвилини.

Задача 1.За допомогою горизонталей в масштабі 1 : 1000 зобразити піраміду заввишки 40 м, в основі якої - квадрат з довжиною сторони 30см. Горизонталі проводити через 10м.

 Задача2.Ширина яру у верхній частині схилів 18м, у підош­ві 2м.  Крутість схилів однакова, глибина яру 6м. Накреслити поперечний розріз яру, визначити довжину схилів та їх крутість.

Задача 3. Від школи до автобусної зупинки рівно 700м. На плані, який висів у кабінеті місцевого землевпорядника, ця відстань становила 7см. Визначте масштаб плану, що висить у кабінеті землевпорядника.

 

 

4. Робота в робочих зошитах

1. У зошиті позначте стрілкою вверх напрям на північ, вниз – на південь. Намалюйте за допомогою горизонталей (які проводьте через 1м), бергштрихів та відмітки висоти такі форми рельєфу й географічні об’єкти:
        а) Пагорб висотою 5,5 м, північні схили якого пологі, а південні стрімкі. З півночі на південь через його вершину проходить ґрунтова дорога. Біля неї на північному схилі пагорба на висоті 4,5 м знаходиться чагарник, на південному на висоті 3 м – одиноке листяне дерево. Північний схил пагорба до висоти 3 м вкритий мішаним лісом. 

б) Улоговину глибиною 4,2м північний схил якої випуклий, а південний увігнутий. На північному схилі на висоті 3,5м знаходиться криниця, на південному на висоті 1 м -  джерело. Від криниці до джерела проходить стежка. Улоговина зайнята луками.

VІ.  Підсумок заняття. Прийом  «Сніжна грудка».

Слово – речення – питання – відповідь.

Виховнець називає слово «горизонталь» проговорює слово, що стосується даної теми, другий складає речення з цим словом, третій складає питання до цього слова, а четвертий відповідає на нього.

Додаток

Назви лишній предмет