23 квітня о 18:00Вебінар: Шкільна територія як об'єкт STEАM-дослідження

«Заняття-засідання круглого столу за темою "Кібер-злочинність обмежує Інтернет-спільноту?"»

Про матеріал
У сучасному інформаційному світі важливим стає формування в учнів ключової освітньої інформаційної та базової журналістської компетентностей, активної громадянської позиції стосовно подій в інформаційному просторі, виховання згуртованої спільноти творчих громадян, відповідальних за власний медіа- продукт, дослідження сучасних проблем ЗМІ. Саме це є метою проведення педагогом Дітчук Оленою Олександрівною циклу засідань Круглого столу «Сучасні проблеми ЗМІ». У поданій методичній розробці заняття гуртка «Юні журналісти» ЦДЮТ Залізничного району м. Львова наводиться приклад одного з таких засідань за темою «Кібер-злочинність обмежує Інтернет-спільноту?».
Перегляд файлу

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ЗАНЯТТЯ

ЗА МЕТОДИКОЮ КРУГЛОГО СТОЛУ

керівника гуртка «Юні журналісти»  ЦДЮТ Залізничного району м. Львова

ДІТЧУК ОЛЕНИ ОЛЕКСАНДРІВНИ

 

ЗАНЯТТЯ-ЗАСІДАННЯ КРУГЛОГО СТОЛУ 

ЗА ТЕМОЮ 

«КІБЕР-ЗЛОЧИННІСТЬ ОБМЕЖУЄ ІНТЕРНЕТ-СПІЛЬНОТУ?»

 

Дата проведення: 24 лютого 2017 року. Час проведення: 16.00 – 18.30.

Місце проведення: конференц-зал 

факультету журналістики ЛНУ ім. Ів. Франка.

Ініціатори та організатори циклу засідань Круглого столу «Сучасні проблеми ЗМІ»: гурток «Юні журналісти» ЦДЮТ Залізничного району м.Львова, Інститут екології масової комунікації та кафедра нових медій ЛНУ ім. Ів. Франка.

Мета засідання: формування у гуртківців ключової освітньої інформаційної та базової журналістської компетентностей, активної громадянської позиції стосовно подій в інформаційному просторі; виховання згуртованої спільноти творчих громадян,  відповідальних за власний медіапродукт; дослідження сучасних проблем ЗМІ.

Завдання засідання: 

                     виявити проблеми сучасного медіа-простору з точки зору дотримання Конституції та законодавства України;

                     розширити досвід взаємовідносин гуртківців із засобами масової інформації; 

                     розвинути загальну культуру гуртківців у сфері споживання інформації, навчити їх аналізувати сучасний інформаційний простір; 

                     навчити гуртківців сприймати різні види інформації, розрізняти її спрямованість та актуальність, розуміти закони впливу ЗМІ на особистість та громадськість; 

                     сформувати          у        гуртківців   навички      критичного

мислення, навички всебічного аналізу медіа-продукції; 

                     навчити      основ          медіакритики,      медіаекології       та медіакультури,     сформувати          у        них    навички      безпечної комунікації; 

                     удосконалити комунікативні уміння гуртківців та їхні навички етичного спілкування в інформаційному просторі;

                     збагатити словниковий запас гуртківців; 

                     навчити вихованців аргументовано, із дотриманням норм моралі та етичних правил захищати свою громадянську позицію;

                     навчити гуртківців використовувати захисні механізми під час сприйняття негативної інформації, уникати можливих шкідливих впливів в інформаційному просторі. 

Учасники засідання: юні журналісти, професор, доктор філологічних наук, зав. кафедрою нових медій ЛНУ ім. Ів. Франка Б. В. Потятиник; кандидат філологічних наук, викладач факультету журналістики Н. Б. Габор та співробітник Інституту екології масової комунікації П. М. Александров, керівник гуртка «Юні журналісти» ЦДЮТ Залізничного району м. Львова О.О. Дітчук.

Методи та прийоми, організаційні форми проведення засідання: 

                     демонстрація презентацій з гуртківців з проблеми злочинності в Інтернет-мережі;

                     інформаційні повідомлення;

                     аналіз почутого та побаченого, обговорення;

                     спостереження гуртківців за роботою сучасних медій; 

                     обмін досвідом спілкування в соцмережах; самооцінювання гуртківцями власного досвіду; 

                     «мозковий штурм»;

                     евристична бесіда;

                     дискусія з проблем кібер-злочинності;

                     перегляд сайтів, які порушують права споживачів медіа-продукції;

                     спілкування з фахівцями з питань захисту в інформаційному просторі.

Умови проведення засідань Круглого столу: 1) теми засідань повідомляються на початку навчального року; 2) на кожне засідання кілька гуртківців готують міні-доповіді за його темою (з можливим переглядом презентацій) або невеликі повідомлення; 3) тема може ділитися на кілька підтем; 4) в обговоренні беруть участь усі вихованці гуртка; 5) дорослим учасникам Круглого столу слово надається в останню чергу; 6) модератор засідань (керівник гуртка «Юні журналісти» Дітчук О.О.) має право зупинити учасника дискусії, якщо він порушує правила етичного спору або перевищує виділений на обговорення час; 7) наприкінці обговорення кожної підтеми обов’язково мають звучати коментарі фахівців-науковців. Усе робиться для того, аби учні вільно висловлювали свою думку, не боячись засудження чи нерозуміння з боку дорослих. Таким чином, створюється доброзичлива, комфортна для дітей атмосфера. Відеозйомки циклу засідань Круглого столу «Сучасні проблеми ЗМІ», за проханням гуртківців, не ведуться. На початку та наприкінці засідань проходить фотосесія.

Обладнання: мультимедійний проектор, екран, ноутбук, аудіоколонки, цифрові носії з матеріалами учнівських презентацій; підключення до Інтернет-мережі; великий стіл, за яким можуть розміститися усі присутні, стільці для всіх; фотоапарат; буклети з програмою засідання; вішак для верхнього одягу.

План проведення засідання

1.     Реєстрація учасників засідання.

2.     Перегляд відеосюжету «Життя в мережі?», створеного учнівською редакцією «Сьогодення» у 2014 році.

3.     Мотивація діяльності гуртківців, пов’язаної з аналізом сучасного медіа-простору: евристична бесіда з обговоренням проблеми, піднятої у переглянутому відеосюжеті. Діти діляться своїм життєвим досвідом у сфері існування в інформаційному просторі.

4.     Перегляд презентації керівника гуртка О. О. Дітчук про різновиди кібер-злочинності та презентації Діани Васильків про фейк.

5.     Визначення термінів – назв різних видів кібер-злочинів.

6.     Ознайомлення з правилами Інтернет-безпеки для батьків.

7.     Обговорення Пам’ятки з Інтернет-безпеки для батьків.

8.     Виступ Алессандри Мустафарай «Види маніпуляцій у ЗМІ».

9.     Обговорення видів маніпуляцій.

10. Дискусія про те, чи вважати маніпуляції у ЗМІ різновидом злочинних дій.

11. Коментарі фахівців – викладачів Інституту екології масової комунікації та кафедри нових медій ЛНУ ім.Ів.Франка – стосовно усього почутого під час засідання. 

12. Узагальнення, підведення підсумків заняття. Визначення теми на наступне засідання.

13. Спільне фото.

 

Хід засідання Круглого столу

Перед початком засідання проходить коротка екскурсія факультетом журналістики ЛНУ ім. Ів. Франка. Відповідальний за технічне забезпечення гуртківець переносить на ноутбук відеоматеріали, надані гуртківцями. Готується апаратура. Гуртківці отримують буклети з програмою засідання Круглого столу.

Починається засідання Круглого столу з перегляду відеосюжету «Життя в мережі?», створеного учнівською редакцією «Сьогодення» у 2014 році. Після перегляду відбувається евристична бесіда. Обговорюючи проблему, підняту у переглянутому відео сюжеті, гуртківці відповідають на запитання чи часто вони зустрічалися зі злочинами у соцмережах і діляться своїм життєвим досвідом. Так відбувається їхня мотивація до аналітичного дослідження проблем сучасних ЗМІ та до пошуку шляхів захисту від можливого негативного впливу інформаційного простору. У дитячих спостереження виникають назви термінів «фейк», «пранк», «боулінг», «тролінг».

 Керівник гуртка О. О. Дітчук говорить, що різновидів кіберзлочинності існує більше, ніж назвали гуртківці, і демонструє презентацію з розгалуженою структурою кібер-злочинності, зосереджуючи увагу слухачів на тому, яку шкоду завдає той чи інший вид кібер-злочину.

Уточнюються визначення термінів:

       «кібер-злочинність» – інформаційні злочини, навмисні дії, спрямовані на розкрадання або руйнування інформації в інформаційних системах і мережах, які виходять з корисливих або хуліганських спонукань. З 1991, за класифікатором Інтерполу, інформаційні злочини поділяються: QA – несанкціонований доступ та перехоплення; QD – зміна комп'ютерних даних; QF – комп'ютерне шахрайство; QR – незаконне копіювання; QS – комп'ютерний саботаж; QZ – інші комп'ютерні злочини;

       «фейк» – підробка, неперевірена або навмисно неправдива інформація, яка опублікована у засобах масової інформації з корисливою метою;

       «пранкерство» – дія пранкерів; пранк (prank – проказа, розіграш) – телефонне хуліганство, телефонний розіграш. Пранкери здійснюють дзвінки своїм жертвам і шляхом провокацій та жартів примушують жертву до яскравої – незвичної для особи – реакції;

       «кібер-булінг» – це жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину, в яких використовуються інформаційнокомунікаційні засоби: мобільні телефони, електронна пошта, соціальні мережі тощо;

       «тролінг» – розміщення в Інтернеті (на форумах, у групах новин Usenet, у вікі-проектах та ін.) провокаційних повідомлень з метою викликати сварку, конфлікти між учасниками, образи, війну редагувань, марнослів'я тощо; тролінг є грубим

порушенням мережевого етикету (нетикету);

       «онлайн-фішинг» – (від fishing – рибальство) – вид шахрайства, метою якого є виманювання у довірливих або неуважних користувачів мережі персональних даних клієнтів онлайнових аукціонів, сервісів з переказу або обміну валюти, інтернетмагазинів. Шахраї використовують усілякі виверти, які найчастіше змушують користувачів самостійно розкрити конфіденційні дані — наприклад, посилаючи електронні листи із пропозиціями підтвердити реєстрацію облікового запису, що містять посилання на веб-сайт в Інтернеті, зовнішній вигляд якого повністю

копіює дизайн відомих ресурсів; 

       «онлайн-хижацтво» – «хижаки» встановлюють контакт із дітьми шляхом розмов у чат-кімнатах, обміну миттєвими повідомленнями, електронною поштою або через дошки повідомлень; вони часто відвідують такі зони в он-лайні, щоб знайти вразливих жертв; 

       «кібер-грумінг» – цей термін розкриває суть ще одного різновиду кібер-хуліганства – входження у довіру до дитини з метою використання її у сексуальних цілях. Шахраї дуже добре ознайомлені з особливостями вікової психології дитини і досить легко можуть встановлювати з нею контакт у соціальних мережах, форумах. Починаючи із віртуального спілкування та входячи у довіру до дитини, злочинці пропонують потоваришувати, а потім поступово переходять до розмов про зустріч у реальному житті та переводять тему спілкування у сексуальну площину. Як варіант, виділяють ще один вид кібер-грумінгу – наполегливе чіпляння в мережі із сексуальними пропозиціями, розмови на теми сексу, насильства та (або) виготовлення, розповсюдження і використання матеріалів зі сценами насильства над дітьми (у більшості випадків – сексуального); 

       «гриферство» – вид активності в онлайн-іграх, пов’язаної зі злочинними намірами завдання шкоди іншим гравцям; 

       «фармінг» – різновид шахрайства в Інтернеті, коли оманливим шляхом користувач потрапляє на ідентичну копію відомих сайтів. Потім відбувається зараження комп’ютера вірусами та шпигунським програмним забезпеченням; 

       «спам» – масова розсилка кореспонденції рекламного чи іншого характеру людям, які не висловили бажання її одержувати. Передусім термін «спам» стосується рекламних електронних листів;

       «онлайн-шантаж» – загроза розповсюдження відвертих фото- та відеоматеріалів (sextortion) про особу; найчастіше мета цього шантажу – отримання нових фото- відеоматеріалів;  

       «онлайнова торгівля людьми» – ситуації в Інтернеті, які можна використати з метою торгівлі людьми: від сайтів, що пропонують роботу (роботодавці можуть виявитися звичайними торговцями людьми), до шантажу з метою викрадення жертви та її подальшого продажу.

Присутнім пропонується перегляд презентації Діани Васильків (випускниці гуртка) про фейк, створеної нею у 2016 році.

Гуртківцям пропонується навести приклади з їхнього власного життя, які би демонстрували той чи інший вид кібер-злочинів.

