Засідання факультативного заняття "Вигострю, виточу зброю іскристу..."

„Вигострю, виточу зброю іскристу...”

Відкрите засідання факультативного заняття „Культура мовлення”

                                                            Склала вчитель

                                                            української мови і літератури

                                                            Задурська Галина Романівна

Святково прибраний кабінет укр. мови і літ. За столом сидять почесні гості (їх роль виконують учні). Збоку – виставка книг, журналів, газет про мову і писемність. На засіданні присутні учні школи та вчителі.

     Ведучий 1. Дорогі гості та шанувальники рідного слова! Сьогодні у нас відкрите засідання читацького клубу „Зустріч із прекрасним”, присвячене Дню української писемності та мови. На цьому засіданні присутні учні школи, вчителі, професор, кандидат філологічних наук, російський письменник. Для щирої бесіди, для гарної пісні зібрала сюди нас рідна мова.

Учень 1.                    Так довго, сподівана ждана година

                                    Настала для рідного слова мого.

                                    І голосом вільним по всьому роздоллі,

                                    По всій Україні озветься воно.

Учень 2.                     Слово наше рідне!

                                    Ти сьогодні зазвучало

                                    Як початок, як начало,

                                    Як озброєння всім видне,

                                    Слово наше рідне!

Інсценівка „Язик”.

     Автор . Знаменитий  байкар Древньої Греції Езоп був рабом філософа Ксанфа. Якось Ксанф надумав запросити гостей і наказав Езопу приготувати щось якнайкраще. Езоп купив язика і приготував із нього три страви.

     Ксанф. Чому ти подаєш тільки язика?

     Езоп. Ти велів купити якнайкраще. А що може бути краще від язика? За допомогою язика ми вивчаємо науки і одержуємо знання. З допомогою язика будуються міста, розвивається культура народів. З допомогою язика люди можуть спілкуватися одні з одними, вирішувати різні проблеми, просити, освідчуватися в коханні. Тому немає нічого кращого від язика.

     Автор. Такі роздуми задовольнили Ксанфа і його гостей.

     Ксанф. А тепер приготуй щось якнайгірше.

     Автор. Езоп знову пішов купувати язика.

     Езоп. Ти велів знайти якнайгірше. А що на світі гірше від язика? Язиком люди засмучують і розчаровують одні одних, язиком можна лицемірити, обманювати, хитрувати, сваритися. Язик може зраджувати, принижувати. Що може бути гірше від язика?

     Ведучий 2. Слово – це найтонший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру. Вміти користуватися ним – велике мистецтво. Словом можна створити красу душі, а можна й спотворити її. Тож оволодіваймо цим різцем так, щоб з-під наших рук виходила тільки краса.

Учень 3.                     Не грайся словом. Є святі слова,

                                    Що матері з доріг вертають сина.

                                    Спіши до неї, поки ще жива,

                                    Допоки розум і допоки сила.

                                    Знайди те слово – вічне і земне,

                                    За часом час нам світ перестилає.

                                    Минуле все. Лиш слово не мине

                                    І та любов, що смертю смерть долає.

Звучить пісня „Виростеш ти, сину”.

     Ведучий 1. Людина має завжди пам’ятати, звідки вона родом, де її коріння, глибоко знати історію свого народу, свою мову. Знання мови народу, серед якого ти живеш, - ознака культурної людини. Тож пам’ятаймо заповіт Тараса: „Возвеличимо на диво і розум наш, і наш язик”.

Звучить пісня „Є, є в нас мова”.

     Ведучий 2. В історії української мови було чимало драматичних моментів: вона не раз офіційно заборонялася, ставилася під сумнів, лукаво витискувалася з різних сфер ужитку царською або ж радянською владою заради „общедоступного языка”. Від часів Російської імперії і до визнання незалежності України наша мова витримала 48 заборон.

     Ведучий 1. 1863 рік – таємний циркуляр міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Валуєва про заборону наукових, релігійних і особливо педагогічних публікацій українською мовою.

Учень 1.                    Хотіли вирвати язик,

                                    Хотіли ноги поламати.

                                    Топтали, під шалений крик

                                    В’язнили, кидали за ґрати,

                                    Зробить калікою з калік

                                    Тебе хотіли, рідна мати!

     Ведучий 2. Свою лиху місію секретний циркуляр устиг виконати: 1866 року українською мовою не було видано жодної книги. Але українська душа – незборима. Тому історія українського народу – це історія боротьби, боротьби за незалежність, за свободу національного духу, рідного слова! По всій Україні почали створюватися громадські об’єднання, які відстоювали право на розповсюдження рідної мови. Так у Львові групою народовольців засновано українське культурно-освітнє товариство „Просвіта”. У вересні 1990 року товариство відновило свою роботу під назвою Товариство української мови імені Тараса Шевченка „Просвіта”.

Учень 2.                    Безмежно з дитинства кохаю

                                    Красу свого рідного краю.

                                    І мову його солов’їну

                                    Несу я у кожну родину.

Учень 3.                    В землі віків лежала мова

                                    І врешті вибилась у світ.

                                    О мово, ночі колискова!

                                    Прийми мій радісний привіт.

                                    Навік пройшла пора безславна...

                                    Цвіти і сяй, моя державна!

     Ведучий 1. Українська мова – це мова незрівнянного сміхотворця Котляревського. Мова геніального Тараса Шевченка, до пророчих передбачень поезії якого досі ніхто у світі не піднявся. Це лірична мова кращої з кращих поетес світу Лесі Українки. Мова нашого мислителя, філософа Івана Франка, який вільно володів 14 мовами. Це мова прозаїка, публіциста, критика, вченого-філолога, державного діяча Олеся Гончара. Це мова служителя слова Павла Загребельного. Це мова Ліни Костенко, феномен якої в українській літературі залишиться неперевершеним і вічним...

     Російський письменник. До речі, дуже люблю українську мову. Чарівна мова. Не випадково вона посіла третє місце в Парижі.

     Ведучий 2. Даруйте, що ви маєте на увазі?

     Російський письменник. Як що? Конкурс мов, який відбувся 1934 року в Парижі. Хіба ви не чули? Російську мову представляла російська еміграція, а українську – поети і професори, які теж волею примхливої долі опинилися за кордоном. І як, гадаєте, розподілилися місця? Перше дісталося французькій. Не тому, що конкурс відбувався в Парижі. Я знаю цю мову – дуже милозвучна й красива. Друге присудили перській. До речі, я вивчав фарсі в університеті. Мова, багатюща на образи, метафори, епітети... Третьою була українська. Чомусь в Україні про те мало відомо. Це велика біда, коли народ, особливо молодь, погано знає свою культуру, свою історію.

    Ведучий 1. Якщо ви хочете, щоб вас поважали інші народи і нащадки вважали вас освіченою культурною особистістю, дбайте про культуру мови! Бережіть чистоту української мови від словесного сміття, не перетворюйте її на суцільний суржик.

     Один із журналістів якось висловив думку, що „припинивши вживання суржику, більшість населення України стане просто німим”. Суржик не є мішанкою двох мов, це соціальний феномен – унікальна мовна форма, що не має аналогів у всьому світі. Вживання суржику – це найболючіша і найактуальніша проблема сьогодення. Дмитро Павличко присвятив цій темі вірш.

Учень 1.                     Що мова? Одежина й годі!

                                    Ми ж цінимо людей за ум,

                                    За діло, не за той костюм,

                                    Що лиш недавно став у моді.

                                    А ти знімаєш всюди шум,

                                    Що рідне слово мре в народі!

                                    І завжди ти на перешкоді

                                    Нових діянь – немов на глум!

                                    Ну що ж... ясна проблема мовна,

                                    А я й не думав, ти диви!

                                    Тепер картина в мене повна:

                                    Чужого не навчились ви,

                                    Своє забули... одяг клоуна

                                    На вас від ніг до голови!

     Ведучий 2. Ми запрошуємо вас, шановні гості та учні, висловити свою думку стосовно цієї проблеми, адже мова зникає не тому, що її не вивчають, а тому, що нею не розмовляють. Для початку, гадаємо, доречно звернутися до професора, кандидата філологічних наук Івана Ющука.

     Журналіст. Як ви вважаєте, рідна мова буде популярною, затребуваною?

     Професор. Без рідної мови неможливо. Наприклад, англійська годиться тільки для спілкування, а щось створити людина може лише на базі рідної мови, яка глибоко закорінена в кожному з нас, яка відбиває наш менталітет. Кожен народ через рідну мову , як через окуляри, бачить трішки по-іншому світ. І це дуже добре, бо кожен народ може відкрити щось нове. Це залежить від історії, історичного досвіду, навіть від наших звивин мозку. Адже ми відрізняємося. Навіть горобці, які живуть в Україні, інакше цвірінчать, ніж горобці, наприклад, європейські.

     Журналіст. Нині серед молоді зросла пошана до української мови. Це свідомий „прорив” чи наслідок того, що в навчальних закладах менше вивчають російську?

     Професор. Наведу два приклади. Сьогодні мені складали заліки двоє студентів. Дівчина з Хмельниччини, але її батько з Криму, і він говорить російською. Вона йому каже: „Ми ж в Україні, то говори українською.” Бачте, є свідомість у цієї першокурсниці. Інший студент із Мелітополя, син підприємця. Говорить українською, написав реферат про двомовність і суржик. Я його запитую: „Яка в Україні має бути державна мова?” І він вважає: „Одна. Українська”. Узагалі більшість студентів вважають, що державна мова має бути одна, а знати можна скільки завгодно мов. Молодь уже бачить державу Україну, бачить її перспективи, своє майбутнє в ній, тому шанує українську мову. Хоч дехто ще вважає престижним говорити мовою колишньої метрополії. Я це трактую як прояв глибокого провінціалізму, коли людина думає, що десь далеко – найкраще, а тут – дуже погане.

     До того ж діти бачать, які у нас стосунки з Росією, як вона намагається припинити українське, українізацію. Ось нещодавно вирішили дублювати російські фільми, і відразу Росія на це зреагувала, почала протестувати. Це їй не на користь, бо кожна людина розумна, і в кожного з нас є хоч крапля національної свідомості, гордості.

     Журналіст. Як, на ваш погляд, відбувається процес українізації в нашій державі?

     Професор. Дуже повільно. На жаль, держава про це не дбає. Все відбувається стихійно. Якби держава без тиску забезпечила, щоб газети були україномовні, дешеві і їх було достатньо, щоб молодіжні журнали виходили українською! Нині багато цікавих журналів, але вони всі російською.

     Журналіст. Що б Ви побажали нашим слухачам?

     Професор. Дуже багато людей говорять переважно суржиком. Гадаю, люди поволі відвикнуть від цього, відкараскаються. Єдине, що я побажав би, не соромитися своєї мови, навіть суржику, у Києві. Не казати: „Чего хотите?” Не соромитися! Вже окупантів нема, не треба гнути шию, догоджати комусь, переходити на російську. Треба бути гордими і свідомими того, що ми на своїй землі. Український дух довго вбивали, але він має відродитися.

Учень 2.                     Не бійсь нічого, бо з тобою слово,

                                    Іди і людям правду говори.

                                    Не жди ніколи слушної пори –

                                    Твоя мовчанка може стать ганьбою.

     Ведучий 1. А тепер запрошуємо до слова вас, шановні вчителі, учні! Ще з дитячої колиски ви чуєте рідну мову, а з 1 класу вивчаєте її у школі. Хочемо почути щирі відповіді на наші запитання.

Ведучі ставлять питання учням, учителям.

1. У своєму щоденному спілкуванні чи слідкуєте ви за чистотою рідної мови?
2. Ви переважно говорите українською чи вона потерпає від суржику?
3. Ви любите читати книжки?
4. Книжкам яких письменників ви надаєте перевагу? Чому?
5. Які періодичні видання вам більше до вподоби?
6. Чи хвилює вас, що назва журналу звучить англійською мовою або взагалі видання виходить російською? Чи не зачіпає це вашу національну гідність?

Учні відповідають на запитання.

     Ведучий 2. Отже, проблема часткового зникнення української мови зі сфери вжитку залишається актуальною проблемою сьогодення. На нашому засіданні ми змогли поспілкуватися з вами, висловити власне ставлення до цієї проблеми, почути різні точки зору.

     Ведучий 1. Ми дякуємо всім, хто відгукнувся на наше запрошення і взяв участь в обговоренні. Від щирого серця вітаємо вас зі святом української писемності та мови і бажаємо бути гордими з того, що ми є громадянами своєї країни, належимо до такого прекрасного, такого дотепного народу, маємо таку мальовничу Батьківщину, таку співучу, багату мову.

     Шануймося, будьмо дбайливими господарями того, що маємо.