Міністерство освіти і науки України

Комунальний заклад «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради

Кафедра теорії та методики виховання

ВИПУСКНА РОБОТА

на тему «Значення гри у вихованні комунікативних навичок дитини »

Виконав:

слухач курсів підвищення кваліфікації керівників гуртків позашкільних навчальних закладів

(17.10.2016 – 28.10.2016)

Керівника гуртка БД та ЮТ Заводського району

Ченцова Наталія Борисівна

Науковий керівник:

________________________

________________________

Запоріжжя

2016

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ПЕДАГОГІЧНІ МОЖЛИВОСТІ ГРИ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

1.1. Гра, її види і функції. Класифікація ігор.

1.2. Використання гри у роботі керівника гуртка з підлітками

2. ЗНАЧЕННЯ ГРИ У ВИХОВАННІ КОМУНІКАТИВНИХ НАВИЧОК ДИТИНИ.

2.1.  Гра як психолого-педагогічний метод розвитку комунікативних навичок дитини.

2.2. Особливості комунікативної сторони спілкування

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Педагог не може не грати

                    А.С.Макаренко

На сьогоднішній день, коли світ знаходитися в постійному інформаційному бумі, і кожного разу що - або змінюється, дуже важливо бути мобільним і вміти швидко засвоювати, аналізувати та доносити до людей необхідну інформацію. Тому, обираючи тему курсової роботи "Значення гри у вихованні комунікативних навичок дитини", хотілося б підкреслити важливість і актуальність цього питання.

Проблема спілкування і міжособистісної взаємодії, на наш погляд, дуже актуальна. Торкаючись її, хотілося б показати необхідність розвитку комунікативних здібностей за допомогою використання гри. Гра - це штучно створювана життєва, проблемна ситуація, яку ми відтворюємо тим самим, переносячи реальну життєву проблему в ігрову діяльність. На нашу думку, гра є одним з найголовніших засобів розвитку комунікативних здібностей. Діти різних вікових категорій стикаються з проблемами у спілкуванні, а гра допомагає не тільки сформувати необхідні комунікативні вміння, а й дає плацдарм для подальшого розвитку особистості, її соціалізації та самореалізації в суспільстві.

У ході роботи над дослідженням даної теми, ми структурували її так:

•                   Об'єкт: розвиток комунікативних здібностей дитини.
•                   Предмет: умова розвитку комунікативних здібностей.
•                   Мета: підбір та апробація ігор які впливають на розвиток комунікативних якостей  у вихованні дитини.

Гіпотеза: використання гри буде сприяти ефективному розвитку комунікативних здібностей дитини з урахуванням наступних правил:

1.   Інформованість (знання) педагога про індивідуальні здібності дітей.
2.   Наявність ігрових баз даних для використання в різних формах роботи з вихованцями.
3.   Компетентності педагогів в даному питанні.
4.   Врахування інтересів дітей.

Завдання:

1.   Показати необхідність розвитку комунікативних здібностей дитини.
2.   Розкрити особливості формування комунікативних здібностей у дитини.
3.   Визначити можливості гри, як засобу розвитку комунікативних здібностей.
4.   Відібрати і апробувати ігри на розвиток комунікативних здібностей.

1. ПЕДАГОГІЧНІ МОЖЛИВОСТІ ГРИ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

1.1. Гра, її види і функції. Класифікація ігор

Гра – це форма діяльності в умовних ситуаціях, спрямована на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, фіксованого в закріплених способах здійснення предметної діяльності. У грі відтворюються норми людського життя і діяльності, підпорядкування яким забезпечує пізнання та засвоєння предметної і соціальної дійсності, інтелектуальний, емоційний і моральний розвиток особистості. У дітей гра є провідним видом діяльності, який формує знання, вміння і навички.

Спробу систематичного вивчення гри першим почав у кінці 19 століття німецький учений К. Гросс, який вважав, що в грі відбувається пристосування до майбутніх умов боротьби за існування.

Матеріалістичний погляд на гру сформулював Г. В. Плеханов, що вказав на її виникнення з праці. Пов'язуючи гру з орієнтовною діяльністю,

Д. В. Ельконін визначає гру як діяльність, у якій складається і удосконалюється управління поведінки.

У грі відбувається формування виробничого досвіду і довільної поведінки дитини, її самореалізація і соціалізація (тобто входження в людське суспільство), прилучення до комунікативної культурі - культурі спілкування.

У ранньому віці виникає і отримує розвиток індивідуальна, предметна, в тому числі символічна гра.

Предметна гра - дитяча гра з предметами людської матеріальної і духовної культури, в якій дитина використовує їх за прямим призначенням.

Символічна гра - вид гри, в якій реальність відтворюється у вигляді символів, знаків, а ігрові дії виконуються в абстрактній формі.

Дитячі ігри предметного плану можуть бути трьох типів:

• гра-дослідження;
• гра-конструювання;
• рольова гра.

Рольова гра - спільна групова гра, в якій її учасники розподіляють, беруть на себе і виконують різні соціальні ролі: матері, батька, вихователя, лікаря і т.п.

Сюжетна гра - дитяча гра, в якій дитина відтворює сюжети з подій реального життя людей, оповідань, казок.

Сюжетно-рольову гру можна розглядати, як підготовку дитини до участі в суспільному житті і різних соціальних ролях.

У груповій грі вперше виявляється лідерство, починають розвиватися організаторські уміння і навички, розвиваються комунікативні здібності.

У особливий клас гри можна віднести ігри-змагання, в яких формуються і закріплюються такі важливі фактори розвитку особистості, як мотивація, досягнення успіху, прагнення до розвитку своїх здібностей.

Гра – це вид діяльності в умовних ситуаціях, спрямованих на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, в якому складається й удосконалюється самоврядування поводженням.

У людській практиці ігрова діяльність виконує такі функції:

• розважальна – це основна функція гри – розважити, доставити задоволення, надихнути, розбудити інтерес;
• комунікативна – освоєння навичок спілкування, розвитку комунікативних здібностей, освоєння діалектики спілкування;
• самореалізація в грі, як полігон людської практики
• ігротерапевтична – подолання різних ігрових ситуацій, труднощів, що виникають в інших видах життєдіяльності;
• діагностична – виявити відхилення від нормативної поведінки, самопізнання в процесі гри;
• функція корекції – внесення позитивних змін в структуру особистісних показників;
• міжнаціональна комунікація – засвоєння єдиних для всіх людей соціально-культурних цінностей;
• соціалізація – включення в систему суспільних відносин, засвоєння норм людського і міжособистісного спілкування.

Гру, як метод навчання, передачі досвіду старших поколінь молодшим, люди використовували з давнини. Широке застосування грі знаходить в народній педагогіці, у дошкільних і позашкільних установах. На відміну від ігор взагалі, педагогічна гра має суттєву ознаку – чітко поставлену мету навчання і відповідним їй педагогічним результатом, які можуть бути обґрунтовані, виділені в явному вигляді й характеризуються навчально-пізнавальної спрямованістю.

За характером педагогічного процесу виділяють наступні групи ігор:

1. Навчальні, тренінгові, контролюючі, узагальнюючі.
2. Пізнавальні, виховні, розвиваючі.
3. Репродуктивні, продуктивні, творчі.
4. Комунікативні, діагностичні, профорієнтаційні, психологічні та ін.

Крім представленої класифікації, існують й інші підстави для неї, наприклад:

За характером ігрової методики гри бувають:

1. Предметні.
2. Сюжетні.
3. Рольові.
4. Ділові.
5. Імітаційні.
6. Ігри - драматизації.

І, нарешті, специфіку ігрової технології в значній мірі визначає середовище: розрізняють ігри з предметами, і без предметів, настільні, кімнатні, вуличні, на місцевості, комп'ютерні, і з ТСО, а так само з різними засобами пересування.

Але в першу чергу слід розділити ігри по виду діяльності на наступні групи:

• фізичні (рухові),
• інтелектуальні (розумові),
• трудові та соціально-психологічні.

У педагогіці робилися неодноразові спроби вивчити і описати кожен із видів гри з урахуванням його функцій у розвитку дітей, дати класифікацію ігор. Це необхідно для поглибленого вивчення природи гри, її впливу на розвиток особистості, а так само для того, щоб визначити, яким чином можна впливати на ігри, посилювати їх вплив, педагогічно грамотно використовуючи їх у виховному процесі. Психологи і педагоги приділяють величезне значення грі, як найважливішого чинника розвитку, соціалізації, засвоєння суспільних норм, розвитку комунікативних здібностей та навичок життя в людському суспільстві.

Гра дозволяє досягти цілої низки важливих цілей:

• дидактичних: формування й застосування нових знань, вмінь та навичок, розширення світогляду тощо;
• розвиваючих: розвиток пам'яті, мови, розумових процесів;
• аналізу, синтезу, співставлення, порівняння тощо, розвиток гнучкості, швидкості, творчості мислення та здібностей;
• виховних: виховання самостійності, відповідальності, волі,  колективізму, навичок співпраці тощо.

Отже, використання ігор дає можливість нейтралізувати зверхність педагога, стимулювати позитивні емоції, а також створити атмосферу здорового змагання, що спонукає вихованців мобілізувати всі свої знання, думати, добирати відповідне, зіставляти та оцінювати.

1.2. Використання гри у роботі керівника гуртка з підлітками

У роботі педагога грі можна приділити одне з найважливіших місць, оскільки гра - це одне з провідних засобів виховання та формування комунікативних умінь і здібностей, а так само найважливіша форма організації життя. У грі дитина розвивається як особистість, у нього формується ті сторони психіки, від яких надалі буде залежати цінність його соціальної практики, його відносини з оточуючими людьми і з самим собою.

У підлітковому віці є свої особливості розвитку особистості. Для підлітків природно прагнення до поглиблення і розширення свого психічного простору. Основним видом діяльності, в цьому віці, є спілкування. Для підлітка важливо не тільки спілкування з однолітками, а й спілкування з дорослими людьми. Він прагніть  розширити свою соціальну функцію, вийти за рамки спілкування з однолітками, так би мовити підвищити свою комунікативну культуру.

У цьому віці дуже важливо те, як вихованець поставить себе в колективі однолітків; проявить свої лідерські та організаторські, а так само комунікативні вміння.

Гра в цьому віці займає далеко не останнє місце, тому що підліток знаходиться на межі між дитинством і дорослим життям.  Роль педагога в грі буває різною: він може бути прямим учасником гри, порадником, помічником і так далі. Але у всіх цих випадках педагог уважно стежить за грою, не пригнічує ініціативи та самостійності, впливає на зміст ігор, створює умови для їх розгортання, для розвитку дитячої винахідливості, творчості, комунікативних умінь.

У грі педагог вивчає кожного підлітка, його інтереси, спрямованості, бажання, індивідуальні особливості, стежить за його діями, з тим, щоб знайти правильні шляхи і засоби її соціалізації і самоактуалізації.

Виходячи із загальної характеристики гри, як педагогічного явища, можна назвати основні завдання педагога:

1. Реалізація поставлених цілей, таких як розвиток тих чи інших якостей особистості вихованця.
2. Отримання позитивного емоційного досвіду.
3. Турбота про те, щоб гра несла в собі запас їжі для морального розвитку, розвитку творчої індивідуальності.
4. Передача знань про систему людських взаємин і комунікативної культури від старшого покоління.

Аналіз основних джерел активності підлітка в грі показує відповідний напрям її педагогічної організації:

1. Залучення вихованців в ігрову ситуацію і включення в різні сфери спілкування, через поєднання індивідуальних, групових і колективних форм діяльності.
2. Надання можливостей прояву своїх творчих, лідерських здібностей, комунікативних здібностей.
3. Допомога в оволодінні засобами соціального спілкування.
4. Самореалізація та самоактуалізація підлітка в суспільстві. Спроба позначити своє місце в системі суспільних відносин.

Щоб ефективно виховувати дітей, недостатньо знати набір ігор. Гра, як і будь-який інший засіб, стає виховним чинником і рушійною силою розвитку здібностей, тільки при дотриманні ряду умов. Головне з них – це ставлення педагога до дітей, яке виражається за допомогою ігрових прийомів. Його можна назвати ігровою позицією педагога. Це особливий стиль відносин між педагогом і дітьми. Ігрова позиція педагога тому перетворює гру в виховний чинник, що сприяє гуманізації взаємин «керівник гуртка - вихованця».

Гра займає одне з основних і найважливіших місць в системі роботи педагога. Вона спрямована на згуртування колективу, розвиток комунікативних і організаторських здібностей, створення сприятливого емоційного та психологічного фону. Має діагностичну, контролюючу і прогнозуючу функції. А так само основне педагогічне значення гри:

1. Гра – це фактор розвитку особистості.
2. Спосіб залучення підлітка до дорослого світу.
3. Щадна форма навчання життєво важливим умінням і навичкам.
4. Ознайомлення вихованця із широким спектром людської діяльності.
5. Діагностування соціального розвитку підлітка.
6. Професійно підготовлена ​​форма соціально-психологічного тренінгу.
7. Спосіб педагогічної допомоги підліткам з проблемами в реальному житті.
8. Емоційна психокорекція.
9. Спосіб формування комунікативних здібностей, лідерських якостей, а так само дружби, товариства, взаємодопомоги і гуманістичного ставлення в групі або учнівському колективі.

За допомогою гри педагог може простежувати атмосферу всередині будь-якого гуртку, координувати його колективну діяльність, а так само емоційно-психологічний стан кожної дитини.

У грі рольові позиції керівника гуртка і вихованця різноманітні, динамічні, менш регламентовані, більш довірливі.

Таким чином, гра – це важливий чинник особистісного розвитку підлітка, але на нашу думку гра є найважливішим засобом розвитку комунікативних здібностей. Адже спілкування – це головний вид діяльності підлітка.

2. ЗНАЧЕННЯ ГРИ У ВИХОВАННІ КОМУНІКАТИВНИХ НАВИЧОК ДИТИНИ

2.1.  Гра як психолого-педагогічний метод розвитку комунікативних навичок дитини

Взаємодія людини з навколишнім світом здійснюється в системі об'єктивних відносин, що складаються між людьми в їх суспільному житті.

Тільки у спілкуванні з іншими людьми відбувається розвиток особистості.

За своїми формами та видами спілкування надзвичайно різноманітне. У ході спілкування ми краще дізнаємося один одного, розкриваючись і виявляючи ці якості. У разі рольового спілкування учасники виступають як носії певних ролей (керівник гуртка – вихованець). Людина чинить так, як наказує йому його роль. 

Спілкуючись з іншими людьми, людина засвоює знання, накопичені людством, його досвід, усталені закони і норми, цінності і способи діяльності, формується як особистість. Спілкування виступає найважливішим фактором психічного розвитку людини.  За своїм призначенням спілкування багатофункціональне.

Ігри не тільки допомагають розвинути і проявити свої комунікативні вміння і навички, але і дозволяє коректувати виникаючі проблеми і труднощі при спілкуванні. Розуміння людьми один одного - це одна з найгостріших проблем не тільки підліткових взаємин, але ця проблема виникає впродовж усього життя людини. Гра допомагає дитині вибудувати систему взаємовідносин, міжособистісної взаємодії, проявити свої лідерські вміння.

Граючи, діти «вбирають у себе» досвід спілкування більш старших товаришів і дорослих людей. Гра дозволяє пережити ті емоції, які допомагають вихованцю на ігровому рівні вміти контролювати або утримуватися від них.

Ігрова ситуація спрямована на формування власної позиції з того чи іншого питання. Вона дозволяє підлітку донести «правильність» своєї думки. За допомогою вербальної та невербальної комунікації довести свою правоту і логіку суджень.

Підліток долає різні складнощі і стикається з комунікативними бар'єрами, нерозумінням з боку реципієнта. Однак якщо ігрова ситуація заздалегідь продумана і сконструйована, то ігрова задача буде досягнута, завдяки гнучкості спілкування і комунікації.

У нашому світі, де відбувається обмін інформацією, і величезний інформаційний потік, який з кожним днем змінюється, вимагає швидкості та гнучкості сприйняття і реакції на постійно мінливу ситуацію. Де суспільні відносини настільки складні і різноманітні, необхідно швидко пристосовуватися і вміти адекватно реагувати на сформовану систему обміну і передачі інформації.

Але важливо не тільки з ким людина спілкується, але і як. Вивчення спілкування показує складність, різноманітність, багаторівневість, прояв і функції цього явища. Складність спілкування вимагає виділення окремих його складових, опис структури. Одним із часто вживаних є підхід, при якому виділяються три взаємопов'язаних сторони спілкування:

• інформативна (або комунікативна), яка полягає в обміні інформації між спілкуються людьми;
• взаємодія (або інтерактивна), яка виявляє в обміні між учасниками спілкування не тільки знаннями, ідеями, станами, а й діями;
• розуміння (або перцептивна), що представляє собою процес сприйняття, оцінки та розуміння партнерами по спілкуванню один одного.

Безумовно, всі три сторони спілкування важливі при взаємодії людей. Але, на мою думку, дітям підліткового віку, необхідні і особливо важливі комунікативні навички. Вони тільки входять у дорослий світ і придбання досвіду передачі інформації необхідно їм особливо гостро. За цим наступну главу нам би хотілося присвятити комунікативним здібностям.

2.2. Особливості комунікативної сторони спілкування

Систематичне вивчення розвитку комунікативних здібностей показало необхідність акцентування уваги на грі, як найбільш ефективному засобі формування комунікативних здібностей. Неувага, невміння слухати, боязнь висловлювання власної думки аудиторії, недостатньо розвинена вербальна та невербальна комунікація, труднощі в спілкуванні, - ось ті з небагатьох проблем, які стоять перед сучасним вихованцем гуртка. Засобом формування комунікативних здібностей, була обрана гра, як найбільш цікава ефективна і мобільна форма досягнення педагогічних цілей.

Проблема пошуку нових шляхів використання ігрових та сюжетних танців у навчально-виховному процесі дітей в умовах сьогодення стоїть особливо гостро. До проблематики, дотичної до досліджуваної автором, звертається ряд педагогів-науковців, такі як: В. І Махров, А. А. Коваленко, В. В. Гуркова, Г. М. Безугла та інші. Психологи С. Л. Рубінштейн, Л. С. Виготський, А. Н. Леонтьєв, Д. Б. Ельконін, внесли вагомий внесок у розробку теорії дитячих ігор, показавши їх соціальний характер, і роль у вихованні, яка є найбільш вагомою при поєднанні ігрової діяльності з навчанням. Однак доробок більшості науковців стосується розробки тематики ігрових чи сюжетних танців для вихованців, а проблематика використання сюжетних і ігрових танців у вихованні дітей на сучасному рівні розроблена мало.

Ігрова діяльність не є самоціллю, а ефективним засобом виховання, навчання і комунікативності. Особлива відповідальність покладається на хореографічні заняття, де вживаються педагогічні прийоми, спрямовані на забезпечення єдності емоційного й раціонального в навчанні, що значно підвищує ефективність розвитку творчої особистості. Тому хореографічне виховання має важливе значення для дітей. Польський психолог Ян Вершиловський, підкреслює велике виховне значення танцювально-творчої активності, стверджуючи, що музика та танець найбільше стимулює до творчої діяльності, зокрема формує пізнавальні та емоційно-мотиваційні функції, розвиває творче мислення і комунікативність, а також позитивні якості характеру. Отже, ідея педагогічного стимулювання, як стратегія навчально-виховного процесу, полягає в оптимізації і самореалізації дітей шляхом прояву творчості в ігровій діяльності.

У зв'язку з розвитком мислення і мови формується й моторика, удосконалюються вміння послідовно виконувати рухи досить складних танців, сюжетних і несюжетних ігор та хореографічних композицій.

Застосування творчо-стимулюючого підходу до організації ігрової діяльності дасть змогу керівнику гуртка створити умови для розкриття творчих можливостей кожної особистості, краще вивчити індивідуальні особливості дітей. Введення сучасних сюжетних танців для дітей у програми та плани проведення занять є не тільки цікавими для виконання дитиною, але й важливі для сприйняття подій навколишнього світу.

Протягом навчального року поступово підвищувалися самостійність виконання творчих завдань, проявлялася емоційна чутливість, що є важливим показником зростання естетичної культури дитини.

Перший ігровий тренінг (у колі) спрямований на встановлення більш тісного контакту, на згуртування вихованців, і на зняття напруги.

 Ознайомча частина: Кожен по колу представлявся, називав своє ім'я (або так, як хотів би, щоб його звали), і говорив, що хорошого відбулося сьогодні, від чого він отримав позитивні емоції.

Ігрова частина: 

Гра «Асоціація». Ця гра схожа на «Зіпсований телефон» тільки замість одного слова граючим пропонується назвати асоціацію з тим словом, яке він почув від сусіда (прим. Сніг - Білий - Пух), і так по колу. До ведучого доходить результат (він буває дуже несподіваний і смішний). Далі ведучий просить всіх сказати свої асоціації. Гра завжди проходить дуже активно. Вона спрямована на розвиток уяви, творчого мислення, на вміння передавати інформацію і має розважальну функцію.

Гра «Рух по колу». Всі учасники закривають очі. Ведучий передає який-небудь рух (прим. поплескати по плечу), сусідові справа, той не відкриваючи очей, повинен передати цей же рух, і тільки потім відкриває очі. Гра проходить дуже бурхливо і цікаво. Зазвичай, початкове рух змінюється до невпізнанності, що приводить всіх у захват. Метою даного тренінгу є встановлення контакту з вихованцями, зняття напруги, розвиток пам’яті, отримання позитивного емоційно-психологічного фону. Діти розкриваються. Навіть самі замкнуті із задоволенням грають в ці ігри.

Для наступної гри ми попросили трьох учасників вийти за двері. Далі, іншим учасникам пояснювалася суть гри. Ми впускаємо в клас по одному учаснику і керівник гуртка показує вихованцю етюд, що складається з десяти рухів, і цей учасник повинен показати етюд наступному і так далі. В результаті останній вихованець показує рухи  всім іншим , що залишилося від початкового етюду. Найчастіше це чотири рухи не зв’язані один з одним. Ця гра цікава тим, що на вигляд простий етюд, виявляється, важко донести до вихованця з першого разу, потребує зорової пам’яті,уваги, навичок. Багато деталей втрачаються, і етюд набуває простий, але дуже важкий для сприйняття вигляд.

Гра, яку ми проводили, дуже сильно впливає на вихованців. Вже після гри підлітки говорили, що ніколи над цим не замислювалися, і, що тепер вони зрозуміли, як важко бути на місці передавального інформацію. Три учасники виходили за двері, їм давалося завдання: По черзі показати тільки що вивчену танцювальну комбінацію. Поки вихованці готувалися, провідний давав вказівки іншим дітям. Їх попросили зобразити імітаційно певні ситуації: коли увійде Перший учасник зобразити не уважність (щоб хтось позіхав, хтось спав, або зав'язував шнурки), не звертав уваги на танок. Коли увійде Другий учасник їм треба було сміятися над кожним його рухом. А на третього учасника звернути вищу ступінь своєї уваги, то й справа кликав, як стильно він рухається, піддакувати і дивитися з «відкритим ротом» та аплодувати.

Після того, як пройшла ця гра, ми попросили учасників розповісти, які відчуття вони відчували. І запропонували їм уявити, що деякі вчителі, на їх уроках, мають такі ж неприємні відчуття. Після цієї гри ми попросили по колу розповісти, що їм сподобалося, а що ні. Цей ігровий тренінг справив досить сильне враження. Діти стали замислюватися над своєю поведінкою. Всі учасники дуже відкрито говорили про те, що вони переживали. Мета тренінгу була досягнута.

Таким чином, у даному випадку гра - як імітаційна і штучно створена проблемна середа, дала поштовх для формування соціального досвіду, тобто вчинків у певній ситуації, і сприяло розвитку комунікативних здібностей.

Ігри для розвитку довіри, навичок спілкування.

Основна мета ігор на довіру, спілкування — це розвиток у членів групи певних навичок спілкування. Ігри сприяють на згуртуванню груп, формуванню доброзичливої та безпечної атмосфери в групі, допомагають саморозкриттю уча­сників.

Знайти пару. Учасникам роздають смужки паперу, на яких написані назви тварин. Кожен мовчки повинен знайти свою «пару» — таку саму тварину. Пари утворюють коло. Кожна пара показує свою тварину, решта повинна відгадати, що це за тварина.

Вправи для розвитку навичок розв’язування конфліктів

Чарівні окуляри. Ведучий. Я хочу показати вам чарівні окуляри. Той, хто їх надіне, бачить тільки гарне в інших, навіть те, що людина приховує від інших. Ось зараз я поміряю ці окуляри... Ой, які ви всі гарні, веселі, розумні!

Підходячи до кожного учасника, ведучий називає якусь його гарну якість.

А тепер хочу, щоб ви по черзі приміряли ці окуляри та ретельно розглянули свого сусіда. Можливо, ви помітите те, чого ви раніше не помічали.

У спілкуванні не малу роль грає інтонація та емоція.

Вправа «Передати одним словом»

Я роздам вам картки, на яких написані назви емоцій, а ви, не показуючи їх іншим учасникам, скажете слово «Привіт» з інтонацією, а потім продемонструйте такий рух «Привіт» відповідної емоції, написаної на вашій картці. Решта відгадують, яку емоцію намагався зобразити учасник.

Список емоцій: радість, здивування, жаль, розчарування, підозрілість, смуток, веселощі, холодна байдужість, спокій, зацікавленість, впевненість,

 бажання допомогти, втома, хвилювання, ентузіазм.

Рефлексія: (5 хвилин)

1.    Наскільки легко вдавалося вгадати емоцію з інтонацій?

2.  У реальному житті, наскільки часто в телефонній розмові ви по інтонації з перших слів розумієте, в якому настрої перебуває ваш співрозмовник?

3.   Що краще слово, міміка чи рух демонструє ваш настрій?

Крім спілкування словами, є невербальне спілкування. Невербальне спілкування - це всі сигнали, символи, жести, манери, тембр, міміка, тобто немовні форм спілкування.

        Вправа «Загальна увага». Всі учасники гри виконують одне  просте завдання, будь-якими засобами, не вдаючись до фізичних дій і не розмовляючи, потрібно привернути увагу оточуючих. Завдання ускладнюється тим, що одночасно її виконують всі учасники.

Рефлексія: (5 хвилин)

Кому вдалося привернути до себе увагу інших і за рахунок чого?

Процес розвитку комунікативних здібностей надзвичайно тривалий і складний, підлітку необхідний той соціальний досвід, який він отримує в грі, так як шляхом проб і помилок він знаходить вихід з проблемної ситуації.

Ігрові тренінги спрямовані на розвиток комунікативних здібностей, таких як:

• розуміння людьми один одного;
• вміння слухати;
• вміння доносити інформацію до іншої людини або до групи людей;
• розвиток вербальної та невербальної комунікації;
• вміння справлятися з деякими з комунікативних бар'єрів;
• вміння контролювати свої емоції і висловлювання;
• та ін.

Розвиток навичок спілкування є невід'ємною частиною виховання. Навчитися викладати свої думки, уважно слухати і розуміти інших - все це грає важливу роль для розвитку взаємного розуміння, духу співробітництва, вміння цінувати розмаїття людського середовища. Для розвитку навичок комунікації важливу роль також відіграє ціннісний контекст. Атмосфера терпимості вимагає справжнього обміну думками, який сприяє вмінню слухати, правильно інтерпретувати, чітко викладати свої ідеї та думки.

У цьому процесі важливо наявність двох взаємопов'язаних навичок: вміння говорити і з розумінням слухати. Лише за наявності цих двох елементів можна стверджувати, що бесіда має справжній характер.

Навчання дітей вмінню слухати один одного, зменшення тим самим обсягу монологів, зведення до мінімуму будь-чиєї провідної ролі у дискусії - все це вже саме по собі є кроком на шляху до досягнення взаємного розуміння і успішної комунікації.

Підсумовуючи результати використання ігрових завдань на гурткових заняттях , можна зробити висновок:

• ігрові завдання можна використовувати на різних рівнях: репродуктивному, продуктивному, творчому;
• ігри можна використовувати на різних етапах заняття;
• найефективніше  використання ігор на повторювально-узагальнюючих заняттях;
• використання ігор на заняттях гуртків суттєво урізноманітнює методику навчання та підвищує пізнавальний інтерес;
• ігри шляхом наслідування серйозної діяльності сприяють соціалізації вихованців, профорієнтують;
• ігри сприяють формуванню моральних відносин;
• при використанні гри діє зворотний зв'язок «педагог-вихованець», який приводить до партнерських стосунків.

ВИСНОВКИ

Отже ігри завжди були і будуть головним і улюбленим заняттям всіх дітей.  Правильно використовуючи ігри можна багато чого досягти у вихованні дітей.  Дитина моделює в грі свої відносини з навколишнім світом, програє різні ситуації -  в одних вона лідирує, в інших підпорядковується, в третіх, здійснює спільну діяльність з іншими дітьми і дорослими.  Проведення занять в ігровій формі утримує інтерес вихованців і включає їх в активну роботу.

Проаналізувавши та узагальнивши ігрові методи розвитку комунікативних навичок дітей дошкільного віку, ми побачили, що вони характерні, насамперед, тим, що в грі дитина пізнає сенс людської діяльності, починає розуміти і орієнтуватися в причинах тих або інших вчинків людей. Пізнаючи систему людських відносин, починає усвідомлювати своє місце в ній. Гра стимулює розвиток пізнавальної сфери дитини. Розігруючи фрагменти реальної дорослого життя, дитина відкриває нові грані навколишнього його дійсності.

У грі діти вчаться спілкуванню один з одним, вмінню підпорядковувати свої інтереси інтересам інших. Гра сприяє розвитку довільної поведінки дитини. Механізм управління своєю поведінкою, підпорядкування правилам складається саме у сюжетно-рольовій грі. Гра створює реальні умови для розвитку багатьох навичок та вмінь, необхідних дитині для успішного переходу до навчальної діяльності.

Важливо пам'ятати, що спілкування є однією з найбільш важливих сфер духовної життєдіяльності людини. Вищі психічні функції дитини, такі як пам'ять, увага, мислення, формуються спочатку в спілкуванні з дорослими і лише потім стають повністю довільними. У процесі спілкування дитина пізнає закони і норми людських взаємин.  У відповідності з цією метою успішно реалізуються поставлені завдання, такі, як:

• розвивати здатність дитини до емпатії, співпереживання,
• розвивати навички соціальної поведінки,
• сприяти упевненості в собі і розвитку самостійності,
• формувати позитивне ставлення до свого "Я",
• формувати позитивне ставлення до однолітків,
• вчити дитину висловлювати своє ставлення до інших людей різними способами,
• сформувати почуття приналежності до групи, допомогти дитині відчути себе більш захищеним.

Широке використання ігрових методик, де гра виступає своєрідною сферою, в якій відбувається налагодження стосунків дитини з навколишнім світом і людьми дозволяє дитині активно вивчати і освоювати навколишній світ і є неодмінною умовою різнобічного розвитку особистості.

Процес гри полегшує процес запам'ятовування і освоєння вправ гуртківцями, а також викликає інтерес до занять.  Враховуючи, що основним видом діяльності дитини є гра, весь матеріал подається дітям через образ, характер.

Використання конструктору гурткового заняття дозволяє керівнику швидко дібрати відповідно до етапу заняття метод, урізноманітнювати форми роботи з дітьми, активніше розвивати творчі здібності вихованців, закріплювати їх пізнавальний інтерес.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Анікєєва Н.П. «Виховання грою» М. 1987
2. Буренина А.  И.  Коммуникативные танцы - игры для детей: Учеб.  пособие.  — СПб. : Издательство  «Музыкальная палитра  «, 2004.  — 36с.
3. Венгер Л. А. Розвиток загальних пізнавальних здібностей як предмет психологічного дослідження / / Розвиток пізнавальних здібностей у процесі дошкільного виховання / За ред. Л. А. Венгера. М., 1986.
4. Виготський Л.С. Гра і її роль у психічному розвитку дитини / / Питання України.-1966 .- № 6. - С. 13-15.
5. Виховання самооцінки і активність у дітей дошкільного віку. - М., 1973.
6. Выготский Л. С.  Воображение и творчество в детском возрасте.  -  Просвещение, 1991.
7. Галігузова Л.І. Психологічний аналіз феномену дитячої сором'язливості / / Питання психології. - 2000. - № 5. - С. 9-11.
8. Ельконін Д.Б. «Гра, її місце і роль в житті і розвиток дітей», «Дошкільне виховання» № 5, 1976 р.
9. Ельконін Д.Б. Психологія ігри.-М., 1978.
10. Єрмолова Т. Для чого дитині друзі і як навчити його з ними спілкуватися? / / Обруч .- 2000 .- № 4. - С.11-13.
11. Звєрєва О. Сюжетно-рольова гра / / Гра і .- 2003 .- № 6. - С.14-17.
12. Карпова С., Лисюк Л.Г. Гра та моральний розвиток дитини .- М.,1986
13. Пидкасистый П. И. , Хайдаров Ж. С.  Технология игры в обучении и развитии: учебное пособие.  – М. 6 МПУ, Рос.  пед.  агентство.  1996.  – 269 с.
14. Піз Аллан «Мова рухів тіла» М., вид. «Ексмопресс» 2002 р.
15. Суворова Т. И.  Танцевальная ритмика для детей.  -   СПб. : Музыкальная палитра, 2005.  — 48 с.