А як захиститися від можливої шкоди інформаційного простору? Присутні отримують пам’ятку з Інтернет-безпеки для батьків, читають її і обговорюють.

Пам’ятка з Інтернет-безпеки для батьків

1.                 Досвід, набутий дітьми в Інтернеті, може бути корисний для них у подальшому житті. Уміння зробити гарний вибір в Інтернеті може навчити дітей критично ставитися до проблем, з якими їм доведеться зустрітися у подальшому житті.  

2.                 Батьки мають перебувати у близькому контакті з дітьми під час перших досліджень ними Інтернет-ресурсів.  

3.                 Батькам необхідно поцікавитись у дітей, яких правил безпеки в Інтернеті їх навчили у школі, в бібліотеках, у гуртках та секціях.  

4.                 Дітей слід навчати нести відповідальність за їхню поведінку у мережі.  

5.                 Дорослим не слід надавати на сімейних або шкільних сайтах приватну об’ємну інформацію про дітей (фотографії окремих дітей з прізвищами та іменами, їхні домашні адреси, номери шкіл і класів, у яких вони навчаються). Також цього треба навчити і дітей (вибирати інформацію про себе, якою слід або не слід ділитися в мережі).  

6.                 Немає нічого дивного, якщо діти знають про Інтернет більше за батьків. Батькам варто попросити своїх дітей, щоб ті навчили їх деяких речей у користуванні Інтернетом; при цьому варто поговорити з дітьми про те, що хорошого і що поганого, на їхній погляд, є у мережі – таким чином, батьки отримують змогу узгодити з дітьми своє розуміння поганого і хорошого та співставити це розуміння з вимогами суспільної моралі.   

7.                 Оскільки діти часто є більш «продвинутими» користувачами, ніж дорослі, для них не є складністю зареєструватися в он-лайнових іграх або у «чатах». Вони не розуміють наслідків відкриття персональної інформації чужинцям. Як правило, дітям не слід надавати персональну інформацію незнайомцям без дозволу батьків. Ця інформація включає ім'я, адресу електронної пошти, поштову адресу, фотографію, номер школи і класу тощо. Розкажіть дітям про небезпеки, до яких призводить надання персональної інформації, і роздрукуйте для них головні правила он-лайнової подорожі мережею.  

8.                 Батькам треба навчитися не проявляти надмірної реакції, якщо вони побачать, що дитина переглядає небажані матеріали або порушує правила, або якщо дитина розповіла про неприємну зустріч в Інтернеті. Замість сварки і покарань найкращою стратегією батьків буде попрацювати над проблемою спільно з дітьми, щоб вони разом змогли зрозуміти, що трапилося, і дійти висновку – як зробити, щоб це більше не повторювалося, і як захиститися від злочинних посягань в Інтернеті.  

За матеріалами http://www.chl.kiev.ua/Default.aspx?id=87

 

Алессандра Мустафарай виступає із заздалегідь підготовленим повідомленням «Види маніпуляцій у ЗМІ».

МАНІПУЛЯТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ЗМІ

Влада – у найширшому розумінні влада – це здатність і можливість впливати на когось або щось з метою реалізації своєї волі, не тільки за їхньою згодою, але і всупереч.

Вплив – така поведінка, яка змінює ставлення і почуття інших людей.

Маніпулювання – це спосіб психологічного впливу, спрямований на зміну напряму активності аудиторії, її ідей, думок, поглядів тощо, який лишається непоміченим. Маніпуляція свідомістю – це своєрідне панування над духовним станом людей, управління їхньою поведінкою шляхом нав'язування їм ідей, установок, мотивів, стереотипів поведінки, вигідних суб'єкту впливу.

Медіа-маніпуляція – вид психологічного впливу, що здійснюється через пресу (газети, журнали, книги), радіо, телебачення, інтернет, кінематограф, звукозаписи та відеозаписи, відеотексти, телетексти, рекламні щити та панелі, домашні відеоцентри, що поєднують телевізійні, телефонні, комп'ютерні та інші лінії зв'язку, соціальні мережі, що призводить до пробудження у об'єкта впливу намірів, які змінюють його бажання, настрої, поведінку, погляди тощо.

ЗМІ – один із соціальних інститутів, що тією чи іншою мірою виконує замовлення суспільства та окремих соціальних груп щодо певного впливу на населення в цілому, в тому числі й на окремі вікові та соціальні категорії. Безпосереднім об`єктом дії засобів масової комунікації (ЗМІ) є як окремий індивід, так і велика група людей, які становлять аудиторію для того чи іншого конкретного ЗМІ. ЗМІ мають чималі можливості впливати на спосіб життя та переконання особистості як суто інформаційно, так і за допомогою практичних зразків. 

 

РІВНІ ВПЛИВУ ЗМІ

Індивідуальний

Груповий

Організаційний

Суспільний

Усвідомлення

ЗМІ може сприяти змінам у поведінці спілкування в межах соціальних груп. ЗМІ намагаються залучати членів сім'ї, друзів, співробітників та інших до загальних дискусій.

Об'єктами впливу є робочі місця, школи, супермаркети, торгові точки роздрібної торгівлі тощо. Зазвичай використовуються друковані видання, наприклад, пам’ятні записки, інформаційні бюлетені і брошури.

Середовище суспільної інформації

Знання

Громадська думка

Ставлення

Державна політика

Самодієвість

Соціальні норми

 

РІВНІ МАНІПУЛЮВАННЯ

Посилення існуючих у свідомості людей потрібних маніпулятору ідей, установок, мотивів, цінностей, норм.

Часткові, малі зміни поглядів на ті чи інші події, процеси, факти, що також впливає на емоційне і практичне ставлення до конкретного явища.

Докорінна, кардинальна зміна життєвих установок шляхом поширення сенсаційних, драматичних, надзвичайно важливих повідомлень.

 

За допомогою ЗМІ інформацію можна

-      спотворити за допомогою неповної, односторонньої подачі; так званий фрагментарний спосіб поширення інформації: масив інформації подрібнюють на менші масиви та коли інформація подається єдиним неопрацьованим потоком, що не дозволяє пересічному індивіду сформувати цілісну картину подій;

-      відредагувати, додавши власні домисли і коментарі (значна частина спотворень у подачі інформації спричиняється індивідуальнопсихологічними особливостями поширювачів інформації, особистими політичними симпатіями);

-      інтерпретувати у вигідному світлі;

-      просто приховати, разом з тим, акцентуючи увагу на окремих сторонах події, замовчуючи інші, що створює додаткову можливість маніпулювати аудиторією;

-      створити "інформаційний шум", тобто зниження сприйняття фактів за рахунок подачі такої кількості новин, за якої стає неможливим їхнє сортування;

-      оперативно подати навіть неперевірену інформацію, що є певним маніпулятивним прийомом та відповідно до "закону випередження" (сформульованого ще у 1925 році американським дослідником М.Лундтом), будь-яке перше повідомлення про подію справляє значно сильніший вплив на аудиторію, ніж наступні;

-      поширювати певний погляд на інформацію як її єдино вірний варіант, активізується модель «спіралі мовчання».

 

РІЗНОВИДИ МАНІПУЛЯТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ЗМІ

«Спіраль мовчання». Уперше це явище дослідила Е. Ноель-Нойманн. Суть його полягає в наступному: індивід є більш схильним лишати свої погляди невисловленими, якщо вони не підтримуються більшістю через страх перед ізольованістю від суспільства.

Дезінформація – це спосіб психологічного впливу, який полягає в навмисному наданні суперникам або аудиторіям такої інформації, що вводить їх в оману щодо дійсного стану справ. Дезінформація містить у собі використання свідомо помилкових даних і повідомлень. 

Техніка «сендвіча» – нашарування один на одного матеріалів протилежного характеру. «Отруйний сендвіч» – це коли позитивний факт або подія, сприятливі для суб'єкта впливу, обрамлюються спеціально підібраним попереднім і наступним негативним матеріалом і, таким чином, нівелюється позитивний ефект від факту чи події. «Цукровий сендвіч» нівелює негативний ефект від факту чи події.

Міфи – розповсюдження ілюзорних ідей, що містять певні цінності й норми, які сприймаються переважно на віру, без раціонального, критичного їх осмислення (наприклад, міф про незмінну егоїстичну природу людини, її агресивність, схильність до накопичування і споживання).

Створення інформаційної реальності. Людина, не маючи доступу до усіх подій, які відбуваються у світі, потребує інформації про процеси, що відбуваються. Але ЗМІ можуть відображати не чисті факти, а їхню інтерпретацію. Тому замість відображення дійсності вони створюють псевдореальність, Наприклад, ЗМІ самі визначають міру важливості тієї або іншої події, факту. А буває і так, що ЗМІ організовують псевдоподії, які організовуються штучним шляхом з метою створення репортажу.

