Робота з уривком письменника-класика дозволяє ознайомимтися із позапрорамовими уривками із відомих творів, удосконалювати знання учнів із таких розділів, як : "Орфографія", "Синтаксис", "Пунктуація".
Уривок із роману-хроніки «Волинь» Уласа Самчука
(1)Але ж куди насправді все то пливе? (2)Та вода? (3)Та ціла річка? (4)Володько стоїть, руки заложені за спину, очі вперті в прозору, жовтаву воду, на обличчі задума. (5)І враз приходить ще одна думка: а що, коли б отак піти за водою? (6)Отак усе лугом та лугом... (7)І куди б зайшов? (8)Це ось довкола "наша Лебедщина", а там далі, за тими кущами вільшини, як літом сходить сонце, невеличке село Лебеді. (9)А що там далі? (10)Тато кажуть: річка тече до моря. (11)Іти отак просто-просто і там... море. (12)Аж страшно. (13)Таке велике, велике, ні кінця, ні краю, сама вода і вода... (14)І глибоке, глибоке! (15)Володькові очі все ширшають і ширшають, на щоках з'явились рум'янці. (16)Щось дуже сильне тягне його туди. (17)Так хотілося б, так дуже хотілося б... (18)Бачити. (19)Чути. (20)Знати.
(21)Але ж ні. (22)Там ще не море. (23)Там лише став великий, та стависько, та очерети. (24)Тож Володько добре пам'ятає, як-то одного разу старий Лук'янчук з Лебедів розговорився було та почав казати: "Ото коли я ще малим був, як оцей ваш,— і показав на Володька... (25)(Хіба я такий малий?) — (26)Батько мій покійник не то, щоб рибачили... (27)Ні. (28)Але, бувало, з покійним Юзьком Ставицьким візьмуть сака і підуть отак під вечір здовж річкою. (29)Далеко щоб там йшли — боронь Боже! (30)Ось дійдуть лише до Климової сіножаті,— там вир, батько сака держить, а Юзько бовтом рибу наганяє, і поки отак люльку викуриш, у саку, аби — Боже поможи,— витягнув".
(31)— На ставу,— каже,— нашому колись лебеді кублились, а тому і село так звуть. (32)Вийдеш, було, ранком, а вони з-під туману випливають. Ех! — (33)І в тому "ех" Володько щось таке вичував, що аж здригався.
(34)— Минулося,— казав старий.— (35)І куди воно все то ділося? (36)Ну, скажемо, риби, чи рака, чи лебедя не стало. (37)Звісно. (38)Люду-сарани намножилось. (39)Виловили, вистріляли... (40)Але ж де ділася річка? (41)Очерети? (42)Стависько? (43)Верболози? (44)Тож, бувало, як оком глянеш — гонів на тридцять здовж пуща сама, та стави, як скло, та очерети, як ліс... (45)А птахів-бугаїв, а качок...(46) А все то реве, рокоче, свище...
Завдання для роботи з текстом: