Робота з батьками

 

Проблема надання психологічної допомоги і підвищення психологічної компетентності батьків залишається досить актуальною.

Заняття Батьківського клубу поєднало в собі елементи психопрофілактичної, просвітницької, консультативної й корекційної роботи, яку практичний психолог проводить із сім'єю. Корисними ці заняття виявились для батьків дітей групи ризику.

Батьківський клуб

Мета : підвищити психологічну компетентність батьків; попередити причини, які ведуть до зниження якості сімейного виховання та порушень у розвитку і поведінці дітей; допомогти батькам усвідомити той вплив, який вони здійснюють на дітей з метою розширення їх можливостей самостійно розв'язувати проблеми і конфлікти, що виникають у стосунках з дітьми.

Завдання:

- діагностика порушень взаємовідносин між батьками й дітьми;

- розвиток кращого розуміння себе і дитини;

- набуття батьками навичок конструктивного спілкування;

- підвищення рівня самоконтролю, щодо свого емоційного стану під час спілкування з дитиною;

- допомога батькам побачити свою сімейну ситуацію іншими очима.

Форми роботи:

- вправи;

- ділові ігри;

- моделювання й аналіз заданих ситуацій;

- міні-лекції;

- дискусії;

- мозковий штурм;

- розповіді.

План занять

1. Як ви виховуєте своїх дітей.

2. Покарання в практиці сімейного виховання.

3. Взаємини з підлітками.

4. Про безумовну батьківську любов.

Заняття № 1

Тема : Як ви виховуєте своїх дітей

Мета : створити емоційний настрій на спільну роботу, атмосферу взаємної довіри; допомогти батькам у виборі стратегії взаємин з власною дитиною.

Хід заняття

Гра «Візитна картка»

Мета: створити позитивний емоційний настрій на ефективне спілкування.

Кожен з учасників заповнює невелику анкету-візитку та приколює її до свого одягу.

Графи в анкеті можуть бути такими:

1. Ім'я

2. Прізвище

З. Знак гороскопу

4. Імена моїх дітей

5. Улюблений колір

6. Улюблена страва

7. Хобі

Після цього учасники рухаються по аудиторії та розглядають анкети один в одного. Коли будь-який пункт у них збігається, вони потискують один одному руки.

Після гри всі відповідають на запитання:

- Що ви відчували, коли бачили щось схоже в іншого? Коли несхоже?

-А коли бачили, що у вас різні смаки?

Кожен з учасників дає відповідь на запитання. Психолог у своєму резюме узагальнює, розповідаючи , що звичайно люди відчувають у подібних випадках.

Міні-лекція «Як ви виховуєте своїх дітей»

Мета: надати присутнім інформацію про особливості виховання дітей у сім’ї.

« Три нещастя є у людини: смерть, старість і погані діти,» - каже українська народна мудрість. Старість незборима, смерть невблаганна. Перед цим нещастями ніхто не може зачинити двері свого дому. а від поганих дітей дім можна вберегти, як і від біди.

Процес виховання складний і підлягає ризику.

Я хочу дати деяку інформацію, яка допоможе визначити, як правильно формувати взаємини батьків і дітей, знайти вирішення складних сімейних проблем.

Всі батьки хочуть, щоб їхні діти жили в сім'ї щасливо й мирно. Ніхто не хоче тримати дитину в страху, виховувати її замкнутою, безвідповідальною, впертою. Але часто з роками діти набувають небажаних рис характеру, не маючи віри у свої сили, поваги до себе й оточення.

Ми хочемо, щоб наші діти були ввічливими, а вони грубі. Ми хочемо, щоб вони вірили в себе, а вони нервові і неспокійні.

Приблизно всі хочуть бути гордими за свою дитину. Успіхом у цьому може стати внутрішня гармонія кожного з батьків і мир між ними. Якщо ви хочете навчити чомусь вашу дитину, навчіться спочатку самі. Якщо ви, наприклад, не вмієте керувати власними емоціями, то вам буде важко навчити цьому вашу дитину, Пригадайте, якою ви були дитиною і, як вас виховували ваші батьки. Якщо ви задоволені тим, як вас виховували ваші батьки, як ви ставились один до одного, ви можете за приклад взяти ці стосунки, плануючи життя у власній сім’ї. Ви будете робити так, як ваші батьки, але при цьому у вас залишається можливість багато проблем вирішувати за власним розумінням. Якщо вам не подобалось, як вас виховували батьки, то зробіть все, щоб такого у вашій сім'ї не повторилось. Ви вже будете знати, що не треба робити. Але треба обдумати, що саме ви будете робити по-іншому. Тут у вас немає прикладів і ви повинні самі вирішувати. Але головне - це знати, що найважливіше в житті - інтереси дитини, любов і турбота.

