Заняття "Українська хата"

Про матеріал

Заняття для дітей старшої логопедичної групи з фонетико-фонематичним недорозвиненням мовлення. Комунікативний розвиток з елементами логопедії.

Перегляд файлу

Тема: Українська хата

Програмовий зміст: формувати уявлення дітей про традиційне житло та побут українців, виховувати пізнавальний інтерес до особливостей старовинної національної оселі, продовжувати вчити дітей передавати свої враження, пов’язані з предметним світом, закріпити в словнику дітей назви житла та його складових, складових інтер’єру, предметів українського побуту, посуду тощо, сприяти розвитку розповідного мовлення, різних видів уваги, залучати дітей до активної участі в бесіді, розвивати моторику органів артикуляції, дрібну моторику, мовлення, увагу, уяву, пам’ять, виховувати любов і повагу до українських традицій, бережне відношення до предметів побуту.

Обладнання: картинки із зображенням української хати (зовнішнього вигляду та інтер’єру), скриня, предмети українського побуту, посуд, приладдя для виконання малюнка, аудіоапаратура.

Хід заняття

І. Організаційна частина

1. Читання вірша про хату.

(На дошці перед дітьми – картини із зображенням української хати. Логопед зачитує уривок із вірша.)

І.Гнатюк

Я люблю свою хату,

І подвір’я, й садок,

Де і сонця багато,

І в жару холодок.

Все для мене тут рідне:

Стіни білі, як сніг,

І віконце привітне,

І дубовий поріг.

І ряденця строкаті,

І рушники на стіні,

Навіть дим в нашій хаті

Рідно пахне мені…

ІІ. Основна частина

Артикуляційна гімнастика «Будиночок для язичка»

- Діти, перш, ніж почати працювати, я пропоную вам розігріти органи артикуляції, ми виконаємо вправу «Будиночок для язичка».

- Жив собі Веселий Язичок у своєму чарівному будиночку (широко відрити рот, показати язик, порухати ним у роті). Ти, мабуть, здогадався, що цей будиночок – рот. Двері у будиночку то відкриваються, то закриваються. Ось так (по черзі відкривати і закривати ротик, ритмічно, в помірному темпі). Кожного дня Язичок виходить з будиночка на прогулянку (висунути язика). І от одного разу Язичок вийшов погрітись на сонечку, приліг він на ґанку (покласти широкий язик «лопаткою» на нижній губі). Раптом подув сильний вітер, Язичок здригнувся (зробити вузький язик «голочкою»), сховався в будиночок і зачинив за собою двері (забрати язик та закрити рот). Дуже полюбляв Язичок грати у футбол (по черзі впиратись кінчиком язика то в ліву, то в праву щоки), на барабані (стукати кінчиком язика в зуби д-д-д), гойдатись на гойдалці (відкрити рот, кінчиком язика по черзі тягнутись до носа, потім до підборіддя), їздити на конику («клацати» язиком, присмоктуючи та різко відриваючи його від піднебіння). А коли награється, Язичок йшов до свого будиночка відпочивати (знову забрати язик та закрити рот). Який слухняний у тебе Язичок!

Бесіда за змістом вірша. Розповідь з елементами бесіди про українську хату.

- Діти, ви здогадались, про що ми поговоримо сьогодні на занятті? (Про українську хату)

- Так, нині ми всі живемо в сучасних будинках та квартирах. А от раніше, в давнину, житлом українців була хата. Пам’ятаєте, ми читали вірші Шевченка, у яких він згадує свою хату, де промайнуло його дитинство:

І досі сниться: під горою,

Між вербами, та над водою

Біленька хаточка….

- Виріс Шевченко, пішов у великий світ, та хатини своєї не забував ніколи. Як ви думаєте, чому? (Тому що для Шевченка вона залишилась рідною, найкращою, дорогою)

- Молодці! Ось погляньте на малюнки, які є перед вами, і розкажіть, якою була на вигляд колись хата (Вона була побіленою, світлою, чистенькою. У хати були білі стіни, вкрита соломою стріха)

- Які ще частини були в української хати? (Вікна, димар, двері, поріг, ганок)

- Що зазвичай було поруч із хатою? (Подвір’я, тин, квітник, сарай, клуня, колодязь)

(Вихователь описує українську хату, показуючи її деталі)

- Давня укр..хата була невеличкою, але затишною та гостинною. У ній були сіни та велика світлиця. Підлога була глиняною, іноді на ній розстеляли домоткані килимові доріжки. Меблі та хатнє начиння, що знаходилось в хаті, було простим та зручним. У світлиці стояли дерев’яні лави, стіл, піч. Поруч із піччю був мисник – полички для посуду. На покутті вішали образи.

- Незважаючи на таку просту обстановку, хата була, мов квіточка, бо її прикрашали вишивані рушники. Рушники вішали на стіни, на покуття – гарні, барвисті, майстерно вишиті. Вважалося, що ці обереги боронять від нещастя та злих сил.

(Логопед просить дітей на основі малюнка розповісти про українську хату. Малята за допомогою навідних питань логопеда виконують запропоноване завдання)

- Діти, як ми можемо назвати хату ласкаво, лагідно? (Хата, хатинка, хатинонька, хатка, хатонька)

Фізкультхвилинка

- А зараз трохи відпочинемо – проведемо фізкультхвилинку.

Українська наша хата

Завжди радістю багата,

В кожній хаті раді вам,

Дорогим своїм гостям.

(Діти беруться за руки і водять хоровод у супроводі будь-якої веселої народної мелодії)

Мовленнєва вправа « Закінчи прислів’я»

- Про українську хату складено багато прислів’їв, приказок. Зараз ми розглянемо і пояснимо деякі з них.

Держи хату як у віночку – … а рушник на кілочку.

Дома і стіні …гріють.

Мій дім – …моя фортеця.

Добре тому – …хто в своєму дому.

Без хазяїна двір, а без хазяйки …хата плаче.

В гостях добре,… а вдома найкраще.

Людина без Вітчизни …як соловей без пісні.

За морем тепліше,… та вдома миліше.

Кожному мила …своя сторона.

- Молодці! Ось ми з вами і дійшли до висновку, що тепло рідної домівки дуже важливо для людини.

Розповідь з елементами бесіди про український посуд.

- Добре попрацювали ми, дітки, а зараз час продовжити розмову.

(Дорослий дістає картонний коробок і звертається до малят віршованими рядками):

А іще в нашій хатині

Є така чудова скриня.

Що ж лежить у скрині цій?

Нумо, глянемо мерщій!

(Логопед відкриває скриню)

- Ой, малята, та тут старовинний укр.посуд. Підійдіть-но поближче, роздивимось його. Тут є речі, вам добре відомі.

(Вихователь дістає з коробки предмети посуду і веде бесіду далі. Спочатку дорослий показує дітям ті речі, назви яких їм вже відомі, а потім – решту предметів)

- Що це, діти? (Горщик)

- Так, для чого потрібен горщик? (У ньому варили різні трави)

- Правильно, Яку пісеньку ви знаєте про горщик? («Іди, іди, дощику»)

- Який наш горщик? (Глиняний, коричневий, новий)

- А це що, діти? (Глечик)

- Пам’ятаєте казочку про те, як одна хитра тваринка встромила голову в глечик, а потім не змогла витягти її назад? Що це за казка? («Лисичка та журавель»)

- Так, молодці, а наш глечик який? (Блискучий, розмальований, зі смужечками, гарний)

(Педагог дістає інші предмети (макітру, куманець, кухоль), називає їх та пояснює малятам їх призначення. Діти повторюють слова-назви чітко та виразно, а потім за допомогою вихователя описують вигляд того чи іншого посуду).

Пальчикова гімнастика. Малювання українського посуду.

- Сьогодні ми з вами багато говорили про українську хату, про посуд, а зараз я хочу, щоб ви на згадку про наше заняття намалювали собі той чи інший посуд.

- Щоб краще нам малювалось, ми зараз розімнемо наші пальчики.

Хай живе наш рідний дім,

Тепло й затишно у нім.

(Долоні трохи зігнуті, кінчики пальців торкаються (дах), середній палець правої руки піднято вгору, як димар. Кінчики мізинців торкаються один одного, створюючи пряму лінію (балкон)).

(Вихователь роздає дітям розфарбовки із зображенням українського посуду, діти працюють індивідуально)

ІІІ. Заключна частина