Завершення Великої французької революції кінця XVIII ст. Французька революція кінця XVIII ст. Практична робота: підготувати есе на тему «Права людини і громадянина в якобінській

Дата __________      Номер  уроку ___________                  Історія України  9  клас

Тема: Завершення  Великої французької революції кінця XVIII ст. Французька

революція кінця XVIII ст.  Практична робота: підготувати есе на тему «Права людини і громадянина в якобінській Франції», «Утвердження принципів громадянського рівноправ’я: від Декларації прав людини і громадянина до Цивільного кодексу Наполеона».

Мета: проаналізувати історичне значення Французької революції кін. XVIII ст. та її

вплив на подальших розвиток історичних подій в Європі та всьому світі;

навчити учнів оперувати поняттям «ліві» та «праві» з точки зору розуміння політичного розвитку; виховувати повагу до прав людини як найвищої суспільної цінності; розвивати вміння вести дискусію, висловлювати власну точку зору щодо подій минулого, вміння лаконічно формулювати свою думку;

розвивати вміння характеризувати роль особи в історії;

розвивати вміння аналізувати значення історичних подій з  сучасної позиції.

Формувати групи компетентностей:

-Компетентність спілкування державною мовою для розуміння україномовних текстів різних жанрів, вміння переказувати прочитане, висловлювати власну думку в усній та письмовій формі;

- Соціальну та громадянську компетентності для розуміння важливості

вивчення світової історії; толерантного ставлення до інших народів; виховувати

патріотизм на прикладах історичних осіб;

-Математичну компетентність шляхом побудови логічного ланцюжка подій;

-Інформаційну компетентність для виявлення джерела й авторів інформації;

Очікувані результати:

Учень (учениця)

формулює аргументовано та лаконічно власну позицію щодо історичних подій;

розуміє, що історичні події можуть мати неоднозначну, часто протилежну

оцінку, що ставлення до них може змінюватись з часом;

розкриває суперечність історичних подій, а саме, що під час Французької

революції як були законодавчо закріплені права людини, так і відбувалося їх

масове порушення.

Тип  уроку: урок  засвоєння  нових  знань.

Обладнання:  зошити, ілюстративний  матеріал  з підручника, хрестоматія,

історична  карта, атласи, контурні карти, картки, роздатковий матеріал.

Форма організації уроку: урок - диспут.

Учні умовно поділені на «лівих» та «правих».Кожне питання розглядається з протилежних точок зору – «лівих» та «правих». Вчитель має підвести учнів до дискусії, переконати в неоднозначності оцінки історичних подій.

План уроку:

1.«Конвент не виносить вирок, він тільки приводить його до виконання. Вирок виносить народ». (Робесп’єр). Роль народу в революції.

2.Видатні діячі Французької революції:

Мірабо;

Дантон;

Робесп’єр.

3.«Революція подібна до бога Сатурна: вона пожирає власних дітей». (Верньо).

4.Шарлотта Корде: злочинниця чи героїня?

Хід  уроку:

Вчитель: протягом останніх уроків ми вивчали події Французької революції На сьогоднішньому уроці ми спробуємо дати оцінку революційним подіям кінця XVIII ст., визначитись із власним ставленням до названих подій. Кожне питання ми розглянемо з позиції «лівих» та «правих» політичних сил.

Серед депутатів Установчих зборів, обраних у 1789 р., не було єдності щодо прийняття політичних рішень. В лівій стороні залу згуртувалися прихильники подальших революційних дій та суспільних змін. Згодом в політології «лівими» стали називати прихильників радикальних, революційних поглядів. Праворуч зібралися прихильники обережності, поміркованості та порядку. Пізніше такі погляди стали називати «правими». Ми сьогодні спробуємо змоделювати дискусію між «лівими» та «правими».

Вчитель : Пригадайте, які революції ми вивчали раніше?

Учні: англійська та нідерландська.

Вчитель: Які риси суспільного життя характерні саме для революції?

Учні: докорінні зміни в організації влади,законодавстві, устрої держави;

активна участь народу в революційних подіях, жертви під час революцій.

Учні: Повідомлення учнів, як визначається поняття революції в словниках (слайд 3)

Революція (від лат. revolutio — обертання, розвертання) — фундаментальна структурна зміна існуючої природної, соціальної, політичної чи економічної системи, яка зазвичай відбувається раптово або протягом відносно короткого часу. Революція може бути як насильницькою, так і мирною.

Поняття було вигадано в XV столітті від пізньолатинської Revolutio («перевернення»), запозичене і вперше використане як технічний термін в астрономії — для позначення циркуляції небесних тіл.

Як концептуальний антонім використовується поняття еволюція.

Революція (фр. revolution, від лат. revolutio— переворот)— докорінна зміна політичного життя суспільства на основі реалізації можливостей революційної ситуації; докорінне перетворення структури влади в суспільстві, радикальна зміна політичної системи, які надають можливості для значних соціально-економічних змін. Основні характеристики Революції.: є вираженням соціальних антагонізмів у суспільстві, реалізується в інтенсивній політичній боротьбі, використовує насильницькі засоби для досягнення мети. Революція розглядається як ефективний і радикальний засіб соціальних перетворень і супроводжується жорсткою боротьбою та опором тих соціальних груп, проти яких вона спрямована.

Вчитель: Французька революція кінця XVIII. належить до тих подій, які докорінним чином змінили хід світової історії, вплинули на подальший розвиток подій. Ми маємо розглянути як велич революції, так і її трагічний характер.

1.Конвент не виносить вирок, він тільки приводить його до виконання. Вирок виносить народ». (Робесп’єр). Роль народу в революції (слайд 4)

Інформаційний матеріал

Революційні події кінця XVIII ст. у Франції відбувалися за активної участі народних мас. Штурм фортеці Бастилія, «похід на Версаль», революційне свято на Марсовому полі річниці початку революції, участь у війні проти антифранцузької коаліції, штурм палацу Тьюільрі 10 серпня 1792 р., повстання проти жирондистів 31 травня - 2 червня 1793 р. - це неповний перелік подій, які відбулися за участі народу. Символом народної революції стала пісня Марсельєза (автор – Клод Жозеф Руже де Ліль), що і нині є офіційним гімном Франції (доцільно включити аудіозапис пісні).

Ліві: Головна сила Французької революції полягає в її народному характері. Народ, доведений до відчаю, піднявся на повстання і зруйнував владу короля та дворян. Народ не бажав більше терпіти свавілля королівської влади, зростаючі податки, безправність. Але плодами цієї перемоги скористалась тільки буржуазія.

Праві: Французька революція ілюструє приклад того, як небезпечно втягувати народ в політичні події. Натовп здатний на будь-які агресивні неконтрольовані дії. Достатньо пригадати вересневі вбивства 1792 р., коли натовп здійснював самосуд над ув’язненими. Жорстокість під час масових заворушень може стати неконтрольованою. Неможна вирішувати політичні проблеми на вулицях та майданах.

Бесіда з учнями

Вчитель:

які форми політичної активності народу ви вважаєте найбільш доцільними (участь у виборах, громадських обговореннях, створення громадських організацій);

як ви розцінюєте факт публічних страт, що відбувалися під час революції (негативно, натовп шаленів від видовища, люди не мали співчуття та жалості, такі події провокували подальшу жорстокість);

в яких випадках для вирішення політичних проблем народ виходить на вулицю? Що в цьому позитивного? Чому це небезпечно? Які можна навести приклади із сучасності? (якщо громадяни перестають довіряти владі. Позитивним є те, що громадяни впливають на розвиток країни, народ реально виступає як джерело влади. Небезпечним є хаос натовпу, жорстокість, яка часто супроводжує революційні події).

2.Видатні діячі Великої французької революції

Мірабо (слайд 5)

Інформаційний матеріал

Блискучий оратор та публіцист, на початку революції Мірабо був обраний до Генеральних штатів від III стану. У Генеральних штатах (пізніше Установчих зборах) він став одним із авторитетних лідерів революції. Мірабо був одним з розробників Декларації прав людини і громадянина та Конституції.

