Збірка казок для учнів 1класу "Казки для читання з дітьми та для дітей"

Про матеріал

Казки для читання "Щоденні 5"( в парах, з передбаченням, для себе), а також міні-казки для розвитку зв'язного мовлення учнів(є початок. треба прдовжити казочку)

Перегляд файлу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                Тематичний тиждень: 

 

 

 « Напевно диво – казка тут живе» .

«Казка – свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячого мислення й мови»

                                                                                                    (В.О.Сухомлинський)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ключові компетентності (загальнопізнавальні цілі): 
- розширити уявлення учнів про казку; 
- вчити учнів слухати, читати, аналізувати зміст казок, глибоко відчувати казку, її добрих героїв, засуджувати жадібність, хитрість, жорстокість, зло, боротися з ними у повсякденному житті; 
- знайомити учнів із казками, створеними однолітками; 
- надихати учнів на створення своїх казок, допомагати їм розкривати їх зміст; 
- збагачувати словниковий запас, удосконалювати техніку читання. віршованих казок, виразність, артистичність читання; 
- розвивати їх пам'ять, увагу, образне мислення, діалогічне та монологічне мовлення, фантазію. 
- прищеплювати любов до казки, книги, бажання читати, складати казки та інші твори, творчо перефантазовувати їх на свій лад; 
- виховувати вміння працювати в колективі та самостійно. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Казки, які складають діти за початком, кінцівкою тексту (за вибором вчителя)

.

Вісник весни

 Ще навколо був сніг. Сонечко виглянуло і сказало:

 - Настала пора підсніжників.

Узяло воно свого чарівного пензлика, доторкнулося до снігу. І ось спочатку з’явились тоненькі листочки, а потім біленька голівка.

 - Може я рано прокинувся? – підняв голівку Підсніжник.

*

 - Ні, не рано – сказало Сонечко. Вже Весна йде. А щоб тобі не було сумно, ми розбудимо твоїх друзів. І там, де Сонечко торкалось своїм пензликом, дзвеніли підсніжники і проліски, вітали Весну.

 

Де зимує Літо?

 Жило собі Літо. У нього хусточка була із квітів, сукня – з травички, а на ніжках – зелені черевички. Літо всіх зігрівало своїм теплом.

 Але з кожним днем ставало все холодніше. Наближалась зима.

 - Де ж мені сховатись? – думало Літо.

*

 Раптом перед собою воно побачило Сосну.

 - Сховаюсь у Сосні.

 - Я дуже рада, що ти будеш зимувати разом зі мною. Мені буде тепло всю зиму, - сказала Сосна. З того часу Літо завжди зимує в Сосні, тому вона і зеленіє цілий рік.

 

Сніговичок і Зайчик

 Зліпили діти Сніговичка. Ніс зробили йому з моркви. Стоїть Сніговичок і пісеньку співає. Коли це Зайчик біжить. Зупинився і питає:

 - Ти хто?

 - Я – Сніговичок. Мене діти із снігу зліпили.

 - Яка у тебе гарна морква. І смачна, мабуть.

*

 - Якщо хочеш, то візьми собі. А мені завтра діти ще принесуть, - сказав Сніговичок...Подякував Зайчик за моркву і побіг у ліс.

 

 

Про Дівчинку, що заблукала

 Одна Дівчинка заблукала в лісі. Сіла на пеньок і заплакала. На тому місті, де впали сльозинки, виросла Квіточка.

  • Я – Конвалія, - сказала вона, - тобі допоможу. Торкнися до мене.

*

 Дівчинка торкнулася до Квітки. Задзвеніла Конвалія. Той дзвін почули лісові чоловічки – гноми і допомогли Дівчинці вийти з лісу.

 

Дощик

 Жила-була Хмаринка. Стало їй сумно. Почала вона плакати, полився дощик. Умив дощик личка квіточкам, чисто вимив доріжку. Побіг на город і полив всі овочі. Потім дощик поливав ліс.

*

 Грибочки зраділи дощику, почали рости.

Вийшло Сонечко, усміхнулось. Хмаринка перестала сумувати і плакати. А Сонечко взяло фарби і намалювало гарну веселку.

