Заняття з елементами тренінгу для учнів 8-11 класів "Сучасне рабство"

Губа Наталія Вадимівна, практичний психолог Миколаївської ЗОШ І-ІІІ ступенів Зачепилівської районної ради Харківської області

Тренінг для дівчат-підлітків

«Сучасне рабство»

Мета: знайомити учнів з проблемами сучасного рабства; вчити обирати правильну стратегію поведінки при спробах завербувати дівчат на роботу за кордон; виховувати почуття власної гідності.

Обладнання: ватман, стікери, маркери, музичний супровід, ароматичні олії.

Хід заняття

1.     Оргмомент. Привітання

 Знайомство

Психолог. Ми зібралися сьогодні з вами поспілкуватися. Спокійна музика, запахи аромаолій допо­можуть вам зібратися з думками й обговорити проблему нашого тре­нінгу «Сучасне рабство».

Ми є група. Ви є учасниками цього тренінгу, а я – тренер.

А зараз я починаю речення, ваше завдання – продовжити його:

«Мене звати…».

«Мені подобається бути дівчи­ною, тому що…».

2.   Оголошення теми та за­вдань тренінгу

Психолог : Отже, сьогодні ми зі­бралися обговорити проблему су­часного рабства.

Як ви знаєте, зараз багато ді­вчат, жінок їдуть за кордон у по­шуках роботи. Але у більшості ви­падків вони опиняються не на тій роботі, яку їм обіцяли, а потрапля­ють у рабство – матеріальне, фізичне чи сексуальне.

Відомо, що жінки частіше за чоловіків стають жертвами торгів­лі. Для того, щоб не потрапити у цю пастку, і проводиться цей тре­нінг.

3. Основний зміст роботи

Психолог. Основними елемента­ми торгівлі людьми є:

• обман;
• насилля;
• борг;
• експлуатація у корисливих цілях.

І це все є злочин. А складником злочину торгівлі людьми є торгів­ля жінками.

У міжнародних документах про торгівлю людьми країни поді­ляють на 3 типи:

• країни, що поставляють жі­нок на світові ринки сексуального бізнесу;
• країни, через які відбувається транзит жінок;
• країни призначення, куди ви­возять жінок.

Країнами, куди вивозять укра­_м._я_н жінок на світові ринки ін­тимного бізнесу, є: Греція, Кіпр, Італія, Іспанія, Угорщина, Чехія, Німеччина, Об’єднані Арабські Емірати, Сирія, Китай, Нідерлан­ди, Канада, Японія.

Ось бачите, ці країни мають як позитивні сторони (відпочинок, гарна місцевість, тепло), так і негативні (торгівля людьми).

1.              Мозковий штурм «Мета торговців»

Психолог.  З якою метою, на вашу думку, проводиться торгівля жін­ками, і за допомогою яких шляхів жінки опиняються за кордоном?( Учні записують на аркушах свою думку і прикріплюють на ватман).

Як ви бачите, на ватмані вже є і мої відповіді. Цікаво, чи співпадуть вони з вашими?

Можливі варіанти відповідей:

- примусовий шлюб;

- примусова праця;

- робота офіціантки;

- насильницьке використання у промисловому або сільськогоспо­дарському секторі;

- народження дитини приму­сово або на замовлення

2.   Розповідь психолога: Шляхи, за допомо­гою яких жінки опиняються за кордоном:

•                   оголошення про працевла­штування (Україна має домовле­ність із 13 країнами, переважно для чоловіків);
•                   багато виїжджає за запро­шенням випадкових знайомих (за кордоном посередник отримує від 200 до 5000 доларів);
•                   туристичні поїздки; фірми спеціально оформляють туристич­ні візи, які не дають легального права на працевлаштування; дів­чата влаштовуються на свій страх і ризик самостійно; турагенства не несуть відповідальності за їхні долі;
•                   шлюбні оголошення і кон­тракти — неофіційні; чоловіки, які звернулися до агентства, пла­тять за жінку великі гроші, а потім можуть перепродати її або, вико­риставши, повернути. При цьому психічний або моральний збиток виплачують не жертві, а тій фірмі, яка продала «товар»;
•                   через Інтернет — всесвітню «мережу наречених», коли дівчата розміщують свої фото на сторін­ках знайомств;
•                   система культурного обміну серед молоді, яка існує з 1960 ро­ку. Основні вимоги: вік від 18 до 24 років і відсутність власної сім’ї та дітей. Система передбачає про­живання у сім’ї, допомогу в догля­ді за дитиною, яка є в сім’ї, вико­нання поточної домашньої роботи (ЗО годин на тиждень). Сьогодні українські дівчата за цією систе­мою можуть їздити до Німеччини, Голландії та Данії. У кожній країні сума заробітної плати становить приблизно 400 євро. Деякі агент­ства пропонують 800, утім, зараз існує багато фіктивних агентств.

3.   Вправа «Фактори виїзду за кордон»(робота в групах)

Мета: визначити позитивні і негативні фактори виїзду громадян за кордон.

Завдання: визначити

1-й групі – позитивні фактори виїзду за кордон;

2-й групі – негативні фактори виїзду за кордон.

Можливі відповіді:

 Позитивні:

•       відкриття кордонів;
•       можливість для українських громадян мандрувати по світу;
•       додатковий пошук як розваг, так і роботи тощо.

Негативні:

•       збільшення міжнародних кримінальних угрупувань;
•       збільшення відмінностей між багатими та бідними державами;
•       лояльне законодавство сто­совно занять проституцією у бага­тьох країнах світу.

Висновок:  фактори виїзду за кордон є як позитивні, так і не­_м._я_ні.

4.              Вправа для зняття на­пруження

Психолог показує од­ній учасниці малюнок, а вона за допомогою міміки і жестів пови­нна передати його суть наступній і так до кінця. Остання учасниця повинна сказати, що було зобра­жено на малюнку.

5.              Практичні поради

Психолог. Ви бачите, у нас є га­_м._я, вона імпровізована, порожня, і я пропоную за допомогою олів­ця зобразити, що необхідно знати українським громадянам, які зби­раються працювати, навчатися або вступиш у шлюб, щоб попередити торгівлю людьми:

1.     Нікому не довіряйте свій паспорт. Документи, що засвідчу­ють вашу особу, завжди повинні бути тільки у вас.
2.     Якщо ви збираєтеся працю­вати або навчатися, потурбуйтеся про те, щоб контракт було написа­но зрозумілою вам мовою, місце і час вашої майбутньої роботи було чітко обговорено.
3.     Залиште вдома або своїм друзям докладну інформацію про своє перебування за кордоном, з адресою і контактним телефоном, а також копію свого паспорта і контракту.
4.     З’ясуйте номери телефонів українських посольств. Якщо ви опинилися у складній ситуації або вам хтось погрожує, звертайтеся до представників своєї країни, які можуть вам допомогти.
5.     Період перебування на тери­торії закордонної держави зазна­чено у вашій візі. Порушення візо­вого режиму робить неможливим ваші наступні виїзди за кордон.
6.     Не забувайте, що знання хоча б елементарних слів інозем­ною мовою значно полегшить вам перебування за кордоном і допо­може у складну хвилину.

6.   Закріплення отриманої ін­формації «Історії дівчат»

Дівчата об’єднуються у 2 гру­пи, кожній групі надасться картка з історіями дівчат, що опинилися у рабстві (дав. Додаток).

ІІІ. Підбиття підсумків заняття

1.   Бесіда(метод «Закінчи речення»)

Учасницям пропонується про­довжити речення: «Сьогодні я зрозуміла…» або «Мені було ко­рисно…».

2.   Вправа «Лабіринт»

Мета: психологічний вихід за межі тренінгу.

Учасницям потрібно намалювати свою участь у цьому тренінгу у вигляді лабіринту.

(Малюнки лабіринтів прикріплю­ються на ватман.)

Додаток

 Історія Марини

Я народилася в Україні. Батька я ніколи не знала. Мама померла, коли мені було 3 роки. Мене вихо­вувала бабуся. Я навчалася в школі і багато працювала у колгоспі та вдо­ма по господарству.

Коли я закінчила 9 класів, не могла продовжувати навчання, тому що для цього необхідно було їздити у районний центр.

Якось улітку я зі своїми по­дружками прийшла у клуб на тан­ці. Там було багато молоді, серед них були незнайомі хлопці, що приїхали з Києва.

До мене підійшов Гена (хлопець із нашої школи), він сказав, що один із приїжджих хоче зі мною пого­ворити. Його звали Ростиком. Він провів мене додому і розповів про те, що я могла б отримувати непо­гані гроші у Німеччині, виконуючи роботу служниці. У нас було дуже важко з грошима. Бабусі не вистача­ло навіть на ліки.

Ростик з’явився у селі після Різдва й одразу запропонував мені їхати до Німеччини на роботу. Зна­йомий сказав, що зі мною поїде одна жінка, яка також хоче працювати у Німеччині. Він здавався мені надій­ною людиною, якій можна довіряти, тому я вирішила поїхати.

Ростик спитав у мене, чи є закор­донний паспорт. Я його ще не отри­мала. Ростик сказав, що зробить сам. Ми поїхали машиною. З нами їхала жінка, але у дорозі вона якось непо­мітно зникла.

Хлопці привезли мене у якийсь будинок і сказали, що господар чекає мене всередині. Мене зустрів немо­лодий чоловік, який одразу мені не сподобався. Він поговорив зі мною і завів у якусь кімнату. Я нічого не розуміла і не знала що робити. При­несли мені їжу, розпитали про моїх родичів. І спитали, чи знаю я про те, що тепер повинна розважати чоло­віків у ліжку. Я почала плакати.

Пройшло 2 тижні. Мене нікуди не пускали, було страшно.

Одного разу жінка спитала, скільки мені років. Вона не повіри­ла, що мені було 16. Я знаю, що ви­глядаю старшою.

Наступного ранку знову при­йшла та сама жінка. Вона сказала, що їй мене шкода, і дала гроші, ска­зала, куди бігти.

Ось так я і втекла.

Історія Соломії

Родом я з невеличкого гірського  села  на Прикарпатті. Виховувалась у багатодітній родині – крім мене у матері було ще 5 дітей. Батько працював нелегально на лісопилці, втратив руку. З цього часу в нашій сім’ї почалися негаразди. Тато, відчуваючи себе тягарем, частенько заглядав у чарку і зривав свій гнів на нас. Мама тягла 6 неповнолітніх людей на собі. Інколи мені здавалося, що я ,як найстарша, маю їй допомагати. Але як? Роботи не було, тимчасові підробітки у заможного сусіда не давали впевненості у завтрашньому дні. Їхати, як мої однокласниці, у великі міста – страшно, та й грошей навіть на квиток до якогось Донецька чи Києва не було. А тут якраз подруга Галина  розповіла, що зовсім недавно приїхала її сестра з Туреччини, навезла купу подарунків всій рідні, ще й на авто вистачило. Доглядала вона стареньку бабусю, за що від її сина отримувала гарну зарплату, на свята подарунки, а крім того мала вдосталь вільного часу. Тож тепер Надія, відвідавши рідних, збиралася назад, ще й Галину кликала з собою. Мимоволі в мене вирвалося: «А можна і мені з вами?...» Поки ми йшли до Надії, я уявляла, як мама отримає від мене грошовий перевод, а потім ще і ще. Як зрадіє і зможе сестричкам до школи все необхідне купити, батько пити перестане…

Через 2 тижні ми поїхали за кордон, але не звичайним пасажирським транспортом, а в  трейлері, який перевозив ліс, в спеціально об лаштованій схованці. Надія заспокоювала : «Не переживай, я завжди так їжджу. Це нормально». Врешті-решт ми прибули до Стамбулу, де нас зустрів  молодик на _м.’я  Мехмет і запропонував нам роботу, Надія пішла до своєї бабці, а ми пішли за ним.  Ми мали працювати офіціантками в невеличкій кав’ярні.  Власник  був дуже суворим, забрав наші документи для оформлення. Через кілька днів до нас нахабно почали чіплятися  відвідувачі. Коли ми поскаржилися хазяїну, він  цинічно  сказав: «Гроші вам даремно платити не буду. Виконуйте будь-які примхи моїх гостей, бо поб’ю». Дійсно нас часто били, знущалися, примушували вдовольняти їхні сексуальні фантазії в обладнаних  кімнатках . Зарплати не платили, документів не віддавали. Ми не мали ніякого виходу, бо навіть покинути межі  закладу не могли.  Невідомо, як би склалося наше життя, коли б не Надія. Її здивувало те, що за півроку ми її не навідали. Разом з сином хазяйки  вона нас розшукала. Багато сил і грошей їй коштувало нас викупити.

Повернувшись додому , я не хотіла більше нікуди їхати. Нехай краще тимчасові заробітки, але вдома.