Ділова гра «Акваріум»

 Мета: стимулювати ефективне розв'язання проблеми.

Проблема: як потрібно виховувати дітей?

Для обговорення цієї проблеми створюємо дві групи. Одна група ставить стільці в коло, сідає на них та обговорює проблему протягом 10 хвилин. Кожний з учасників висловлює свою думку. Друга група спостерігає, у її учасників уже виникають свої думки, тобто критичність мислення стає джерелом нових пропозицій. Потім групи міняються місцями. Друге обговорення проходить за тими ж правилами. Далі - ще один цикл: 5 хв. кожній групі для прийняття своєї власної концепції. Представник від кожної групи озвучує ці концепції.

Практична частина

Завдання 1. Зрозумійте на скільки вам вдається приймати свою дитину. Для цього спробуйте підрахувати скільки разів ви звернулись до неї з емоційно позитивними висловами ( радісним привітанням, підтримкою, похвалою) і скільки - негативними (критикою, зауваженнями, докорами). Якщо кількість позитивних і негативних звернень рівна, чи негативне переважає, то зі спілкуванням у вас не все гаразд.

Завдання 2. «Я – висловлювання».

«Я – висловлювання» - це повідомлення про свої почуття щодо ситуації від першої особи. Спробуйте змінити : «Ти зводиш мене з розуму» , «Ти огидно поводишся» на «Я злюся, коли не бачу ніякої реакції на свої слова».

Спробуємо навчитись використовувати «я – повідомлення». Виберіть із відповідей батьків ті, які більше відповідають «я – висловлюванню».

Ситуація. Ви кличете доньку до столу. Вона відповідає: «Зараз»,- і продовжує займатись своєю справою. Ви починаєте сердитись. Ваші слова:

1. Скільки разів тобі треба казати!

2. Я починаю сердитись, коли доводиться повторювати одне й те саме.

3. Мене дратує, коли ти не чуєш.

Правильна відповідь № 2..

Використовуючи «я – повідомлення», важливо називати почуття, яке ви зараз відчуваєте. У цьому завданні ви маєте послухати себе. Спробуйте відповісти собі, що ви пережили в кожному випадку.

Ситуації:

1. Ваша доросла дочка закохалася.

2. Ви входите до кімнати (4-ий поверх) і бачите вашого сина, першокласника, який сидить на підвіконні.

3. Ви чекаєте гостей. Дочка відрізала і з'їла шматок торта, який ви приготували до свята.

4. Ви вимили підлогу, син пройшов і залишив свої сліди.

5. З роботи має прийти чоловік. Ви просите дочку збігати по хліб, вона відмовляється.

Навпроти кожної ситуації напишіть назви тих почуттів, які ви пережили.

А зараз, використовуючи назви почуттів, які ви записали, складіть ваші  

«я — висловлювання».

Учасники зачитують складені «Я – повідомлення».

Під кінець зустрічі учасники діляться враженнями.

Продовжити речення: « Сьогодні було корисно дізнатись ...».

 

Заняття №2

Тема: Покарання в практиці сімейного виховання

Мета: уникнути негативних наслідків застосування покарання у практиці сімейного виховання; конструювати такі взаємини, які не потребують репресивних заходів.

Хід заняття

Міні — лекція «Що таке покарання»

Мета: надати присутнім інформацію про покарання, як метод контролю та корекції поведінки людини.

Покарання у широкому розумінні — це метод контролювання та корекції поведінки людини. У системі навчання й виховання це засіб впливу на дитину, реагування на дії та вчинки, які порушують загальноприйняті норми й правила.

Одна з небезпек покарання полягає в тому, що воно пригнічує особистість дитини, її індивідуальність. Принижуючи почуття гідності, батьки виховують у дитини схильність до пристосування та до поганих, низьких вчинків. Нерозумні, бездушні покарання породжують страх, а страх, у свою чергу - хитрість та брехливість. Виникає замкнене коло, яке знову спонукає до небажаних вчинків.

Емоційна реакція покараної дитини може виявлятися або в усвідомленні справедливості покарання, своєї провини, інколи каятті, розумінні неприпустимості повторення подібних вчинків у майбутньому        ( бажаний, очікуваний ефект застосування покарання), або у сприйнятті покарання, як несправедливого, у невизнанні власної провини, не повторенні подібних вчинків лише через загрозу покарання, у прагненні взяти реванш за надмірні страждання - бажання відновити «справедливість» у своєму розумінні ( небажаний побічний ефект застосування покарання).

Ділова гра «Наукова конференція»

Мета: організувати зацікавлене й змістовне обговорення батьками проблеми покарання.

Учасники об'єднуються в 4 групи, обговорюють проблему, обмінюються власними думками.

1 група. Покарання. Подумай навіщо.

2 група. Як не потрібно карати й сварити.

3 група. Які негативні наслідки покарання?

4 група. Як запобігти негативним наслідкам покарання? Протягом 10 хв. кожна група обговорює свою проблему. Потім представники груп виступають зі своїми висновками і пропозиціями. 

 Цікава думка психотерапевта, батька двох дітей Володимира Леві. Він пропонує свої правила покарання, які допомагають не зіпсувати стосунки з дітьми.

Запам'ятайте сім правил:

- покарання не повинно шкодити здоров'ю ні фізичному, ні психічному (воно має бути корисним );

- якщо є сумніви ( карати чи не карати ) - не карайте. Навіть якщо вже зрозуміли, що надто м’які, довірливі й нерішучі. Ніякої «профілактики», ніяких покарань «на всяк випадок»);

- за один раз - одне покарання. Навіть якщо провин велика кількість, покарання може бути суворим, але тільки одне за все одразу, а не по одному за кожну провину. Салат із покарань – страва не для дитячої душі! Покарання  не за рахунок любові, щоб не трапилося, не обмежуйте дитину в схваленні й нагороді на які вона заслуговує;

- строк давності, Краще не карати, ніж карати з запізненням. Покарання із запізненням навіюють дитині минуле, не дають стати іншою;

- покараний – пробачений. Інцидент вичерпаний. Сторінка перегорнута. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку;

- без приниження. Щоб не сталося, якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною, як перемога нашої сили над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ми несправедливі, покарання подіє в зворотній бік;

- дитина не повинна боятися покарання. Не покарання вона має боятися, не гніву нашого, а нашого засмучення. Необхідно прийняти, як реальність, що дитина, не будучи досконалою, не може засмучувати тих, хто її любить.

 Для створення здорових, гармонійних взаємин між батьками й учнями важливо враховувати різні фактори. Це вікові особливості дитини, стиль батьківської поведінки, пріоритетний щодо формування взаємин у сім’ї в школі, родинне спілкування, причому щоденне, яке створює специфічні стосунки між дитиною й батьками.

 

Практична частина

Вправа «Шапка запитань»

Мета: організувати конструктивний діалог між батьками, активізувати їх діяльність, власну самооцінку.

Суть «шапки запитань» у тому, що батьки складають один для одного запитання - записки. Кладуть їх у шапку, потім витягують - кому яке дістанеться. Як відповідати, радяться в парах.

Завдання даються маленькими кроками :

- Розберіть аркуші. Готово? Тоді приготуйте ручки. Тепер складіть перше запитання. Хто готовий, віднесіть свою записку в шапку.

- Перший тип запитань - запитання формальні. Вони на взаємну перевірку батьками свого знання шкільного життя і порядків : Коли востаннє був урок  з ...? Скільки ...? Де... ? Куди... ? і т. д.

- Коли майже всі батьки покладуть свої записки в шапку, - можна переходити до пояснення типології другого запитання. Його потрібно будувати за конструкцією: « Я думаю ... , а ви ?»

- Третій тип запитань: «Я не знаю ...»

- «Шапка запитань» зручна тим, що батьки бачать: до рупора істини може бути допущений кожен із них.

В кінці зустрічі учасники діляться враженнями, відповідають на запитання психолога:

- Що для вас було корисним на сьогоднішньому занятті?

 

 

Заняття № З

Тема: Взаємини з підлітками

Мета: познайомити батьків з особливостями підліткового  віку, знайти шлях порозуміння з власною дитиною.

Хід заняття

Інформаційне повідомлення:

Бути підлітком дуже важко. Повний енергії, одержимий потребою незалежності, повний очікування майбутніх успіхів в великому житті підліток проходить через тяжкі випробування в пошуках власного шляху в суспільстві, і тому зрозуміло, яку тривогу у батьків викликають діти, що вступають у підлітковий вік.

Багатьох батьків, як грім серед ясного неба, вражає поведінка дітей у підлітковому віці. Був нібито й нормальною дитиною, і раптом курить, грубіянить, стукає, грюкає дверима.

В. Сухомлинський писав, що такі батьки схожі на садівника, який не знаючи, яке насіння кинув у землю, через кілька років прийшов подивитися і дуже здивувався, що замість троянди виріс будяк. «І ще смішніше,- додає В.Сухомлинський, - було б бачити маніпуляції садівника, якби він почав підфарбовувати, розмальовувати квітку будяка, намагаючись зробити з неї троянду...»

Батькам необхідно поважати гідність дітей у цьому віці, який починається з 11-12 років, давати їм потрібні поради, розвивати почуття правильної самооцінки. Щоб дитина правильно розуміла, що її хвалять за правильне, а якщо в неї недоліки у вихованні, необхідно роз'яснювати, які саме недоліки й що треба робити, щоб подолати їх. Необхідно допомагати дитині вміти бачити себе з різних сторін і в різних ситуаціях. Батьки повинні пам'ятати, розуміти раптові зміни настрою дитини і дивні, на перший погляд, захоплення, ексцентричну поведінку, новий лексикон і, інколи, починання, які закінчуються невдачею.

Щоб успішно пережити всі пригоди підліткового віку, і батькам, і підліткам необхідно добре уявляти, як виходити з критичних ситуацій. Необхідно бути терплячим і продовжувати розмовляти один з одним, любити один одного (як тоді, коли дитина була немовлям). У цей період кожен у сім'ї по-новому бачить оточуючих і всі повинні нібито заново познайомитись один з одним. Якщо те, в чому ви обмежуєте вашу дитину, не є забороненим, аморальним або надто дорогим задоволенням - відмовтесь від заборон і дозвольте дитині робити те, що вона хоче.

Практична частина

Тест «Як порозумітися»

Мета: допомогти батькам зрозуміти власних дітей й знайти шляхи порозуміння з ними.

Ви маєте відповісти на запитання. Потім закрийте відповіді та запропонуйте відповісти вашій дитині з іншого боку від клітинок. Порівняйте ваші відповіді. Коли ви погоджуєтеся, коли ви незгодні та чому? Намагайтеся побачити пріоритети. Чому деякі пункти важливі? Це чудова нагода для початку серйозної розмови, хороший спосіб порівняти ваші думки.

Чи треба підліткам дозволяти...

(Завжди, іноді, інколи)

Ходити на заборонені фільми?

Дратувати молодших дітей?

Обманювати в карти?

Голити голову?

Намагатися курити?

Спілкуватися з однолітками, які незнайомі батькам?

Видавати себе за дорослих в Інтернеті?

Цілувати друга чи подругу?

Малювати спреєм свої ініціали на стінах будинків?

Бути сексуально активним?

Лаятися на людях?

Пити пиво на вечірці?

Грати у швидкісні відеоігри?

Ставати вегетаріанцем, навіть якщо ніхто з родини не є таким?

Перебивати вчителя?

Робити татуювання?

Казати подрузі (другові), що вона (він) виглядає гарно, якщо це не так?

Частково списувати шкільні роботи з Інтернет-джерел?

Вставляти кільце в пупок?

Сідати до машини водія, який напідпитку?

Вправа «Мої сильні сторони»

 Мета: розглянути різні стилі взаємодії батьків з дітьми;

знайти найоптимальніші шляхи взаємодії з ними; підняти самооцінку невпевнених батьків.

Учасники об'єднуються в пари; партнери розповідають один одному про свої проблеми у взаєминах з дітьми. Співбесідник, вислухавши партнера, повинен проаналізувати ситуацію і знайти сильні сторони в його поведінці. Потім співбесідники обмінюються ролями, а далі відбувається обговорення в колі.

Аналіз ситуацій

Мета: знайти найбільш оптимальний вихід зі складних ситуацій.

Роздаються картки, на яких написані різноманітні ситуації. Спочатку можливе обговорення їх в парах, далі відбувається обговорення в колі.

Приклади ситуацій:

1. Мама п'ятнадцятирічної дівчини помітила, що дочка останнім часом стала гірше себе поводити, віддалилася від неї. Таке відчуження дуже турбує маму. Але вона не знає, як себе вести...

2. Підліток часто вмикає магнітофон «на повну котушку». Вам це дуже не подобається. Як бути?

3. Ви, йдучи додому, зустрічаєте сина: обличчя брудне, ґудзик відірваний, але він радий зустрічі з вами. Вам неприємний його вигляд, соромно перед сусідами. Як бути?

На завершення бажано отримати зворотний зв'язок від учасників, дати можливість висловити почуття, що виникли в ході зустрічі.

Пропонуємо продовжити речення: «Сьогодні було корисно дізнатися...»

 

Заняття №4

Тема: Про безумовну батьківську любов

Мета: сприяти усвідомленню батьками правильного виявлення своєї любові, створити умови для близьких і щирих взаємин з дітьми.

Хід заняття:

Інформаційне повідомлення:

Усі ми вважаємо, що любимо наших дітей. Це здається природним. Тільки кожен з нас найчастіше вкладає в це поняття в свій зміст і своє розуміння. Одні розуміють любов до дитини як суворе ставлення, інші - як слухняність, треті - як вседозволеність і потурання. Але всі ми схожі в одному - ми любимо своїх дітей.

Книга «Як по-справжньому любити свою дитину» Роса Кемпбела, відомого психіатра й глибоко віруючої людини, може допомогти багатьом батькам, які мріють про теплі, довірчі взаємини зі своїми дітьми. Автор пише: «Вважається, що батьки природно висловлюють, передають свою любов дитині. Це найбільша омана! Більшість батьків не виявляють своєї любові, прихованої в їхніх серцях, оскільки вони не знають, як це зробити. Отже, багато сучасних дітей не відчувають, що їх щиро, безумовно, беззастережно люблять і приймають такими, якими вони є.

Якщо в батьків немає з дитиною довірчих взаємин, заснованих на любові, усе інше (дисципліна, взаємини з однолітками, успіхи в школі) формується на неправильній основі і тоді неминуче виникають проблеми».

Отже, шлях до серця дитини не повною мірою відкритий для нас. Визнаймо цей факт, і поки є час, спробуймо виправити наші прорахунки й завоювати серця своїх дітей. Для цього треба цілком віддати себе дітям, зробитися не тільки їх наставниками та вихователями, а й найближчими друзями, поріднитися з їх інтересами і запитами.

Передумовою теплих взаємин з вашою дитиною є безумовна любов. Тільки такий тип любові може гарантувати розвиток усіх потенційних можливостей, закладених у дитині. Тільки на основі безумовної любові можна запобігти такій проблемі, як відчуження, появи в дитині почуття, що її не люблять, почуття страху, провини, невпевненості в собі.

Що таке безумовна любов? Безумовна любов - це любов до дитини незалежно від обставин, від її вад і переваг, від того, що ми від неї очікуємо, і - найголовніше - незалежно від її поведінки. Це не означає, що нам завжди мають подобатися її дії. Безумовна любов означає, що ми все одне любимо дитину, навіть якщо засуджуємо її поведінку.

Почуття любові до дитини в нашому серці може бути досить сильним. Але цього недостатньо. Чи бачить дитина з нашої поведінки, що ми її любимо? Любов до дитини ми розкриваємо через свої дії, те, що ми говоримо і що робимо. Але те, що ми робимо, означає більше. На дитину набагато більше враження справляють наші дії, ніж слова.

Нині багато дітей не відчувають до себе щирої любові з боку родини. Та, мабуть, не буває батьків, які б не любили свою дитину.

Практична частина

Завдання. Обіймайте вашу дитину не менше чотирьох разів на день (звичайні ранкові привітання і поцілунки на ніч не рахуються). Непогано те саме робити і щодо дорослих членів сім'ї.