Стереотипізація – створення стереотипів. Важливу роль у стереотипізації особи і соціуму роблять засоби масової комунікації й інформації, які активно впливають не лише на окрему людину, але і на усе суспільство, а також беруть участь у побудові образу соціального світу.

Посилання на анонімний авторитет – прийом введення в оману відноситься до так званої «сірої пропаганди». Авторитет, до якого звертаються, може бути релігійною чи вагомою політичною фігурою, діячем науки тощо. Ім'я авторитету не повідомляється. При цьому для більшої переконливості можуть цитуватися документи, оцінки експертів, звіти свідків та інші матеріали. Приклади: "Вчені встановили...", "Доктори рекомендують...", "Джерело з президентського оточення повідомляє..." тощо. Посилання на неіснуючий авторитет надають інформації солідності й ваги в очах пересічних громадян. При цьому джерело не ідентифіковане і відповідальності за помилкове повідомлення журналісти не несуть. Емоційний резонанс – спосіб створення у широкої аудиторії певного настрою з одночасною передачею їм пропагандистської інформації. Він знімає психологічний захист, який на розумовому рівні вибудовує людина, намагаючись захиститися від "промивання мозку". Тому при емоційному резонансі ніякі раціональні контраргументи не спрацьовують.

Буденна розповідь. Якщо потрібно "привчити" людей до насильства, крові, вбивств тощо, то щодня в ЗМІ повідомляється про найтяжчі з них. Через декілька тижнів такої обробки населення перестає реагувати на найжахливіші злочини і масові вбивства, що відбуваються в суспільстві, бо наступає психологічний ефект звикання.

Ефект присутності містить у собі низку трюків, які імітують реальність. Наприклад, недобропорядні ЗМІ фабрикують заднім числом зйомку "реального" затримання бандитів чи автокатастрофи. Ілюзія достовірності надає сильного емоційного впливу і створює відчуття автентичності подій; ніхто не підозрює, що це лише дешевий трюк.

 

Джерела:

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D0%B4%D1%96

%D0%B0-

%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%BF%D1%83%D0%B

B%D1%8F%D1%86%D1%96%D1%8F

та

http://pidruchniki.com/19030106/psihologiya/slovnik_terminiv_konfli ktologiya

 

Відбувається дискусія про те, чи вважати маніпуляції у ЗМІ різновидом злочинних дій.

Так чим же кібер-злочинність обмежує Інтернет-спільноту? Узагальнюють почуте від гуртківців та підводять підсумки засідання Круглого столу фахівці – викладачі Інституту екології масової комунікації та кафедри нових медій ЛНУ ім.Ів.Франка: професор, доктор філологічних наук, зав. кафедрою нових медій Б. В. Потятиник; кандидат філологічних наук Н. Б. Габор та П. М. Александров. 

Висновки

Зростає роль ЗМІ у становленні незалежної України, у формуванні національно-свідомої особистості, у спілкуванні наших громадян зі світовою спільнотою в умовах удосконалення інформаційних технологій та протистояння викликам інформаційної війни. Тому інформаційно-цифрова компетентність передбачає впевнене, критичне застосування інформаційнокомунікаційних технологій (ІКТ) для створення, пошуку, обробки, збереження інформації, для обміну нею під час навчання або на роботі, у публічному просторі і в приватному спілкуванні. Ця компетентність містить у собі також уміння працювати з базами даних, навички медіа-грамотності й кібер-безпеки. Сучасна людина, яка через швидкий розвиток засобів масової інформації опинилася у бурхливому вирі інформаційного простору, має розумітися на етиці існування в ньому (поважати авторське право, інтелектуальну власність тощо). Роль медіа-освіти зростає. Це мають враховувати юні журналісти у своєму навчанні та праці.   

По закінченні засідання присутні фотографуються. 

Джерела інформації:

ü Конституція України.

ü Закон України «Про доступ до публічної інформації». 

ü Закон України «Про інформацію».

ü Владимиров В. М. Журналістика, особа, суспільство: проблема розуміння: монографія / В. М. Владимиров. – Київ: Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, 2003. – 220 с.

ü Гетьманець М. Ф. Сучасний словник літератури і журналістики / М.Ф.Гетьманець, І. Л. Михайлин. – Харков: Прапор, 2009. – 384 с.