За своїми поглядами Мірабо був прихильником конституційної монархії, бачив в ній гарантію стабільної влади, власності і свободи громадян. При цьому він мав авторитет серед радикальних паризьких революціонерів, які прагнули ліквідувати монархію. Мірабо налагодив секретний зв'язок з королем, направляв до нього записки, в яких пропонував способи порятунку монархії через визнання конституції, вплив на громадську думку, газети, шляхом зміцнення армії. Від тяжкої хвороби він помер в квітні 1791 р.

Ліві: Мірабо – політичний зрадник, який одночасно служив і королю, і

народу.

Праві: Діяльність Мірабо – зразок політичного діяча, здатного на розумні

компроміси. Він бажав примирити короля і буржуазію. Революція не

стала б такою кривавою, якби його ідеї були втілені в життя.

Бесіда з учнями

Вчитель: Як ви думаєте, чи поважав король Мірабо, користуючись його порадами?

Дантон(слайд 6)

Інформаційний матеріал

Жорж Жак Дантон з перших днів революції активно поширював революційні ідеї. 17 липня 1991 р. саме він закликав народ на Марсовому полі підписати петицію про позбавлення влади короля. В Конвенті він деякий час очолював клуб якобінців та членом першого комітету громадського порятунку. З поширенням якобінського терору Дантон не схвалював продовження страт, його почали звинувачувати в надмірній поблажливості. В період необмеженої влади Робесп’єра, в березні 1794 р. Дантона та його друзів було заарештовано за постановою об’єднаних комітетів громадського порятунку та загальної безпеки. Кантоністів звинуватили у змові з метою повалення республіки, їх було засуджено та страчено на гільйотині. По дорозі до місця страти Дантон підбадьорював себе словами: «Вперед, Дантон, ти не повинен знати слабкості!» Проїжджаючи повз будинок Робесп’єра, Дантон вигукнув: «Максиміліан, я чекаю на тебе».

Праві: Дантон – людина високої гідності. Один з найвпливовіших лідерів

революції, він висловлювався проти терору, за що і поплатився

життям. Перед смертю він покаявся: «Рік тому я пропонував

заснувати Революційний трибунал. Тепер я прошу пробачення за це

у Бога і людей».

Ліві:Дантон виступав проти перегинів в ході революції. Він виявив

глибоку порядність, відмовившись перед арештом тікати з країни:

«Не можна забрати з собою Вітчизну на підошвах своїх чобіт». Цей

діяч заслуговує на повагу.

Робесп’єр(слайд 7)

Інформаційний матеріал

Робесп’єр очолив революцію з дня скликання Генеральних штатів. Він став одним з організаторів Національної гвардії, авторів Декларації прав людини і громадянина. Робесп’єр був співорганізатором Якобінського клубу, виступав прихильником республіканської форми правління. Активно підтримував смертний вирок Людовіку XVI: «Людовик повинен померти, тому що батьківщина повинна жити». Внаслідок повстання 31травня-2 червня 1793 р. якобінці захопили владу. Робесп’єр став ідеологом і організатором Комітету громадського порятунку. В березні 1794 р. Робесп’єр запропонував організувати Революційний Трибунал, розгорнувся маховик терору. «Терор є не що інше, як швидка, сурова справедливість, він є прикладом доброчинності, він – не стільки особливий принцип, скільки висновок із загального принципу демократії, що застосовує вітчизна за крайніх обставин», - така думка Робесп’єру щодо доцільності терору. Масштаб терору став непокоїти навіть депутатів Конвенту. 27 липня 1794 р. (9 термідора) депутати Конвенту звинуватили Робесп’єра в терорі та заарештували його. Робесп’єр намагався покінчити життя самогубством, але пострілом тільки поранив собі щелепи. Робесп’єра та ще 22 його прихильників було страчено на гільйотині. В останню мить життя Робесп’єр вигукнув «Хай живе республіка!».

Праві: Робесп’єр – один з організаторів якобінського терору. Він виправдовував страти, вважаючи, що окремі порочні люди не бажають жити за законами доброчинності. Робесп’єр несе особисту відповідальність за смерть багатьох неповинних людей в ході революції.

Ліві : Робесп’єр – видатна та суперечлива особа революції. Він підтримав ідеї просвітителів, народ його любив і називав «Непідкупним». Але Робесп’єр не зміг запобігти багатьох помилок і був одним з ініціаторів терору. За свої помилки він заплатив життям.

Бесіда з учнями

Вчитель:

чому було страчено самого Робесп’єра?

як ви можете пояснити надпис на могилі Робесп’єра:

«Перехожий! Не сумуй над моєю долею!

Якби я був живий, ти був би вже мертвий».

3.«Революція подібна до бога Сатурна: вона пожирає власних дітей». (Верньо) (слайд 8)

Інформаційний матеріал

Бог Сатурн – чудовисько, яке пожирає власних дітей (римська міфологія). Один з діячів революції Верньо в період якобінського терору, коли його жертвами ставали і революціонери, порівняв революцію з богом Сатурном.

Ліві: революція – складне та суперечливе вище. Її плодами скористалися представники буржуазії, які боялися подальшого розвитку подій. Саме вони і були зацікавлені в знищенні лідерів революції. Жорстокість революції не можна виправдати, але це пояснюється складними суперечками суспільного життя та непримиримістю лідерів революції до думки інших.

Праві: Весь жах революції полягає в тому, що спочатку вона знищує своїх ворогів, а потім черга доходить до її активних прихильників. Робесп’єр, Сен-Жюст, Дантон, лідері жирондистів були страчені публічно на пекельній машині, винайденій в часи революції – гільйотині. Цей факт і доводить, що революція є чудовиськом, що пожирає власних дітей.

Вчитель: пізніше, вивчаючи революційні події в Росії 1917-1921 рр., ви переконаєтесь, що чисельними жертвами російської революції стануть її провідні діячі.

4.Шарлотта Корде: злочинниця чи героїня? (слайд 9)

Інформаційний матеріал

Пригадаємо, що в ім’я революції, з метою зупинки терору Ш.Корде вбила Марата. Вона прийшла на прийом до Марата в його будинок і нанесла йому смертельний удар ножем.Корде була схоплена на місці злочину. З в'язниці Шарлотта напише Барбару: «Я думала, що помру відразу; люди мужні й справді гідні усіляких похвал вберегли мене від цілком зрозумілої люті тих нещасних, яких я позбавила їх кумира»

Ліві: Корде – терористка, яка вбила одного з лідерів революції Марата. Вона зробила це від імені тих сил, які боялися подальшого розвитку революційних подій. Її вчинку немає виправдання.

Праві: Під час судового засідання Ш.Корде так пояснила вбивство Марата: «Я вбила одного негідника, щоб врятувати сотні тисяч невинних людей, щоб дати відпочинок моїй батьківщині». Юристи, звичайно, мають підстави вважати Шарлотту вбивцею, але з точки зору моралі вона заслуговує на повагу. В тих умовах терору не були можливостей здійснити мирну спробу зупинити терор, ніж знищувати його організаторів.

Бесіда з учнями

Вчитель:

Чи вдалося своїм вчинком Шарлотті Корде зупинити терор?

Чи був вчинок самої Корде теж політичним терором?

Висновки: вчитель пропонує зробити висновки самим учням

Уроки Французької революції:

Французька революція - суперечливе явище. Під час революційних подій була прийнята «Декларація прав і свобод громадянина», закладений фундамент громадянського суспільства. При цьому розкручений революційний маховик терору привів до великої кількості жертв, серед яких було чимало діячів революції. Недостатньо проголосити права людини і громадянина – потрібно їх гарантувати та реально забезпечувати. Шлях до громадянських прав не повинен бути умитим кров’ю жертв (слайд 10)

Головний урок Французької революції: назрілі економічні, політичні проблеми в суспільстві доцільно проводити шляхом реформ. Своєчасні та продумані реформи – це шлях недопущення складних революційних подій (слайд 11).

В результаті Французької революції в багатьох країнах поширювалися ідеї свободи, прав людини, рівності громадян. В XIX ст. хвиля революцій пройшла європейськими країнами, спрямовуючі їх на шлях буржуазного розвитку, поваги до громадянських прав і свобод (Бельгія, Греція, Італія,