Батьки для дитини - камертон: як вони прозвучать, так вона і відгукнеться. Якщо ми погано ставилися, наприклад, до своїх батьків, того ж потрібно чекати і від своїх дітей. Давня притча каже: «Син схопив старенького батька і потяг його згодувати крокодилам. Його син побіг за ним. «Навіщо?» - запитав батько. «Щоб знати дорогу, по котрій доведеться тягти тебе...»

Вправа «Обмін поглядами»

Мета: Навчити встановлювати контакт із співбесідником.

Робота в парах. Ви зустрічаєте свого найкращого друга (чи подругу). Як ви покажете, що він вам дорогий і близький? А тепер уявіть, що це ваша особиста дитина: ось вона приходить до дому зі школи і ви показуєте, що раді її бачити.

Тепер вам легше буде зробити це насправді.

Вправа «Активне слухання»

Мета: Навчити батьків прийомам активного слухання.

Що означає «активно вислухати дитину»?

Ситуація 1. Син повертається зі школи, кидає на підлогу портфель, на запитання татка відповідає: «Більше я туди не піду!»

Ситуація 2. Дочка збирається гуляти; мати нагадує, що треба одягнутися тепліше,але дочка капризує: вона відмовляється надягати «цю погану шапку».                           

 Які ваші дії? Як ви відповісте дитині?

Батьки дають відповіді по типу:

- Як це ти не підеш до школи?!

- Припини капризувати, дуже гарна шапка!

У цих відповідях є один недолік: дитину залишають саму зі своїми переживаннями. Вони не важливі батькам.

В цих випадках, коли дитина роздратована, їй страшно, до неї ставляться грубо чи несправедливо і коли вона просто втомилась, перше, що треба зробити, - це дати їй зрозуміти, що ви знаєте про переживання дитини. Тобто активно вислухати дитину.

Активно вислухати дитину - означає «повернути» їй в бесіді те, що вона розповіла, при цьому вказавши на її почуття.

Повернімося до наших прикладів і доберемо вислови, в яких батьки називають почуття дитини:

Син: Більше туди не піду!

Тато: Ти більше не хочеш ходити до школи.

Дочка: Не носитиму цієї поганої шапки!

Мати: Тобі вона не подобається.

Обговорення підсумків зустрічі. «Мені було цікаво...»

 

Література

1. Алєксєєнко Т. Учитель - батьки - діти : пошук шляхів порозуміння. Методичні поради з формування культури взаємин / / Шкільний світ. - 2005.- № 1.- с.11-14.

2 Батьківський клуб / / Психологічний вектор. - 2002.- № 18.- 24 с.

3.Васильєв О. Покарання як психолого-педагогічна проблема // Директор школи. - 2003.- № 9 .- 25 с.

4.Гордин Л.Ю. Поощрение и наказание в воспитании детей. - М., 1997.-74с.

5.Конвенція ООН про права дитини. - К.: Столиця, 1997. - 32 с.

6.Коновальчук І., Іванченко Л. Покарання у практиці сучасного сімейного виховання // Психолог. - 2006. - № 2 - 3 . - с. 24 - 28.

7.Кузнєцова І. «Ти мене любиш?» Про любов щиру, безумовну, здатну зробити диво з вашою дитиною // Психолог. - 2005. -№35.-с. 15-20.

8. Кемпбелл Росс. Как  по-настоящему любить своего ребенка. -С.Ш.: Мирт, 1997.- 126 с.

9. Психологічна допомога сім'ї / Упоряд. Т.Гончаренко. - К.: Вид. дім «Шкіл, світ.» : Вид. Л.Галіцина, 2005. - 128 с.

10.Психолог на батьківських зборах / Упоряд. О.Главник. - К. :

Редакції загальнопед. газет, 2003. - 112 с.

11.Романовська Д., Собкова С. Батьківський всеобуч // Психолог. -

2005.-№ 43.-с. 27-31.

12.Самоукина Н.В. Игры, в которые играют... Психологический практикум. - Дубна, издательский центр «Феникс» 1996. -160с.

13. Н.Северіна Л. Виховуємо дітей, які не курять / Психолог. - 2005. -

№1.-с.25-28.