ü Гол Д. Онлайнова журналістика / Д. Гол; пер. З англійської. – Київ: «К.І.С.», 2005. – 344 с.


Етика в редакційному повсякденні. – Київ: Академія Української Преси, Центр Вільної Преси, 2010. – 232 с.

ü Здоровега В. Й. Теорія і методика журналістської творчості: Підручник. Вид. 2-е, перероблене, доповнене / В. Й. Здоровега. – Львів: ПАІС, 2004. – 268 с.

ü Інформаційне законодавство України / За ред. Т. Шевченка, Т. Олексію; упоряд. Т. Г. Бондаренко. – Київ: Інститут Медіа Права, 2008. – 356 с.

ü Кузнецова О. Д. Блогерство і журналістика / О. Кузнецова // Журналіст України. – 2012. – № 6. С. 36-37.

ü Кузнецова О. Д. Засоби масової комунікації: Посібник. Вид. 2-е, перероблене й доповнене. – Серія «Навчальні та наукові видання професорськовикладацького складу Львівського національного університету імені Івана франка» – Львів: ПАІС, 2005. – 200 с.

ü Лубкович І. М. Соціологія і журналістика: Підруч./ І. М. Лубкович. – Львів:

ПАІС, 2005. – 176 с.

ü Мащенко І. Г. Глобальне телебачення. – Київ: Либідь, 1992. –  232 с.

ü Медіаекологія. Бюлетень Інституту екології масової інформації м. Львова. – Львів: Інститут екології масової інформації Львівського національного університету  ім. Івана Франка. – №1-15.

ü Медіа-критика. Дайджест електронного журналу, присвяченого проблемам медіа і масової комунікації / Упорядник Габор Н. – Львів: Інститут екології масової інформації Львівського національного університету  ім. Івана Франка, Західноукраїнський медіацентр «Нова журналістика». 

ü Михайлин І. Л. Основи журналістики: [підручник] / І. Л. Михайлин. – [вид. 3тє, доп. і поліпш.]. – Київ: ЦУЛ, 2002. – 284 с.

ü Піча В. М., Хома Н. М. Політологія: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти І-ІІІ рівня акредитації. – Львів: Новий Світ 2000; Київ: Каравела, 2001. С. 277-285. 

ü Піча В. М. Соціологія. Загальний курс. – Київ: ВЦ «Київський університет», 2000.  – 172 с.

Пометун О., Середяк Л., Сущенко І., Янушевич О. Управління школою, що змінюється. Порадник сучасного директора. – Тернопіль: Вид-во Астон. – 2005. – 192 с.

ü Потятиник Б. В. Екологія ноосфери. – Львів: Світ, 1997. – 144 с.

ü Потятиник Б. В. Інтернет-журналістика: навч. посіб / Б.В. Потятиник.  – Львів: ПАІС, 2010. – 246 с.

ü Почепцов Г. Г. Паблік рилейшнз. / Г. Г. Почепцов; 3-тє вид., випр. і доп. – Київ: Т-во «Знання», КОО, 2006. – 327 с.

ü Практикум із журналістської етики / Під редакцією проф. В. Ф. Іванова. – Рівне: Формат-А, 2012. – 320 с.

ü Світові мас-медіа: короткий довідник / Упорядн. Т. I. Петрів, I. Ю. Слісаренко. – Київ: ВЦ «Київський університет», 1999. – 49 с.

ü Словник журналіста: Терміни, мас-медіа, постаті / За заг. ред. Ю. М. Бідзілі. – Ужгород: ВАТ «Закарпаття», 2007. – 224 с.

ü Україні потрібна медіа-освіта // ЗВУ. 2001. 6 червня.

ü Уникаючи апокаліпсису: Збірник статей та матеріалів з філософії масової комунікації. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 1996. – 30 с.

ü Яшенкова О. В. Основи теорії мовної комунікації: Навч. посіб. / О. В.

Яшенкова. – Київ: ВЦ «Академія», 2011. – 304 с.  

Ресурси мережі Інтернет

ü www.gy.lviv.ua

ü www.iatp.lviv.ua/mediaeco

ü www.media-ecology.org

ü www.media-journal.franko.lviv.ua

ü www.mediakrytyka.franko.lviv.ua

ü www.new-ways.iatp.org.ua

ü www.rada.gov.ua

ü www.facebook.com/newmedialviv

ü www.franko.lviv.ua/mediaeco

ü http://institutes.lnu.edu.ua/mediaeco/news/

ü http://journlib.univ.kiev.ua

http://osvita.ua

ü http://zakon.rada.gov.ua

ü https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D0%B4%D1%96%D0%B0-

%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%BF%D1%83%D0%BB%D1%8F%D1%86% D1%96%D1%8F

ü http://pidruchniki.com/19030106/psihologiya/slovnik_terminiv_konfliktologiya

ü https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%

D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D1%96_%D0%B7%

D0%BB%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B8

ü http://elar.fizmat.tnpu.edu.ua/bitstream/handle/123456789/440/%D0%BF%D1%80

%D0%B5%D1%81-

%D0%B4%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D0%B3.pdf?sequence=6

 

ДОДАТКИ

ДОДАТКИ 1

Фотознімки засідання Круглого столу за темою

«Кібер-злочинність обмежує Інтернет-спільноту?»

 

 


 

 

ДОДАТКИ 2

Архівні фотознімки

минулих засідань Круглого столу

  

 



 

 

 

 

ДОДАТКИ 3

ДОДАТКИ 4

Стенди з медіа-освіти в СЗШ №77,

 

ДОДАТОК 5

Вступна презентація, створена Дітчук О.О.  для засідання Круглого столу

«Кібер-злочинність обмежує Інтернет-спільноту?»

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК 6

Презентація, створена Васильків Діаною у 2016 році.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  

 

  

ДОДАТКИ 7

Відгуки гуртківців про засідання Круглого столу ЮНІ ДОСЛІДНИКИ

Восени я дізналася про гурток юних журналістів, і вже за кілька місяців, дякуючи керівнику гуртка Олені Олександрівні, змогла здобути нові знання і отримати незабутні враження. За півроку я пізнала основи журналістики і вивчила багато потрібної теорії.

Тут ми живемо активним життям: пишемо статті, макетуємо сторінки газет, робимо презентації і щоразу дізнаємося все більше і більше нового та цікавого. У нас дуже талановиті діти, які, крім того, що пишуть твори, ще й складають вірші, малюють і вчаться знімати відео. 

На занятті гуртка «Юні журналісти» бувають Кругли столи, на яких обговорюються різні питання, які цікавлять багатьох. Наприклад, ми досліджували шляхи зростання шоу-менів, проблеми журналістики ХХІ століття, різні види маніпуляцій у ЗМІ. Завдяки цьому досвіду я на-вчилася бути справжнім дослідником і вільно висловлювати свої думки. 

Також ми побували на телебаченні. Знімалися у передачі з Левком Дурком «На добраніч, цьомки!». Враження просто чудові! Ми навчилися не боятися відеокамери, виступати на публіку, правильно спілкуватися, змогли відчути себе справжніми телеведучими. 

Завдяки основним знанням, які отримуємо на гуртку юних журналістів, я змогла вибрати собі професію, яка буде приносити не лише гроші і славу, а й задоволення.

Ангеліна ОРЕЛ (допис до газети «Секрети успіху» 

ЦДЮТ Залізничного району м.Львова)

 

Ірина СИСА: «Я гадаю, що круглі столи, як і проводяться у гуртку юних журналістів, надзвичайно корисні, адже ми отримуємо можливість послухати досвідчених журналістів і висловити свою власну думку.

Обговорення проблем юнацької журналістики та освітньої системи було дуже інформативним, цікавим, корисним».

Влада РАДКЕВИЧ: «На кожному такому засіданні Круглого столу ми отримуємо великий досвід, розширюємо своє уявлення про світ та отримуємо можливість висловити свою власну думку. Журналістика вчить мати свою думку. Ми не повинні мовчати. Ми обговорюємо багато проблем, але мало їх обговорювати, ще потрібно зробити висновки і застосувати їх у своєму житті. Дуже корисно проводити круглі столи для юних журналістів в такій домашній атмосфері».

 

ДОДАТКИ 8

Про наші засідання Круглого столу  повідомляють різні джерела

 

                На     сайті     відділу     освіти     Залізничного     району     м.      Львова:

http://zalvosv.blogspot.com/search?updated-max=2016-0301T18:30:00%2B02:00&max-results=7&reverse-paginate=true та на сайті Інституту екології масової комунікації «Медіакритика»:

http://institutes.lnu.edu.ua/mediaeco/news/

 

 

 

 

 

pdf
Додав(-ла)
Дітчук Олена
Додано
27 лютого
Переглядів
74
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку