Тема: Малечі про дивовижні речі
Програмовий зміст: удосконалювати фонематичний слух в дітей, продовжувати навчати малят визначати в тексті та добирати самостійно слова-рими (імена та ін..), збагачувати лексичний запас, зокрема словами, що стосуються природи, формувати вміння зв’язно переказувати прозовий художній твір, розвивати пізнавальну активність, виховувати бажання бути активними співбесідниками, прагнення активно працювати на занятті.
Хід заняття
І. Організаційна частина
1. Привітання, оголошення теми заняття.
- Малята! Ми живемо в дивовижному, барвистому світі. Цей світ – і ми самі, і речі, створені працьовитими руками людини, і наша культура – твори художників, пісні, танці. А який чарівний світ природи нас оточує! Усі ці чудеса, малята, важливо не тільки помічати – вони стають справжніми, коли ми розповідаємо про них. А це можливо тільки завдяки мовленню, завдяки надзвичайно багатому світу слів. І сьогодні ми з вами поговоримо про дивовижні речі навколо нас.
ІІ. Основна частина.
- Діти, перш, ніж приступити до роботи, давайте розімнемо наші органи артикуляції. Зараз ми виконаємо вправу «Будиночок для язичка».
- Жив собі Веселий Язичок у своєму чарівному будиночку (широко відрити рот, показати язик, порухати ним у роті). Ти, мабуть, здогадався, що цей будиночок – рот. Двері у будиночку то відкриваються, то закриваються. Ось так (по черзі відкривати і закривати ротик, ритмічно, в помірному темпі). Кожного дня Язичок виходить з будиночка на прогулянку (висунути язика). І от одного разу Язичок вийшов погрітись на сонечку, приліг він на ґанку (покласти широкий язик «лопаткою» на нижній губі). Раптом подув сильний вітер, Язичок здригнувся (зробити вузький язик «голочкою»), сховався в будиночок і зачинив за собою двері (забрати язик та закрити рот). Дуже полюбляв Язичок грати у футбол (по черзі впиратись кінчиком язика то в ліву, то в праву щоки), на барабані (стукати кінчиком язика в зуби д-д-д), гойдатись на гойдалці (відкрити рот, кінчиком язика по черзі тягнутись до носа, потім до підборіддя), їздити на конику («клацати» язиком, присмоктуючи та різко відриваючи його від піднебіння). А коли награється, Язичок йшов до свого будиночка відпочивати (знову забрати язик та закрити рот). Який слухняний у тебе Язичок!
- А тепер приступаємо до роботи!
(Діти стають у коло. У центр кола з м’ячем в руках виходить логопед. Він задає малятам певну тему зі сфери природи, за якою малята повинні будуть під час гри обирати й називати різні слова. Після цього дорослий кидає м’яч комусь із дітей, а ті передають його по колу. Кожна дитина, передаючи м’яча наступному гравцеві, називає своє слово, що відповідає заданій темі. Якщо хтось із малят вагається, інші діти допомагають їм із дозволу педагога. Тема змінюється тоді, коли запас слів у малят вичерпано, або коли м’яч обійде повне коло. Діти можуть називати як родові назви, та і видові, але не можна двічі вживати одне слово або споріднені).
Матеріал для гри:
Світ тварин: заєць, лисичка, кіт, собака, кіт, слон, ведмідь, метелик, ящірка тощо.
Світ птахів: синичка, ворона, яструб, орел, півень, індик, курка тощо.
Космос: Сонце, Місяць, зорі, небо, планета, космонавт, Земля, Марс, Уран, Сатурн…
Вода: озеро, ставок, море, річка, краплинка, дощ, океан, болото, лиман, крига, лід, сніг, калюжа, волога, потік, джерело…
Світ комах: жук, павук, коник, бабка, метелик, муха…
Світ кольорів: зелений, білий, червоний, синій, зелений…
- А скільки див дарує нам білосніжна зима! Ця пора надихає поетів на чудові вірші, які нам приємно слухати, цікаво читати та розповідати.
Зима на возі Т.Коломієць
Подивіться – по дорозі
Торохтить зима на возі,
Мотузяні віжки смиче,
Хуртовину в поміч кличе.
А тим часом хуртовині
Славно спиться на перині,
Нагулялась на весіллі
В молодої заметілі.
Нагулялась, натомилась,
Спать надовго завалилась!
Що тут вдієш! По дорозі
Торохтить зима на возі.
Вихователь пропонує
Хуртовину в поміч кличе!
(Педагог підводить малят до думки, що вірш такий милозвучний, бо останні слова в його рядках співзвучні, це слова-рими. Дорослий читає вірш повторно, роблячи паузи після кожної пари рядків. Малята визначають і називають слова, які римуються, в кожному фрагменті тексту. Наприклад: дорозі – на возі, смиче-кличе, хуртовині – перині.
На наступному етапі гри педагог дає дітям «чарівну » скриньку з предметними малюнками на картках. Завдання малят – покласти картки парами так, щоб назви зображень римувалися. Наприклад: лисичка – синичка, сніжинка – машинка, ялина – калина, кожушок – пиріжок, банан – диван.
Завершуючи гру, вихователь пропонує малюкам дібрати по кілька іграшок і назвати їх співзвучними іменами: Ганнуся-Маруся – Катруся, Сергійко – Андрійко – Софійка, Іван – Богдан – Роман, Аля – Галя – Валя тощо
Друге і третє завдання діти виконують за необхідністю з допомогою вихователя).
Вірш А.Камінчука
Баба Віхола ішла,
(Пересування по колу спокійною ходьбою)
Велетенський міх несла.
(Кроки з напівзігнутими колінами, закинутими на плече руками діти показують, ніби «несуть мішок»)
Аж тут вихор налетів,
(Біг по колу)
Міх пошарпав, потрусив,
(Довільні рухи руками)
Розв’язався бабин міх –
(Зупинитись, розвести руки в сторони)
І посипав додолу сніг!
(Плавне кружляння)
(Вихователь вмикає будь-яку спокійну дитячу музику про сніжинки, діти продовжують зображувати кружляння снігу під музичний супровід (близько півхвилини) )
- Приємно спостерігати за танцем веселих сніжинок, дивлячись у вікно, але декому сніг та мороз, малята, приносить зовсім не задоволення, а навпаки, завдає неабияких прикрощів.
(Логопед розташовує перед малятами ілюстрацію до оповідання Ю.Старостенка і знайомить їх із цим літературним твором)
Коли люта зима
Ой лукава буває зима!
Спершу то ніби й нічого, навіть утішно: кружляють у повітрі такі собі літаєчки. Але потім повалить густий лапатий сніг, візьметься мороз. Замурує на деревах кожну шпаринку: спробуй-но дістанься якоїсь комашини!..
І приходить на пташок страшна біда. Сяде воно голодне довгу ніч ночувати, а як обутріло — несила й крилець звести. Не раз бува, що вивелось синичок у кубельці цілий гурт, а минає зима — двійко-трійко лишається.
Отож коли повіє лихом, якась мудра синиця враз ударить на сполох: — Ці-ці-фінь!
І подається дрібне лісове птаство слідом за нею до людського житла: тут сипне хтось жменю насіння, там, либонь, дощечку приладнали й насипали смачних зернят. Поки хати засвітять свої жовті вікна, пернате товариство і поснідає, і пообідає, й повечеряє разом. Десь під стріхою чи на теплому горищі й обночуються...
А як настане весна, а слідом за нею й літечко красне, синиці добрим людям віддячать: усіх хробаків та гусінь у садках винищать. Яблука ростимуть великі та смачні!
(Вихователь пропонує дітям переказати прослухане оповідання. Малята виконують завдання, спираючись на необхідну допомогу дорослого).
- Якою порою автор називає зиму?
- Чому? Як в оповіданні пояснюється лукавість зими?
- Яку біду приносить зима птахам? Як переживають зимову пору синички?
- Що роблять синиці під час лиха? Як пернаті друзі рятуються від голоду та холоду біля людей?
- Коли та як синички віддячують людям за порятунок?
(Спершу діти складають переказ колективно, потім оповідання можуть переказувати окремі діти, по черзі.)
- Синички, що зображені на цьому малюнку, тепер також можуть порадіти зимі, адже вони втамували голоді знайшли надійних друзів – людей. А для вас, діти, синички приготували кілька завдань.
- Доберіть слова-назви зимових явищ природи. (Снігопад, заметіль, хуртовина, віхола, сльота…)
- Яке з цих слів співзвучне із словом пташина: машина, крижина, сторона, жоржина? Поясніть свій вибір. (Це слово «сторона»: ми виділяємо в ньому голосом останній звук, а в інших виділяється звук «і» всередині слова.)
(Діти виконують ігрові рухи пальчиками відповідно до змісту віршованого тексту)
Ось синичка прилетіла,
(Долоні зчеплені великими пальцями, решта пальців розставлені в сторони – «пташка»)
Дзьоб схвильовано відкрила,
(Від пучки повільно відводять вниз великий палець)
Стала діток рахувать:
(Кисті рук поряд, довільні рухи пальчиками)
1, 2, 3, 4, 5…
(Почергово загинають пальчики на одній руці)
Переймались недарма:
(Підносять вгору вказівного пальчика )
Адже шостого – нема!
(Плескають у долоні)
Мама крильцями змахнула – і на пошуки майнула!
(Долоні зчеплені великими пальцями, решта пальців розставлені в сторони – «пташка»)
(Діти розфарбовують синичку)
ІІІ. Заключна частина
- Про що ми говорили на занятті?
- Яке оповідання ми переказували?
- Який уривок з цього твору сподобався вам найбільше?