Завдання народознавчого характеру для 5 класу під час вивчення словосполучення та речення

  Кобзарі – справжні борці нескоримі,

гордість і слава української нації.

Завдання народознавчого характеру для 5 класу

Словосполучення.

Речення. Його граматична основа

1. Запишіть  текст під диктовку, назвіть у ньому слова, що передають основний зміст. Із першого речення випишіть усі словосполучення і виконайте їх синтаксичний розбір.

З покоління в покоління кобзарі своєю творчістю виховували високу духовність, почуття національної гідності й патріотизм. Тарас Шевченко зростав на кобзарських піснях і думах. З поваги до цих народних співців він назвав збірку своїх творів «Кобзар», а в одній із своїх повістей зауважив: «…коли б грецький сліпець Гомер воскрес і послухав хоча б одну думу у виконанні українського сліпого співця, то розбив би на тріски свій козуб, званий лірою. І пішов би міхоношею до найбіднішого нашого лірника».

2. Знайдіть у реченнях граматичну основу. Назвіть, до якої частини мови належить кожне слово.

Звався сліпий старець-кобзар Божим Чоловіком. Темний він був на очі, а ходив без поводиря, у латаній свиті і без чобіт. А грошей носив по­вні кишені. Що ж він робив із тими грішми? Викупляв невольників із не­волі. Іще ж до того знав лічити усякі болісті і замовлять усякі рани. Мо­же, він допомагав своїми  молитвами  над недужими, а може, і своїми піс­нями (За П. Кулішем).

3. Зробіть синтаксичний розбір 1-го речення. Виділені слова розберіть за будовою.

Кобза́р — український народний співець і музикант. Кобзарі були творцями, хранителями і передавачами епічної традиції у формі історичних пісень, дум (мелодійних речитативів змінюваних форм), релігійних піснеспівів, пісень, а також казок та переказів, супроводжуваних грою на кобзі, лірі або бандурі, звідки інша їхня назва — лірники або бандуристи. Значення їх для українського народу можна порівняти зі значенням давньогрецьких поетів у давній Греції, арабських поетів для Арабії, або степових співців-акинів для людей Середньої Азії, Монголії і Казахстану.

У своїй творчості кобзарі утверджували дух українського народу, основи християнської  моралі в суспільстві і побуті.

4. Визначте тип речень за метою висловлювання. З’ясуйте лексичне значення виділеного слова, складіть із ним речення.

А що ж то за подорожній іде в полудневу спеку, намацує стежку в траві довгим києм? За поясом у нього пістоль, за плечима – бандура.

Зійти б десь у ярок, посидіти в холодку, напитися води з джерела; та не видно близько яру. Аж он степова могила бовваніє попереду.

— Чуєш, Гнідашу, вже недалеко! Кульгай, не зупиняйся!

Оддалік — невеличкий ярок. Може, у ньому й вода є? Гнідаш витяг морду, зафоркав. Є вода! Старий випив трохи води з баклаги й ліг на зем­лі. Ой кобзарю, кобзарю, чи не відспівав ти своє? Чи не відтоптав рясту? (За  М. Пригарою).

5. Підкресліть головні й другорядні члени речення. Зробіть повний синтаксичний  розбір одного з речень.

Остап Вересай – найвідоміший кобзар XIX ст.. Народився він 1803 ро-ку в селі Калюжинцях (Полтавська губернія) у сім’ї кріпаків.  Батько Остапа був сліпим, грав на скрипці. Так заробляв собі на хліб. На четвертому році життя втратив зір і Остап. Він не міг спокійно слухати захожих  кобзарів: їх гра та спів справляли на нього велике враження.

6. Знайдіть головні члени речення, вкажіть на різні способи виражен­ня підмета і присудка. Доберіть до виділених слів спільнокореневі.

1. Розпочав співати кобзар смутную думу про Хмельницького, як умирав козацький батько. 2. Спеціальні військові кобзарі складали від себе полкову музику. Вони були із вислужених козаків, що втратили зді­бність до бою (За В. Ємцем). 3. Кобзарі уміли вмирати за волю своєї Ба­тьківщини. Вони були своєрідними агітаторами. Розходились перед повстанням по всій Україні і роздували іскри народного гніву, закликали народ до боротьби проти гнобителів. Тому найжахливішою для них карою було відрізування  язика.

7. Знайдіть речення з одним головним членом. Підкресліть його. Доведіть, що подане висловлювання є текстом.

Задумався старий кобзар, їсти нема чого. Та до цього не звикать. Траплялося йому й по тижню голодувати, блукаючи степом. Відпочити б в холодку під могилою — і те добре. Ой же висока могила! І коли воно таку насипано? Згадалося, що отут в молоді роки його й прозвано Загре­бою. Скотився, мовляв, з високого насипу коржем. А їх, коржі, на Січі звуть «загребами», через те, що печуть, загрібаючи в гарячий попіл (За М. Пригарою).

8. Підкресліть однорідні члени речення. Поясніть розділові знаки. Складіть схему першого речення. Знайдіть синтаксичні одиниці з кількома рядами однорідних членів.

1. Вівчарі при­гощали старого стомленого кобзаря нехитрими пастушими стравами: твердим овечим сиром і кислою сироваткою. 2. Сучасні кобзарі, бандуристи, лірники - вірні продовжувачі традицій своїх попередників. 3. Відомий кобзар Михайло Кравченко знав багато дум і виконував їх по-мистецькому. 4. Репертуар більшості кобзарів був різноманітним і складався з дум, псалмів, побуто­вих і гумористичних пісень. 5. Гра та спів Івана Кучугури-Кучеренка не подібні до будь-чийого виконання дум і розраховані на театральні зали й широку аудиторію.

6. Грою кобзаря Петра Древченка особливо захоплю­вався відомий композитор Микола Лисенко і мав намір забрати його у свою школу за вчителя кобзарської гри.

9. Вкажіть, які з наведених речень прості, а які складні. Доведіть це.

Кобза – музичний дерев’яний  інструмент, який робиться з верби або з клена одного цільного шматка. Вона являє собою тонко видовбаний, великого розміру з короткою ручкою полоник і містить в собі такі частини: спідняк, ручка або гриф, верхняк, отруйник, голосник, струни. Грають на кобзі сидячи. Кобза ставиться на коліна під кутом до тулуба кобзаря; права рука грає на приструнках, а ліва – на басах (струни, які йдуть по ручці) (За В. Ємцем).