«ЗНО з української мови та літератури:

форми та методи підготовки»

 

 

                 

 

 

 

                                                                              Виконала:

     вчитель Харківської загальноосвітньої

                                     школи І-ІІІ ступенів № 28 Харківської

                                                міської ради Харківської області

Григор’єва Галина Борисівна

 

 

 

 

 

 

З уведенням зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) випускників загальноосвітніх навчальних закладів українська освіта потребує переосмислення підходів до навчально-виховного процесу, бо випускник повинен бути конкурентоспроможним, здатним застосовувати набуті знання й навички в реальному житті. Результати ЗНО безпосередньо впливають на результати вступу до вищих навчальних закладів, тому випускники готуються до оцінювання заздалегідь. Проте не завжди ця робота системна й ефективна. Видано багато посібників для підготовки до ЗНО, відкрито навчальні онлайн- послуги, поширено приватні курси, але нерідко непрофесійність таких пропозицій є причиною неповноцінної підготовки випускника. Незважаючи на Держстандарт і навчальні програми, кожний учитель повинен мати індивідуальний стиль і певні пріоритети у своїй професійній діяльності. Доцільною є  підготовка до зовнішнього оцінювання, здійснена на основі тестової бази ЗНО минулих років або участі у пробному тестуванні, оскільки це дозволить орієнтуватися на чіткі вимоги до випускників. Так само й учителі повинні бути обізнаними з вимогами щодо підготовки учнів до ЗНО.

Історія створення і практика застосування ЗНО дають підставу підкреслити важливість і педагогічну цінність цього методу, бо це  дає можливість статистично точно аналізувати процес отримання знань, викорінювати недоліки і бачити перспективи його розвитку. Навчально-виховний процес не може зводитися до підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання, проте результати зовнішнього незалежного оцінювання можуть і повинні впливати на якість загальної середньої освіти. Більшої уваги з боку методистів і вчителів-практиків і подальшого опрацювання вимагають результати проведення ЗНО попереднього року та інформаційні матеріали, у тому числі методичні, які оприлюднюються Українським центром оцінювання якості освіти. Це потужний матеріал для інформування вчителів, батьків, учнів про загальні принципи проведення тестування в Україні, а також про типові помилки і прогалини у знаннях учнів з предмета, які вимагають виправлення.

ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ

• Інформаційно-методична діяльність
• Інформаційно-рекламна кампанія
• Організаційне забезпечення ЗНО
• Організація та проведення семінарів з питань ЗНО для різних категорій педагогічних працівників.
• Підготовка та розповсюдження інформаційних матеріалів для випускників, вчителів-предметників, відповідальних за ЗНО.
• Доведення до відома громадськості статистичних даних про хід реєстрації, участь та результативність ЗНО в районі.
• Проведення тренінгів.
• Робити наголос не на запам’ятовуванні навчального матеріалу, а на його елементарному розумінні.
• Формувати в учнів навички роботи із тестами, техніку виконання тестів (самоконтроль часу, умовне визначення меж результатів тощо).
• Проводити тренувальне тестування за програмою ЗНО .
• Використовувати систему елективних курсів, факультативів, індивідуально-групових занять для задоволення пізнавальних потреб учнів.

Формулу успішного проходження тестування з будь-якого предмета, можна виразити приблизно так: «систематизовані знання, сформовані предметні компетентності + досвід роботи з тестами».

 Необхідно спрямовувати навчальний процес на навчання оперуванню знаннями, а не на накопичення знань. Опора на практичне використання знань не виключає якісної теоретичної підготовки, навпаки, без достатньої теоретичної підготовки проблема використання знань так і залишиться нерозв’язаною.

Загальні поняття про ЗНО

Зовнішнє незалежне оцінювання – процес визначення рівня навчальних досягнень випускників загальноосвітніх навчальних закладів установами, що не залежать від загальноосвітніх та вищих навчальних закладів. В Україні такими установами є Український центр оцінювання якості освіти (УЦОЯО) та вісім регіональних центрів, організованих у травні 2006 року.

Запровадження ЗНО відбувається з метою забезпечення конституційних прав громадян на рівний доступ до якісної освіти, утвердження справедливості в державі, сприяння інтеграції України в європейський освітній простір.

Дане оцінювання є:

• зовнішнім, оскільки процедура відбувається на базі спеціально підготовлених пунктів тестування і виключає можливість оцінювання навчальних досягнень учнів у своєму навчальному закладі;
• незалежним, бо здійснюється організацією, яка не залежить ні від шкіл, ні від вищих навчальних закладів, хоча й тісно співпрацює з ними;
• об’єктивним, оскільки ставить однакові вимоги та забезпечує рівні умови всім учасникам в Україні;
• прозорим, бо забезпечує можливість спостереження з боку громадськості за дотриманням усієї процедури;
• шансом для учнів при вступі до вищого навчального закладу.

 

Історія запровадження зовнішнього незалежного оцінювання

Незалежне тестування як випускний іспит у школі вперше було застосовано в Європі 1788р. У США 1884р. був виданий перший збірник тестових матеріалів (завдання, відповіді, рекомендації щодо оцінювання), який містив завдання з математики, історії, граматики, навігації та приклади текстів творів.

Уперше поняття “тест” (test-англ.) в значенні “випробовування, дослідження” увійшло в наукову літературу  1890р. після публікації американського психолога Дж. М. Кеттела.

У наш час рівень та якість навченості учнів визначають за допомогою зовнішнього стандартизованого тестування в Австрії, Великій Британії, Ірландії, Італії, Нідерландах, Німеччині, Румунії, Словенії, США, Фінляндії, Франції та інших країнах. Успішне виконання тестів після закінчення окремих типів шкіл дає змогу вступити до університетів у Німеччині, Нідерландах, частково у Франції.

Вагомий досвід запровадження зовнішнього екзаменування випускників з 1994 року має Польща. Організацію системи зовнішніх екзаменів тут забезпечують Центральна екзаменаційна комісія у Варшаві та вісім Окружних екзаменаційних комісій. Ці структури є зовнішніми  для шкіл,  ВНЗ,  органів управління освітою. До складання завдань, проведення іспиту та перевірки робіт вони залучають викладачів шкіл та ВНЗ на умовах співробітництва. Процес формування екзаменаційних матеріалів у цій країні проходить щонайменше дворічний термін (підготовка екзаменаційних завдань, критеріїв оцінювання, апробація, коригування змісту і форми завдань). Формат екзаменаційних завдань  здебільшого складають запитання, які передбачають ґрунтовні відповіді (тобто відкриті запитання). Окремі з них нагадують проекти або есе, в яких випускник повинен продемонструвати рівень навчальної підготовки і  зрілість світогляду: опанування навчальною програмою, вміння мислити, обґрунтовувати і висловлювати свої думки, мати особисту позицію і вміти її відстоювати тощо. У Польщі ніколи не використовують закриті запитання.

Систему зовнішнього тестування з 1993р. активно запроваджують на теренах Азербайджану, Казахстану, Киргизстану, Литви, Латвії, Естонії, Росії, Молдови, Білорусії, Грузії тощо.

У 16 країнах тестування виконує подвійну функцію: випускного та вступного іспиту.

В  Україні для оцінювання знань тестову методику застосовували наприкінці 20-х – на початку 30-х років ХХ ст. Звернення до тестів у школі у той час  давало змогу вирішити  ряд педагогічних завдань, зокрема розробити програми для визначення рівня знань, більш чітко сформулювати вимоги до учнів у процесі навчання, поліпшити традиційний облік шкільної успішності. Проте через допущені помилки в методиці використання тестів, ігнорування досвіду закордонних колег тощо тестова методика невдовзі була вилучена з практики школи. Поверталися до тестів в Україні в 50-х, 70-х, 90-х роках, але очікуваних результатів не отримували, оскільки тестова методика була недостатньо розробленою, невирішеним залишалося  питання місця тестів у навчальному процесі, недостатньою була підготовка вчителів .

Сьогодні освітяни України  вивчають досвід тестування в інших країнах і розробляють свою власну модель проведення оцінювання навчальних досягнень учнів середніх навчальних закладів.

Зовнішнє незалежне оцінювання в Україні вперше застосували як експеримент у 2002 році.

У 2006 році майже 44 тисячі випускників загальноосвітніх навчальних закладів відповідно до державних нормативних документів брали участь в зовнішньому незалежному оцінюванні з української мови, математики, історії. Отримані бали на бажання учнів зараховувались як результат державної підсумкової атестації у школі та на вступних іспитах до ВНЗ України.

Формат проведення ЗНО з 2007 року розглядався  як широкомасштабний і мав свої завдання:

•     визначити рівень навчальних досягнень випускників шкіл;
• оцінити ступінь підготовленості учнів до подальшого навчання у вищих навчальних закладах;
• сприяти ліквідації різниці між вимогами навчальних програм середніх загальноосвітніх закладів і вимогами до рівня підготовленості абітурієнтів ВНЗ;
•     відпрацювати технологію проведення ЗНО на регіональному рівні.

Таким чином, ЗНО поєднує у собі два важливі завдання: оцінити навчальні досягнення випускників шкіл та здійснити відбір кращих учнів для ВНЗ.

У практиці перших років проведення ЗНО з різних предметів були спочатку використані наступні форми тестових завдань:

1. завдання закритої форми, з варіантами відповідей на вибір:

        з однією правильною відповіддю;

        з кількома правильними відповідями;

        завдання на встановлення відповідності (логічні пари);

        завдання на встановлення правильної хронологічної чи логічної послідовності.

2)    Завдання відкритої форми:

        з короткою відповіддю;

        з розгорнутою відповіддю.

Такий рівень складності завдань ЗНО пов’язаний з цілями та вимогами ВНЗ ІІІ- ІV рівнів акредитації. Оскільки сертифікати УЦОЯО приймають усі ВНЗ України, то й тестові завдання повинні нести селекційне навантаження, тобто завдання мають бути такими, щоб визначити найкращих учнів, які готові продовжити навчання у ВНЗ ІІІ-ІV р. а. і, відповідно, за складністю вони не можуть  ототожнюватися із завданнями державної підсумкової атестації. Проте зміст всіх тестових завдань ЗНО відповідає вимогам навчальних програм для середніх навчальних закладів та не виходить за їх межі.

Технологія проведення ЗНО стимулює учнів краще вчитися, формує у них відповідальність за навчання, ставить випускників із різних соціальних прошарків у рівні умови ,  зменшує різницю між вимогами середніх і вищих навчальних закладів.  Залучення представників громадських організацій, ЗМІ за дотриманням всіх процедур робить процес прозорим і контрольованим.

З 2015 року  одинадцятикласники  складають державну підсумкову атестацію у вигляді ЗНО з української мови. Від результатів тесту залежить майбутнє дітей, їх подальше навчання. Тому на мені лежить велика відповідальність за підготовку учнів до ЗНО, за рівень їхніх знань. Щоб якісно підготувати дітей до ЗНО, вчитель має на високому рівні володіти навчальним матеріалом і підготувати дітей, навчити їх практичним навичкам виконання завдань різного рівня тестового характеру та написання власного висловлювання. Українська мова досить складний предмет. Вивчення базується на систематичному, послідовному засвоєнню теоретичного матеріалу та практичних навичок, починаючи з 5 класу до 9. У 10 і 11 класах починається повторення вивченого.

Мета, яку я поставила перед собою, при підготовці учнів до  ЗНО, полягає у створенні комфортної  атмосфери, в якій особистість має бажання отримувати знання і зацікавлена в тому, щоб проявляти свої здібності та розкривати глибину свого потенціалу; формуванні в учнів стійкого інтересу до культури, зміцненні прагнення до самоосвіти, до роботи над собою; формуванні в учнів гуманітарного й системного мислення; впровадженні системи  заходів, спрямованих на пріоритетний розвиток загальнокультурних компонентів у змісті, формах і методах навчання.

 

Особливості підготовки до ЗНО учителів та учнів

Для того, щоб підготувати учнів до ЗНО, мені особисто довелося опрацювати безліч завдань, розібрати безліч речень, відновити весь запас знань із молодших класів, щоб бути готовим до будь-якого питання, до будь-якого завдання, починаючи з фонетики і закінчуючи синтаксисом. Підготувавшись як слід сама, виробила для себе певну систему підготовки учнів до ЗНО. Уроки української мови та літератури я поділила на дві частини: перші 20 хвилин ми працюємо над програмовим матеріалом, 25 хвилин відводимо на підготовку до тесту. Чому такий розподіл?  Програма з української мови в 10 та 11 класі містить переважно теми з розвитку мови: стилістика мови, культура мовлення, різноманітні доповіді, складання діалогів, рефератів, ділове мовлення. Зовсім мало тем, які дають можливість повторити матеріал з 5 класу. Тому у мене було додаткове планування уроків, відповідно до тестових завдань. Дуже дивно і шкода, що підручники з української мови, які надійшли від МОН України, не відповідають чинній програмі, є посібниками для студентів-філологів і користуватися ними практично неможливо. Тому ми вимушені за додатковими збірниками, у яких зібрані всі правила та практичні вправи до них, повторювати майже весь матеріал, потрібний для успішного складання ЗНО.

З українською літературою складніше. Об'єм матеріалу дуже великий: з 8 по 11 клас. Діти дуже погано читають. Завдання різноманітні: твір, автор, напрям, жанр, рід, римування, віршовані розміри, розпізнавання творів за уривками, героїв за описами, письменників за художніми особливостями, визначення художніх засобів.

 Підготовку до ЗНО починаю здійснювати із 5 класу, хоча в програмі тестування з української літератури вміщено матеріал, починаючи з 8 класу, але знання основних теоретико - літературних понять закладається ще у 5 класі.

        Нам рекомендували дібрати або знайти тестові завдання, подібні до завдань зовнішнього, і провести своєрідне тестування у 7 і 8 класах. Тобто підготовці до ЗНО з української  мови та літератури приділяється велика увага, адже проходити тестування з української мови та літератури  потрібно  навіть для вступу на технічні спеціальності.

        В основі підготовки до ЗНО лежить повторення основних питань, які закладено в програмі тестування. Бо одне з найважливіших завдань, які сприяють подальшому підвищенню успішності, досягненню глибоких і міцних знань в учнів, є повторення раніше пройденого матеріалу. Без міцного збереження придбаних знань, без уміння відтворити  у необхідний момент, раніше пройдений матеріал,  не можна говорити  про якісну підготовку до ЗНО.

      Повторення – це постійне повернення до старих знань, систематичне відтворення їх у пам’яті учнів. Повторення навчального матеріалу є необхідною частиною процесу навчання. І теоретичні висновки, і практичний шкільний досвід  показують, що міцне засвоєння знань, умінь і навичок не може бути забезпечене без багаторазового повторення.

   При організації повторення дотримуюсь основних вимог:

• цілеспрямованість, усвідомлення учнями завдань, що стоять перед ними. Знання учнями мети і плану роботи з повторення, розуміння важливості й необхідності його мобілізують на подолання труднощів, сприяють розвитку їхньої волі й уваги, підвищують ефект повторення;
• активність у процесі повторення. Воно має бути не пасивним відтворенням вивченого, а поглибленням розуміння;
• ретельний добір і планування матеріалу для повторення. Чим складніший матеріал, тим  більша кількість повторювань потрібна для засвоєння;
• попередження помилок при закріпленні матеріалу;
• забезпечення зв’язку між новим і пройденим матеріалом;
• розмаїтість прийомів повторення;
• правильний розподіл повторень у часі;
• зв’язок, органічне сполучення окремих видів повторення.

  Основні види повторення: повторення пройденого на початку навчального року, поточне повторення в процесі вивчення нового матеріалу, періодичне повторення пройдених розділів, тем курсу й підсумкове повторення – повинні правильно співвідноситись у загальній системі повторення вивченого матеріалу.

         Дотримання цих вимог дає можливість успішно підготувати до ЗНО і піти у життя з міцно  закладеним фундаментом знань.

 Перечитати все і повторити неможливо. Тому, орієнтуючись на тестові завдання, виготовили собі такі своєрідні алгоритми, що дають змогу виконати завдання. Наприклад: М.Коцюбинський, імпресіоніст, новела "Intermesso" присвята Кононівським полям, ключова фраза "Залізна рука города!" Хвильовий (Фітільов) " "Я Романтика" новела, експресіонізм, присвята "Цвітові яблуні", ключова фраза "загірна комуна".  По ключовим фразам, що є в тестах, дітям легко визначити твір, відповідно автора , напрям, жанр. Ці алгоритми вчили майже напам'ять, постійно повторювали. На уроках вчилися орієнтуватися у описах героїв, використовуючи тестовий зошит. Діти знають, що" золото, а  не дівка" - це Наталка - Полтавка, "у кучерях, як у золотому вінку"- гетьман Сомко, "сині, як небо, очі" у Лавріна.

 Для успішної підготовки учнів до зовнішнього незалежного оцінювання не тільки підбираю комплект навчальних засобів: навчальні програми з предмета, «Інформаційні матеріали», підготовлені Українським центром оцінювання якості освіти, шкільні підручники, довідники, збірники тестових завдань,  а й активно використовую особисті тестові завдання (українська мова і література) для учнів 5-11 класів за усіма темами.

  Готую до ЗНО на різних етапах навчання:

• під час вивчення нового матеріалу;
• під час перевірки знань  (тестові завдання різної форми для поетапного контролю, тематичні та підсумкові тестові завдання);
• для закріплення нового матеріалу (індивідуальні й групові тестові вправи);
• як домашнє завдання (тестові завдання для самоконтролю).

 Рекомендую учням 11-х класів виконувати тестові завдання із  предметних збірників «Інформаційні матеріали» УЦОЯО, які навчають працювати динамічно, дотримуючись визначених часових параметрів, дають можливість практикуватися на бланках відповідей.

         Для підготовки до ЗНО інколи використовую позаурочний час (індивідуальні консультації).

Стосовно власного висловлювання на подану тему даю учням готові речення, якими треба починати кожен абзац . Також опрацювали всі вимоги до письмової роботи та критерії оцінювання. Тепер лише залишається чекати, як учні використають набуті знання.

Тема незалежного тестування, однієї з найпопулярніших і найбільш ефективних освітніх реформ, – актуальна, важлива, в центрі уваги і педагогів, і старшокласників, і їх батьків.

Хочу звернути увагу на необхідності організації навчально-виховного процесу із навчання предметів на засадах компетентнісного та діяльнісного підходів з метою формування ключових та предметних компетентностей учнів, використанні тестових технологій; на необхідності бездоганного дотримання державних вимог, регламентованих нормативними документами, у процесі організації контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів.

Роль учителя в підготовці учнів.

• Для успішної підготовки учнів до ЗНО  вчителю рекомендується підібрати комплект навчальних засобів: навчальні програми з предмета, «Інформаційні матеріали», підготовлені Українським центром оцінювання якості освіти, шкільні підручники, довідники, збірники тестових завдань та інші посібники, рекомендовані МОН України та УЦОЯО.
• Готувати учнів до ЗНО рекомендуємо вчителю на різних етапах навчання:

• під час вивчення нового матеріалу;
• під час перевірки знань (тестові завдання різної форми для поетапного контролю, тематичні та підсумкові тестові завдання);
• для закріплення нового матеріалу (індивідуальні й групові тестові вправи);
• як домашнє завдання (тестові завдання для самоконтролю).

• Рекомендую  учням виконувати тестові завдання із предметних збірників, які навчають працювати динамічно, дотримуючись визначених  часових параметрів, дають можливість практикуватися на бланках відповідей.

• Для підготовки до ЗНО варто використовувати позаурочний час (групові та індивідуальні консультації).

Найскладнішим, як показав попередній досвід, є виконання завдання відкритої форми з розгорнутою відповіддю. Щоб допомогти учням підготуватися до таких завдань, учителеві необхідно подати їм певні рекомендації.

 

Корекція   орфографічної  і  пунктуаційної  грамотності  учнів 

 

Потреба досконало володіння мовою ні в кого не викликає сумніву. Глибоке знання української мови, належний рівень культури усного й писемного мовлення є необхідною, обов’язковою ознакою і показником високого інтелекту освіченої людини, громадянина нашої країни.

Відповідно до Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти, з урахуванням Загальноєвропейських рекомендацій до мовної освіти, завданнями освітньої галузі є подальший розвиток базових лексичних, граматичних, культуромовних, стилістичних,орфоепічних, правописних умінь і навичок на основі узагальнення й поглиблення знань про мову як суспільне явище, вироблення комунікативних умінь і навичок ефективного спілкування в різних життєвих ситуаціях.

Процес вироблення грамотного письма дуже складний і потребує постійної наполегливої праці. Правописні теми розглядають на уроках мови в основній школі, але  учні  віддають перевагу заучуванню правил, а практичний досвід свідчить, що цим шляхом важко навчитися грамотно писати.

Роботу з поліпшення мовної грамотності умовно поділяємо на три взаємопов’язані між собою складові: поліпшення орфографічної, пунктуаційної грамотності та умінь і навичок зв’язного мовлення.

Зупинимося детально на питаннях удосконалення орфографічної грамотності.

Перед вивченням будь-якої теми з орфографії великого значення надаємо вступній бесіді, яка має на меті пов’язати відоме з невідомим, оскільки новий матеріал ґрунтується на засвоєному раніше. Актуалізуючи первинні знання, вступна бесіда розвиває їхню ініціативу, самостійність, полегшує сприймання наступної теми. Важливо також, щоб при цьому, діалог відбувався не між викладачем і одним учнем, а  щоб усі  активно працювали.

Щоб бути грамотним, самого лише знання орфографічних і пунктуаційних правил недостатньо, потрібна різноманітна й ефективна практика письма, взаємопов’язана з постійним мисленням. У зв’язку з цим, окрім традиційних форм роботи з правопису (орфографії та пунктуації), використовую такі, що спрямовані на осмислення й аналіз орфограм і пунктограм, порівняння й зіставлення мовних явищ, розвиток творчих здібностей, уміння міркувати й узагальнювати. Так на етапі перевірки домашнього завдання широко практикуємо нестандартні прийоми – «Вірю – не вірю», «Знайди помилку», «Рецензія»; при вивченні нових понять – «Бачено-небачено», «Тісний кошик», «М’яч зі словами»; а на етапі закріплення та узагальнення – «Аукціон», «Ораторські змагання». Постійно використовую орфографічний і пунктуаційний практикуми: систематичне виконання вправ із певною орфограмою чи пунктограмою.

Реалізую дослідницький, пошуковий підхід у процесі формування правописної грамотності такими видами дослідницьких завдань, як: аналіз, моделювання, зіставлення, реконструювання, відновлення, переклад, граматична трансформація, творче конструювання тощо.

Така пошукова робота допомагає  виробляти вміння знаходити орфограми і пунктограми. На нашу думку, є два шляхи вироблення вмінь знаходити орфограму: шукати сумнівні щодо написання місця на інтуїтивній основі, за допомогою цільових настанов та пошук на теоретичній основі внаслідок ознайомлення старшокласників  з умовами, які вказують на орфограму. Пропонуємо, наприклад,  виконати  такі завдання:

• скласти вправу-завдання з відповіддю на зворотному боці картки;
• виписати з художніх творів фразеологізми і за словником пояснити їх значення;
• виписати прислів’я, приказки, афоризми і пояснити орфограми та пунктограми;
• дібрати слова до словникового диктанту на певну тему («Подвоєння приголосних»);
• написати підготовчий матеріал (слова, словосполучення, речення) до вказаної теми;
• виконати комплексний розбір певного слова.

Обов’язковою умовою виконання роботи є її захист.

Для підвищення грамотності у старшокласників у пригоді може стати зошит або словник для орфограм і пунктограм. Такий вид записів має ряд переваг: дає змогу повторити основні правила граматики, оскільки записи компактні; сприяє ефективній роботі над помилками; розвиває орфографічну і пунктуаційну пильність; ним можна скористатись на будь-якому занятті.

Найефективнішими видами письмових робіт для оволодіння орфографією вважаємо словникові диктанти, ускладнене і неускладнене списування, диктанти «Перевіримо себе», диктанти-завдання та вікторини, вправи «Коректор», твори за опорними словами, із заданими орфограмами тощо.

Одним з ефективних видів роботи, найбільш перевірених на практиці, і одним із засобів підвищення грамотності є диктанти, перекази, твори.

Проводячи їх, можна за короткий час повторити значний обсяг матеріалу, з’ясувати прогалини в знаннях. Крім того, вони сприяють виробленню автоматизму грамотного і швидкого письма, вчать визначати і коментувати орфограми.

Перевірка здійснюється різними способами: учні самі читають слова і пояснюють їх, звіряють з написаним на дошці, за  підручником, коментують або перевіряють за орфографічним словником. У будь-якому разі вчитель домагається того, щоб учень  пояснив, що він вивчає, для чого, з якою метою, де він це застосує.

Серед різноманітних засобів, що застосовуються для досягнення глибоких знань з мови, дуже важливе місце відводиться роботі над виправленням помилок. Практика переконує: словесник має регулярно забирати для перевірки зошити. Така систематична фронтальна перевірка спонукає завжди пам’ятати, що кожна робота може бути перевірена й оцінена.

Правильно організована самостійна робота дає можливість формувати свідомі і міцні знання, удосконалює орфографічні уміння і навички, навчає користуватися набутими знаннями, розвиває пізнавальні здібності (спостережливість, допитливість, логічне мислення), виховує культуру розумової праці, виробляє потребу самостійно підвищувати свій освітній рівень.

Досвід роботи з удосконалення правописних знань учнів на уроках української мови дає підстави говорити про ефективність цієї роботи, що здійснюється у такій послідовності: діагностика орфографічної грамотності → аналіз типових орфографічних помилок → групова і самостійна робота над цими помилками → узагальнення та систематизація правописних знань.

Щоденна практика і роздуми, постійний пошук форм і методів сприяють виникненню твердого переконання, що позитивних результатів можна досягти, коли вчитель зумів створити на занятті атмосферу співпраці, взаємоповаги, доброзичливості. А кінцевою метою словесника має бути вільне володіння рідною мовою, уміння використовувати її багатства для висловлення своїх думок в усіх життєвих ситуаціях, при написанні ЗНО.

 

Практичний аспект підготовки старшокласників до ЗНО

 

Мовлення людини тоді можна назвати культурним, якщо дібрані мовно-виражальні засоби відповідають меті й ситуації спілкування, а особистість у повсякденному усному та писемному мовленні неухильно дотримується чинних мовних норм: орфоепічних (правильна вимова), акцентуаційних (правильне наголошування), орфографічних (правильне написання слів), лексичних (правильне слововживання), фразеологічних (правильне трактування й доречне вживання фразеологізмів), морфологічних (правильне утворення граматичних форм різних частин мови), синтаксичних (дотримання порядку слів у реченні, узгодження його складових частин), стилістичних (правильне використання мовних засобів відповідно до обраного стилю) .

Важливо, щоб оволодіння цими нормами починалося ще з молодшого шкільного віку, тож ознайомлення з вимогами мовної культури та їх практичне застосування передбачене чинними освітніми програмами й реалізується під час уроків української мови як у початковій школі, так і протягом усього вивчення предмета. Однак варто зазначити, що опанування всіх норм літературної мови відбувається нерівномірно, підручники рідної мови різних авторів приділяють неоднакову увагу цьому питанню, а філологи, намагаючись навчити школярів правил орфографії та пунктуації, часто нехтують такими аспектами мовної культури, як нормативне наголошування слів, розрізнення лексичних значень і семантичних відтінків, закономірності лексичної сполучуваності, явище паронімії, доцільність використання мовно-виражальних засобів у конкретному лексичному оточенні тощо. Крім того, активний словниковий запас багатьох учнів поповнюється недостатньо і є досить звуженим, вони мало читають художніх творів, які слугували б їм орієнтиром мовленнєвої культури, виробляли потребу в удосконаленні власної літературної мови. Тож учням старших класів, які готуються до зовнішнього незалежного оцінювання з української мови, здебільшого важко виконувати завдання, де потрібно поставити правильні наголоси у словах, використати український відповідник іншомовного слова, пояснити значення паронімів, дібрати омоніми, синоніми та антоніми, виправити лексичні, граматичні та стилістичні помилки, з’ясувати значення фразеологізмів, дібрати до них синонімічні й антонімічні.

Найчастіше головною причиною порушення літературних норм української мови є використання суржику, основним джерелом якого є мовна інтерференція (взаємодія мовних систем в умовах білінгвізму), що викликана наразі потужним впливом російської мови.

Мовознавці виділяють такі найбільш поширені мовні перенесення:

1) переклад багатозначних слів, які в обох мовах мають різний обсяг значень: рос. любить – укр. любити, кохати; рос. считать – укр. рахувати, лічити, вважати, визнавати;

2) явище міжмовної омонімії: рос. другой – укр. інший, укр. другий – рос. второй; рос. чинный – укр. поважний, статечний;

3) переклад прийменниково-відмінкових конструкцій: рос. по требованию – укр. на вимогу; рос. по ошибке – укр. через помилку;

4) переклад іменників, що мають різний рід: рос. собака (жін. р.) – укр. собака (чол. р.); рос. тюль (жін. р.) – укр. тюль (чол. р.);

5) переклад словосполучень із дієсловами, що вживаються з іменниками в різних відмінках: рос. овладевать матеріалом – укр. опановувати матеріал; рос. благодарить товарища – укр. дякувати товаришеві;

6) переклад фразеологізмів: рос. строить глазки – укр. пускати бісики; рос. бить тривогу – укр. бити на сполох;

7) уживання русизмів – запозичень або кальок – замість питомих українських слів: співпадає (рос. совпадать) – збігається; учбовий (рос. учебный) – навчальний; малочисленний (рос. малочисленный) – нечисленний;

8) неможливість буквального перекладу словосполучень: рос. ожидать удобного случая – укр. чекати нагоди; рос. лечащий врач – укр. лікар; рос. превращаться в слух – укр. дуже уважно слухати; рос. находящийся во дворе – укр. надвірний;

9) уживання дієприкметників: рос. улыбающийся – укр. усміхнений, той (котрий, який, що) посміхається, з посмішкою на вустах; рос. поседевший – укр. посивілий; рос. начинающий писатель – укр. письменник-початківець;

10) уживання форм вищого та найвищого ступеня порівняння прикметників і прислівників: рос. более широкий – укр. ширший, більш широкий; рос. шире всех – укр. ширший за (від) усіх;

11) неправильне позначення часу: рос. девять часов – укр. дев’ята година; рос. десять минут пятого – укр. десять хвилин на п’яту, десять хвилин по п’ятій; рос. без двадцати минут три – укр. за двадцять хвилин третя, двадцять хвилин до третьої;

12) неправильне відмінювання числівників: рос. восьмидесяти – укр. вісімдесяти;

13) уживання неправильних відмінкових закінчень іменників: рос. по деревьям – укр. по деревах; рос. отряд партизан – укр. загін партизанів; рос. театра – укр. театру; рос. два студента – укр. два студенти;

14) неправильне наголошування: рос. стрáшный – укр. страшнúй; рос. нéнависть – укр. ненависть.

Найбільш розповсюдженими мовленнєвими помилками, яких припускаються учні, є лексичні та граматичні. Щоб виробити у школярів мовну вправність, учителям-філологам варто на кожному уроці використовувати різноманітні завдання, які допоможуть старшокласникам уникнути таких мовних хиб, навчать їх правильно вживати слова, будувати словосполучення й речення, прищеплять смак до точного й доречного слововживання.

Така робота має проводитися вчителем протягом кількох етапів:

1. Ознайомити учнів із сутністю лексичної та граматичної помилки.
2. З’ясувати різновиди лексичних та граматичних помилок.
3. Розглянути разом з учнями словосполучення, речення, у яких містяться подібні помилки, пояснити їх і виправити.
4. Аналогічні завдання старшокласники мають виконати самостійно.
5. Аналізувати й пояснювати помилки, які трапляються в усному та писемному мовленні однокласників, текстах, підібраних учителем із засобів масової інформації, реклами тощо.

Таким чином, підготовка старшокласників до зовнішнього незалежного оцінювання – це не тільки довготривалий, але й багатоаспектний процес, який потребує насамперед системного підходу, зокрема й в опануванні лексичних та граматичних мовних норм, у засвоєнні та розвиткові навичок відбору та доречного вживання мовних засобів у процесі спілкування.

Пропоную практичні завдання з культури мовлення, які використовую на уроках української мови як мовні розминки, вправи на конструювання, редагування, у формі тестів, під час роботи над помилками після написання учнями письмових робіт.

1. Відредагуйте речення.

Цей миючий засіб усуває будь-яку накип.

Над берегом висів туман од дрібних бризків.

Шановна Вікторія Віталієвна, вітаїмо Вас із п’ятидесятиліттям!

Ця дриль більш дорожча.

Продаються сувеніри з символіками чемпіоната.

Ця шпалера найбільш яскравіша.

Ми милувалися краєвидами морських узбережжів.

2. Відредагуйте словосполучення.

Ведучий загону, слідуючі висновки, начинающий художник, змокше кошеня, вступаючий до інституту, завідуючий магазином, утікаючий в’язень, танцюючі артисти, побілівше обличчя, енергозберігаючі ресурси, опадаюче листя.

3. Відредагуйте словосполучення.

Надіслати по адресу, організувати по ініціативі, по роману П. Куліша, працювали біля двох годин, не прийти по хворобі, діяти згідно наказу, йти за хлібом, по всіх правилах, поставити в приклад, відповідно графіка, приймати по середах, запит по справі, ліки від грипу, згідно розпорядження, відпустка із-за хвороби, усі за виключенням мене.

4. Утворіть словосполучення.

Дві (школярка), п’ять сьомих (грам), чотири з половиною (банан), кілька (громадянин), три (коледж), чотири (син), три (пакунок), шість восьмих (кілограм), два з чвертю (тиждень), сорок (поверхня), сорок три (автомобіль), шість (граблі), тридцять  два (день).

5. Виберіть потрібне слово з дужок, запишіть словосполучення.

(Кримінальна, карна) відповідальність, (особова, особиста) охорона, державна (казна, скарбниця), (продовжується, триває) боротьба, бути на (виду, видноті), веселі (данці, датчани), (дощова, дощовита) осінь, (змішаний, мішаний) ліс, (зрівняти, порівняти) у правах, метушилися (пожежні, пожежники), (слідуюча, наступна) зупинка, (вижимати, витискати) сік, (постачальник, поставщик) овочів, (рокова, фатальна) помилка, (запозичити, позичити) сюжет, (нечисленні, малочисленні) відвідувачі, (ознайомитися, познайомитися) з документами, завзятий (риболов, рибалка), книжний (стиль, ринок).

6. Утворіть форми кличного відмінка.

Тамара, Павло, снігур,  ведмідь, Ілля, студент, Нінель В’ячеславівна, радість, Соломія, сторож, кінь, любов,  Умань, бабуся, Марина, Олесь, читач, футболіст, Таїсія Миколаївна, матуся, місяць,  покупець, Львів, кіт, Яків, совість, комар.

7. Запишіть іменники в родовому відмінку однини.

Чабан, народ, Тернопіль, Амур, місяць, газ, лід, колос, хліб, чагарник, хутір, льох, відмінок, грам, акт (дія), акт (документ), політ, футбол, галас, синус, вітер, кіловат, колектив, Сибір, Берлін, Дунай, лісок, туризм, явір, термін (строк), термін (слово), бір.

8. Запишіть іменники в орудному відмінку однини.

Бандероль, каніфоль, глазур, гончар, Гончар, ніж, Ігор, столяр, школяр, хабар, комар, вівчар, квасоля, марля, лосось, адреса, адрес, мишеня, ожина, корч, біль, каменяр, Бондар, бондар, інжир, пластир, муляр, маляр, бусол, калач, Ілля.

9. Доберіть прикметник до іменника.

Самоа (острів),  Чилі, пил, АЗС, папараці, бра, розсип, аерозоль, герць, адвокат, авокадо, гризлі, ДТП, аташе, візаві, туш, колібрі, вереда, дриль, салямі, кюре.

10. Виконайте тести

1. Лексична помилка є у реченні

А На виставку можна доїхати будь-яким транспортом.

Б Продається будинок з усіма вигодами.

В До своїх однокласників я ставлюся добре.

Г Наші погляди завжди співпадають.

2. Неправильно утворені словосполучення

А хазяїн квартири, пам’ятник архітектури ХІІ ст.

Б натиснути на гальма, магазин зачинений

В легковажно ставитись, розвантажити машину

Г погодинна оплата, нарада з проблем

3. Граматична помилка допущена у словосполученні

А чотирма колесами   Б запашна шампунь    В вітальний адрес  Г далека путь

4. Лексична помилка допущена у словосполученні

А відчинив двері  Б відкрив фірму  В відкрив ворота   Г відкрив магазин

5. Лексична помилка допущена у словосполученні

А економічний покажчик               Б показник можливостей 

В стрілка покажчика                      Г показник успішності

6. Правильно вжито прийменники

А з особистих питань, з нагоди ювілею 

Б екзамен по хімії, зошит з математики

В по нашим відомостям, фахівець з економіки

Г по всякому приводу, по замовленню

7. Не потребує редагування речення

А Повертаючись додому, почався дощ. 

Б Нічне небо величне й прекрасне.

В Зустрінемось через пару днів.

Г Через три години часу завдання буде виконане.

8. Виділене слово вжито у невластивому йому значенні в реченні

А Біля мисливця сидів вірний пес.        

Б Лікар поставив вірний діагноз.

В Вірне подружжя здолає будь-які труднощі. Г Я  маю вірних друзів.

9. Виділене слово вжито у невластивому йому значенні в реченні

А Караул – це збройний підрозділ для охорони військових об’єктів.

Б Військові навчальні заклади існують у всіх розвинених країнах світу.

В Воєнний аташе – посадова особа дипломатичного представництва з воєнних питань.

Г У сорок четвертому році воєнний злочинець вимушений був покинути Волинь.

10. НЕ МОЖНА замінити поданим у дужках варіантом слово.

А Бабуся і собі бурчала (бурмотала) щось під ніс.

Б Матусі дожидаюсь, як оповесні (навесні) ластівки.

В За ними на худих мізерних (жалюгідних) шкапах їхали комедіанти.

Г Колись для виживання велику роль відігравала (грала) витривалість, невибагливість до їжі.

11. У реченні «Львів був … Данилом Галицьким» пропущено слово

 А побудований   Б заснований   В оснований   Г зведений

12. Дієслово ВІДКРИВАТИ не сполучається зі словом

А шухляду    Б  рахунок  В кватирку   Г фірму

 

На кожному уроці з української мови, крім контрольних, доречно відводити певний час ( 10-12 хв. ) на повторення правил, які діти не вміють застосовувати або забули . Це робимо за допомогою невеликих словникових і пояснювальних диктантів. Кожній орфограмі чи пунктограмі повинна приділятися увага.

Приклади таких диктантів.

1. Левада, тривога, марево, печиво, багатство, гаряче, котушка, хазяїн, кропива, лимон, велетень, чебрець.

2. Роз'єднати, Муравйов, мавпячий, тьмяний, бриньчати, камінчик, волинський, агентство, баластний, щасливий, зцідити, розпитати.

( Правопис слів, що не перевіряються; ненаголошені е та и в суфіксах; уживання м'якого знака та апострофа; спрощення в групах приголосних; ненаголошені е та и в префіксах )

Спочатку пояснення намагається дати учень, потім - учитель. За потреби записуємо правило або складні слова в спеціальні зошити ( їх бажано завести в кінці 10-го або на початку 11-го класу). Як самостійну роботу можна запропонувати підібрати власні приклади на ці ж правила. Обов'язково контролювати самостійну підготовку учнів. Для цього надавати школярам індивідуальні завдання тестового характеру різних форм ( як на ЗНО ).

На уроках розвитку зв'язного мовлення просто необхідно ознайомити учнів із правилами побудови та перевірки власного висловлювання на ЗНО. Надати приблизні теми. Їх можна взяти із посібника  О.М.Авраменка "Українська мова та література: Збірник завдань у тестовій формі". І впродовж  року вчити підбирати  доречні приклади до них із творів українських і зарубіжних письменників, бо це є найскладнішим для старшокласників.  Візьмемо такий текст.

Відомо, що у дворянських родинах за поганий тон вважалося одружитися з людиною нижчого соціального прошарку. Нині ми спостерігаємо подібну картину : батьки молодих людей із заможних родин аж ніяк не хочуть чути про одруження своєї доньки з хлопцем із незаможної родини. Виходить, у стосунках кохання не головне ?

( Приблизна теза – кохання я вважаю найкращим почуттям, яке Бог дає людині. То чи потрібно звертати увагу на відсутність грошей чи високого статусу? Ні. А батьки ( навіть і з добрими намірами ) не повинні втручатися в стосунки закоханих.

Приклади можна взяти із творів Лесі Українки "Лісова пісня"( Мавка – Лукаш – Килина ),Ольги Кобилянської "Земля" ( Михайло – Ганна ).

У драмі – феєрії Лісова пісня Леся Українка оспівує красу людських взаємин, порив до щастя.  Незбагненну силу великого кохання вона розкриває за допомогою образів Мавки та Лукаша. Вони по-справжньому закохані. Але матір хлопця не задоволена такою невісткою. Тому намовляє його одружитися із заможною Килиною. Але це не принесло ні щастя в родину Лукаша, ні миру.)

 

Вступ до вищих навчальних закладів можливий лише за умови проходження зовнішнього незалежного оцінювання. І це стало непростим випробуванням для випускників, їхніх батьків та вчителів. Щоб успішно виконати завдання з української  літератури , готуватися потрібно систематично й відповідально. Це важлива умова для учнів. А батьки, мріючи про престижний вуз для дитини, шукають репетиторів або підготовчі курси.

 Але вчитель не залишається осторонь від цієї роботи.  І постає закономірне питання : як підготувати учнів до написання ЗНО з української літератури ?

Підготовка до ЗНО з української літератури повинна розпочинатися ще в 10-му класі. А на початку наступного року доцільним буде надати учням доповнений список творів на ЗНО. Вивчення тестових завдань показало, що старшокласники повинні детально знати програмовий твір. Хоча останнім часом виникла проблема – діти не хочуть читати. Тому , якщо є можливість,

можна переглядати фільми за творами , а учні , що прочитали , будуть коментувати, звертаючи увагу присутніх на невідповідності або цікаві деталі.

Також стимулом до прочитання текстів стають тестові завдання та літературні диктанти, що підбираються вчителем до кожного твору, складання цитатних планів для характеристики головних і другорядних образів твору.

Також учитель може запропонувати своїм учням придбати збірник завдань у тестовій формі для підготовки до ЗНО одного автора. Тоді після індивідуального виконання одного й того ж варіанта  на щотижневих консультаціях ( якщо вони є ) або наприкінці уроків мови чи літератури  учитель і учні можуть обговорити  результати, перевірити відповіді, виявити "проблемні" теми.

Досвід показує , що результат тестового оцінювання залежить не тільки від рівня навчальних досягнень учня , але й від його технічної та психологічної підготовленості. Тому доречними будуть групові та індивідуальні заняття , де вчитель покаже, як заповнювати бланки , виправляти в них зроблені помилки. (Можна на кожного учня роздрукувати такий зразок бланка та попрактикуватися.)  На уроках потрібно розказати учням про структуру іспиту, виконувати типові завдання. Підказати, на що особливо звертати увагу, поділитися "секретами" , які допоможуть учням відчувати себе більш упевнено в стресовій ситуації. ( Наприклад, найголовніше - правильно розподіліть свій час.

1 година – виконання тестових завдань із мови разом із текстом. Відчуваєте, що не встигаєте, - пропустіть текст. За нього можна отримати всього 8 балів, а часу на його виконання  йде іноді 10-15 хвилин.

2 година – виконання завдань із літератури та заповнення бланка відповідей.

3 година – написання власного висловлювання. Перепишіть твір у чистовик і поверніться до пропущеного тексту. Тільки відповіді одразу проставляйте в бланк.)

Якщо учень знає правила проведення тестового оцінювання , він не розгубиться , не витратить зайвого часу на оформлення роботи , не стане панікувати.

Протягом року можна кілька разів після уроків провести тренінг " Я йду на ЗНО" ( із бажаючими ). Учитель готує тестові завдання з мови та літератури, підбирає тему для власного висловлювання. Учень , оцінюючи свої можливості , розподіляє три години свого часу на виконання завдань і заповнення бланків. Усе відбувається так, як на справжньому ЗНО. Але це можливе, якщо вчитель проводить індивідуальні заняття або факультатив у 11 класі.

Як працювати з прозовими творами

1. Вдумливо прочитайте короткі відомості про письменника та йо­го твір.
2. Прочитайте прозовий твір за хрестоматією або за книжкою ін­шого жанру (звичайно ж, об’ємні за обсягом твори краще прочитати повністю, проте велику прозу – повісті, романи, п’єси – можна читати і в скороченому вигляді, як це передбачено чинною програмою й шкільною хрестоматією).
3. Повторно прочитайте матеріал про письменника та його твір, відомості з історії чи теорії літератури за цим посібником (у разі потреби можете скористатися матеріалами книжок інших жанрів).
4. Виконайте тестові завдання.
5. Перевірте відповіді.
6. З’ясуйте допущені помилки.
7. У разі потреби зробіть потрібні вам записи у відведеному для цього місці й доопрацюйте тему з учителем або самостійно.

 

Як працювати з поетичними творами

1. Вдумливо прочитайте короткі відомості про письменника і його твір за цим посібником.
2. Прочитайте поетичний твір за хрестоматією або книжкою іншого жанру. Невеликі за обсягом ліричні твори (ліричний вірш, сонет, послання) чи невеликі ліро-епічні твори радимо прочитати щонайменше тричі:

а) перший раз – для цілісного сприйняття художнього тексту (радимо за тлумачним словником з’ясувати лексичне значення невідомих вам слів, оскільки зміст поезії не буде належним чином осягнуто);

б) другий раз, щоб звернути увагу на будову твору (кількість строф, їх розміщення), художні засоби (яскраві тропи й стилістичні фігури), визначити віршовий розмір і тип римування;

в) утретє прочитайте вірш виразно, бажано вголос, щоб відчути його ритмомелодику.

3. Повторно опрацюйте матеріал про письменника і його твір, відомості з історії чи теорії літератури (у разі потреби можете скористатися матеріалами книжок інших жанрів).
4. Виконайте тестові завдання.
5. Перевірте відповіді.

6. З’ясуйте допущені помилки. У разі потреби зробіть потрібні вам записи увідведеному для цього місці й доопрацюйте тему з учителем або самостійно.

7. Корисним видом роботи є виконання тестових завдань на визначення автора за поданим уривком з його твору. Тож радимо вам через певний проміжок часу (кілька тижнів чи місяців) виконати тестові завдання з рубрики «Повторення» (у кінці кожного розділу). Уважно перечитайте ще раз ті твори, які ви не визначили за поданими уривками.

Висновок

Підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання з української мови і літератури в сучасному навчальному процесі має надзвичайно важливе значення. Тому визначена у вступі актуальність теми повністю підтвердилася в ході дослідження. Усі вказані (та багато інших) проблем, які існують в теорії та практиці підготовки випускників шкіл до ЗНО, не перекреслюють його головної переваги – ця технологія на сьогодні забезпечує найбільш об’єктивне порівняння абітурієнтів за визначеними критеріями. Також за останні роки зросла інформованість населення, діти стали серйозніше ставитись до тестів, з’явилося більше методичної та довідкової літератури, почали працювати фірми та приватні репетитори, які цілеспрямовано займаються підготовкою до тестування.

Загалом, робота ґрунтується на використанні науково-теоретичних та практичних досягнень сучасних фахівців. Основним джерелом при написанні цієї роботи були книги та статті сучасних вітчизняних дослідників, методистів та практиків,  в яких розкриті теоретичні аспекти зовнішнього оцінювання: його зміст, завдання, технологія їх розробки, організаційно-процедурні питання контролю тощо. А також подаються шляхи вирішення проблеми проведення максимально об’єктивного контролю на основі якісних і кількісних показників.

У роботі були розглянуті практичні дослідження труднощів, з якими зустрічаються випускники під час ЗНО, діагностовано стан поінформованості учасників щодо процедури проведення зовнішнього незалежного тестування, проаналізовані результати обстеження учнів старших класів та зроблені висновки щодо ефективності застосування тих чи інших джерел інформації.         А також були надані практичні рекомендації щодо подолання особистісних та процесуальних утруднень. Розроблені рекомендації  допоможуть підготуватися до ЗНО та скласти тестові випробування.

Хотілося б ще розглянути й можливість застосування сучасних технологій комп’ютерного тестування через Інтернет. Особливо актуальною така можливість є для організації тестування з дисциплін, які складає невелика кількість абітурієнтів. Бо комп’ютерне тестування дає змогу використовувати ширший набір типів завдань, зокрема – віртуальні експерименти, мультимедіа тощо, що надасть змогу отримати більш адекватні оцінки. Але поки що це  справа майбутнього.

Підводячи підсумки, хотілося відзначити, що й надалі можна уточнювати критерії, підвищувати точність оцінювання, вдосконалювати технологію підготовки до ЗНО, розвивати теорію. Все це потребує часу, фінансів та інших ресурсів. Тому більшість обговорюваних проблем неможливо вирішити швидко. Але й ігнорувати їх також не можна. Тільки постійне тренування навичок дасть на ЗНО відмінний результат.

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Балакірєва О.М., Міщенко М.Д., Яременко О.О. Аналітичний звіт ―Ставлення молоді до впровадження системи єдиного тестування випускників середніх закладів освіти‖. — центр ―соціальний моніторинг‖ спільно з українським Інститутом соціальних досліджень, 2002.
2. Булах І.Є., Мруга М.Р. Створюємо якісний тест: Навч. посібник.– К.: Майстер-клас,– 2006 – 160 с.
3.  Гавриленко І.М. Соціологічний моніторинг і діагностика в освіті // Освіта і управління. -1998. -№2.-Т. 2.- С. 7-9.
4. Дослідження якості системи вступу до ВНЗ України на основі зовнішнього незалежного оцінювання випускників загальноосвітніх навчальних закладів //Аналітичний звіт за проектом міжнародної громадської організації «Центр тестових технологій і моніторингу якості освіти» за грантом Міжнародного фонду «Відродження»; Київ – 2010.
5. Зовнішнє незалежне оцінювання навчальних досягнень випускників загальноосвітніх навчальних закладів. 2008 р.: Інформаційні матеріали/ Український центр оцінювання якості освіти: Уклад.: І.Л.Лікарчук (наук. ред.) та ін. – К., 2007. – 288 с.
6. Качалова Л.П. Педагогический мониторинг: Процессы интеграции психолого-педагогических знаний будущего учителя // Стандарты и мониторинг в образовании. - 1999. - №6. - С. 31-34.
7. Лабораторія законодавчих ініціатив «Проведення зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень випускників загальноосвітніх навчальних закладів україни у 2008 році.» (аналітична записка) Київ 2008. ЗОВНІШНЄ НЕЗАЛЕЖНЕ ОЦІНЮВАННЯ В ОСВІТІ УКРАЇНІ 111
8. Локшина О.І. Моніторинг якості освіти: світовий досвід //Київ: Педагогіка і психологія, №1 (XXXVIII)'03. - С. 108-116.
9. Лукіна Т.О. Моніторинг якості освіти: теорія і практика – К.: Вид. дім ―Шкільний світ‖: Вид. Л.Галіцина, 2006. –128 с. – (Б-ка ―Шкіл. світу‖).
10. Лукіна Т.О. Реалізація держаної освітньої політики щодо розвитку орієнтованої освіти // Педагогіка і психологія. — 2004. — №3. — С. 85—97.
11. Лукіна Т.О. Реалізація освітньої державної політики України: аспект досту¬пності освіти // Статистика України. - 2003. - №4. - С. 40-44.
12. Майоров А.Н. Теорія і практика створення тестів для системи освіти. – Львів., 2001. - 296 с.
13. Моніторинг стандартів освіти / За ред. А.Тайджнмана і Т.Н.Послтвейта.-Львів: Літопис, 2003.
14. Моніторинг якості освіти: світові досягнення та українські перспективи / За заг. ред. О.І. Локшиної – К.: К.І.С, 2004. –128 с.
15. Педагогічне оцінювання і тестування. Правила, стандарти, відповідність. Наукове видання / Я.Я.Болюбаш, І.Є.Булах, М.Р.Мруга, І.В.Філончук.– К.: Майстер-клас, 2007.– 272 с.