 

Хатинка для жучка

 Росла Квіточка. Вона була дуже гарна. Вранці Квіточка прокидалась, розтуляла свої пелюстки, усміхалась Сонечку. Одного дня прилетів Жучок, сів на Квіточку і промовив:

 - Тут я буду жити.

 - Добре, добре, - закивала голівкою Квіточка. Кожного вечора вона чекала, коли повернеться Жучок. І аж тоді стуляла свої пелюстки.

*

 Гуляла Дівчинка, побачила Квіточку, хотіла її зірвати.

  • Не рви мене, - попросила Квіточка, - Жучок залишиться без хатинки. Послухалась Дівчинка, не стала рвати. Усміхнулось Сонечко, усміхнувся Жучок. Усміхнулась і Дівчинка. Всі радіють, що Квіточка залишилась.

 

Жабка

 Жила собі маленька Жабка. Наступила осінь, пожовтіли листочки. Засумувала Жабка.

 Але ось вона почула, що всіх запрошують на осінній бал. Жабка зробила собі сукню з листочків, капелюшок – з грибочка, а намисто – з ягідок горобини і поспішила на бал.

*

 На балу було дуже весело. Коники грали на скрипочках. Жабка багато танцювала.

 Але все колись закінчується. Закінчився бал. Світлячки засвітили свої ліхтарики. Жабка повернулась додому. Позіхнула, опустилась на дно озера і заснула аж до весни.

 

Неслухняний грибочок

 Після теплого дощику під деревом з’явився маленький Грибочок. „Сховайся у траві, не показуй свою шапочку”, - шепотіли великі боровики. „Прикрийся листочком, бо Білочка тебе побачить, - радили маслюки”. Не слухає Грибочок, усім свою шапочку показує.

 

 

 

 

 

Листочок

 Ріс Листочок на дереві. Одного разу налетів вітерець, зірвав його. Упав Листочок у траву. Повзе Жучок:

 - Який гарний човник. Попливу я на ньому по річці. Переплив Жучок річку, залишив Листочка на березі.

*

Біжить Мишка:

 - Сховаюсь я під листочком від дощу. Закінчився дощ. Вилізла Мишка і побігла далі. Лежить собі Листочок. Коли це йде дівчинка:

 - Який гарний Листочок. Візьму його і подарую мамі.

 

 

 

Дидактичні ігри

  • „Горішки від білочки”

Мета: Вчити дітей добирати узагальнюючі слова. Розвивати увагу, спостережливість.

Матеріал: площинні горішки із зображенням 5 предметів однієї групи (наприклад, іграшки)

Предмети, намальовані один на одному (заховані)

Хід гри. Діти отримують по одному горішку. Потрібно розгледіти всі 5 предметів, назвати їх, дібрати узагальнююче слово.

 

  • „Кольорові сестрички”

Мета: Формувати у дітей уявлення про основні узагальнюючі поняття. Вчити помічати і виділяти загальні ознаки предметів, за якими предмети можна об’єднувати в одну групу.

Матеріал: сніжинки (квіточки) різних кольорів (по 4 одного кольору), на зворотному боці яких малюнки

Хід гри. Діти отримують по одній сніжинці (квіточці) певного кольору. Потрібно знайти всіх її сестричок, повернути зворотнім боком, розглянути і назвати малюнки,  дібрати узагальнююче слово.

Наприклад: цибуля, огірок, помідор, капуста – це овочі.

 

  • „Знайди сукню для квіточки”

Мета: Вчити розрізняти квіти за формою листків, кольором пелюсток. Закріплювати назви квітів; уявлення дітей про умови росту.

Матеріал: площинні листочки і квіти рослин

Хід гри. Діти отримують квіточки.  Потрібно відшукати листочки – сукні, розповісти про цю рослину (де росте, коли зацвітає)

 

  • „Знайди пару”

Мета: Закріплювати знання дітей про слова-омоніми

Матеріал: предметні картинки

Хід гри. У кожної дитини по картинці. Діти знаходять свою пару – дитину, у якої предмет на картинці має таку саму назву.

Наприклад, лисички гриби і тварини, півники – птахи і квіти.

 

  • „Чарівні квіти”

Мета: Вчити дітей чітко промовляти звуки слова, підбирати слова (за назвою картинки) з певними звуками, визначити місце цих звуків у слові.

Матеріал: 4 серединки квітів з малюнками (листя, жук, комар, кран з водою) 32 пелюстки з предметними  малюнками

Хід гри. Серединки лежать на килимі. Вчитель розповідає, що листя уміє співати пісеньку ш-ш-ш, жук - ж-ж-ж, комар-з-з-, водичка с-с-с-. Діти отримують пелюстки, визначають, до якої серединки підійде пелюстка (який звук  є у слові)

 

КАЗКИ (для читання: читання з передбаченням, самостійного читання, читання в парі.. )

 

Казка про кольорові фарби

В одному місті жила маленька дівчинка Оксанка, яку дуже всі любили, бо  вона була весела та  гарна. Одного разу Оксанці на день народження подарували різні подарунки: ведмедика, мячик, ляльку.

А  Сашко приніс в подарунок кольорові фарби. Оксанці всі подарунки дуже сподобались, але найбільше –  подарунок Сашка.

Фарби були яскраві і гарні, різних кольорів: жовті, зелені, червоні, білі, сині, коричневі, чорні. Але дівчинка не вміла користуватися фарбами,  взяла пензлик, вмокнула у водичку і всі фарби змішала. Потім іменинницю і  всіх гостей запросили до святкового столу. І Оксанка зовсім забула про свої фарби. Коли всі гості розійшлися, вона лягла спати, і міцно заснула.

І бачить вона незвичайний сон:  всі її подарунки сидять веселі і гарні, а фарби, які змішалися на столі, плачуть.

Ведмедик питає їх: „Фарби, що трапилось, чому ви сумуєте?” Червона фарба відповідає: „Як мені не сумувати, я була така гарна, яскрава, любила малювати квіти, а мене перетворили в брудну, змішали з чорною фарбою”.

Зелена фарба теж почала жалітися: „ Я дуже люблю малювати зелену травичку, але тепер я не схожа сама на себе”.

Жовта фарба крізь сльози мовить: „А я завжди малювала жовте сонечко                       і посміхалася, а зараз я не можу намалювати сонечко, бо воно стане дуже темним. Всі фарби заплакали разом: „Що ж нам робити?!”

І тут обізвалась лялька: „Не плачте, фарби, я знаю, що потрібно робити.                    Я бачила, як одна дівчинка вміє поводитись з фарбами. Вона брала чистий пензлик, вмочала у воду, потім в одну із фарб і починала малювати, потім мила пензлик у чистій воді і брала ним іншу фарбу і продовжувала малювати. А після завершення малюнку, дівчинка добре мила пензлика, витирала серветкою                           і ставила у склянку голівкою вверх, щоб не зашкодити і не помяти зачіску пензлика”...

Оксанка прокидається і біжить до своїх іграшок і фарб. Взяла дівчинка фарби                     і тихесенько їм сказала:

  - Вибачте мені, будь ласка, я зрозуміла, як потрібно вами користуватися.                   Я більше ніколи не буду вас бруднити.

Дівчинка подивилась на ляльку, ведмедика, м’ячика, і їй здалося,  що вони їй посміхнулися, бо вони були раді, що Оксанка зрозуміла, як потрібно малювати фарбами, так, щоб вони завжди мали свій гарний колір.                                                                                

 

 

Казка про олівець

Жив-був на світі хлопчик Павлик. Тато подарував йому коробку                                   з кольоровими паличками. Павлик дуже любив гратися з ними, викладати різні фігури.

Якось одна паличка залишилася на столі. Павлик не помітив цього і ліг спати. Коли всі заснули, з нірки вилізла Мишка, стала гратися паличкою і відгризла шматочок. Паличка лежала і думала: „Що мені тепер робити? Я стала якоюсь дивною з цим гострим носиком” Почала вона водити своїм носиком і з подивом відмітила, що залишає слід.

Вранці прокинувся Павлик і здивувався:

  • Хто це так намалював?
  • Це я, - сказала паличка, що перетворилася на олівець. – Ти можеш взяти мене в руку і намалювати все, що забажаєш. Тільки поводитись зі мною треба обережно, не тиснути сильно, щоб не зламати носика.
  • Який чудовий олівець! І як гарно малює! Треба попросити тата, щоб усім моїм олівцям зробив такі носики.

Кожного дня Павлик малював кольоровими олівцями, а ввечері обережно, щоб не зламати носики, складав їх у коробочку.

 

Казка про пензлик

     Жила-була на світі Паличка. У неї був гарний чубчик. Кожного разу, коли Паличка віталася, вона кивала чубчиком. Паличка полюбляла танцювати. Одного разу, коли вона танцювала, то необережно вмочила свій чубчик у фарбу.

  - Що мені робити? – сказала вона. – Як своє волоссячко вичистити?

Стала Паличка кружляти., водити по паперу чубчиком і залишати після себе доріжку.

  • Яка краса! Виявляється, я можу малювати, - вигукнула Паличка.

Паличка танцювала і малювала, малювала. Їй це дуже подобалося робити.

      С того часу паличку з чубчиком, що навчилася малювати, стали називати пензликом.

 

Казка про жовту квіточку

 Жив-був маленький Джмелик. Одного дня він прокинувся і поспішив привітатись з усіма. Джмелик привітно гудів:

  • Ж-ж-ж-ж-ж

Раптом він побачив незнайому квіточку. Вона сором’язливо усміхалась.

  • Ти хто? – запитав Джмелик.
  • Я – жовтець.
  • Ж-ж-жовтець...Ж-ж-ж Якесь у тебе дивне ім’я.
  • Мені подарували таке ім’я за колір моїх пелюсточок. Вони у мене жовті.
  • Ж-ж-жовті і дуже гарні, - гудів Джмелик.
  • Ж-ж-жовті, - шепотіли всі навколо. Особливо сподобався жовтий колір Сонечку, Курчатку і Кульбабці. Жовта Квіточка розтулила свої пелюстки, Джмелик вмочив свої лапки у жовту фарбу і розмалював Сонечко, Кульбабку, Курчатко.
  • Джмелик весело гудів:
  • Ж-ж-ж-ж-ж.  Ж-ж-жовте сонечко, ж-ж-жовте курчатко, ж-ж-жовтий жовтець, ж-ж-жовта  кульбабка...

 

Як планета стала квітучою

   На маленькій планеті жив чоловічок. Звали його Зафарбунчик. Все на цій планеті було сірим. А Зафарбунчик сумував.

    Якось прилетіла на планету пташка, була вона дуже гарна, мала різнокольорове пірячко.

  • Я тобі допоможу! – сказала вона  Зафарбунчику, -  в мене є знайомий чарівник. Повернулася пташка за кілька днів, принесла у дзьобику три зернинки;
  • Посади їх і доглядай, - сказала вона  Зафарбунчику.

Посадив Зафарбунчик зернята, старанно доглядав їх. Виросли три чудові квітки – жовта, синя і червона.

      Спочатку розкрила свої пелюстки жовта квітка. У неї було багато жовтої фарби. Зафарбунчик зрадів і зафарбував жовтою фарбою сонечко. Потім розкрилася синя квітка. Зафарбунчик взяв синьої фарби для неба. А хмаринка розплакалася, бо вона все ще залишалася сірою. Плакала, плакала, поки не стала білою.

       Жовта і синя фарби змішались – травичка і листячко стали зеленими.

 Сонечко зробило кульбабки жовтими. Небо подарувало свій колір волошкам.

       Тим часом розпустилася остання квітка – червона. Зафарбунчик червоною фарбою розмалював маки. Дзвіночкам подобалась і червона, і синя фарби. Вони взяли собі по крапельці. Червона і синя фарби змішалися – дзвіночки стали фіолетовими. А нагідкам захотілося взяти трішечки жовтої, трішечки червоної фарб. Жовта і червона фарби змішалися – і сукні у нагідок стали оранжевими.

       Вся планета засяяла різномаїттям фарб. Зафарбунчик піднявся по веселці-місточку, щоб з висоти подивитись на свою квітучу планету.

 

 


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

doc
Додано
6 липня 2018
Переглядів
2982
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку